kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

Серед головних засад побудови українських однокомпонентних та багатокомпонентних термінів найважливіша полягає в необхідності позбутися "полону" російського посередництва, аби механічно не по- вторювати помилок, характерних для російських термінів. Це викли- кає необхідність урахування етимології іншомовних слів, що уможли- вить уникнути побудови зовнішньої форми іншомовних терміноеле- ментів через посередництво третіх мов, головним чином англійської чи російської. Відновлення слова в його первинній формі дозволить зберегти семантичний ряд однокореневих терміноелементів, уникаю- чи, таким чином, етимологічної паронімії, та не допустити спотво- рення греко-латинських коренів шляхом їхнього перелицювання на англійський чи французький лад. Виняток ми робили тільки для доб- ре засвоєних термінів (дистриб'ютер, ф'ючерсна угода та деякі інші), які широко вживаються в галузі ринкової економіки.

Знання галузевими фахівцями етимології іншомовних терміноеле- ментів дозволить краще зрозуміти їхню мотивацію та уникнути, та- ким чином, їх неправильного вживання.

Зараз власне українські принципи стандартизації ще остаточно не розроблені, тому ми вважаємо, що укладання подібних словників сприятиме цьому процесові. Подібні завдання ставлять, зокрема, два словника з нашої серії термінологічних словників – російсько- українсько-англійський словник економічних термінів та чотиримов- ний тлумачний словник термінів ринкової економіки, підготовлені за сприяння Державного комітету України з питань науки та технологій, а також Харківського лексикографічного товариства. Ці словники розраховані насамперед на фахівців – економістів, бухгалтерів, бізне- сменів, але вони можуть також бути корисні викладачам та студен- там економічних спеціальностей вузів.

Українські терміни в обох словниках розташовані як за алфавіт- ним, так і за гніздовим принципом, що полегшить та прискорить по- шук потрібного слова, бо гніздовий принцип часто буває дуже суб'єк- тивним, адже при цьому кожне слово може виявитись ключовим. Кожен термін має свій порядковий номер, що дає змогу пропонувати алфавітні покажчики відповідних російських, англійських та німець- ких термінів, а також українських термінів за чисто алфавітним принципом. Тим самим, ці словники можна використовувати як тлу- мачні та перекладні на будь-яку із запропонованих мов, а також як економічні розмовники.

За основу відбору й формування українських термінів ми брали фактор поширеності терміна в інших мовах та показник його вмотивованості.

61

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

У галузі правопису ми також намагалися відновити історичну спра- ведливість та повернути літеру ґ на її законне місце, вживаючи її послі- довно на місці літери g у європейських мовах, включаючи слова грець- кого походження. З іншого боку, ми не копіювали російське х на місці європейського G і тому пропонували писати й вимовляти гедж, голдинґ, гайринґ, але ноу-хау, оскільки останній термін є добре засвоєним.

Користуючись можливістю врахування досвіду інших національних термінологій, аби уникнути їх похибок, ми сформували свої принципи побудови українських терміносистем, спираючись, по-перше, на до- свід провідних мов світу, по-друге, на позитивні сторони радянської термінологічної школи, по-третє, на досвід українського термінотво- рення в Україні та за її межами.

2.5.3. Методичні рекомендації щодо термінологічного планування в Україні

Виходячи з позитивного досвіду термінотворення як у розвинених країнах, так і в країнах третього світу, а також позитивного досвіду радянської термінологічної школи та позитивного досвіду терміно- творення в Україні, з одного боку, а з іншого – виходячи з міркувань провідних світових авторитетів у галузі термінологічного планування та спираючись на міжнародні документи, що торкаються питань те- рмінологічного планування, можна викласти загальні засади терміно- логічного планування в Україні.

Насамперед, необхідно врахувати як позитивний, так і негативний досвід інших мов. При цьому слід брати до уваги як зовнішню форму нових термінів, так і їх мотивацію. Якщо, наприклад, відповідний те- рмін у багатьох європейських мовах виглядає однаково – бажано, щоб інтернаціональний елемент зберігся також і в українській мові.

