3_2011_ua

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ЗАКОНОДАВСТВО, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

раїни відповідно до міжнародних стандартів ВОІВ та національного законодавства*.

Вільний доступ до інформаційних ресурсів, пов’язаних зі сферою науко вої, інноваційної діяльності та інте лектуальної власності забезпечують й інші органи, установи, організації то що. Сюди слід віднести і Державну агенцію з питань науки, інновацій та інформації України, що виступає нині центральним органом виконавчої вла ди України з питань формування та реалізації державної політики у сфері наукової, науково технічної діяль ності, трансферу технологій, інформа тизації, формування і використання національних електронних ресурсів, створення умов для розвитку інфор маційного суспільства**.

У складі Агенції функціонує Дер жавний фонд фундаментальних дослі джень, який у 1992 р. започаткував конкурсну систему грантової підтрим ки наукових розробок вітчизняних учених. Досвід проведення конкурсів ініціативних проектів, результати виконання досліджень за грантами, методичні засади експертизи і визна чення пріоритетних наукових на прямів розміщуються на сайті та є відкритими. До сфери компетенції Агенції входить ряд національних на

укових центрів та науково дослідних інститутів, Український державний центр науково технічної та іннова ційної експертизи, Державний центр інформаційних ресурсів та інші за клади, а також установи Національної системи науково технічної інфор мації.

Остання представлена Українським інститутом науково технічної і еко номічної інформації (УкрІНТЕІ)***, державною науково технічною бібліо текою, регіональними центрами на уково технічної інформації.

Істотне місце у забезпеченні па тентною інформацією та інформа ційними ресурсами посідають наукові установи, в яких створено бібліотечні та електронні інформаційні ресурси, у тому числі національні академії наук та їх наукові установи****. Розміщен ня інформації стосовно об’єктів патен тування, інноваційних, інформацій них технологій тощо здійснюється на веб сайтах провідних ВНЗ України, зокрема національних університетів, політехнічних університетів, акаде мій.

Функціонують у державі наукові парки та технопарки. В якості перших прикладом може бути науковий парк «Київська політехніка», створений на базі НТУУ «Київський політехнічний

* У сфері доступу до ресурсів одним із завдань національної патентної системи залишається продовження співробітництва із Європейським патентним відомством щодо участі у формуванні та обміні патентною інформацією, у тому числі шляхом можливості користуватися європейським сервером публікацій, і перш за все esp@cenet. Крім того, визначаються можливості долучення до планів ВОІВ щодо створення інфраструк тури глобальних знань, яка включатиме безоплатні та вільно доступні широкому загалу бази даних технічної та наукової інформації.

**На своєму офіційному веб порталі (http://dknii.gov.ua) Агенція розміщує: інформацію стосовно наукової та інноваційної діяльності, трансферу технологій, інформатизації суспільства; публікації з питань інноваційно го та інформаційного розвитку, трансферу технологій. Агенція надає інформацію стосовно затверджених дер жавних цільових науково технічних програм та програм, що розробляються.

***Основною метою діяльності УкрІНТЕІ є інформаційне, аналітичне, консультаційне та організаційне за безпечення наукової, виробничої, економічної діяльності та ведення баз даних. Серед таких баз даних доцільно назвати: БД «Технології України», база даних науково дослідних, дослідно конструкторських робіт і дисертацій України, міжнародна база даних AGRIS/CARIS, БД «Науково технічні заходи», БД «Науково технічні досягнення України» та ін. Умови доступу залежно від бази даних: вільний доступ в Інтернеті, комерційний і некомерційний (для державних органів), за запитом.

****У системі наукових закладів галузевих академій прикладом може бути Науково дослідний інститут інте лектуальної власності НАПрН України (веб сайт: http://www.ndiiv.org.ua). Створюючи інформаційні ресурси у сфері патентування, інноваційної діяльності, трансферу технологій, інститут реалізує мету пропагування знань з інтелектуальної власності серед широких верств населення.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

11

О. Орлюк

інститут»*. У свою чергу, технопар ки — це територіально виробничі та наукові комплекси, що спираються на результати наукових і технологічних досліджень і мають розгалужені зв’яз ки з промисловими підприємствами, дослідницькими установами як на за гальнодержавному та регіональному, так і на міжнародному рівнях. У 2010 р. загальна чисельність техно парків в Україні становила 16, з яких зареєстровано 12, зареєстровано 17 діючих проектів. Інформація сто совно діяльності та проектів, над яки ми працюють технопарки, в узагальне ному вигляді міститься на веб порталі МОНмолодьспорту України та безпо середньо на сайтах технопарків.

