kyak_pidrucjnyk

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

той час як фаховий переклад має на меті точну передачу інформації. Але й тут важко обійтися без специфічних труднощів. Ось класичний приклад: німецькому слову "Technik" співставлені аж три значення в англійській мові: 1) technology (прикладна наука); 2) engineering (техні- ка фахової галузі); 3) technique (окремий метод). Зауважимо, що подіб- на диференціація поступово переходить і до української мови.

Як доводить практика, фахівець зі знанням мов, наприклад, украї- нський фізик з глибокими знаннями німецької мови спроможний зробити більш професійний переклад, аніж германіст без додаткових знань з фізики. Проте такий ідеальний випадок (отримання подвійної освіти), як правило, рідкісний і тому з практичних та економічних мі- ркувань на перший план виступає знання іноземної мови.

У залежності від цілеспрямованості перекладу розрізняють його три аспекти:

1)науковий напрямок, пов'язаний із теорією перекладу, під- вищенням якості перекладу й кваліфікації перекладача;

2)прагматичний напрямок, орієнтований на вдосконалення практичної інформаційної діяльності і перекладацького сервісу;

3)кібернетичний аспект, направлений на розробку систем ма- шинного перекладу, створення профільних словників з використан- ням ЕВМ тощо. Якщо говорити лише про термінологічний аспект науково-технічного перекладу, то з цієї точки зору найважливішим

єнауковий напрям.

Головні труднощі перекладу пов'язані не з перекладом окремих те- рмінів, зафіксованих у термінологічному словнику, а з передачею правильного змісту кожної фрази, якому не завжди відповідає дослі- вний переклад. Для цього необхідно деяке знання предмета, про який іде мова. Варто погодитися з тим, що умовою правильного перекладу, тобто вибору потрібного слова із числа тих, які слугують передачею терміну оригіналу в різних його значеннях, є правильне розуміння то- го, про що в контексті йдеться, тобто знання явищ дійсності і їх назв. Перекладачеві-неспеціалісту може допомогти його філологічна освіта, знання асоціативних зв'язків термінологічних морфем, афіксальні особливості термінів. У будь-якому випадку через різке збільшення попиту на переклад його якість вимагає особливої професійності.

У практиці науково-технічного перекладу вирізняють наступні ме- тоди досягнення адекватності:

1) конкретизація (напр., замість "Stahl" – "стальні листи", "Holz" – "дерев'яні бруси");

71

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

2)генералізація (напр., замість "Elektromobil" – "транспорт- ний засіб");

3)смисловий розвиток (напр., "100 Jahre Zugverkehr" – "істо-

рія становлення і розвитку залізничного сполучення");

4)антономічний переклад (напр., "Der Gelehrte machte vor keinen Hindernissen halt" – "вчений долав усі перепони");

5)синтаксичні трансформації (напр., "Die getroffenen Maβnahmen erlauben die Einrichtung im Labor eines groβen Gerätes" – "...дозволяють розташувати...");

6)перерозподіл змісту, тобто неспівпадання як у плані лексики,

так і в плані граматики (напр. "Die Schwerverletzten wurden aus den Wraks mit Brechwerkzeugen geholt" – "були визволені з поніве-

чених кузовів завдяки злому спеціальними інструментами").

Працівники в області інформації підрахували, що на пошук інфор- мації витрачається 20 % робочого часу, в тому числі затрати часу на виявлення значення того чи іншого терміна, оскільки пошук потріб- ного терміна в середньому складає 15 хв. в день. Вважаємо, що не буде помилковим твердження про те, що кількість часу, затраченого на з'ясування значення терміна було б дещо меншим, якщо б сама його форма підказувала споживачеві його лексичне значення, неза- лежно від професійного рівня працівника. Звідси випливають при- наймні два висновки:

1)перекладач повинен хоча б частково орієнтуватися в тема- тиці текстів, які перекладаються, що набувається також із до- свідом його роботи;

2)у тексті перекладу потрібно уникати хибно орієнтуючих те- рмінів, якщо в даній термосистемі є їх синоніми з більш мотиво- ваною внутрішньою формою.

