2. Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки

Використання активних форм навчання в ході занять із гуманітарної підготовки суттєво підвищує її ефективність. Вони дозволяють продуктивніше засвоїти зміст теми, роблять заняття цікавими, жвавими, пробуджує і формує самостійність мислення у слухачів. Впровадження активних форм навчання є вимогою сьогодення.

Приклади загальновідомі, коли заняття проводиться у формі гри: обов'язкова умова – знання соціально-психологічних особливостей аудиторії.

Складові елементи гри:

а) підготовка проблемної ситуації, де закладене протиріччя (обов'язково), котре необхідно вирішити учасникам гри; розподіл ролей;

б) хід гри: доведення проблемної ситуації (усно або роздруковано, показ відеозапису, розіграш ситуації за допомогою військовослужбовців).

Доведення умов, правил гри, інструктування учасників гри, розміщення в аудиторії згідно з ролями. Основні діючі особи гри:

- аналітик – керівник гри;

- група експертів (бажано фахівець або група підготовлених військовослужбовців);

- генератори ідей – учасники гри (бажано розділити на 2-3 команди – створити дух змагання).

1. "Суперечка рядів"

Для того, щоб організувати таке навчальне заняття, як суперечка рядів, необхідно поділити групу слухачів на три частини – на три ряди (2 крайніх та середній). У середньому ряді доцільно залишити непарну кількість людей (бажано більше, ніж 3). Вони будуть "суддями". У крайніх двох рядах кількість слухачів повинна бути приблизно однаковою. Однаковими (з точки зору керівника) повинні бути інтелектуальні можливості крайніх рядів. У середній ряд доцільно на роль "суддів" призначити думаючих та аналізуючих слухачів, котрі мало виступають на простих семінарах або коли заняття проводяться методом розповідь - бесіда.

У кожному крайньому ряді призначається доповідач на 5 хвилин. Обов'язковою умовою є те, що теми доповідей за змістом повинні бути протилежними (одна заперечує іншу). Всім іншим слухачам для постійної роботи задається тема в цілому.

Ігрове занятгя починається з того, що керівник доводить правила проведення гри. Завдання кожного з крайніх рядів - доказати "суддям", що погляди, які викладає доповідач, більш правильні, ніж погляди протилежного ряду. Вони повинні всіма силами, винахідливо підтримувати своїх доповідачів (лідерів) та знаходити "контраргументи" проти супротивної сторони. "Судді" повинні, вислухавши думки кожного ряду, розібратися та визначити: чия аргументація заслуговує більшої довіри. Все обговорення має бути спрямоване на "суддів". Вони можуть переривати виступаючих, закликати їх до порядку, якщо занадто шумно.

Керівник заняття – "спостерігач" та "коментатор" – втручається тільки тоді, коли відчуває, що хтось із виступаючих не може чітко висловити свої думки.

2. Викладач проти слухачів

Спеціального домашнього завдання перед проведенням цього заняття не треба. Під час такої гри у слухачів немає усвідомлення ігрової ситуації. Більше того, слухачі впевнені, що вони переконають викладача у правильності своїх поглядів, знайдуть вирішальні аргументи.

Суть заняття в тому, що слухачі прагнуть знайти правильне формулювання суспільно-політичного принципу чи закономірності, а викладач (керівник гуманітарної підготовки) проти кожного формулювання виставляє контраргументи. Перед початком керівник проводить "категорійну розминку". Тобто задає питання слухачам з тих питань та наукових категорій, котрими доведеться оперувати під час заняття ("держава", "нація", "суверенітет", інше). В той момент, коли аудиторія вже "дозріває" для пошуку правильного формулювання викладач (керівник) у некоректній з точки зору педагогіки або логіки формі задає "провокаційне" запитання, яке спростовує правильність того чи іншого поняття, що доказують слухачі. Роль керівника - заперечувати, не зупиняючись перед некоректністю (при тому завчасно він повинен заготовити арсенал прикладів, що заперечують правильність того чи іншого твердження слухачів).