Причини суїциду

Найменування конфліктної ситуації	Кількість суїцидальних дій	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
Індивідуальні та адаптаційні труднощі військової служби	4	26,6
Конфлікти у родині	7	46,6
Хвороба, психічні порушення	3	20
Боязнь ганьби	1	6,6
Всього	15	100

Як видно з таблиці 41% суїцидальних дій припадає на період від 3-го до 4-го місяців, 59% - на період від 5-го до 8-го місяців.

Строк служби	Кількість суїцидальних дій	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
від 3-го до 4-го місяців	7	41
від 5-го до 8-го місяців	10	59
Всього	17	100

Для того, щоб проводити попереджувальну роботу в цьому напрямі, необхідно уявляти, які саме фактори можуть впливати на самогубства в даній групі військових і які їх особливості.

На наш погляд, ці фактори можна поділити на дві групи:

І. Індивідуально-психологічні фактори

1. Вік. Вік військовослужбовців першого періоду служби охоплює інтервал від 18 до 20 років. Для цих осіб дуже велика ймовірність спроби самогубства, але вірогідність закінчених суїцидів значно менша. В осіб даної вікової категорії нерідко спостерігаються муніпулятивні суїцидні спроби, що ґрунтуються на не бажанні вмерти, а включають “крик про допомогу”.

2. Стать. Потрібно врахувати, що чоловіки частіше за жінок здійснюють завершений суїцид.

3. Сімейне виховання. Один із найсерйозніших факторів. Хиби сімейного виховання призводять до появи у підлітків переживання самотності, безпорадності, поглиблення егоцентричних проявів та індивідуалізму. Тому такі потенційні суїциденти частіше потрапляють у ситуації, які переживаються ними як стресові.

4. Сімейний стан. Більшість суїцидентів серед молодих солдатів (курсантів) складають неодружені. Особливо ті з них, хто у себе на батьківщині залишив коханих, дівчат, що обіцяли чекати.

5. Втрата близьких людей. У цьому разі ризик самогубства збільшується. Ще більший відбиток на цей фактор накладає специфіка військової служби, тому що військовослужбовці проходять службу, як правило, далеко від рідного дому, і немає ясної і правдивої інформації про те, що трапилось.

6. Відчуття неповноцінності. Великий відсоток суїцидентів складають військовослужбовці, які:

• відчувають свою фізичну неповноцінність у суто чоловічому колективі;

• відчувають неповноцінність у плані неспроможності на одному рівні з усіма виконувати службові обов’язки, продиктовані військовою службою;

• відчувають неповноцінність у плані емоційного спілкування у військовому колективі.

7. Наявність суїцидальних спроб у минулому. Даний фактор переконуючи вказує на велику вірогідність того, що в подальшому військовослужбовець може здійснити завершений суїцид.

Іі. Зовнішні фактори

1. Кризи в суспільстві. Коли в суспільстві протікають пертурбації (економічні, політичні, військові та інші), індивід втрачає здатність пристосування до соціальних вимог і губить зв’язок із суспільством, серед якого він живе.

2. Специфіка військової служби. Призов молоді на строкову військову службу (вступ до ВВНЗ) пов’язаний, перш за все зі зміною звичного життєвого стереотипу. Військовослужбовцям, для яких характерні несамостійність, комфортність, низька стресова толерантність, тяжко буває впоратись із цією життєвою ситуацією.

Специфіка служби також і в тому, що для потенційних суїцидентів відчиняється доступ до зброї, як засобу самознищення.

Усі суїцидальні дії здійснюються без свідків, а способи суїциду у цих випадках вибираються найбільш "жорстокі": самоповішання та використання вогнепальної зброї.

У ряді випадків перед самогубством військовослужбовці залишають посмертні записки. У них, звичайно, містяться ідеї самозвинувачення і прохання про вибачення їх близькими людьми. Іноді у записках звинувачуються ті, хто став, на думку суїцидента, винним у здійсненні такого вчинку.

За обставинами та місцем скоєння кількість самогубств розподіляється таким чином (табл.. 18.2).

Таблиця 18.2.