Специфіка науково-технічного перекладу зводиться до специфіки передачі мовних та стилістичних особливостей, притаманних тим чи іншим жанрам науково-технічної літератури. Більшість лінгвістів ха- рактеризують цей вид перекладу як особливий вид діяльності, який визначається у першу чергу своїми функціональними, а не стилістич- ними чи жанровими особливостями. Більше того, крім професійних функцій, цільових установок існують два абсолютно різні види пере- кладу – усний і письмовий, кожний з яких може бути поділений на під- типи (до прикладу усний переклад буває синхронним чи перекладом із листа). У цьому відношенні лінгвісти розрізняють такі види робіт:

1)письмовий переклад науково-технічної літератури й доку- ментів з іноземних мов українською;

72

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

2)письмовий переклад науково-технічної літератури й докумен- тів з української мови основними західноєвропейськими мовами;

3)усні переклади "з аркуша" для спеціалістів;

4)усний переклад на переговорах, у роботі комісій, у науко- вих залах;

5)усний переклад на конференціях, семінарах, симпозіумах. Якість та обсяг перекладу можуть залежати від запиту споживачів,

серед яких виділяють інженерно-конструкторський персонал, науко- вих співробітників, керівників підприємств, експертів, інформацій- них працівників. У залежності від їхніх вимог переклад може бути де- тальним, адекватним, з особливим натиском на термінологічні оди- ниці чи фрагментарним, неповним, із точним перекладом лише най- більш важливих для споживача місць. При цьому повний переклад в цілому відповідає текстові оригіналу, а адекватний науково- технічний переклад повинен точно передавати зміст оригіналу, мати загальноприйняту в мові перекладу термінологію і відповідати нор- мам науково-технічної літератури, з якої здійснюється переклад.

Наведемо кілька традиційних рекомендацій перекладу, які стосу- ються термінологічних аспектів перекладу:

1)у перекладі повинні використовуватися терміни, затвер- джені відповідними державними стандартами;

2)перекладач повинен враховувати, до якої області науки й тех- ніки відноситься термін, що перекладається, особливо іноземний;

3)якщо в тексті оригіналу трапляється термін, не зафіксова- ний у науково-технічних словниках, то перекладач має сам піді- брати перекладний еквівалент, використовуючи довідкову літе- ратуру, або ж проконсультуватися у спеціаліста; в крайньому ра- зі термін можна перекласти описовим шляхом;

4)у тексті перекладу потрібно уникати синонімічного викори- стання термінологічних одиниць; усі терміни, символи, скоро- чення мають бути уніфіковані;

5)якщо в тексті оригіналу знайдена смислова помилка, пов'я- зана з написанням терміну, перекладач зобов'язаний дати від- повідний до оригіналу переклад, а у виносці вказати на помилку

йнавести правильний варіант;

6)чужі для мови перекладу терміни повинні залишатися у пе- рекладі і записуватися у дужках;

7)назви латиною не перекладаються і залишаються в первіс- ному вигляді;

73

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

8)не допускається довільне скорочення термінів;

9)номенклатури залишаються в оригіналі;

10)одиниці фізичних величин, спеціальні знаки мають відпові- дати технічним стандартам.

Особливої уваги при перекладі заслуговують питання термінологіч- ної орфографії. Не варто забувати, що більшість термінів на сьогодні зберігають двоякий спосіб написання (наприклад, "авто" й "ауто", "нейро" й "невро"). Перекладачеві слід враховувати ступінь використо- вуваності того чи іншого варіанта в конкретній терміносфері на дано- му етапі, що повинно бути зафіксовано найновішими словниками.

Іноземні прізвища, географічні назви, назви фірм, закладів, орга- нізацій не перекладаються, а транслюються відповідно до норм мови- реципієнта. Роботу перекладача в даному напрямку полегшує той факт, що термінологічна орфографія більше піддається процесові ко- дифікації, краще нормалізована, аніж орфографія загальновживаної мови, і тому засвоюється легше і на довший період.

Кажучи про переклади термінів, не слід забувати, що різні види пе- рекладу потребують неоднакового підходу до передачі семантики термі- нологічної одиниці. Варто враховувати відоме ділення одиниць науково- технічного тексту на вузькоспеціальну лексику, периферійну терміноло- гію, загальнонаукову термінолексику й загальновживані слова. Будь- який вид науково-технічного перекладу потребує правильної передачі термінів, пов'язаних з основним предметом викладання; вторинні (пе- риферійні) терміни, вагомі в суміжних галузях, повинні перекладатися максимально точно для адекватних перекладів; для ознайомлювальних перекладів, де пред'явлена вимога передачі головних ідей оригіналу, то- чна передача периферійної термінології факультативна.

