- •Тернопільський національний економічний університет
- •Тема 1. Концептуальні засади гуманітарного та соціального забезпечення виховної роботи у зс України
- •1.1. Динаміка розвитку системи виховної роботи, соціальної і гуманітарної політики у Збройних Силах України
- •Основними складовими виховної роботи є:
- •2. Зміст та основні напрямки соціальної і гуманітарної політики на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
- •Тема 2 Планування виховної роботи та заходів соціального та гуманітарного забезпечення в частині
- •2.1. Організація і порядок планування виховної роботи в частині (підрозділі)
- •2. Методика планування та організації виконання запланованих заходів
- •3. Особливості планування мпз навчально-бойових завдань
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
- •Тема 3 Організація військово-соціальної роботи у Збройних Силах України
- •1. Військово-соціальна робота у зс України
- •2. Правовий і соціальний захист підлеглих як пріоритетний напрямок роботи посадових осіб військового управління
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
- •Тема 4. Організація та зміст інформаційно –пропагандистського забезпечення в Збройних Силах України
- •2. Організація гуманітарної підготовки у зс України
- •3. Інформування особового складу у зс України
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 5 Методи проведення занять в системі інфор-маційно-пропагандистського забезпечення
- •1. Основні методи проведення занять у системі інформаційно-пропагандистського забезпечення
- •2. Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки
- •1. "Суперечка рядів"
- •2. Викладач проти слухачів
- •3.Слухачі проти керівника
- •4. Ігрова контрольна
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 6 Організація психологічної роботи
- •1. Структура психологічної роботи й основні принципи її організації та проведення
- •2. Організація і зміст психологічної роботи у військовій частині
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 7 Методи психологічного вивчення
- •1. Методи вивчення психологічних якостей військовослужбовців
- •2. Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 8 Психологічний відбір військовослужбовців
- •Напрямки, завдання та організація професійно-психологічного відбору
- •Основні методики щодо проведення психологічного відбору
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 9 Система морально-психологічного забезпечення адаптації молодого поповнення до умов військової служби
- •1. Суть, основні напрямки та особливості адаптації молодих солдатів до військової служби
- •2. Система морально-психологічного забезпечення адаптації молодого поповнення у військовій частині (підрозділі)
- •На другий день перебування у частині необхідно:
- •Підготовка та приведення молодого поповнення до Військової присяги
- •4. За підсумками періоду навчання відпрацювати службову характеристику на кожного солдата.
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Тема 10 Система морально-психологічного забезпечення військової дисципліни в частині та підрозділі
- •1. Дисциплінованість як провідна риса особистості воїна
- •2. Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень
- •Підсумки стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення підбивати:
- •3. Система роботи командирів (начальників) щодо зміцнення військової дисципліни
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Тема 11 Методика індивідуально-виховної роботи в підрозділі
- •1. Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі
- •2. Основні напрямки, форми і методи індивідуальної виховної роботи посадових осіб
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 12 Соціально-психологічна структура військового колективу
- •1. Сутність військового колективу та його особливості
- •2. Зміст|вміст,утримання| і структура психології військового|воїнського| колективу
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Тема 13 Психологія взаємовідносин серед військово-службовців
- •1. Авторитет у військовому колективі
- •2. Колективна думка у військовому колективі
- •3. Колективні настрої і традиції
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Тема 14 Сутність та особливості конфліктів у військових колективах
- •1. Структурна модель конфлікту
- •2. Сутність та особливості конфліктів у військових колективах
- •3. Аналіз деяких типових конфліктів у військових колективах
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 15 Конструктивне вирішення конфліктів в умовах військової діяльності
- •1. Основні форми завершення конфлікту
- •2. Стратегія виходу з конфлікту
- •3. Алгоритм роботи командирiв щодо попередження та подолання конфлiктних ситуацiй
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 16 Профілактика нестатутних взаємин у військовому колективі
- •1. Психологічна характеристика взаємин у військовому колективі
- •2. Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями
- •3. Система роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних взаємин між військовослужбовцями
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 17 Відхильна поведінка у військовослужбовців
- •1. Поняття і загальна характеристика відхильної поведінки.