Щодо загальних засад термінотворення, можна сформулювати та- кі основні принципи відбору зовнішньої та внутрішньої форми но- вих термінів:

1. Терміни – кореневі слова слід передавати залежно від того, до якої лексики мови оригіналу вони належать – одвічної чи запо- зиченої. В першому випадку подібні терміни можна перекладати буквально, як, наприклад, анґл. тоusе – укр. миша (як комп'юте- рний прилад), причому тут не слід лякатися полісемії, бо ця полі- семія носитиме інтернаціональний характер, що зближуватиме її в такому разі з калькою, а калька, як відомо, також несе в собі ін- тернаціональний елемент. Якщо даний термін побудовано на ос- нові запозичених елементів, і, тим паче, якщо він не вмотивова- ний у мові, з якої іде переклад, – то слід звернутися до його ети-

62

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

мології. Передавати його в такому випадку слід у тому вигляді, в якому він з'явився у мові-продуценті (особливо це стосується еле- ментів греко-латинського походження). І, звичайно, слід дивитися на те, який він має вигляд в інших мовах.

2.Похідні терміни, утворені за допомогою афіксів з деривати- вним значенням, передавати бажано залежно від етимології (тоб- то, якщо даний термін складається з греко-латинських елементів

–бажано їх зберегти). Перекладати такі терміни під кальку вда- ється не завжди, тому, швидше, їх слід перекладати описово.

3.Терміни, утворені при допомозі складання основ, також мож- на перекладати під кальку, але це іноді призводить до виникнення занадто громіздких термінів-монстрів. У такому випадку більш вдалими способами будуть переклади словосполученням або збе- реження первинного вигляду (знов-таки з урахуванням етимології).

4.Терміни-словосполучення однозначно треба перекладати під кальку.

5.Терміни-абревіатури також треба перекладати та створю- вати власні абревіатури. Лише у випадку, коли та чи інша абре- віатура виглядатиме однаково в багатьох мовах, – в українській її також треба зберігати та передавати за допомогою зворотної транслітерації.

Крім того, до нових термінів, незалежно від їхньої будови, повинні ставитись такі ж самі вимоги, що й до будь-яких вже існуючих термі- нів, тобто слід дотримуватися принципу евфонії тощо.

Звичайно, вищеназвані принципи лише приблизні, і все залежить від конкретної ситуації, від конкретного терміна. Але головною метою розробки подібних принципів є, по-перше, запобігання виникненню невдалих термінів-монстрів, а по-друге, слід виробити певний баланс між власними та запозиченими елементами, щоб, з одного боку, укра- їнська термінологія не засмічувалась незасвоєними та малозасвоєни- ми іншомовними запозиченнями, якщо в даній ситуації цілком мож- ливо вживати власну лексику, а з іншого – щоб вона не ізолювалася штучно від світового співтовариства, в чому й полягає проблема спів- відношення інтернаціонального та національного.

Тому не слід впадати в крайнощі. З одного боку, можна захоплюва- тись пуризмом чесько-ісландського взірця, і з іншого – механічним перенесенням іноземних елементів на вітчизняний ґрунт, як це було за часів Петра І. Тут необхідно встановити рівновагу.

Іноземні елементи треба переносити лише тоді, коли у мові- реципієнті неможливо передати коротко та чітко відповідний термін

63

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

засобами рідної мови. В крайньому разі, як компроміс, можна запро- вадити дублетні варіанти для деяких термінів, коли б "чужий", іншо- мовний варіант міг би вживатись у науковій літературі, а "свій" – у науково-популярній.

Необхідно також враховувати й етимологію даного іноземного тер- міноелемента, щоб не передавати, наприклад, слова греко- латинського походження на англійський чи французький манер, спо- творюючи їх таким чином, як це, зокрема, вийшло зі словом distributor, яке в нас виглядає як дистриб'ютер лише тому, що його було запозичено саме через англійську мову. Це лише просте запози- чення з англійської, яке не має нічого спільного з інтернаціоналізма- ми, до того ж, порушується семантичний зв'язок з однокореневими словами, в даному випадку – зі словами "дистрибуція", "дистрибути- вний" тощо. При таких розбіжностях ці слова багатьма носіями украї- нської мови через незнання етимології вже не сприйматимуться як однокореневі. Подібні розриви спостерігаються також у словах "лай- нер" та "комбайн", які вже не сприймаються як однокореневі до слів,

відповідно, "лінія", "лінійний" та "комбінація", "комбінувати",

Таким чином, якщо термін претендує бути інтернаціональним, – він повинен бути у своєму первісному вигляді без будь-яких іншомовних фонетичних забарвлень, які при запозиченні автоматично стають пе- рекрученнями. Особливо це стосується греко-латинських елементів.