Разом із тим якщо патентне відом ство відіграє провідну роль у форму ванні патентної інформації в Україні, вільної для доступу, то внесок ко мерційних постачальників даних є значно нижчим, ніж це характерно для країн з розвиненими економіками. Відсутні комерційні компанії або інноваційні структури, які б уже ство рили інформаційні продукти, що доз воляли б користувачам спостерігати основні якості та обсяг технічної гло балізації, у тому числі з урахуванням офіційної патентної статистики. Хоча такі намагання є, зокрема, у середо вищі трансферу технологій.

Відсутнім поки є і єдиний сайт, який би містив ранжовані списки, що дають змогу користувачам підібрати різні пошукові критерії відповідно до своїх інтересів у науці, технологіях, інноваціях.

Доступ до інформації щодо новин у сфері інтелектуальної власності, зок рема з питань правової охорони та за

хисту прав інтелектуальної власності, надається завдяки ЗМІ, у тому числі спеціалізованим. Зокрема, у 2010 р. на веб сайті УНІАН створено розділ «Інтелектуальна власність» (у рубри ці «УНІАН Права людини»). В Україні випускається ряд спеціа лізованих видань, зокрема: науково практичні журнали «Інтелектуальна власність», «Винахідник і раціоналіза тор», «Теорія і практика інтелектуаль ної власності» та ряд інших. Інфор мація науково технічного, інновацій ного характеру, розміщена у журналах, є вільною у доступі; з 2009 р. викладе на у вільний доступ в електронному вигляді на веб сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вер надського.

У країні постійно провадяться між народні, регіональні науково прак тичні конференції, семінари, круглі столи із залученням широкої гро мадськості для організації співпраці різних суб’єктів, діяльність яких пов’язана зі сферою інтелектуальної власності. На таких заходах відбу вається спілкування та обмін ідеями, досвідом, шляхами вирішення про блем між представниками національ ної патентної системи, правоохорон них, судових органів, освітян, науков ців, експертів, патентних повірених, юристів, представників громадських органів тощо, що загалом сприяє удос коналенню у правозастосовній діяль ності, пов’язаній із захистом прав інте лектуальної власності.

Із метою популяризації знань у сфері інтелектуальної власності за ініціативою національної патентної системи провадяться щорічні всеук раїнські конкурси з інтелектуальної

* У його роботі поєднуються інтереси основних учасників інноваційного процесу від науки, освіти, вироб ництва та бізнесу. На веб сайті парку (http://spark.kpi.ua) розміщується інформація стосовно інноваційних проектів, їх зміст, опис технологій, що використовуються, тощо. Прикладами інноваційних проектів є: «Створення освітнього сегмента національної Grid інфрастуктури для забезпечення наукових досліджень», «Створення Української науково освітньої мережі URAN».

12

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ЗАКОНОДАВСТВО, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

власності, зокрема Всеукраїнський конкурс «Винахід року», Всеукраїн ський конкурс юних раціоналізаторів та винахідників «Природа — люди на — виробництво — екологія», Всеук раїнський конкурс студентських наукових робіт з інтелектуальної влас ності, Всеукраїнська студентська олімпіада у сфері інтелектуальної власності. Постійно реалізуються між народні проекти, наприклад тиждень всеукраїнських та міжнародних на уково освітніх проектів «Україна – Європа – Світ».

Водночас, відзначаючи значення інтелектуальної власності для розвит ку суспільства, необхідно звернути увагу на інший аспект, який намага ються якомога менше афішувати.