- •2. Класифікація відхильної поведінки
- •3. Основні форми відхильної поведінки
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Тема 18 Суїцидальна поведінка військовослужбовців
- •1. Суїцидальна поведінка.
- •2. Фактори, що впливають на самогубства серед солдатів (курсантів)
- •Причини суїциду
- •Іі. Зовнішні фактори
- •Обставини та місце скоєння суїциду
- •Рівень освіти постраждалих
- •Висновки
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань , з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Тема 19 Профілактика суїцидальної поведінки
- •1. Форми попередження суїцидальних випадків
- •2. Алгоритми роботи посадових осіб щодо профілактики суїцидальних проявів
- •1. Виявлення осіб суїцидального ризику.
- •2. Оптимізація спрямованості особи, чинників середовища та життєдіяльності.
- •Висновок
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань , з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Тема 20 Девіантна поведінка на війні
- •1. Сутність девіантної поведінки на війні
- •2. Характеристика видів девіантної поведінки в бойовій обстановці
- •Висновок
- •Контрольні питання та завдання
- •Список використаної літератури
- •Тема 21 Профілактика відхильної поведінки у військовослужбовців
- •1. Психогігієна і психопрофілактика в умовах військової служби
- •Висновки
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
- •Копаниця а.В. Рекомендації щодо системи заходів та контролю органами військового управління, командирами об’єднань, з’єднань, військових частин та підрозділів за станом військової дисципліни.
- •Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А.Г. Маклакова. – сПб.: Питер, 2004. – 464с.: ил – (Серия «Учебник для вузов»).
- •„Практическая военная психология”, под ред. А.Г. Караян.
- •З м і с т
Тема 12 Соціально-психологічна структура військового колективу
План
1. Сутність військового колективу та його особливості.
2. Зміст і структура психології військового колективу.
Сучасна військова техніка і озброєння достатньо складні і припускають колективне обслуговування. Наприклад, для нормальної експлуатації танкової техніки необхідний екіпаж, для використання можливостей артилерійської гармати – розрахунок. Тому однією з основних особливостей військово-професійної діяльності є те, що діяльність військовослужбовців завжди носить колективний характер. Це означає, що перемога в сучасному бою досягається лише за рахунок колективних зусиль, за рахунок координації дій всього особового складу. Отже, в своїй професійній повсякденній діяльності офіцер стикається не тільки з окремими військовослужбовцями, але і з ійськовим| колективом в цілому. Розглянемо поняття, особливості і структуру військового колективу. В цьому і полягає актуальність вивчення теми.
1. Сутність військового колективу та його особливості
Розглянемо, як класифікуються групи і колективи. В ході спільної діяльності люди практично завжди вступають в соціальні спільності — групи.
Групою прийнято називати певне об'єднання людей. Усе людське суспільство складається з безлічі груп, які розрізняються за цілим рядом ознак:
- за цілями і змістом діяльності. Відповідно до цього критерію виділяють трудові, бойові, навчальні та інші групи;
- за способом об'єднання, що дозволяє підрозділити їх на виробничі, побутові і т.п.;
- за формою організації і виникнення групи можуть бути реальними, умовними, організованими, офіційними і неофіційними;
- за характером і контактністю спілкування, відносин до особи всіх інших членів групи підрозділяються на контактні (первинні) і дистантні (вторинні).
Крім цього, виділяють великі і малі соціальні групи. Великі соціальні групи — це класи, прошарки, політичні групи (партії, професійні союзи, збройні сили), нації та інші (вікові, освітні) спільності і об'єднання.
Малі соціальні групи — це військовий підрозділ, цех, шкільний клас, студентський курс. Подібні групи прийнято називати первинними. Вони відрізняються від великих тим, що в них здійснюється постійне міжособистісне спілкування, контакт, взаємодія. На його основі виникають різноманітні соціально-психологічні (в середині групи) явища, без урахування яких неможливе ефективне керівництво колективом.
