рідних речовин в організм іззовні, внутрішні витягують їх із рі- дин організму і знешкоджують.

Природні захисні реакції організму мають свої межі, за якими можливі порушення його функцій. Життєдіяльність ушкодженого організму здійснюється вже у стані хвороби із зміненим рівнем і характером регуляції захисно-пристосувальних реакцій.

>Заняття 2. РЕФЛЕКТОРНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ НА ДІЮ ПАТОГЕННИХ ПОДРАЗНИКІВ

Мета: в експерименті на лабораторних тваринах вивчити роль захисно-рефлекторних механізмів у забезпеченні оптимальних умов для життєдіяльності організму; показати залежність діапа- зону цих реакцій від індивідуальних особливостей організму і умов навколишнього середовища, від виду і сили ушкоджуваль- ного агента; навчитись аналізувати отримані результати, робити висновки.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти: суть цілісності організму і його зв’язок з навколишнім середовищем при оцінці хворобливого стану; роль структури і функції у патоло- гії; механізм виникнення рефлекторних реакцій і їх роль в пато- логії; морфо-функціональну характеристику рефлекторної дуги, зміни її під час хвороби; суть регуляції при патології та її відмін- ність від фізіологічної; особливості реакцій ізольованих органів на патогенний вплив; суть адаптації і компенсації при фізіологі- чних станах і в патології.

Студент повинен уміти: реєструвати дихання у кроля; поводи- тись з їдкими хімічними речовинами; аналізувати роботу рефлек- торної дуги.

a Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.І. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи- вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Патологическая физиология / Под ред. А. Д. Адо и М.А.Адо. — М.: Три-

ада-Х, 2000. — С. 1 – 14.

Лютинский С.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных животных. — М.: Колос, 2001. — С. 52 – 54.

Бляхер Л.Я. Проблемы морфологии животных. — М.: Наука, 1976 —

С. 385.

Гомеостаз / Под ред. П.Д. Горизонтова. — М.: Медицина, 1981.

23

v	Дослід 1. Вивчення механізму рефлекторної
	зупинки дихання кроля під впливом аміаку
	на рецептори слизової оболонки органів дихання,
	а також роль апное в життєдіяльності організму

Оснащення: кріль, стіл для фіксації, кімограф з капсулою Ма- рея, гумова трубочка з пластмасовим наконечником діаметром 2 – 3 мм, секундомір, 25 % розчин аміаку, вата, 20 % анестезинова мазь, вірьовки для фіксації.

Хід досліду. 1. Кроля фіксують на столику спинкою догори.

2.В одну з ніздрів по середньому носовому ходу вводять плас- тмасовий наконечник, змащений 20 % анестезиновою маззю і з’єднаний з капсулою Марея для реєстрації дихання на барабані кімографа. Наконечник вводять обережно, щоб не ушкодити сли- зову оболонку, на глибину 2 – 3 см.

3.Реєструють дихання на барабані кімографа у вихідному стані.

4.Продовжуючи реєстрацію дихання, підносять до ніздрів тва- рини ватку, зволожену розчином аміаку.

5.Відмічають за секундоміром час виникнення і припинення апное.

6.Дослід повторюють 2 – 3 рази з проміжками 3 – 4 хв.

7.Останній раз підносять ватку до ніздрів кроля і тримають її до появи рухової реакції тварини, відмічаючи час виникнення реакції у відповідь (апное, збудження та ін.), її тривалість.

8.Результати досліду заносять до протоколу заняття, одночас- но замальовуючи схему установки для проведення досліду, аналі- зують отримані дані і роблять висновки. Аналізують механізм походження реакції у відповідь, залежність діапазону пристосов- ної реакції від різних зовнішніх і внутрішніх чинників; звертають увагу на характер реакції у відповідь, вид і значення експеримен- ту для патофізіологічного дослідження.

9.Дані реєстрації дихання заносять до таблиці такої форми:

Стан	Частота	Глибина ди-	Характер пневмограми
	дихання		(дію аміаку показати
	за 1 хв	хання, мм	стрілкою)
Вихідний
Після дії аміаку
1-ї
2-ї
3-ї тривалої

24

>Заняття 3. АКТИВНІСТЬ БАР’ЄРНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ І ЇХ РОЛЬ У ПАТОЛОГІЇ

Мета: вивчити в експерименті на тваринах роль бар’єрних пристосувань для підтримки сталості внутрішнього середовища організму (гомеостаз); показати залежність активності цих систем від сили і виду ушкоджувального чинника, а також від індивіду- альних особливостей організму.