У своїй роботі перекладач чи спеціаліст можуть виявити зовсім но- ву термінологічну одиницю, не зафіксовану у словниках. Після більш- менш вдалого перекладу (про окремі принципи такого перекладу йшлося вище) його автор фіксує термін на окремій картці із вказу- ванням джерела, в якому даний термін знайдений. Така робота при- несе користь іншим перекладачам науково-технічної літератури.

74

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

2.7.Можливості та перспективи машинного перекладу (МП)

Історично першим варіантом МП слід вважати "прямий переклад", при спробі безпосередньо перекладати лексичні одиниці без допоміж- них чи проміжних кроків. Зрозуміло, цей вид перекладу себе не ви- правдав, не кажучи вже про повну неможливість перекладу худож- нього тексту. Другий етап МП приніс його новий "непрямий пере- клад", який має два різновиди. Перший метод "інтерлінгва" передба- чає напрацювання своєрідних мовних універсалій, характерних для всіх чи більшості мов. Даний метод теж далекий від досконалого, оскільки неможливо об'єктивно виявити притаманні всім мовам ін- терлінгвальні компоненти, як це намагався зробити відомий амери- канський лінгвіст Чомський (Хомський) своєю генеративною транс- формаційною граматикою. Наближеним до істини, хоча й не менш складним, є так званий "трансферний метод" непрямого перекладу, коли подібні закономірності встановлюються на рівні двох мов, отже, попередньо напрацьована база даних орієнтується на безпосередній переклад. Такі "модулі" можуть себе непогано проявити у процесі на- уково-технічного перекладу.

Метою машинного перекладу, як і будь-якого перекладу, є переда- вання змісту, що передбачає моделювання діяльності мозку як знаряд- дя мислення. Звідси бере свій початок проблема штучного інтелекту. Завданнями штучного інтелекту є, з одного боку, залучення машини до виконання окремих розумових операцій, з іншого боку, – встановлення в результаті машинного моделювання певних функцій інтелектуальної діяльності людини, принципів, що лежать в основі його інтелекту.

Багато систем автоматизованого інтелекту приєднують до порівня- льної перекладної системи тлумачення тексту як систему моделюван- ня змісту тексту. Вони містять також словник для довідок редактора перекладу. В такий спосіб системи автоматизованого перекладу з'єд- нуються з моделювальними та експертними системами. Основною метою машинного перекладу є аналіз і синтез тексту природною мо- вою, тобто завдання лінгвістичної трансляції.

Як метод трансляції використовується метод контекстного фрагмен- тування. Сам лінгвістичний транслятор є трирівневою системою: лінг- вістичний процесор, що включає аналізатор і синтезатор, лінгвістична модель, що включає знання про граматику й семантику, та асоційовані

75

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

процедури, що здійснюють взаємозв'язок декларативної й процедурної частини лінгвістичного транслятора. Така структура транслятора об- рана з урахуванням можливостей його настроювання на різні природ- ні мови, різні системи класифікації лінгвістичних кореляцій тощо.

На сьогоднішній день у світі існує безліч систем автоматизованого перекладу. Найвідомішими з них є японські та американські проекти. Певна робота в цьому напрямі здійснюється і в Україні. Далеко за її межами відомі досягнення київського Інституту кібернетики ім. В. Глушкова. Нині тут розроблено концепцію інтегрального словника, на основі якої створюється автоматизована система формування інте- гральних словників. У Харкові в Національному технічному універси- теті "Харківський політехнічний інститут" створено систему ПАРС (пе- рекладна англо-російська та російсько-англійська система) з її модифі- каціями для російсько-німецького та німецько-російського, російсько- українського та українсько-російського перекладу. Систему ПАРС осна- щено комплексом термінологічних комп'ютерних словників за багатьма галузями діяльності людини. У процесі російсько-українського та украї- нського перекладу система вирізняється такими особливостями:

1)одночасне використання чотирьох словників з визначенням їх пріоритетів;

2)переклад як усього тексту в цілому, так і його фрагменту, визначеного користувачем;

3)позначення багатозначних слів у тексті перекладу зірочка- ми, що надає можливість обрати з пропонованих системою най- більш адекватний перекладний еквівалент;

4)визначення слів, не знайдених у словниках системи;

5)введення нових слів та словосполучень безпосередньо з тек- сту словника.