Слід розуміти, що система інтелек туальної власності покликана забезпе чувати, з одного боку, економічні інте реси володільців, власників, вироб ників об’єктів інтелектуальної влас ності, а з другого — політичні цілі економічно розвинених країн. В ос танньому випадку інтереси авторів об’єктів інтелектуальної власності ви користовуються лише як публічний аргумент для подальшого посилення механізмів державного регулювання у сфері інтелектуальної власності. У сфері суміжних прав нехтування правами авторів є не менш пошире ною ситуацією. Інтереси музичного, кінематографічного, відеобізнесу пре валюють над інтересами конкретних авторів, а у багатьох випадках — і ви конавців творів. Натомість при прове денні політичних акцій права авторів виносять на перший план.

Можна цілком погодитися з думка ми, які останнім часом іноді лунають від фахівців стосовно того, що система інтелектуальної власності тривалий час не була об’єктом об’єктивного та критичного аналізу. Певною мірою

такій ситуації сприяло те, що у міжна родних договорах у сфері інтелекту альної власності, як і в національному законодавстві, явно не сформульовані фундаментальні принципи такої сис теми, хоча й встановлені деякі їх еле менти [1, 4]. І така ситуація є харак терною для багатьох країн з ринковою економікою, що відбудовується, у то му числі для України.

Тому саме розробка фундаменталь них принципів системи інтелектуаль ної власності є одним із нагальних за вдань вітчизняної правової науки. При цьому слід ураховувати те, що дослідження проблем правового регу лювання відносин у сфері інтелекту альної власності має здійснюватися із урахуванням трьох фундаментальних принципів: дуалізму інтелектуальної власності; вичерпання права на роз повсюдження об’єктів; обмеження права інтелектуальної власності.

У правовій системі проявляється багатогранність її структури, що по в’язано, зокрема, із застосуванням певних методів і принципів правового регулювання. Саме тому слід підтри мати думки, що все частіше лунають в юридичній літературі, стосовно необ хідності обговорення проблеми забез печення балансу приватних та пуб лічних інтересів як одного з основних завдань права на сучасному етапі. Для сфери інтелектуальної власності це є, безперечно, актуальним, оскільки так чи інакше сфера творчої діяльності ха рактеризується перетинанням приват них та публічних інтересів.

Сьогодні у вітчизняній цивілі стичній науці висловлюється позиція, що метод цивільно правового регулю вання охоплює як уповноважуючі дис позитивні (у регулятивних цивільних відносинах), так і імперативні засоби впливу на учасників цивільних відно син, маючи, однак, при цьому підґрун

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

13

О. Орлюк

тям засади юридичної рівності сторін, справедливості, добросовісності та ро зумності [2, 26–27].

Разом із тим після прийняття ЦК України 2003 р., в якому предметом цивільно правового регулювання ви значені ті з майнових відносин, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій са мостійності їх учасників, основним критерієм встановлення галузевої на лежності відносин стає не предмет, а метод правового регулювання.

Не викликає заперечень той факт, що для цивільного права як права при ватного характерними є: визнання пріоритетності інтересів окремої (при ватної) особи; юридична рівність учас ників відносин; ініціативність сторін при встановленні правовідносин; вільний розсуд при виборі варіантів поведінки, прямо не заборонених законодавством; позовний порядок за хисту інтересів суб’єктів у суді. Водно час при вирішенні проблем правового забезпечення сфери інтелектуальної власності перетинається багато фак торів та інтересів, що часто є проти лежними. Первинно це є інтереси ав торів, творців. Сюди слід віднести й інтереси підприємців, що використо вують результати інтелектуальної діяльності з метою отримання при бутків. Це є й інтереси держави, яка в зазначених відносинах, з одного боку, виступає як гарант закону, а з друго го — як безпосередній їх учасник. І інтереси нормотворців, які часто є протилежними. Слід враховувати і те, що існують і безпосередньо об’єктивні явища, оскільки «право — явище зі світу об’єктивних реалій» [3, 56].

Тому саме питання щодо місця та статусу норм у сфері інтелектуальної власності в системі права набуває до сить принципового характеру. У теорії інтелектуальної власності керуються

тим, що джерелом права на конкрет ний результат творчої діяльності є відповідна норма закону, що визначає першого правоволодільця, або поло ження договору між учасниками ство рення такого результату [4, 20]. Кож ний наступний володілець інтелекту альної власності зобов’язаний надати документальне підтвердження отри мання прав. Відповідно, управління інтелектуальною власністю передба чає відстежування правових підстав для визнання конкретних результатів творчої діяльності інтелектуальною власністю.