Слід зазначити, що група — ширше поняття, ніж колектив. При цьому не всяка група може розглядатися як колектив. Головним критерієм колективу є наявність у групи соціально значущих цілей. Групи, цілі яких виникають тільки із внутрішніх потреб і інтересів групи та не виходять за їх рамки, на відміну від колективу називаються корпораціями.
Колектив — це організована група людей, об'єднана загальними цілями, спільною соціально-корисною діяльністю. Колектив відрізняє також особливий тип відносин — відповідальної соціальної взаємозалежності і товариської співпраці. Саме даний тип відносин обумовлює можливість впливу колективу на окрему особу.
Відомо, що особа формується в праці і спілкуванні з іншими людьми. Проте характер і форми праці визначаються не тільки особливостями макросередовища, яке включає соціально-економічні, політичні і виробничі відносини і багато в чому залежить від рівня науково-технічного прогресу, культури, ідеології і моралі, але і мікро середовищем, як сукупністю умов безпосереднього соціального оточення людини. Таким чином, найближче соціальне оточення людини, колектив, мікросередовище є одними з найважливіших чинників, що роблять вплив на формування особи.
Що входить у поняття найближчого соціального оточення? Перш за все, до найближчого соціального оточення слід віднести членів сім'ї. Сім'я, будучи малою соціальною групою, служить первинним регулятором відносин між дитиною і батьками. Залежно від характеру сімейних відносин спочатку формуються особливості особи дитини. При цьому слід зазначити, що у вихованні дитини важлива участь обох батьків. Дуже часто в неповних сім'ях особа дитини формується неправильно, однобічно. Не випадково аналіз стану військової дисципліни показує, що найчастіше дисциплінарне порушення скоюють військовослужбовці із так званих неблагополучних, зокрема неповних, сімей.
Під час вступу дитини до школи ступінь впливу сім'ї на формування її характеру поступово знижується. Все більше значення для неї набуває те, як до неї відносяться однолітки. Особливо значущими ці відносини стають у старших класах. Саме в цьому віці дитина підпадає під вплив соціального середовища у вигляді різноманітних груп. Одні з них — формальні (навчальні класи, спортивні секції й інші громадські організації) — сприяють розвитку соціально корисних якостей. Інші групи, так звані неформальні, іноді|інколи| здійснюють|роблять,виявляють,чинять| сильніший, але|та| не завжди позитивний, вплив на особу|особистість|.
З|із| вищесказаного можна зробити висновок|виведення| про те, що молоді люди, що призиваються|призиваються| до лав|лави,низки| Збройних Сил, володіють самими різними поглядами і переконаннями, оскільки|тому що| вони росли|зростали| в різних сім'ях і відчували|відчували| різний вплив з боку найближчого соціального оточення. Офіцер зобов'язаний враховувати цей факт при організації виховної роботи з|із| особовим складом.
Незалежно від виду|виду| суспільно корисної діяльності, що лежить в основі об'єднання і організації людей, кожний з колективів має не тільки|не лише| своє специфічне, але і загальне|спільну| для всіх своїх членів суспільно корисне завдання|задачу|, певну організаційну структуру, своєрідне поєднання людей, різних за віком і національністю, певний стиль взаємостосунків. Не є|з'являється,являється| виключенням|винятком| і військовий|воїнський| колектив.
Військовий підрозділ як певна соціальна спільність виникає на базі організаційної структури частини|частки| (корабля) і включає ряд|лаву,низку| підсистем, яким властиві свої соціально-психологічні особливості. Серед таких підсистем є як формальні, так і неформальні групи. До перших відносяться стройові відділення|відокремлення|, бойові розрахунки, екіпажі, варти|варта|, до других — групи земляків, друзів, любителів музики, спорту і т.п.
Не є|з'являється,являється| секретом і те, що багато командирів зазнають великих труднощів у процесі впливу на неформальні і неофіційні групи. Той самий командир успішно вирішує бойове завдання в полі і не володіє ситуацією в казармі. Це значною мірою|значною мірою| обумовлено тим, що управління соціальними групами вимагає певних знань про закономірності їх формування і розвитку.