Інші методи МП концептуально поєднані зі зазначеними, уточнюю- чи їх завдяки набутому практичному досвідові перекладу, через ста- тистичні оцінки, використовуючи різні етапи проміжного редагуван- ня перекладу людиною. З різних систем МП нині відомою можна вважати систему SYSTRAN, яка долучається до роботи Єврокомісії. Отже, кількість мовних пар для перекладу заздалегідь відома. Систе- ма працює у трьох фазах – аналіз, трансфер та синтез. Попередньо напрацьовується база даних, яка включає в себе – а) словоформу ви- хідної мови; б) морфологічну інформацію про флексії; в) граматичну інформацію (рід, відмінок, число, стан, час і т.п.); г) графічні коди; ґ) синтаксичні коди; д) семантичні коди. Пройшовши згадані фази,

76

РОЗДІЛ 2. Загальні питання перекладу

на виході можна отримати більш-менш пристойний переклад науко- во-технічного тексту. Система SYSTRAN вже виправдала себе знач- ною мірою при перекладі економічних текстів, надто на рівні фран- цузько-німецького перекладу.

В основі концепції МП лежить гіпотеза про те, що природна мова є інвентаризованим та регламентованим математичним кодом, який можна організувати машинним шляхом. Нині стало вже очевидним, що машинний та нейрофізіологічний процеси обробітку даних прин- ципово відрізняються, оскільки здатність пізнання, глибина уявлення та інтелект – це привілей лише людини, не кажучи про те, що кожен індивідуум продукує через внутрішні процеси власну суб'єктивну дій- сність. Слушно зауважує лінгвіст Маріо Вандрушка: "Якби наші мови були б, як це досі вважають мовознавці, систематичними кодами, математично організованими інформаційними системами, то ми сьо- годні мали б цілком автоматичну перекладацьку машину. Але саме в наші дні блискучі нові можливості комп'ютерної лінгвістики та її не- здоланні межі доводять кожному, що наші так звані природні мови зовсім інакше сформовані".

Хоча історія машинного перекладу сягає ще 30-х років 20 ст., але й сьогодні він мало поширений на практиці в індустрії, економіці, управ- лінні. Головною причиною для ефективного МП є той факт, що комп'ю- тер неспроможний "зрозуміти" текст. У людському сенсі розуміння мов- них виразів проявляється на трьох інтегрованих рівнях аналізу – синта- ксичному, лексичному та прагматичному. Якщо комп'ютер певним чи- ном ще спроможний справитися з синтаксичними конструкціями, то цього аж ніяк не скажеш про семантичні особливості виразу. Вихід один: навчити комп'ютер "симулювати" працю перекладача, намагаю- чись відтворити всі його кроки, починаючи з набутого досвіду.

З іншого боку, нелегко доводиться фахівцеві з комп'ютерної лінгвіс- тики, який орієнтований на МП, оскільки він повинен достатньо воло- діти знаннями з багатьох дисциплін: а) інформатики; б) знання відпо- відних мов плюс спроможність їхнього аналізу; в) навичок перекладу з достатнім опануванням теорії перекладу; г) знання науково-технічної термінології та певні фахові знання відповідної сфери перекладу.

Умовно можна виділити чотири ієрархічні види МП:

1)переклад слово в слово, про що згадувалося вище;

2)переклад людини за машинної підтримки;

3)переклад машинний за підтримки людиною;

4)цілком автоматизований переклад (без участі людини).

77

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

Отже, практика вже відкинула перший вид. Такий переклад мож- ливий хіба що для простих структур речення (наприклад, "Der Schüler liest ein Buch" – "Учень читає книжку"). Але вже найменше усклад- нення структури призводить до перших непорозумінь ("Der Schüler hat ein Buch gelesen" – "Учень має книжку прочитана"). З іншого боку, навіть віддалені горизонти не обіцяють нам цілком автоматизованого перекладу (на це є чимало надскладних причин: різнорідність синтак- сичних структур, неспроможність машини "впізнати" синтагматичні одиниці речення, багатозначність слів, як і їх інші семантичні харак- теристики тощо). Отже, перекладачі можуть спати спокійно – ком- п'ютери їх не витіснять із ринку праці. Що інше, матимуть місце дру- гий і третій види МП, коли машина й людина взаємно доповнювати- муть один одного. Машина буде виконувати рутинну роботу й забез- печуватиме швидкість перекладу, а людина, отримавши повну авто- матизовану базу даних відповідної лексики з конкретного науково- технічного боку, забезпечить максимальну якість цього перекладу. Але як би там не було, про цілком автоматизований машинний переклад доводиться лише мріяти. І в цьому нічого поганого немає, як і немає меж людської досконалості.