Бажано розуміти, що причина більшості порушень прав інтелекту альної власності має економічний характер і лежить у самій її суті, тобто в монополізмі цього права. Якщо ж монополістом є правоволоділець, бо саме він і лише він володіє правом на конкретний об’єкт інтелектуальної власності, і саме він володіє правом на використання такого об’єкта, він має можливість вести цінову політику, у тому числі монопольно встановлюва ти завищені ціни, причому не рідко не лише на об’єкт інтелектуальної влас ності, а й на товар, в якому такий об’єкт втілений.

У свою чергу, порушники прав інте лектуальної власності, здійснюючи продаж контрафактних товарів, нама гаються отримати більші прибутки внаслідок проведення демпінгової цінової політики. Порушники, змен шуючи ціну на контрафактну про дукцію і збільшуючи обсяги вироб ництва, можуть отримувати додаткові доходи, а правовласники такої можли вості не мають. Тому заходи юридич ної відповідальності — і цивільної, і адміністративної, і кримінальної — не можуть дати позитивних наслідків за умови, якщо при цьому не врахо вується дія економічних законів.

14

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ЗАКОНОДАВСТВО, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

І недаремно нині все частіше луна ють думки про те, що інтелектуальна власність може виступати як локомо тивом, так і гальмом у розвиткові суспільства.

Наприклад, у Маніфесті про ВОІВ та майбутнє інтелектуальної власності (ч. 1), підготовленому професором Дж. Бойлом, звертається увага на те, що сучасна політика інтелектуальної власності постійно припускається по милок, і саме ВОІВ має відігравати провідну роль у виправленні цих по милок [5]. Адже закони з інтелектуаль ної власності є юридичною рушійною силою інформаційної доби; вони впли вають на усе, починаючи з доступності та ціни на ліки від ВІЛ/СНІД, закінчу ючи моделями міжнародного розвитку та комунікаційною структурою Інтер нету. Саме тому такі закони тради ційно укладаються як контракти між зацікавленими підприємствами за підтримки держави. Разом із тим права інтелектуальної власності не є самі по собі кінцевими. Їх призначенням є за безпечити децентралізовану систему інновацій у науці та культурі: жодна урядова установа не має права відбира ти, які книги можуть бути написані або жорстко вказувати на необхідність розвитку тих чи інших технологій. Існування ж обмеженої загальної монополії, яка називається правом інтелектуальної власності, надає мож ливість захисту і винагороди іннова торів у сфері мистецтва і технологій, заохочуючи компанії до випуску

якісної продукції та гарантуючи споживачам тотожність продуктів, які вони купують. Закони щодо авторсь кого права, патентів та товарних знаків власне і мають це робити, принаймні у деяких сферах інноваційної діяльності

— визначаючи норми на оптимальному рівні, тобто не занадто широко чи вузь ко трактовані.

І хоча нині ВОІВ і постала на тлі спроб промотувати та гармонізувати законодавство з інтелектуальної влас ності на міжнародному рівні, вона повинна не забувати, що її відпо відальність у межах системи ООН значно ширша — «сприяти творчій інтелектуальній діяльності, полегшу ючи перенесення технологій, що нале жать до промислової власності, у країни, що розвиваються, з метою при скорювання економічного, соціально го та культурного розвитку». І нині мають відбутися зміни як ролі, так і підходів, якщо ця організація дійсно прагне слугувати досягненню своєї мети — сприянню запровадження но вого у науці, технологіях та культурі задля користі людей у всьому світі*.

Разом із тим надаватися будь які права, як і встановлюватися обмежен ня, мають виключно у законах. У більшості країн існує законодавство у сфері інтелектуальної власності, що відповідає основним міжнародним до говорам. Ці характеристики прита манні й Україні, у законодавстві якої закладений дворівневий підхід у регу люванні відносин у сфері інтелекту