У зв'язку з цим командир підрозділу зобов'язаний знати і враховувати основні закономірності розвитку малих груп, сприяти перетворенню стихійно виниклих груп на згуртовані автономні групи, стежити за їх розвитком і вживати заходів щодо запобігання їх трансформації в хибний колектив|.
Як і будь-який колектив, військовий|воїнський| має свої особливості розвитку. Військовий|воїнський| колектив — високоорганізована група дисциплінованих військовослужбовців, здатних|здібних| автономно виконувати службові, навчальні, бойові та інші завдання|задачі|. Ця група може входити до складу підрозділу і називатися первинним колективом, якщо йдеться про бойовий розрахунок, екіпаж або взвод, або вторинним|повторним| колективом, коли мається на увазі рота або батальйон.
Важливими|поважними| ознаками колективу є| висока дисциплінованість, взаємодія, співпраця|співробітництво|, злагодженість у роботі, доброзичливість.
Зв'язки, що поєднують|поєднують,з'єднують| різних за своєю індивідуальністю людей в єдиний колектив, різноманітні|різноманітні| і в сукупності служать необхідною умовою для єдності дій.
Один із різновидів зв'язків у середині групи між воїнами полягає у подібності і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають|збігаються|, називають однодумцями.
Другий різновид зв'язків, що об'єднують воїнів в єдине ціле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування колективної зброї, узгодження індивідуальних дій при вирішенні загальних|спільних| завдань. Ці зв'язки є навичками|навичками| й уміннями взаємодії і співпраці|співробітництва|, які є|з'являються,являються| важливою|поважною| стороною колективної військової|воїнської| майстерності.
Третій різновид зв'язків ґрунтується на відчуттях|почуттях|, які воїни відчувають|почувають| один до одного, на взаємних оцінках особи|особистості| і тієї ролі, яку кожний з них відіграє в житті і діяльності колективу. Переживаючи почуття пошани|поваги|, довіри|довір'я| і симпатії до своїх товаришів, воїн виявляє|виявляє| прагнення до дружної роботи з|із| ними, піклується про їх потреби|нужду|, допомагає їм у службі і навчанні. Цей різновид зв'язків у середині колективу одержав|отримав| назву взаємостосунків або військового товариства, бойової дружби, які спочатку формуються в рамках|у рамках| конкретного військового|воїнського| колективу.
У Збройних Силах України існує велика різноманітність низових (первинних) колективів. У їх структурі і психології багато загального|спільного|. Всі вони — колективи військові|воїнські|. У той же час, подібно до того, як кожен воїн має свою індивідуальність, так і колективи відрізняються один від одного. Особливості, схожість і відмінність між військовими|воїнськими| колективами обумовлюються|зумовлюються| низкою причин.
Як основна причина виступає|вирушає| різновид (форма, вид|вид|, тип) діяльності, тих завдань|задач|, для виконання яких даний колектив призначений, тобто|цебто| його військово-професійні особливості. Оскільки колективна організація і зміст|вміст,утримання| військової|воїнської| діяльності помітно відрізняються залежно від виду Збройних Сил (роду військ, спеціальних військ), то колективи, що до них відносяться (механізовані, розвідувальні, аеромобільні, танкові, артилерійські, авіаційні, військово-морські і інші підрозділи) правомірно розглядаються|розглядуються| як такі, що мають вельми|дуже| значні соціально-психологічні особливості. Виділяється категорія військово-навчальних колективів (курсантські, слухацькі і ін.). Їх психологія визначається, головним чином, навчальною діяльністю і пов'язаними з нею чинниками|факторами|. У навчальних закладах діють також військово-педагогічні (кафедральні) колективи.
Важливим|поважним| критерієм диференціації військових|воїнських| колективів є|з'являється,являється| розділення|поділ| військовослужбовців на ряд|лаву,низку| службових категорій: офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів. Оскільки у|в,біля| цих категорій є загальні|спільні|, специфічні інтереси і проблеми, вони об'єднуються і утворюють своєрідні колективи: офіцерські, сержантські, колективи прапорщиків, окремих військових|воєнних| фахівців|спеціалістів| (навідників, механіків-водіїв, ін.).