У термінотворчій роботі слід робити так, щоб будь-яке запозичення було інтернаціоналізмом, інакше це може спричинити виникнення "фальшивих друзів перекладача", що не є бажаним у термінології, бо це може призвести до різного роду плутанин та непорозумінь. Інтер- національні терміни в різних мовах повинні бути однаковими як за зовнішнім виглядом, так і за значенням.

Спочатку необхідно сформулювати загальні принципи створення нових термінів та чергування запозичених (інтернаціональних) термі- ноелементів з національними (пуризмом).

З точки зору науково-технічного перекладу виникає запитання: на- скільки бажаними є терміни-інтернаціоналізми порівняно з власними термінами? Відповідь не може бути однозначною. При цьому не можна виставляти на перший план як почуття національної гідності, так і якоїсь економічної вигоди. Мовний механізм спроможний до саморегу- ляції. Про це свідчить, наприклад, той факт, що в період становлення науки помітною стає тенденція до використання загальноприйнятої інтернаціональної термінології. Динаміка мовних процесів з часом призводить до витіснення чужих для рідної мови систем утворень та

64

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

замінює їх хоч і довшими термінологічними сполученнями з ресурсів рідної мови, проте з "прозорішою" внутрішньою формою.

Обидва явища, як відомо, мають як свої плюси, так і мінуси. На- самперед, запозичення та інтернаціоналізми сприяють взаєморозу- мінню між народами, полегшують через наявність спільного лексич- ного, зокрема, термінологічного фонду роботу з науковою літерату- рою, написаною іншими мовами. З іншого боку, безглузде зловжи- вання запозиченнями засмічує мову "зарозумілими" іншомовними словами, які не сприймаються більшістю носіїв даної мови, що робить наукову літературу занадто важкою для сприйняття навіть фахівців, а наукова лексика перетворюється у своєрідне арґо, зрозуміле лише вузькому колу посвячених. І, навпаки, пуризм відіграє позитивну роль у тому аспекті, що він робить терміни більш зрозумілими, а голо- вне – вмотивованими, з прозорою внутрішньою будовою, що значно полегшує сприйняття фахової літератури носіями тієї чи іншої мови. Іншою позитивною рисою пуризму є те, що він не дає можливості за- смічувати лексику рідної мови занадто великою кількістю малозрозу- мілих іншомовних слів. Проте зловживання пуризмом робить важкою для сприйняття як іноземну фахову літературу для носіїв відповідної мови, так і національну – для іноземців.

2.5.4. Термінологічні паралелі та проблеми "фальшивих друзів перекладача"

Як відомо, під мовними паралелями припускають присутність спі- льних елементів (зокрема, лексичних) у двох не обов'язково спорідне- них мовах. Такі мовні паралелі можуть бути випадковими та законо- мірними. Випадкові лексичні паралелі можуть бути викликані випад- ковим співзвуччям слів з двох не обов'язково споріднених мов типу анґл. та перс. bad, або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігаються у значенні, хоча етимологія в них різна); або анґл. tip та укр. тип (випадкова співзвучність при повній відсутності спільно- сті у значенні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої.