* Громадянська думка демократично розвинених країн йде ще далі. Цікавим є проголошений у 2010 р. Маніфест Британської піратської партії, в якому пропонується дати суспільству такі права: ділитися файлами на некомерційній основі; міняти формат і час відтворення даних; право доступу до даних, здобуття яких спла чене урядом; право на компенсацію в разі витоку даних з органів влади; право на шифрування персональних даних; право звернутися до суду за компенсацією в разі порушення законів про захист персональних даних; право платити лише за ту частину швидкості доступу в Інтернет, яку провайдер насправді надав; право людей з обмеженими можливостями запрошувати версію контента, захищеного DRM без обмежень, коли це їм не обхідно, та ряд інших. Зазначена партія пропонує реформувати «застарілі» закони, а саме: ліквідувати фарма цевтичні патенти, замінивши їх субсидіями на дослідження; зменшити термін дії авторського права до 10 років; ввести податкові вирахування на патентні платежі для некомерційного, приватного використання і для науко вих досліджень; ввести систему примусового ліцензування захищених патентом технологій; реформувати закон про дифамацію; заборонити зловживання RIPA; ліквідувати лазівки в патентному і авторському праві. (Переклад Маніфесту Британської партії див. на сайті: http://ruformator.ru/news/article063F1/default.asp)

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

15

О. Орлюк

альної, творчої діяльності, свобода здійснення якої гарантується Консти туцією України (ст. 54). Відносини у сфері інтелектуальної власності врегу льовані ЦК України, в якому Книга четверта має назву «Право інтелекту альної власності». Ряд статей присвя чений регулюванню договірних відно син у сфері інтелектуальної власності. Поряд із Цивільним, відносини у цій сфері частково підпадають під регулю вання норм Господарського, Криміна льного, Митного, Бюджетного, Подат кового кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопо рушення, процесуальних кодексів, Закону України «Про захист від недо бросовісної конкуренції» тощо.

Правовий статус об’єктів інтелек туальної власності регулює спеціальне законодавство (понад 10 законів), зок рема у сфері авторських прав Закон України «Про авторське право і суміжні права» у редакції Закону

№2627 III від 11 липня 2001 р. (зі змінами), у сфері промислової влас ності закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687 ХІІ (зі змінами), «Про охорону прав на про мислові зразки» від 15 грудня 1993 р.

№3688 ХІІ (зі змінами), «Про охоро ну прав на зазначення походження то варів» від 16 червня 1999 р. № 752 ХІV (зі змінами), «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689 XII (зі змінами) тощо. Процедури визначені на рівні підзаконних нормативно пра вових актів (яких існує понад 100), ви даних Кабінетом Міністрів України та профільним міністерством.

Суттєве місце у площині правового регулювання посідають і міжнародні акти, двосторонні договори тощо, учасницею яких виступає Україна. Склалася й розгалужена судова прак

тика, у системі господарського судо чинства здійснюються узагальнення та видаються методичні рекомендації. Особливостям застосування у справах про захист авторського права та су міжних прав приділив увагу і Пленум Верховного Суду України (постанова

№5 від 4 червня 2010 р.).

У2010 р. Міжпарламентською Асамблеєю держав — учасниць СНД був прийнятий Модельний кодекс інтелектуальної власності, підготовле ний Україною, який доповнив наявне вже модельне законодавство у сфері інтелектуальної, творчої діяльності.

Убудь якому випадку законодав ство у сфері інтелектуальної власності має комплексний характер. Адже регу люючи режим того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності, воно не рідко включає положення цивільного, фінансового, адміністративного, кон ституційного, процесуального законо давства тощо. У свою чергу, право інтелектуальної власності загалом і кожен із його об’єктів зокрема мають певний зв’язок з іншими галузями права, здійснюють певний взаємний вплив одне на одне.

Загалом сучасне українське законо давство у сфері інтелектуальної влас ності виступає як специфічний ком плекс нормативно правових актів, що регулюють суспільні відносини, по в’язані зі сферою творчої, інтелекту альної діяльності, що характеризуєть ся і певною самостійністю, і чітким взаємозв’язком із нормами інших га лузей права. За цим законодавством можна визнати наявність рис складної системи нормативно правових актів різної юридичної сили, які регулюють відповідні суспільні відносини. Вод ночас це лише поверхова, загальна йо го характеристика. Можна говорити, що законодавство у сфері інтелекту альної власності — це складна внут

16

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ЗАКОНОДАВСТВО, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

рішньозумовлена єдність законів і підзаконних актів, об’єднаних одним предметом нормативно правового ре гулювання (відносини у сфері творчої, інтелектуальної діяльності), узго дженістю імперативно диспозитивно го впливу на суспільні відносини, що виникають з приводу правової охоро ни та захисту прав інтелектуальної власності, та своєрідною системністю, спричиненою ієрархією норм права інтелектуальної власності.