Залежно від характеру|вдачі| діяльності, особливостей особового складу (однорідність — різнорідність) та інших об'єктивних умов військові|воїнські| колективи розрізняються і рядом психологічних ознак. Перш за все|передусім|, це – тип спілкування в середині колективу. В одних колективах ділове спілкування, взаємодія утворюють основу колективної діяльності (перш за все|передусім| там, де є|наявний| колективна зброя, бойова техніка, що обслуговується групами воїнів, що тісно взаємодіють один з|із| одним). В інших колективах спілкування можливо, в основному, у проміжках між виконанням завдань|задач|, під час відпочинку, а також на навчальних заняттях, оскільки|тому що| члени колективу зайняті|позичені,посісти| індивідуальною діяльністю. У більшості підрозділів форми індивідуальної і колективної діяльності переплітаються, відповідно і спілкування носить різноманітний|всілякий| характер|вдачу|.
Розрізняються колективи і за своїми якісними характеристиками: за рівнем ідейно-політичної й етичної зрілості, згуртованості, рівнем колективної бойової майстерності (злагодженості), за станом дисципліни, морально-психологічного клімату, досягненнями і результатами діяльності.
У своєму розвитку військовий|воїнський| колектив проходить|минає,спливає| певні стадії. Найчастіше виділяють три основні стадії розвитку колективу: соціальної єдності, військового товариства і соціальної зрілості.
Перша, початкова стадія розвитку військового|воїнського| колективу характеризується тим, що на даній стадії розвитку військовослужбовці встановлюють різноманітні|різноманітні| контакти, які необхідні для успішного виконання службових і суспільних|громадських| завдань|задавань|. Ця стадія проходить|минає,спливає| не завжди легко. Як правило, виникають певні труднощі в об'єднанні колективу. Нерідкі випадки, коли одне невелике угруповання аморальних солдатів стає джерелом нестатутних взаємостосунків і непереборною|нездоланною,непоборною| перешкодою на шляху|колії,дорозі| подальшого|дальшого| розвитку військового|воїнського| колективу. Тому командир підрозділу повинен не тільки|не лише| контролювати процеси, що проходять|минають,спливають| на даній стадії, але і брати безпосередню участь в об'єднанні колективу.
На другій стадії, стадії військового товариства, як правило, завершується процес взаємного вивчення, встановлюються позитивні відносини між військовослужбовцями, формується достатньо|досить| стабільна структура колективу, яка включає колективну думку і настрій, взаємостосунки і згуртованість, дисциплінованість і колективні звички. Дана стадія створює вельми|дуже| сприятливі умови для всебічного|всебічного,усебічного| розвитку особистості|особистості| воїна.
На цій стадії розвитку військового|воїнського| колективу командир зобов'язаний змінити|поміняти| стиль управління. Якщо на першій стадії офіцер сприймається колективом як зовнішня по відношенню до них сила, то тепер він повинен стати керівником, який поєднує|сполучає| вимогливість із|із| турботою про підлеглих, єдиноначальність із|із| опорою на колектив. Тому при проведенні виховної роботи командир зобов'язаний активно використовувати бойові, службові, спортивні, побутові традиції, які стають звичними нормами поведінки більшості воїнів і сприяють досягненню високих результатів у службі.
Стадія соціальної і бойової зрілості є|з'являється,являється| третьою стадією розвитку військового|воїнського| колективу. На даній стадії досягається єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Відносини між військовослужбовцями характеризуються наявністю взаємодопомоги, взаємної підтримки|, взаємної замінюваності і безконфліктності. У колективі, що досяг даної стадії розвитку, переважає здоровий соціально-психологічний клімат, що благотворно впливає на всебічний|всебічний,усебічний| розвиток особистості|особистості| воїна.
Таким чином, закінчуючи розгляд першого питання, можна зробити висновок|виведення|, що грамотне управління процесами, що відбуваються|походять| у військових|воїнських| колективах, сприяє не тільки|не лише| цілеспрямованому формуванню професійно|професіонально| значущих особистих якостей військовослужбовців, але і забезпечує поступальний розвиток соціальної групи на шляху її перетворення у згуртований військовий|воїнський| колектив.