>Заняття 24. ПОРУШЕННЯ ТРАВЛЕННЯ У ШЛУНКУ І КИШКАХ

Мета: 1. Вивчити основні форми порушення травлення і меха- нізм виникнення їх у тварин жуйних і моногастричних, особливо- сті патофізіології травлення новонароджених тварин.

2. Навчитися аналізувати комплекс змін при порушенні трав- лення та його наслідки для організму.

При підготовці до заняття треба засвоїти теоретичний матеріал про: порушення приймання і обробки корму в ротовій порожнині; порушення зволоження корму, утворення харчової грудки і просу- вання її з ротової порожнини у шлунок; порушення травлення в передшлунках, шлунку, тонкій кишці, товстій кишці; порушення секреторної функції підшлункової залози; механізм виникнення блювання та його особливості в різних тварин; особливості секретор- ної і рухової функцій органів травлення при диспепсії.

Студент повинен уміти: проводити титрування, працювати з бюретками й індикаторами, визначати рН рідини.

a Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. — С. 242 – 263.

Патологічна фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 481 – 503.

Патологическая физиология / Под ред. А.Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Триада-

Х, 2000. — С. 514 – 538.

Патофизиология: Курс лекций / Под ред. П.Ф. Литвицкого. — М.: Меди-

цина, 1997. — С. 539 – 560.

Лютинский С.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи-

вотных. — М.: Колос, 2001. — С. 365 – 393.

Мазуркевич А.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи- вотных. Практикум. — К.: Выща шк., 1991. — С. 143 – 151.

Руководство к практическим занятиям по патологической физиологии / Под ред. Н.Н. Зайко и Л.Я. Даниловой. — С. 145 – 152.

Руководство по патологической физиологии / Под ред. Н.Н.Сиротинина. —

Т. 4. — С. 9 – 83.

Солдатенков П.Ф. Обмен веществ и продуктивность жвачных животных. —

Л.: Наука, 1971.

Посібник для практичних занять з патологічної фізіології / За ред. Ю.В. Би-

ця, Л.Я. Данилової. — К.: Здоров’я, 2001. — С. 328 – 335.

Оснащення: бюретка на 50 мл, лійки скляні діаметром 5 см, пробірки, хімічні склянки, штативи, термостат (водяна баня), во- сковий олівець, крапельниці, фільтрувальний та індикаторний

141

папір, шлунковий сік підвищеної, нормальної, зниженої і нульо- вої кислотності, 0,1 н, 10 % і 0,2 % розчин NaOH, 1 % спиртовий розчин фенолфталеїну, 0,5 % спиртовий розчин диметиламідо- азобензолу, 1 % розчин натрію алізаринсульфонату, 1 % розчин

CuSO4, фібрин.

Якщо немає натурального шлункового соку різної кислотності, його можна приготувати штучно. Спочатку готують розчин соляної кислоти різної концентрації. У 1000 мл води розчиняють 14 мл концентрованої соляної кислоти із вмістом 35—37 % НСl) чи 20 мл соляної кислоти, що містить 25 % НСl. Одержують розчин із вмістом 0,5 % НСl.

Для одержання моделей шлункового соку 0,75 % розчин пеп- сину додають у розчин НСl: 0,5 % (підвищена кислотність), 0,25 % (нормальна кислотність), 0,025 % (знижена кислотність). Шлун- ковий сік нульової кислотності готують, розчинивши 0,75 % пеп- сину у воді, а лужне середовище — 0,75 % пепсину в 0,2 % розчині

NaOH.

Фібрин одержують дефібринуванням цільної свіжої крові скляними бусинками з наступним відмиванням фізрозчином. Можна використовувати також напередодні приготовлену молоч- но-ацетатну суміш, яка складається з рівних об’ємів свіжого мо- лока з кислотністю 18 – 21 °Т, ацетатного буфера (45,0 г NaOH і 92,0 г крижаної оцтової кислоти розчиняють у дистильованій воді до об’єму 1000 мл; рН ацетатного буфера 5,0).

vДослід 1. Визначення перетравної здатності шлункового соку різної кислотності

Хід досліду. 1. У 5 пронумерованих пробірок наливають по 5 мл шлункового соку різної кислотності.

2.У кожну пробірку додають однакову кількість (0,2 – 0,3 г) фібрину. Суміш добре змішують? пробірки вміщують у термостат (водяну баню) при 38 °С на 60 хв. Під час інкубації пробірки із вмістом періодично струшують.

