Інформаційні технології у правозастосовній практиці

Останнім часом в Україні спостерігається інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій практично у всі сфери життєдіяльності держави, у тому числі у правозастосовній практиці. Створюються, впроваджуються та успішно використовуються різноманітні інформаційні системи, бази та банки даних, системи електронного документообігу. Сучасні інформаційні технології дозволяють надавати її користувачам багатоцільову статистичну, аналітичну та довідкову інформацію, що сприяє виконанню ними різноманітних завдань у правозастосовній практиці.

Законом України “Про Національну програму інформатизації”, а також програмами інформатизації державних органів (у тому числі – правоохоронних органів України)передбачено впровадження в їх діяльність інформаційних систем. Тому виникає потреба в включенні до програм підготовки та перепідготовки працівників державних органів вивчення інформаційних систем для їх практичного використання у службовій діяльності. Ці та інші обставини зумовили розробку навчальної програми спеціалізованої дисципліни “Інформаційні технології у правозастосовній практиці” для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” за спеціальністю “Правознавство” навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ.

Мета дисципліни:вивчення студентами теоретичних основ інформаційного забезпечення правозастосовної практиці танадбанняними вмінь і навичок використання інформаційних технологій у правозастосовній практиці.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• нормативно-правову базу в сфері інформаційного забезпечення правозастосовної практиці;

• основні напрями, проблеми та особливості використання інформаційних технологій у правозастосовній практиці;

• можливості локальних, глобальних, а також корпоративних комп’ютерних мереж для їх використання в правозастосовній практиці;

• найбільш поширені інформаційно-пошукові системи із законодавства, що використовуються в правозастосовній практиці;

• сучасні комп’ютерні технології обробки текстової, графічної, відео- та аудіоінформації та їх використання в правозастосовній практиці;

• технічні та програмні методи захисту інформації в правозастосовній практиці.

Після відпрацювання практичних занять з дисципліни студенти повинні вміти:

• використовувати можливості сучасних інформаційних технологій при виконанні конкретних оперативно-службових завдань у правозастосовній практиці.

Основні терміни дисципліни

Інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України “Про інформацію” в редакції від 13.01.2011). Або: інформація – це відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості (ст. 1 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.1992).

Основні види інформації за змістом:1) інформація про фізичну особу; 2) інформація довідково-енциклопедичного характеру; 3) інформація про стан довкілля (екологічна інформація); 4) інформація про товар (роботу, послугу); 5) науково-технічна інформація; 6) податкова інформація; 7) правова інформація; 8) статистична інформація; 9) соціологічна інформація; 10) інші види інформації (ст. 10 Закону України “Про інформацію”).

Види інформації, що використовуються в ОВС– це оперативна; оперативно-довідкова; оперативно-розшукова; експертно-криміналістична; статистична; аналітична; адміністративно-управлінська; контрольна; архівна; науково-технічна та інша.

Властивості інформації– це: 1)достовірність(повідомлення не суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтверджується нею); 2)своєчасність(повідомлення надійшло у визначений термін); 3)повнота(повідомлення достатньо для виведення правильних висновків і прийняття правильних рішень); 4)об’єктивність(повідомлення не залежить від судження будь-кого); 5)актуальність(повідомлення важливе в заданий момент часу); 6)корисність(оцінюється за тими задачами, які можна розв’язати з використанням повідомлення); 7)зрозумілість(при сприйманні повідомлення не виникає потреби у додаткових повідомленнях). Особливо важливі для правоохоронних органів достовірність, своєчасність та повнота інформації. Різноманітність і великі обсяги інформації нерідко ускладнюють пошук необхідних відомостей. Тому інформація має бути впорядкована, облікована і максимально можливо формалізована для її обробки сучасними інформаційними системами.

Основні види інформаційної діяльності– створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації(ст. 9 Закону України “Про інформацію”).

За порядком доступуінформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом(ст. 20 Закону України “Про інформацію”).

Інформацією з обмеженим доступомє конфіденційна, таємна та службова інформація.Конфіденційноює інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень(ст. 21 Закону України “Про інформацію”).

Інформаційна технологія– це цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформатизація– сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Засоби інформатизації– електронні обчислювальні машини, програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв’язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Система інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ (ОВС) України– це сукупність інформаційних підсистем певних обліків, побудованих з урахуванням дотримання таких вимог: 1) наявності нормативно-правової бази; 2) організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів; 3) організації підготовки та перепідготовки кадрів; 4) наявності відповідних технічних, програмних та телекомунікаційних технологій; 5) матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Або:система інформаційного забезпечення ОВС України– це комплекс організаційних, програмно-технічних, технологічних, нормативно-правових та інших заходів, які спрямовані на забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС. Або:система інформаційного забезпечення ОВС– це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих організаційних елементів та технічних засобів, яка здійснює інформаційне забезпечення ОВС.

База даних– іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній області(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

База знань– масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційна (автоматизована) система – це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”). Або: автоматизована система – це організаційно-технічна система, що реалізує інформаційну технологію і об’єднує операційну систему, фізичне середовище, персонал і інформацію, яка обробляється (НД ТЗІ 1.1-003-99). Або:автоматизована система– це система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв’язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).Інформаційна підсистема– це один чи декілька банків даних певних обліків, поєднаних відповідною технологією обміну інформацією.

Телекомунікаційна система – це сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Інформаційно-телекомунікаційна система– це сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Користувач інформації в системі – це фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Інформаційний продукт (продукція)– документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Інформаційний ресурс– сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Локалізація програмних продуктів– приведення програмних продуктів, які використовуються в Україні, у відповідність із законами України та іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що діють в Україні(ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації”).

Комп’ютер – це електронний пристрій, який призначений для автоматизації створення, зберігання, обробки та транспортування даних.

Програмний засіб– це програма або сукупність програм на носієві даних із програмною документацією, розроблених відповідно до стандартів й інших нормативних документів і придатних для використання за своїм призначенням.

Програмне забезпечення – це сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Операційна система– це комплекс програм для керування роботою комп’ютера, забезпечення доступу до інформації на дисках і підтримки діалогу з користувачем.

Файл– іменована область зовнішньої пам’яті для зберігання програм і даних.

Файлова система– це сукупність папок і файлів, що зберігаються на зовнішніх носіях персонального комп’ютера.

Система управління базами даних – комплекс програм, які забезпечують взаємодію користувача з базою даних.

Комп’ютерна мережа– сукупність взаємозв’язаних (через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують колективне використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

Робоча станція – це комп’ютер, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

Захист інформації в системі – це діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Комплексна система захисту інформації – це взаємопов'язана сукупність організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Технічний захист інформації – це вид захисту інформації, спрямований на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації (ст. 1 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”).

Форми правозастосовної практиці– це: 1) оперативно-виконавча (передбачає виконання приписів правових норм з метою позитивного результативного впливу на суспільні відносини, наприклад, реєстрація шлюбу і народження, видання наказу про зарахування на навчання, видача свідоцтва про право власності на приватизований об’єкт і т. ін.); 2) правоохоронна (діяльність державних органів та деяких недержавних інститутів, що спрямована на охорону законності і правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю); 3) правосуддя (державна діяльність, яка полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції цивільних, кримінальних та інших справ).