Обставини та місце скоєння суїциду

Обставини та місце суїциду	Кількість суїцидальних спроб	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
Несення вартової служби	2	12
На території в/частини	6	35
Знаходячись у самовільній відлучці, за територією в/ч	3	18
Знаходячись у короткотерміновій відпустці	6	35
Всього	17	100

88% суїцидальних дій припадає на військовослужбовців, які мають середню та середню спеціальну освіту. Цей факт ще раз підтверджує думку, що в теперішній час у державі сформована вкрай напружена ситуація з підготовкою призовників до несення військової служби. Низька професійна, фізична та психологічна готовність є джерелом небезпеки. Спотворене уявлення про ціннісні орієнтації та відсутність механізму їх корегування тільки загострюють цю небезпеку. Нівелювання у суспільстві багатьох понять, на які раніше спирався виховний процес з підготовки призовників, не сприяє реалізації вимог, які висуваються до воїна.

Таблиця 18.3.

Рівень освіти постраждалих

Освіта	Кількість суїцидальних дій	в % до загально кількості за 1998-2000 роки, %
Неповна середня	2	12
Середня, середня спеціальна	15	88
Всього	17	100

Лідерами за кількістю суїцидальних актів є представники міського контингенту призовників. Цей факт можна пояснити наступним чином. Еволюція ціннісних орієнтацій, яка відбувається сьогодні, охоплює всі соціальні верства суспільства, поки що не викликає негативних відхилень серед сільської частини молоді. Це, напевно, зумовлено великим консерватизмом у зміні традицій та історично набутих якостей серед сільського населення та більшим рівнем релігійності. Але, з іншого боку, військовослужбовці, які призвані з сільської місцевості, з часом розуміють, що значна частина їх однолітків змогла ухилитись від військової служби і перекласти обов'язки на інших. До того ж військово-службовці спостерігають, що ті, хто ухилився від служби в армії, отримують суспільну підтримку і виправдання своїх вчинків. Саме це явище породжує негатив у ціннісних орієнтаціях та є вірусом для свідомості наступних призовників.

Таблиця 18.4.

КІЛЬКІСТЬ СУЇЦИДАЛЬНИХ СПРОБ ЗА ПРОЖИВАННЯМ

Місцевість	Кількість суїцидальних спроб	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
Місто	11	65
Село	6	35
Всього	17	100

Суїцидальна поведінка військовослужбовців є наслідком складної взаємодії різного виду соціальних, психологічних, психофізіологічних та інших чинників. Вже сама військова служба, на думку багатьох вчених, належить до розряду суїцидонебезпечних.

Починаючи проходження військової служби, молоді люди стикаються з обмеженнями, які зумовлені специфікою військової служби, суворими вимогами військової дисципліни, субординації, особистою відповідальністю за свою поведінку тощо. Неспроможність знайти адекватне рішення при труднощах і проблемах, що виникають, спонукає деяких військовослужбовців до фатального кроку.

Для частини юнаків, які призвані на військову службу та мають особисті відміни, сам призов і служба протягом перших 3-4 місяців є сильним психотравмуючим фактором, який веде до нервово-психічних перевантажень.

Виділяються декілька узагальнених факторів:

- перенапруження динамічного стереотипу (механізм нервово-психічної адаптації до навколишнього середовища), зумовлене великою різницею життєвого устрою до служби;

- тривале розлучення з сім'єю при обов'язковому дефіциті інформації про родичів, що викликає почуття тривоги, пригніченого настрою;

- постійна готовність до можливості бойових дій, яка веде до формування у центральній нервовій системі сторожових пунктів, цілодобово готових до прийому команд, а також до роботи окремих приладів, механізмів, що призводять до перевантаження нервової системи;

- виконання службових обов'язків незалежно від метеорологічних умов і часу доби, часто у відриві від колективу, що порушує добовий біоритм і викликає втомленість із нервово-психічною напругою;

- недосконалість організаційної структури, яка дозволяє зловживання службовим становищем, нестатутні взаємовідносини, що викликають почуття відчаю та беззахисності.

Встановлено, що дія психотравмуючих факторів, які змушують військовослужбовців до прийняття суїцидального рішення, пов'язані як з особистими відмінами військовослужбовця, так і зі специфічними умовами армійського устрою, що діють інколи у комплексі.

На суїцидальний ризик наражається будь-хто. Але для різних категорій військовослужбовців причини цього явища мають свою специфічну форму. Так, побутова невпорядкованість, несправедливість у рішенні службових питань і соціально-правова незахищеність військовослужбовців, безперспективність служби і невпевненість у завтрашньому дні, зниження авторитету армії і негативне відношення частини цивільного населення до військових, невисокий рівень грошового забезпечення і проблеми, що виникають у сімейному житті, породжують самогубства офіцерів і прапорщиків.

Однак більша частина суїцидальних спроб здійснюється солдатами і сержантами. І пояснюється це ажніяк не кількісним складом даної категорії військовослужбовців. Основну роль тут відіграють особливості психологічного характеру, що роблять її найменш стійкою в боротьбі з життєвими труднощами.

По-перше, це – юнацький максималізм, завищена самооцінка, нестійкість психіки, що виражається в зривах, неадекватних реакціях і вчинках, неврівноваженість, збудливість, інфантилізм, гостре сприйняття несправедливості. Зіштовхнувшись із труднощами військової служби, молоді люди гостро переживають свої невдачі, болісно реагують на брутальність і безтактність командирів і товаришів по службі. У конфліктних ситуаціях деякі з них йдуть на самогубство навіть з незначних приводів. Не випадково саме на вік від 16 до 23 років приходиться один з основних піків самогубств. У суїцидології він одержав назву "пік молодості". Те, що для дорослої людини є повсякденною проблемою, для юнака може здаватися нездоланною перешкодою. Навіть через незначні, на перший погляд, неприємності в особистому житті, безтактні зауваження, глузування, необґрунтовані обвинувачення на свою адресу молода людина може опинитися у кризовому стані. Ось чому командиру важливо, спираючись на знання індивідуальних особливостей підлеглих, уміти прогнозувати можливі наслідки впливу на їхню психіку як несприятливих життєвих подій, так і застосованих до них заходів виховання.

По-друге, це – специфічні соціально-психологічні умови життєдіяльності військовослужбовців, що проходять службу за призовом (навчаються у ВВНЗі): неможливість вільної зміни виду діяльності, чергування праці і відпочинку, зміна колективу і, отже, кола спілкування, певні обмеження духовних і матеріальних потреб і багато чого іншого. Для молодих воїнів положення посилюється відривом від родичів і відсутністю близьких друзів, страхом порушити традиції, норми, що затвердилися в колективі і піддатися, якщо можна так сказати, психологічним і фізичним "санкціям" за свідомий чи випадковий відступ від них. В армії молоді люди зіштовхуються з обмеженнями, обумовленими специфікою військової служби, вони повинні підкорятися суворій військовій дисципліні, виявляти особисту відповідальність за свою поведінку. Деякі, особливо ті, хто має нестійку нервову систему, не одержали відповідного виховання до призову на військову службу, можуть будь-які армійські труднощі сприйняти як катастрофу життєвих цілей. А це, у свою чергу, підвищує ступінь суїцидального ризику. Тому зусилля командирів, інших посадових осіб і особливо військових психологів повинні бути спрямовані на те, щоб молоді воїни швидше адаптувалися в колективі; на створення обстановки доброзичливості, уваги до запитів і морально-психологічного стану молодих солдатів; турботу про організацію їхнього повноцінного відпочинку, що дозволяє знімати нервову напругу.