3.У порціях шлункового соку визначають спочатку рН за до- помогою лакмусового папірця, а потім загальну кислотність, ві- льну і зв’язану соляну кислоту. Для цього у дві склянки (№ 1 і

№2) вносять по 5 мл кожної порції шлункового соку. У склянку

№1 додають по 2 краплі фенолфталеїну і диметиламідоазобензо- лу. Суміш набуває червоного забарвлення. У склянку № 2 дода- ють 2 краплі алізаринсульфанату натрію, що забарвлює суміш у жовтий колір.

Титрують вміст склянки № 1 з бюретки 0,1 н розчином NaOH до переходу червоного забарвлення в рожево-жовте. Відмічають

142

кількість мілілітрів розчину NaOH, витраченого на титрування. Потім продовжують титрування вмісту цієї ж склянки до перехо- ду рожево-жовтого забарвлення в рожеве. Повторно відмічають об’єм лугу, витраченого на титрування.

Потім титрують суміш склянки № 2 до переходу жовтого ко- льору в сіро-фіолетовий; відмічають кількість лугу.

Отримані цифри множать на 20 для перерахування в одиниці кислотності на 100 мл соку. Для перерахування на моль/л НСl кількість мілілітрів лугу, витраченого на титрування в кожному випадку, необхідно помножити на 3,65 (0,00365 • 1000).

Результати титрування заносять до протоколу заняття у ви- гляді таблиці такої форми:

		Поря-		Кількість лугу, ви-
	№ ста-	док	Зміна кольору титрувального соку,
				трачена на титру-
	канчика	титру-	вид кислотності	вання порцій, мл
		вання
	1	А	Від червоного до рожево-жовтого
			(вільна НСl)
		Б	Від рожево-жовтого до рожевого
			(загальна кислотність)
	2	В	Від жовтого до сіро-фіолетового всі
			кислі валентності, крім зв’язаної НСl

Б – В — зв’язана НСl

Відтак титруванням А визначають вільну НСl, титруванням Б — загальну кислотність, що є сумою вільної НСl, зв’язаної НСl, органічних кислот і кислореагуючих солей. Титруванням В визначають усі кислі валентності, крім зв’язаної НСl. Щоб ви- значити кількість зв’язаної НСl, від результату Б віднімають результат В.

Сума вільної і зв’язаної НСl = А + (Б – В). Після перерахунку результати аналізу заносять у таблицю, виражаючи їх у тради- ційних одиницях чи мілімолях на літр (ммоль/л):

	№		НС1		рН	Висновки
	проби	вільна	зв’язана	загальна
	1
	2
	3
	4
	5

143

?Запитання для самоконтролю

1.Які бувають форми порушення травлення?

2.Якими є основні порушення апетиту?

3.Як називається явище «посилення апетиту»?

4.Як називається явище «послаблення апетиту»?

5.З яких причин може виникати анорексія?

6.Якими є основні причини виникнення гіперорексії (булимії)?

7.Якими є основні причини посилення спраги?

8.Якими є основні причини зниження вживання води?

9.Що відбувається при захворюваннях ротової порожнини?

10.Якими бувають причини порушення механічної обробки корму в рото- вій порожнині?

11.Що відбувається при порушенні хімічної обробки корму?

12.У яких випадках виникає гіперсалівація?

13.У яких випадках виникає гіпосалівація?

14.Якими є наслідки гіпосалівації?

15.Якими є якісні зміни складу слини?

16.З яких причин порушується функція стравоходу?

17.Які патологічні процеси можуть стати причиною глютамії?

18.Які розлади основних функцій передшлунків виникають при пору- шенні травлення в них?

19.Якими є наслідки порушення ферментації вмісту рубця?

20.Які можливі порушення моторної функції передшлунків?

21.Що таке атонія передшлунків?

22.Що таке гіпотонія передшлунків?

23.Які можливі первинні і вторинні атонії передшлунків?

24.Якими є наслідки гіпотонії передшлунків?

25.Що таке тимпанія?

26.Чим небезпечний травматичний ретикуліт?

27.Які бувають форми порушення секреції шлунка?

28.Що характерне для ахлоргідрій?

29.Що характерне для ахолії?

30.Коли розвивається функціональна ахолія?

31.Коли спостерігається гіперсекреція шлунка?

32.Які наслідки від гіперсекреції?

33.Які наслідки від ахолії?

34.Порушення яких функцій шлунка можливе при розладі шлункового травлення?

35.Які можливі порушення моторної функції шлунка?

36.Що характерне для гіпокінезу?

37.Що характерне для гіперкінезу?

38.Що таке блювання?

39.Які основні порушення секреторної функції підшлункової залози?

40.До чого може призвести недостатнє надходження панкреатичного соку

вкишки?

41.Що таке гіпохолія?

42.Які можливі наслідки гіпохолії та ахолії?

43.Якими є основні порушення кишкового травлення?

144