2. Фактори, що впливають на самогубства серед солдатів (курсантів)

Конфлікти, що лежать в основі суїцидальної поведінки військовослужбовців, можуть бути кваліфіковані таким чином:

Конфлікти, які обумовлені специфікою військової діяльності:

• індивідуальні адаптаційні труднощі військової служби;

• труднощі чи негативні результати виконання конкретного службового завдання;

• міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

• службові і міжособистісні конфлікти зі своїми начальниками (підлеглими).

Конфлікти, які обумовлені специфікою особисто сімейних (родинних) взаємовідносин військовослужбовців:

• нерозділене кохання (наприклад, РЕР РЦ “Захід”);

• зрада коханої дівчини, жінки (дружини), розлучення;

• важка хвороба, смерть близьких;

• інтимно-сексуальні конфлікти.

Конфлікти, які пов’язані з антисоціальною поведінкою військовослужбовців:

• побоювання кримінальної (карної) відповідальності;

• страх ганьби у зв’язку з антисоціальним вчинком.

Конфлікти, які пов’язані зі станом здоров’я військовослужбовця:

• хронічні, соматичні захворювання;

• фізичні недоліки (дефекти мовлення, особливості зовнішності, які сприймаються як недоліки).

Причинами більшості самогубств, які скоєні за територією частини, були сімейні негаразди.

Основними мотивами самогубств можуть бути:

- соціально-економічні: побутова невлаштованість; відсутність перспективи отримання житла; низький рівень соціально-правового захисту; невпевненість у майбутньому;

- службові: конфлікти, пов'язані зі складнощами військової служби; конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби (різних курсів навчання); конфлікти між начальниками та підлеглими;

- сімейні, в тому числі: хвороба, смерть близьких родичів; розлучення; невірність коханої дівчини (дружини);

- стан здоров'я: фізичні вади; соматичні захворювання; психічні захворювання;

- неуважне ставлення командирів (начальників) до вивчення особистих морально-ділових якостей, психоемоційного стану та здоров’я військовослужбовців, як до призову (поступлення), так і після;

- низький рівень санітарно-просвітницької роботи;

- невиконання окремими посадовими особами вимог загальновійськових статутів ЗС України, наказів МО України, інших посадових осіб щодо забезпечення належних умов служби, побуту та відпочинку особового складу;

- невжиття заходів, спрямованих на зміцнення військової дисципліни;

- низький рівень ефективності правових, організаційних та соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження спроб суїцидів;

- відсутність наполегливої роботи з попередження нестатутних взаємовідносин (у різних їх проявах) у військових колективах.

До речі, у 2004 році в арміях багатьох держав світу спостерігався великий ріст кількості випадків самогубства. В тому числі і в таких державах, як США, Велика Британія, Японія, Росія тощо.

Лікарі, психологи, соціологи в цих державах не можуть знайти однозначну причину цьому явищу. А в наших ЗС причину “знайшли” відразу – незадовільна виховна робота.

Наведені дані у таблиці свідчать про те, що більшість (46,6%) самогубств зумовлені специфікою особисто сімейних взаємовідносин військовослужбовця.

Таблиця 18.1.