Під час підготовки до заняття студенти повинні засвоїти такі теоретичні положення: морфо-функціональну характеристику бар’єрних систем організму; особливості гематоенцефалітного, офтальмічного і плацентарного бар’єрів; бар’єрну функцію шкіри, слизових оболонок, печінки, нирок, легень; механізм знешко- дження ксенобіотиків бар’єрними системами організму; роль гі- стогематичних бар’єрів у патології; особливості макрофагів у за- безпеченні гомеостазу; анатомо-топографічні особливості тіла жа- би; суть піноцитозу і фагоцитозу.

Студент повинен уміти: правильно знерухомлювати жаб уко- лом у потиличний отвір; вводити зонд у шлунок кроля; виконува- ти ін’єкції внутрішньовенні і в порожнину серця з дотриманням правил асептики й антисептики.

a Література

Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин: Під-

ручник. ― К.: Вища шк., 2000. ― С. 7 – 40.

Мазуркевич А.І. Патологическая физиология сельскохозяйственных жи- вотных. Практикум. ― К.: Вища шк., 1991. ― С. 3 – 29.

Лютинский С.И. Патологическая физиология сельскохозяйственных животных. — М.: Колос, 2001. — С. 66 – 69.

Патологічна фізіологія: Підручник / За ред. М.Н. Зайка, Ю.В. Биця. — К.:

Вища шк., 1995. — С. 37 – 45.

Иванов М.М. Барьеры на пути инфекции. — М.: Знание, 1985. Маянский А.Н., Маянский Д.Н. Часовые здоровья. — Новосибирск: Нау-

ка, 1987.

Оснащення: два кролі, жаби (по одній на робоче місце); шприц, голки, вата, спирт, інструменти для анатомування, фіксаційне приладдя; операційні столики, 20 % розчин магнію сульфату для ін’єкцій, 10 % розчин кальцію хлориду для ін’єкцій, 0,1 % розчин хлорного заліза, 5 % розчин жовтої кров’яної солі, 5 % розчин со- ляної кислоти, зонд для введення рідин у шлунок, чашки Петрі, скляні палички, фільтрувальний папір.

25

vДослід 1. Вивчення бар’єрної ролі печінки і слизових оболонок травного каналу

Хід досліду. 1. Використовують двох кролів однакової маси, однієї статі і віку. Протягом 10 хв спостерігають за загальною по- ведінкою тварин, фіксуючи результати у протоколі.

2.Одному із кролів повільно вводять внутрішньовенно 2 – 3 мл стерильного 20 % розчину магнію сульфату з дотриманням усіх правил асептики. Вищі дози не посилюють анестезії, але можуть привести до зупинки дихання. Антагоністом слугує 10 % розчин кальцію хлориду в такій самій дозі.

Другому кролеві рівноцінну дозу магнію сульфату вводять всередину за допомогою зонда, запобігаючи потраплянню його в трахею.

3.Спостерігають за загальним станом тварин, звертаючи увагу на стан рефлексів, дихання, роботу серця.

4.Результати досліду заносять у протокол заняття, роблять висновки. Звертають увагу на різницю в ефективності дії однако- вих доз магнію сульфату, на бар’єрну роль печінки і слизових оболонок травного каналу у знешкодженні ксенобіотиків.

vДослід 2. Вивчення активності поглинання заліза хлориду елементами ретикулоендотеліальної системи

Принцип досліду: хлорне залізо, введене в кров, через визна- чений час витягується морфофункціональними одиницями гісто- гематичних бар’єрів (ендотелієм судин, фіксованими макрофага- ми тканин та ін.). У кислому середовищі хлорне залізо дає з жов- тою кров’яною сіллю реакцію з утворенням берлінського лазуру:

4FеСl + 3K4[Fе(CN)6] → Fе4[Fе(СN)6]3 + 12КСl,

який забарвлює тканини в голубуватий колір. За інтенсивністю забарвлення тканин, яке дає берлінський лазур, можна судити про активність елементів гістогематичних бар’єрів, що піноциту- вали хлорне залізо.

Хід досліду. 1. Для досліду беруть жабу середніх розмірів, нар- котизують її ефіром і знерухомлюють руйнуванням спинного моз- ку.

2. Відкривають доступ до серця, розрізавши шкіру і видалив- ши грудну кістку, частину ключиці та знявши перикард. У порож- нину серця через прокол верхівки повільно вводять 0,2 – 0,5 мл 0,1 % розчину хлорного заліза. Швидке введення розчину може викликати незворотну зупинку серця. Під час ін’єкції верхівку

26

серця злегка фіксують пінцетом, бранші якого обгортають ваткою, змоченою 0,65 % розчином натрію хлориду.

3.Жабу залишають у спокої на 10 – 15 хв, накривши серце серветкою, що змочена 0,65 % розчином натрію хлориду. Це по- трібно для здійснення піноцитозу хлорного заліза — чужорідного елемента для організму елементами гістогематичних бар’єрів.