78

РОЗДІЛ 3

ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА СПЕЦИФІКА ОРИГІНАЛУ

3.1. Нарис проблематики

Хоча назва цього розділу зовнішньо стосується лише оригіналу, внутрішньо вона, зрозуміло, має на увазі водночас і переклад, бо у підручнику йдеться ж про перекладознавство, а для нього оригінал має значення не сам по собі, а лише у порівнянні з перекладом. Що- правда, безпосередній специфіці останнього присвячено інший роз- діл, але й тут важливо постійно пам'ятати про переклад і перш за все про те, що ця лексема має в українській мові два значення: "процес" (тобто перекладацька діяльність) і "результат" (тобто її наслідок). Оскі- льки переклад у першому розумінні є змістовою й формальною пере- робкою оригіналу, остільки треба спочатку визначити сутність оригі- налу як джерела перекладацької праці, котра з цього боку повинна оцінюватись як когнітивна й вербальна дія перекладача. У другому розумінні переклад є матеріалізованим результатом вказаної дії і ха- рактеризується вже скоріше не як наслідок словесної роботи перекла- дача (бо це і так зрозуміло і тому не зовсім вагомо для перекладознав- ства), а як відповідність оригіналу.

Кажучи принципово, така відповідність може бути тільки подвій- ною: "відповідає" – "не відповідає". Але традиційно практика і теорія перекладу виділяють ще і третій рівень – так би мовити, своєрідну "золоту середину": "відповідає частково". У термінах перекладознавс- тва ці три рівні визначаються як "адекватний" ("відповідає"), "віль-

ЧАСТИНА І. Теорія перекладу

ний" ("не відповідає"), "дослівний" ("відповідає частково"). При цьому можна забути зараз про принципову другорядність цілого легіону си- нонімів до трьох названих термінів: "еквівалентний", "повноцінний" тощо для адекватного перекладу, "прикрашаючий", "авторизований" і т. ін. для вільного, "буквальний", "підрядковий" і т.п. для дослівного. Але пам'ятати треба про те, що практика перекладу давно вже зафік- сувала як незаперечний факт: у залежності від того, як перекладач сприймає статус (прагматику) оригіналу, суттєво змінюється кількіс- ний (та й якісний) бік трьох вище названих рівнів: переклад (при од- ному й тому ж рівні адекватності, вільності, дослівності) може бути

словниковим або текстовим, частковим aбо повним, комунікатив- ним (прагматичним), фреймовим (ситуативним), інформативним (констатуючим), концептуальним (аналітичним), а також функціо- нальним, дискурсним, рецептивним, інтерпретаційним тощо.

Отже, якість перекладу (взагалі, а не конкретного) залежить не тільки – та й не стільки – від здібностей оптимального професійного перекладача, а й від об'єктивної зрозумілості оригіналу, від його спроможності надавати вказаному типу перекладача незалежні від останнього підстави своєї перекладності. Саме про оригінал як пере- кладацьку категорію йдеться в наступних підрозділах та параграфах під особливим кутом зору: текст як джерело перекладацьких дій.

3.2.Оригінал як текст: типи тексту

3.2.1.Акцентування категорії "текст"

За звичаєм під термінами "оригінал" та "переклад" розуміють сло- весне втілення думки, а під перекладацькою діяльністю – перенесен- ня сенсу такого оформлення з однієї мови до іншої (точніше: з одного культурного середовища в інше). Але у галузі перекладознавства, яка зветься "загальний переклад", існує, на жаль, інше, занадто широке тлумачення вказаних термінів як будь-якої (не обов'язково мовної) реалізації будь-якого змісту. Так, у 1966-ому році всесвітньо відомий філолог Р.Якобсон, заявивши, що однією лінгвістикою переклад не охопиш, запропонував розмежовувати дві, на його погляд, природні сутності поняття "переклад": "лінгвістичну" (а тут – два різновиди: "інтралінгвістичний", тобто переклад зі стародавнього варіанту мови на її сучасне втілення, і "інтерлінгвістичний", тобто переклад з однієї національної мови іншою) та "інтерсеміотичну" (тобто переклад як перетворення однієї форми думки в іншу; наприклад, роман, новелу,

80