Досліджуючи сутність законодав ства у сфері інтелектуальної влас ності, важливо окреслити його харак терні ознаки:

•воно має власну сферу (галузь), мету і завдання правового регулюван ня, окреслені як в Конституції, так і в законах України, підзаконних норма тивно правових актах, що стосуються творчої, інтелектуальної діяльності;

•у регулюванні суспільних від носин з інтелектуальної власності використовуються як імперативний, так і диспозитивний методи правового регулювання;

•нормативно правові акти, що регулюють сферу інтелектуальної власності, поділяються за предметом правового регулювання і систематизу ються у послідовності за їх юридич ною силою;

•законодавство у сфері інтелек туальної власності безпосередньо пов’язане з регулюванням статусу об’єктів інтелектуальної власності, суб’єктів інтелектуальної власності, авторського та суміжних прав, прав промислової власності тощо;

власності є досить складним утворен ням нормативно правових актів. Од нак і йому притаманна певна система. Тому воно може називатися систем ним. Цю рису, поряд з іншими харак теристиками, йому надають правила ієрархії норм, що містяться у правових актах. Використання цих правил дає змогу, у разі виникнення колізій між нормативно правовими актами, нада ти перевагу одному нормативно пра вовому акту щодо іншого, зокрема, при застосуванні правил вертикальної та горизонтальної ієрархії.

Таким чином, серед основних ознак законодавства у сфері інтелектуальної власності можна виокремити такі, як множинність актів правового регулю вання, імперативно диспозитивний вплив на суспільні відносини, ком плексність правових норм, систем ність нормативно правових актів, що регулюють інтелектуальну, творчу діяльність.

Законодавству з інтелектуальної власності можна надати ще одну характеристику — суперечливість. На самперед це стосується наявності ЦК України та спеціальних законів, що регулюють сферу інтелектуальної власності, які й досі не приведені між собою у відповідність. Це ж стосується і багатьох інших галузевих законів, в яких щонайменше понятійний апарат суттєво різниться. Це стосується і ГК України, і Бюджетного, і Податкового кодексів, бухгалтерського законодав ства тощо. Все це загалом породжує наявність спорів, які нерідко переда ються на вирішення до судових ор

•як галузь загальної системи за ганів, з метою захистити порушені

конодавства воно має комплексний характер і включає джерела як пуб лічного, так і приватного права.

Ані у теоретиків, ані тим більше у практиків не викликає сумнівів, що законодавство у сфері інтелектуальної

права інтелектуальної власності. Опи сувати складність та довготривалість таких спорів не є метою цієї статті, але це є загальновідомим фактом.

Таким чином, зазначену вище супе речливість можна визначити як одну з

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

17

О. Орлюк

об’єктивних причин для проведення систематизації законодавства у сфері інтелектуальної власності. Іншою причиною можна визначати зловжи вання. Недаремно говорять, що без на лежного впорядкування законодавчо го масиву шляхом систематизації користуватись ним досить важко. А якщо взяти до уваги, що кількість законів із кожним роком зростає, то, зрозуміло, зростають і труднощі при їх використанні. Зазначене дає змогу го ворити, що створення повноцінного законодавства у сфері інтелектуальної власності є запорукою якісного управ ління економікою держави, побудови механізму сучасної економічної систе ми України і формування правової держави.

Для країн з перехідною економі кою, що недавно увійшли до СОТ (а Україна належить до таких країн), проблема забезпечення прав на інте лектуальну власність є надзвичайно важливою. Причому актуальність та кого забезпечення стосується будь яких аспектів сфери інтелектуальної власності.