4.Жабу анатомують, беруть по дві невеликі проби кожного ор- гану і переносять на фільтрувальний папір для видалення крові. Потім одну пробу (контроль) залишають на чистому листку філь- трувального паперу, а другу (дослідну) проводять послідовно (по 10 – 15 с) через розчини соляної кислоти і жовтої кров’яної солі, розлиті у чашки Петрі. Проби переносять з розчину в розчин скляними паличками, щоб уникнути псування пінцетів.

5.Дослідні проби витягують і вміщують на фільтрувальний папір проти контрольних проб. Оцінюють інтенсивність забарв- лення проб берлінським лазуром, порівнюючи їх між собою, а та- кож з контрольними зразками. Інтенсивність забарвлення оці- нюють так:

+++ сильне забарвлення; ++ середнє; + слабе; – забарвлення відсутнє.

6.Результати досліду записують у протокол заняття у вигляді таблиця такої форми:

Органи, з яких	Інтенсивність за-	Органи, з яких	Інтенсивність
взято зразки	барвлення	взято зразки	забарвлення
Серце		М’язи
Печінка		Шкіра
Нирки		Кишки
Селезінка		Нерв
Легені

Роблять висновки про роль гістогематичних бар’єрів та їх актив- ність у забезпеченні сталості внутрішнього середовища організму.

?Запитання для самоконтролю

1.Що таке адаптація?

2.Що таке компенсаторні процеси?

3.Що таке акліматизація?

4.Назвіть стадії адаптаційно-компенсаторного процесу.

5.Назвіть основні механізми розвитку захворювань.

6.Назвіть шляхи поширення хвороботворних агентів в організмі.

7.Яку роль відіграють структурні і функціональні зміни в патології?

8.Яка роль специфічного і неспецифічного під час хвороби?

9.Вкажіть провідну ланку і ланки порочного кола при тимпанії.

27

10.Які є дві групи бар’єрних систем організму?

11.Що належить до зовнішніх бар’єрних систем?

12.Що належить до внутрішніх бар’єрних систем?

Тема 3 РОЛЬ ЗОВНІШНІХ І ВНУТРІШНІХ

ЧИННИКІВ У ПАТОЛОГІЇ

Теоретичні положення

Наука, що вивчає причини та умови виникнення хвороб, нази- вається патологією. Кінцева її мета — розкриття різних причин та умов виникнення захворювань з метою їх ефективного ліку- вання і профілактики. Цьому значною мірою сприяє і знання па- тогенезу (механізмів розвитку і закінчення хвороби), а також са- ногенезу (механізмів, що ведуть до видужання).

Вчення про причини і умови виникнення хвороб формува- лось у міру поглиблення знань у галузі біології і медицини, а також відповідно до світогляду вчених на різних етапах розви- тку науки.

Сучасне уявлення про причини та умови виникнення хвороб ґрунтується на новітніх досягненнях науки і положеннях діалек- тичного матеріалізму. За цими уявленнями хвороба виникає вна- слідок не однієї причини, як стверджують монокаузалісти, і не одних умов, як гадають кондиціоналісти. Причиною хвороби мо- же стати етіологічний чинник в сукупності з умовами зовнішньо- го і внутрішнього середовищ. Усі етіологічні чинники поділяють на основні й другорядні. Останні сприяють виникненню хвороби або викликають схильність до неї організму. Причому в кожному конкретному випадку спостерігається поєднання причини і умов. Зазвичай провідну роль відіграє причина, а умови сприяють ви- никненню хвороби. Частіше причина буває одна, а умов багато. В деяких випадках можна виділити кілька причин — поліетіологіч- них чинників (наприклад, в етіології пухлин), хоч це уявлення може бути і помилковим, зумовленим браком даних про природу таких хвороб.

Розрізняють три основні групи етіологічних чинників: фізичні, хімічні та біологічні. Серед умов виділяють зовнішні (годівля, утримання тварин) і внутрішні — властивості організму (реактив- ність, резистетність, рівень регуляції життєвих процесів, стан гі- стогематичних бар’єрів тощо). Останні можуть бути сприятливи- ми і несприятливими.

28

До фізичних чинників відносять фізичні явища (удар, здавлю- вання, розтяг, поріз, укол), вплив високої і низької температур, зміни атмосферного тиску, дія електрики, акустичної і променевої енергії та ін., які, діючи на організм тварини, можуть викликати порушення цілісності тканин та їх функцій (табл. 3).

