Висновки

Отже, робота посадових осіб військової частини щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями повинна мати комплексний, системний, послідовний і науковий характер. До неї повинні бути залучені всі категорії командирів (начальників) та їх заступників. Від узгодженої діяльності всіх цих посадових осіб, в основному, залежить ефективність цієї роботи.

Забезпечення процесу підтримання і зміцнення військової дисципліни, попередження нестатутних взаємин – це важливий напрям діяльності командирів (начальників). Цей напрям діяльності потребує від них творчості, узгодженості і координації дій усіх посадових осіб підрозділів і частини, зокрема – командування, штабу, фахівців органів гуманітарних питань і всіх служб.

Контрольні питання та завдання

1. Основні види взаємин у військових колективах та їхня характеристика.

2. Соціально-психологічна характеристика різних категорій військовослужбовців. Позитивні та негативні сторони.

3. Психологічні чинники, які впливають на існування нестатутних взаємин у військових колективах.

4. Основні напрями роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

Список використаної літератури

1. Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 року „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.

2. Алещенко В.І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил). Становлення та сутність: Навчально-методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 1999. - 32 с.

3. Алещенко В.І. „Методичні рекомендації командирам військових частин (підрозділів) щодо організації профілактики порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями”, Київ, 2003р.

4. Процепко О.Г. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України: Методичний посібник. – К.: Національна академія оборони України, 2000. - 30 с.

5. Ягупов В.В. Морально-психологічне забезпечення: Курс лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. – 250 с.

6. Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник.– Київ: Тандем, 2004. – 656с. – Бібліогр.С. 623-627.

7. Коупленд Н. Психологія і солдат: – М.: Вища школа, 1991. – 29 с.

8. Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка: Посібник / За заг.ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во «Сполом», 2003. – 624с.

9. „Военная психологія и педагогика” за редакцией П.А. Корчемного, 1998 р.

10. Змановская Е.В. Девіантологія (Психологія відхильної поведінки).– М.:2004.

11. Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – СПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).

12. „Военная психология и педагогика”, под редакцией А.В. Барабанщикова, 1986 р.

13. „Основы военной психологии и педагогики” под редакцией А.В. Барабанщикова, 1981 р.

Тема 17 Відхильна поведінка у військовослужбовців

План

1. Поняття і загальна характеристика відхильної поведінки.

2. Класифікація відхильної поведінки.

3. Основні форми відхильної поведінки.

Проблема адаптації молодих людей до військової служби надзвичайно складна. На жаль, не всякий громадянин, призваний до лав Збройних Сил, в стані успішно адаптуватися до нових умов діяльності. Значна кількість молодих людей у перший період служби відчуває ускладнення в адаптації, що призводить не тільки до проблем у міжособистісних відносинах, несприймання вимог військової дисциплині і низької ефективності професійної діяльності, але і до порушення здоров'я.

У даний час проблема психічного здоров'я військовослужбовців відноситься до розряду найбільш актуальних і практично значущих. Негативні процеси в суспільстві, що відбуваються останніми роками (нестабільність соціально-економічної обстановки, зростання промислових катастроф, почастішання військових конфліктів, погіршення демографічної ситуації, забруднення навколишнього середовища і т. ін), призводять до зниження якості психічного здоров'я населення, перш за все – молодого покоління.

Особлива увага військовими психологами приділяється своєчасному виявленню психічних розладів і змін, що посідають проміжне положення між психічною нормою і прикордонною психічною патологією. При цьому останніми роками особливий акцент робиться на вивченні передпатологічних (передхворобливих) станів.

У цьому відношенні значний інтерес становить вивчення різних форм девіантно-делінквентної, аддиктивної, ауто- і гетероагресивної поведінки унаслідок їх широкого розповсюдження серед молоді і відповідно серед осіб призовного віку. Об'єднує вищеперелічені форми термін «саморуйнуюча поведінка», який у даний час достатньо широко поширений як у світовій, так і у вітчизняній психіатрії, а також медичній психології. Разом з тим для ЗС адекватніший термін «відхильна поведінка», що підкреслює «граничний» характер подібних поведінкових порушень. Граничність відхильної поведінки молодих людей виявляється в тому, що ознаки даної поведінки з однаковою підставою можна віднести як до соціальних порушень, так і до порушень психічного здоров'я.

Знання офіцерами основних форм відхильної поведінки, а також особливостей їх прояву в умовах військової служби дозволить своєчасно виявляти військовослужбовців, що потребують підвищеного контролю з боку командирів, психологів і військових лікарів.