Так, на сьогодні існує необхідність розробки нормативно правової бази, що забезпечить всебічне регулювання питань розподілу прав на результати творчої діяльності, виконані за раху нок бюджетних коштів. Має однознач но бути вирішено: питання стосовно розподілу прав на об’єкти інтелекту альної власності, створювані в рамках виконання службових обов’язків; пи тання стосовно виплати авторської винагороди; врахування інтересів ус танови замовника при юридичному

оформленні прав інтелектуальної власності. Необхідно визначити на рівні нормативно правового регулю вання, на кого покладаються витрати із державної реєстрації прав інтелек туальної власності при створенні об’єктів інтелектуальної власності за рахунок бюджетних ресурсів; наскіль ки допускається комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, створюваних за результатами вико нання науково дослідних та дослідно конструкторських робіт, тощо.

Мають бути вирішені питання визначення особи, за якою закріплю ються майнові права інтелектуальної власності, при цьому повинні дотри муватися паритетні інтереси держави як джерела фінансування та наукової організації. Повинні бути визначені також загальні засади стосовно роз міру та порядку виплати винагороди автору, досліднику тощо. При цьому слід враховувати міжнародний досвід, напрацьований у цій сфері — як пози тивний, так і негативний. І за відсут ності єдиного уніфікованого підходу в національних юрисдикціях слід керу ватися тим, що у більшості європей ських юрисдикцій такі права належать державній дослідницькій організації, що є працедавцем дослідника*. Від повідно, в Україні прийняття законо давчого акта, який би врегулював за значені питання, необхідне з позицій як дотримання національних інте ресів, так і дотримання режимів ефек тивного та цільового витрачання бю джетних ресурсів.

Необхідним є вирішення питання стосовно розробки національних стан

* Наприклад, такий підхід закріплений у законодавстві Австрії, Бельгії, Данії, Франції, Німеччини, Іспанії, Греції, Ірландії, Португалії, Великої Британії. За дослідниками, у такому разі, закріплено право на отримання ліцензійних платежів (роялті). При цьому підходи щодо визначення розміру платежу суттєво варіюються: від виплати повного розміру належного роялті досліднику до дольового розподілу між дослідником та держав ною дослідницькою організацією. Зазвичай більшість країн визначає лише декілька напрямів діяльності, пра ва на отримані результати якої як об’єкти інтелектуальної власності закріплюються за державою. Як прави ло, це технології подвійного призначення, технології у сфері космічної діяльності, в ряді випадків – стосовно енергетики та охорони здоров’я.

18

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ЗАКОНОДАВСТВО, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

дартів з обліку об’єктів права інтелек			го результату. Зокрема, Україна може
туальної власності в бюджетних уста			слугувати типовим прикладом склад
новах. Необхідним є і закріплення на			ності застосування судових процедур,
законодавчому рівні питання стосовно			особливо із	урахуванням введеного
визначення процедури обліку та прий			розмежування у підсудності справ з
няття на баланс організації вартості			порушення прав інтелектуальної влас
нематеріального активу, який нале			ності та фактичного скасування нині
жить юридичній та фізичній ( ним)			спеціалізації суддів внаслідок прове
особам	одночасно (тобто	змішана	дених змін у законодавчому регулю
вартість), з визначенням частки кож			ванні судової діяльності. Хоча саме
ного учасника інтелектуальної діяль			висока фахова підготовка суддів з
ності, оскільки на сьогодні існує			інтелектуальної		власності		та їх
колізія між положеннями ЦК України,			спеціалізація (насамперед у				системі
спеціального законодавства з питань			господарських судів на чолі з Вищим
інтелектуальної власності та законо			господарським судом України, в яких
давства, що регулює питання бухгал			плідно працювали спеціалізовані ко
терського обліку.			легії та палати) вирізняли якісно судо
Ще один суттєвий аспект, підходи			ву систему України серед інших країн
до розуміння якого суттєво різняться			СНД. І нині можна назвати низку
залежно від того, чиї інтереси пред			об’єктивних	та	суб’єктивних		підстав
ставлені, — це забезпечення суспіль			для створення у країні патентного су
ного інтересу, розширення		переліку	ду та удосконалення процедур захисту
об’єктів інтелектуальної власності, що			прав інтелектуальної власності.
можуть бути віднесені до сфери			Зрозуміло, що викладене вище не
суспільного надбання (public domain).			відображає повною мірою ситуацію з
Цьому, з одного боку, сприяє ВОІВ,			правовим регулюванням інтелекту
яка протягом останніх років здійснює			альної власності в Україні, її роллю та
комплекс досліджень, спрямованих на			значенням у становленні інноваційно
вивчення питання про наявний світо			го клімату, міжнародним становищем,
вий досвід та підходи щодо віднесення			публічними	заходами,		науковими
до суспільного надбання об’єктів ав			дослідженнями,		громадськими обго
торського та суміжних прав, торго			вореннями,	результатами діяльності
вельних	марок (товарних	знаків,	громадських організацій тощо. Адже
знаків для товарів і послуг), патентів			будь яка стаття обмежується в обсязі.
(на винаходи, корисні моделі, промис			Але і зазначеним вище, й іншим пи
лові зразки), традиційні знання.			танням, пов’язаним з			організацією
Щодо процедур захисту прав інте			процесу захисту прав інтелектуальної
лектуальної власності, то у більшості			власності та удосконаленню чинного
юрисдикцій діють судові системи, за			законодавства України			та практики
допомогою яких як національні, так і			його застосування, і			присвячений
іноземні особи можуть захищати свої			представлений на розгляд читачів цей
права в суді. Але такий захист вимагає			номер журналу.
значних витрат і не гарантує потрібно