Лексичні паралелі можуть бути спричинені й ознаками територіа- льної спільності, коли в межах певного ареалу (територіального, релі- гійного, культурно-історичного тощо) існує більш-менш спільний лек- сичний фонд. У європейських мовах є так званий пан-європейський елемент, що полягає в наявності у більшості європейських мов спіль- них лексичних елементів. Багато європейських мов, і не лише євро- пейських, мають значну низку запозичень, які є результатом міжна-

65

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

родних контактів з іншими політичними, культурними та економіч- ними ареалами. Це спричинило появу мовних анклавів зі спільними наднаціональними елементами: а) спорідненість індоєвропейських мов, що відбивається на зовнішній схожості багатьох лексичних еле- ментів у різних європейських мовах; б) взаємні запозичення або запо- зичення з третіх мов; в) спільні запозичення з неєвропейських мов; г) мовні угоди наднаціональних установ (церква, офіційні організації); ґ) мовна стандартизація у міжнародних мовах науки і техніки; д) обмін інформацією через міжнародні агенції новин. У свою чергу, ідентичну лексику (мовні паралелі) можна розділити на три категорії залежно від сфер ужитку: 1. Загальновживані слова (типу банан, те- лефон). 2. Так звані утилітарні слова, які можна розцінити як основні лексеми важливих концептуальних та спеціалізованих галузей; ці сло- ва статистично не є дуже важливими, але вони необхідні для позна- чення того чи іншого поняття в різних суміжних галузях (такі слова, як фіорд, сервіс /у тенісі/ тощо). Фахові мови, у свою чергу, підрозді- ляються на три підкатеґорії: наукова мова, професійні діалекти та мова торгівлі (споживчої сфери).

Мовні паралелі можуть виникати на рівні науково-технічної термі- нології у зв'язку з тим, що при створенні нових термінів досить часто запозичується елемент іншомовного походження. Е.Ф. Скороходько визначив чотири види відповідностей лексичних паралелей у націо- нальних терміносистемах:

1.Іноземний термін та термін рідної мови є абсолютними ек- вівалентами (анґл. аіrplane – укр. аероплан; анґл. biology – укр. біологія).

2.Термін рідної мови є відносним еквівалентом іноземного (анґл. bulldoser – бульдозер з неповоротним відвалом).

3.Термін рідної мови є частковим еквівалентом іноземного.

4.Термін рідної мови є частковим відносним еквівалентом (терміни двох мов висловлюють поняття, які перетинаються).

Ідеальні інтернаціональні форми мають абсолютно тотожні значен- ня в різних мовах. Такі форми можуть бути зрозумілі безпосередньо особам, котрі не володіють іноземними мовами. Проте на практиці такі ідеальні форми інтернаціоналізмів зустрічаються вкрай рідко. При прямому запозиченні будь-якого терміноелемента носії різних мов-реципієнтів звертають увагу на семантичні ознаки форми, яку вони засвоюють. Це призводить до семантичної невідповідності в рі- зних мовах однакових лексичних одиниць. Лексичні паралелі можуть мати абсолютно однакову внутрішню форму лише при прямому запо-

66

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

зиченні терміна з тієї мови, для якої ця лексична одиниця теж є сло- вом іншомовного походження, запозиченим з третьої мови. В усіх ін- ших випадках семантична невідповідність більшою чи меншою мірою обов'язково має прояв. Виникають так звані "фальшиві (хибні) друзі перекладача" ("ложные друзья переводчика", misleading words). Особ- ливу небезпеку вони становлять при технічному перекладі, вводячи перекладача чи просто читача в оману помилковими асоціаціями з певними термінами рідної мови, схожими за зовнішнім виглядом, але відмінними за змістом.

Специфічну групу становлять "фальшиві друзі перекладача" у спо- ріднених мовах: укр. гора – болг. гора (ліс); укр. неділя – рос. неделя; анґл. also (також) – нім. also (отже); анґл. gift (подарунок, дар) – нім. Gift (отрута); ісп. pomo (флакон) – рум. pom (дерево). До прямих запо- зичень такі "фальшиві друзі перекладача" ніякого відношення не ма- ють. Вони можуть бути спричинені різними напрямками семантично- го розвитку в різних споріднених мовах однієї й тієї ж лексичної оди- ниці, наприклад, шляхом переосмислення.

Інша річ – "фальшиві друзі перекладача", які виникають саме при прямому запозиченні іншомовних елементів. Особливо небезпечно, коли вони зустрічаються в науковій термінології. Наявність різного роду семантичних невідповідностей можна пояснити тим, що міжна- родний термін, засвоєний носіями тієї чи іншої мови, потрапляє під вплив національної культури, додаючи до вихідної сукупності значень нові значення. А це, у свою чергу, означає, що дуже часто такі запо- зичення призводять до розбіжностей у значеннях одного й того ж елемента в різних мовах, бо, за словами Ю.С. Маслова, після запози- чення іншомовні елементи набувають нового, вже не інтернаціональ- ного значення, а інколи навіть втрачають спільне значення.

Причина виникнення семантичних розбіжностей у лексичних па- ралелях криється ще й у тому, що при запозиченні одного й того ж терміна різними мовами враховуються, як правило, різні семантичні відтінки. Бо будь-яка мова розвивається у своїх власних специфічних умовах, запозичуючи певну кількість інтернаціональних терміноеле- ментів для задоволення певних потреб у номінації того чи іншого по- няття. Тому не може здаватися дивним той факт, що будь-який ін- тернаціональний елемент (переважно греко-латинського походження), який у мові-джерелі вже має кілька значень, тією чи іншою мовою запозичується далеко не в усіх значеннях, а лише у певних, які при порівнянні можуть або збігатися частково, або зовсім не збігатися. Схожість форм при розбіжностях у значенні не може давати підстав називати такі лексичні паралелі справжніми інтернаціоналізмами.

67

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

Е.Ф. Скороходько визначив основні причини виникнення "фаль- шивих друзів перекладача". Такими причинами випадкової схожості зовнішньої форми (при різній внутрішній формі) можуть бути: 1) ви- користання однакових слів у різних мовах при утворенні термінів шляхом переносу назви; 2) асоціації первинного значення зі схожими ознаками різних об'єктів термінування; 3) надання переваги в різних мовах різним сторонам змістової структури міжнародних термінів. Труднощі для перекладу таких термінів полягають у тому, що пере- кладач, знаючи про наявність подібного лексичного елемента в рідній мові, помилково вважає його змістовим еквівалентом іноземного тер- міна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у значенні. Е.Ф. Скороходько називав часткові інтернаціоналізми відносними ек- вівалентами, розуміючи під ними терміни, що висловлюють поняття, родове відносно поняття, що висловлюється перекладеним терміном. "Фальшиві друзі перекладача" з числа міжнародних термінів можна поділити на групи залежно від їхнього походження:

1.Терміни, які набули у різних мовах різного значення через зміни значення при запозиченні (напр., boiler).

2.Терміни – "фальшиві друзі перекладача", що змінили зна- чення значно пізніше, вже у мові-реципієнті, бо будь-який запо- зичений іншомовний термін з часом не сприймається як чужий елемент і в подальшому підпорядковується всім законам розвит- ку лексики даної мови, змінюючи значення подібно до корінних слів, і, таким чином, порушується змістова відповідність між да- ною парою термінів.

3."Фальшиві друзі перекладача", які виникли через те, що те чи інше слово зазнало змін значення у мові-продуценті, в той час як у мові-реципієнті дане слово зберегло попереднє значення.

Інколи при запозиченні термін набуває вужчого значення, інколи – навпаки, ширшого. Інколи значення переноситься на інший об'єкт за певними суміжними ознаками. Серед причин виникнення "фальши- вих друзів перекладача" Д.С. Лотте визначив такі:

1.Надання слову технічної визначеності, повної чи тільки у поєднанні з іншими елементами.

2.Звуження значення, тобто перенесення терміна з родового поняття на видове.

3.Розширення значення.

4.Зміщення значення (за аналогією).

5.Перенос терміна за зовнішньою аналогією.

68

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

Зміна значення частіше за все має еволюційний характер. Такі зміни значення, за словами Д.С. Лотте, бувають кількох видів:

1)Поступова зміна значення терміна відповідно до поступової зміни самого значення.

2)Різка (стрибкова) зміна значення терміна у певний період, зумовлена різкою зміною поняття, ґенетично пов'язаного тією чи іншою мірою зі старим.

3)Поява в терміна нових значень шляхом його переносу на інше поняття, за аналогією чи системністю.

4)Розрив між значенням слова, яке вживається як самостій- ний термін та як елемент, що входить до складового терміна або терміна-словосполучення.

Розбіжності між значеннями терміна запозиченого та терміна- прототипа можуть мати місце також у момент запозичення. Найчас- тіше це буває через свідомий вибір якогось одного значення, або на- віть (хоча це трапляється вкрай рідко) навмисна зміна.

За наявністю або відсутністю хоча б одного спільного значення "фа- льшиві друзі перекладача" поділяються на часткові інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. В.В. Акуленко стверджував, що інтернаці- оналізм не обов'язково означає ідеально досконалий еквівалент, і на- віть частково "фальшиві друзі перекладача" в цілому можуть залиша- тися інтернаціоналізмами. При цьому "фальшиві друзі перекладача", які в різних мовах мають щось спільне у значенні (різними є лише від- тінки цього значення), суттєво відрізняються від псевдоінтернаціоналі- змів, тобто міжмовних омонімів, які не мають у змісті нічого спільного, а є лише окремим випадком "фальшивих друзів перекладача".

Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна більшість ін- тернаціоналізмів є частковими інтернаціоналізмами, а повні інтернаці- оналізми – це також окремий випадок часткових інтернаціоналізмів.

Звичайно, ступінь розбіжності між значеннями тих чи інших лек- сичних паралелей не однаковий. Тому всі лексичні паралелі, не пов'я- зані з мовною спорідненістю, можна розділити на дві категорії – ін- тернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. Інтернаціоналізми, у свою чергу, теж можна розділити на дві групи – повні та часткові.

Таким чином, з'являються три види лексичних паралелей: 1) повні інтернаціоналізми, тобто слова, що повністю збігаються в усіх зна- ченнях в обох мовах; 2) часткові інтернаціоналізми, тобто слова, зна- чення котрих збігаються лише частково, і 3) псевдоінтернаціоналізми, значення яких у цих двох мовах не збігаються взагалі.

69

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

Таким чином, "фальшиві друзі перекладача" поєднують у собі як часткові інтернаціоналізми, так і псевдоінтернаціоналізми.

Протягом останніх десятиліть помітнішою стає тенденція до збли- ження значень міжнародних термінів та поступового подолання се- мантичних розбіжностей. Звичайно, цей процес буде довготривалим, до того ж, остаточно позбутися "фальшивих друзів перекладача" не- можливо, але щодо побудови та стандартизації нових термінів зроби- ти це цілком реально. Часто це підкріплюється відповідними міжна- родними документами. Так, Міжнародна Організація Стандартів

(ISO) розробила спеціальний документ – International Unification of Concepts and Terms (ISO/R 860-1968/Е/). У ньому, зокрема, гово-

риться, що для успіху в кооперації, контактах та обміні термінологіч- ною інформацією технічні терміни повинні мати однакове значення в усіх мовах, де вони використовуються.

2.6. Загальні особливості науково-технічного перекладу

Значення науково-технічного перекладу невпинно зростає навіть з огляду на економічні вигоди. В літературі часто наводиться як приклад опублікована доповідь Радянської Академії Наук про застосування алге- бри для обчислення електронних реле та певних електричних кіл. Ця праця (за твердженням фахівців чи не найвагоміше досягнення в цій галузі з 1938 року) через брак фахових перекладачів була перекладена лише в 1955 році з російської англійською мовою. За підрахунками американських вчених, вчасний переклад доповіді у 1950 році зеконо- мив би на витрати на їх дослідження близько 40 мільйонів доларів.

Мовознавці переконані також у тому, що переклад фахових текстів такий же трудомісткий, як і літературний переклад. До того ж повер- хнева уява про те, що у процесі науково-технічного перекладу досить лише субституції (заміни) професійної термінології із застосуванням граматичного мінімуму, цілком хибна.

З іншого боку, слід погодитися з думкою, що у процесі літературного перекладу творча діяльність проступає значно дієвіше, ніж при пере- кладі з фахової мови. Вся річ у тому що на передньому плані в літера- турному перекладі перебувають особливості витвору мистецтва, єд- ність образного мислення та мистецького мовлення у вихідній мові, в

70