Таблиця 3. Характеристика ушкоджувальної дії фізичних чинників

	Фізичні	Характер дії	Основні	Наслідки для
	чинники		ушкодження	організму
	Механічні	Здушування,	Порушення	Місцеві: крово-
	(тверді предме-	розтягнення,	цілісності	теча, ушиби, роз-
	ти, вибухова	скручування,		риви тканин, роз-
	хвиля)	комбінована		тяги, переломи,
				розриви. Загаль-
				ні: травматичний
				шок, вібраційна
	Термічні (висо-	Гостра, сповіль-	Порушення	хвороба, контузія
				Місцеві: опіки,
	ка і низька	нена	цілісності тка-	відмороження.
	температури)		нин	Загальні: гіпер-
				термія, тепловий
				удар, гіпотермія,
	Променеві	Термічна, спе-	Порушення	простуда
				Місцеві: опіки,
	(промені види-	цифічна фотохі-	цілісності тка-	фотохімічні ре-
	мого спектра,	мічна, іонізуюча	нин, хімічні	акції, променеві
	інфрачервоні,		перетворення,	пошкодження.
	ультрафіолето-		іонізація моле-	Загальні: соняч-
	ві, лазерні,		кул і атомів	ний удар, проме-
	радіація)	Електротерміч-	Порушення	нева хвороба
	Електрострум			Місцеві: електро-
	(постійний і	на, електроме-	цілісності тка-	травми. Загальні:
	змінний)	ханічна, елект-	нин, їх хімічно-	електрошок
	Акустична ене-	рохімічна	го складу	Місцеві: підви-
		Теплова, меха-	Порушення ці-
	ргія (звук, шу-	нічна, хімічна,	лісності тканин,	щення температу-
	ми, ультразвук)	електрофізіоло-	проникності	ри, зміни тонусу
		гічна	мембран, каві-	судин Загальні:
			тація, вібрація,	нервово-рефлек-
			деполяризація	торні розлади, за-
			мембран	гальне підвищен-
				ня температури
	Змінений атмо-	Декомпресія:	Гіпоксемія, гі-	Місцеві; розриви
	сферний тиск:	зниження рО2 у	поксія, пору-	судин, кровотеча,
	гіпобарія	вдихуваному по-	шення ціліснос-	газова емболія.
	гіпербарія	вітрі, зниження	ті тканин	Загальні: асфік-
		розчинності газів		сія (залежить від
		у крові та інших		ступеня розладів
		рідинах ор-		місцевого
		ганізму, розши-		кровообігу
		рення газів у за-
		критих порожни-
		нах. Компресія

29

Хімічні речовини органічного і неорганічного походження, ро- слинні і тваринні отрути відносять до хімічних ушкоджувальних чинників. Вони викликають порушення структури тканин і зде- більшого порушення функцій через зміни обміну речовин у тка- нинах. Як і фізичні чинники, вони виявляють місцеву і загальну дію.

До біологічних чинників належать патогенні мікроорганізми, віруси, рикетсії, найпростіші, гриби, деякі вищі рослини, комахи, гельмінти та ін. Під їх впливом або під впливом продуктів їх життєдіяльності у тканинах і в цілісному організмі виникають зміни, що призводять до захворювання. Частіше це інфекційні та інвазійні хвороби. Реакція організму на дію ушкоджувальних чинників може бути різною і залежить від: а) локалізації цієї дії; б) сили і тривалості дії; в) природи самого чинника; г) індивідуа- льних особливостей організму.

Під впливом етіологічного чинника в організмі тварини вини- кають складні зміни, які призводять до хвороби. Таким чином, етіологічний чинник є пусковим. У розвитку і закінченні хвороби беруть участь також чинники, які називаються патогенетичними. Їх дія виявляється відразу після дії етіологічних чинників. Отже, вивчаючи етіологічний чинник, ми отримуємо відповідь на запи- тання «чому виникає хвороба?», а вивчаючи патогенетичний чин- ник, ми отримуємо відповідь на запитання «як розвивається хво- роба? Тому треба знати співвідношення дії етіологічного і патоге- нетичного чинників. В одних випадках етіологічний чинник діє короткочасно (наприклад, термічний), а хвороба розвивається під впливом патогенетичних чинників, в інших хвороба розвивається тільки за наявності етіологічного чинника (наприклад, збудника інфекційної хвороби).

Вивчаючи причину виникнення і механізм розвитку хвороби, треба звертати увагу на місце проникнення хвороботворного аге- нта в організм і шляхи його поширення, оскільки від цього в ба- гатьох випадках залежить розвиток хвороби. Так, після проник- нення патогенного агента безпосередньо в кров хвороба розвива- ється значно швидше, ніж у разі проникнення його через травний канал. Розрізняють такі шляхи поширення хвороботворного по- дразника в організмі: по продовженню (ларингіт — бронхіт — пневмонія), через контакт, дотик (плеврит — пневмонія; пери- кардит — міокардит), по кровоносних і лімфатичних судинах (ча- стіше мікроорганізми та їх токсини, хімічні речовини), по нерво- вих стовбурах (вірус сказу, токсин правця).

Механізми, що сприяють видужанню хворого організму, об’єднано в понятті саногенез. Знання їх дає змогу правильно ке- рувати процесами відновлення порушених функцій з метою як-

30