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

19

О. Орлюк

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.Судариков С. А. Право интеллектуальной собственности. — М., 2009. — 368 с.

2.Харитонов Є. О. Нариси теорії цивілістики (поняття та концепції). — О., 2008. — 464 с.

3.Алексеев С. С. Право : азбука — теория — философия. — М., 1999.

4.Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью. — М., 2003. — 512 с.

5.James Boyle. A manifesto on wipo and the future of intellectual property, 2004. / пер. укр. Г. ВоскреJ сенської // http://www.law.duke.edu/journals/dltr/articles/2004dltr0009.html

Орлюк О. П. Інтелектуальна власність в Україні: досвід, законодавство, проблеми, пер спективи

Анотація. У статті аналізується загальна ситуація із правовим забезпеченням інтелектуаль ної власності в Україні, її роллю та значенням у розбудові національної інноваційної економіки. Подається інформація стосовно функціонування національної патентної системи. Дослі джується стан забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів, пов’язаних з інтелек туальною, творчою діяльністю як за об’єктним, так і суб’єктним складом. Звертається увага на неоднозначність інтелектуальної власності як об’єкта правового регулювання. Висвітлюються окремі проблеми практики застосування законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності, висвітлюються шляхи розвитку зазначеної сфери та напрями удосконалення чинно го законодавства.

Ключові слова: інтелектуальна власність, національна патентна система, правова охоро на, захист прав інтелектуальної власності, законодавство у сфері інтелектуальної власності.

Орлюк Е. П. Интеллектуальная собственность в Украине: опыт, законодательство, пробле мы, перспективы

Аннотация. В статье анализируется общая ситуация с правовым обеспечением интеллекту альной собственности в Украине, ее ролью и значением в построении национальной иннова ционной экономики. Приводится информация о функционировании национальной патентной системы. Исследуется состояние обеспечения свободного доступа к информационным ре сурсам, связанным с интеллектуальной, творческой деятельностью как по объектному, так и субъектному составу. Обращается внимание на неоднозначность интеллектуальной собствен ности как объекта правового регулирования. Освещаются отдельные проблемы практики применения законодательства в сфере защиты прав интеллектуальной собственности, опреде ляются пути развития данной сферы и направления усовершенствования действующего зако нодательства.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, национальная патентная система, правовая охрана, защита прав интеллектуальной собственности, законодательство в сфере интеллектуальной собственности.

Orlіuk O. Intellectual property in Ukraine: experience, legislation, problems and prospects Annotation. The article presents a general situation of a legal enforcement of intellectual prop

erty in Ukraine, its role and importance in building the national innovation economy. Information concerning functionality of national patent system is presented.

The state of free of access to information resources related to intellectual and creative activity as per the object and subject composition is researched. Attention is drawn to the ambiguity of intel lectual property as the object of legal regulation. The article highlights some problems of applica tion of legislation on intellectual property rights protection, highlights the ways of the mentioned areas and areas of improvement of current legislation.

Key words: intellectual property, national patent system, legal protection, protection of intellec tual property rights, legislation in the field of intellectual property.

20

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •