2. Зміст|вміст,утримання| і структура психології військового|воїнського| колективу

У процесі об'єднання і розвитку військового|воїнського| колективу досягається морально-психологічна і організаційна єдність особового складу підрозділу. Вона виявляється в чіткості і високій ефективності сумісних|спільних| дій зі |зброєю і технікою, а також і у позаслужбовий час, і в різноманітних|всіляких| формах колективного духовного життя, у свідомості кожного воїна, що відчуває свою близькість і прихильність до товаришів, і відповідальність перед ними.

Цей бік єдності членів військового|воїнського| колективу виражається|виказується,висловлюється| в його психології, яка є сукупністю різних зв'язків і відносин. Від змісту|вмісту,утримання|, спрямованості і стійкості психології колективу залежить якість виконання тих завдань, що стоять перед ним|задач|.

Практика показує, що для успішних дій колективу у складній обстановці важливі,|поважні| перш за все,|передусім| наступні|слідуючі| умови:

а) загальні|спільні|, узгоджені|погоджені| позиції членів колективу щодо головних питань повсякденного життя і військової|воєнної| служби, що формуються на основі моральної єдності воїнів, спільності їх світогляду, переконань і життєвих принципів;

б) навики|навички| взаємодії і спілкування як у процесі діяльності, так і в побуті, пов'язані з чіткою і гнучкою структурою розподілу обов'язків, керівництва і підпорядкування|підкорення|, а також норми і способи регуляції сумісного|спільного| життя і діяльності;

в) військове товариство і бойова дружба, тобто|цебто| взаємостосунки, обумовлені міжособистісними відчуттями|почуттями| взаємної довіри|довір'я|, пошани|поваги| і відповідальності один за одного.

Важливою|поважною| умовою діяльності і розвитку колективу є|з'являються,являються| традиції, бойові реліквії і військові|воїнські| ритуали.

Все це в єдності і у взаємозв'язку окремих ланок утворює комплекс соціально-психологічних явищ або психологію військового|воїнського| колективу.

У повсякденному житті, коли мова|промова| заходить про психологію колективу, часто використовують таке поняття, як соціально-психологічний клімат, під яким розуміють сукупність його якостей і станів, які визначають самопочуття кожного його члена, ступінь|міра| задоволення їм своїх соціальних потреб (у спілкуванні, визнанні|зізнанні|, пошані|повазі|, дружбі, розкритті своїх здібностей і ін.) і переважаючі|пануючі| колективні настрої.

Розглянемо|розгледимо| структуру соціально-психологічного клімату колективу. У структурі соціально-психологічного клімату виділяють дві основні складові: відношення|ставлення| людей до діяльності, заради виконання якої був створений колектив, і їх відношення|ставлення| один до одного. У свою чергу|своєю чергою|, відносини один до одного диференціюються на відношення|ставлення| по горизонталі (наприклад, у військовому|воїнському| колективі між рядовими, курсантами, офіцерами, товаришами по службі ) і відносини по вертикалі в системі керівництва і підпорядкування|підкорення|.

Отже, безпосереднє контактне спілкування є|з'являється,являється| не тільки|не лише| невід'ємним елементом життєдіяльності будь-якого колективу, але і, по суті, разом із|поряд з,поряд із| діяльністю — основою його існування. Якщо говорити про взаємостосунки військовослужбовців у цілому|загалом|, то в їх структурі можна виділити декілька сфер: службову, суспільно-політичну, неслужбову (побутову), а також їх невід'ємний аспект — систему міжособистісних психологічних відносин.

Службові відносини — найважливіша основа взаємодії людей під час вирішення професійних завдань, у тому числі і військовослужбовців, у бою, на службі, у повсякденному житті. Система даних відносин припускає|передбачає| неухильне виконання бойових, службових, трудових обов'язків і ролей. Ці взаємостосунки офіційно закріплені в організаційній структурі військового|воїнського| колективу, задаються у відповідних керівних|провідних| документах: законах, наказах, статутах|уставах|, правилах, настановах. Проте|однак| і на службі, і поза|зовні| нею взаємодіють конкретні люди, що володіють розумом, відчуттями|почуттями|, волею, тому не можна відривати службові відносини від особистих, так само, як не можна ототожнювати особисті і неслужбові відносини.

Міжособистісні психологічні відносини є|з'являються,являються| однією зі сторін об'єктивних відносин, що |робить,виявляє,чинить| здійснює|винятково| великий вплив на поведінку військовослужбовців. Проте|однак| роль міжособистісних відносин вельми|дуже| значуща для вирішення службових проблем і завдань|задач|, тому вивчення структури відносин військовослужбовців у середині колективу потребує пильної уваги і систематичного управління з боку командира підрозділу. Дана необхідність обумовлена і тим, що в процесі міжособистісного спілкування виникають і розвиваються різні соціально-психологічні явища.

Одне з таких явищ — прагнення особи|особистості| до самоствердження|самоутвердження|.

Самоствердження|самоутвердження| особи|особистості| — це її прагнення зайняти|позичити,посісти| і утримувати певну позицію в системі психологічних відносин у колективі, яка забезпечувала б даній особі|особистості| пошану|повагу|, визнання|зізнання| або довіру|довір'я|, прихильність або підтримку, допомогу або захист і тим самим сприяла б задоволенню потреби спілкування з|із| іншими людьми, прояву|вияву| індивідуальності особи|особистості|, розкриттю її найбільш сильних сторін. Процес самоствердження|самоутвердження| особи|особистості| — це активне прагнення людини усвідомити свої достоїнства у ряді|серед| переваг інших людей, порівняти і зіставити себе з|із| іншими людьми з|із| тим, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості|спроможності|, проявити|виявити| себе, грати значущу роль у колективі.

Разом з тим|в той же час| слід мати на увазі, що у зв'язку з самоствердженням|самоутвердженням| особи|особистості| в середовищі|середі| собі подібних може виникати безліч різноманітних|всіляких| колізій, ситуацій, що відображаються|відбиваються| не тільки|не лише| на одній особі|особистості|, але і на колективі в цілому|загалом|, на його згуртованості, результативності його діяльності. В процесі самоствердження|самоутвердження| в колективі можуть, наприклад, стихійно складатися групи негативної спрямованості, яка може виражатися|виказуватися,висловлюватися| в прагненні за всяку ціну|за будь-яку ціну| зайняти|позичити,посісти| лідируюче|лідерувати| положення|становище|. Виникнення такого соціально-психологічного феномена військового|воїнського| колективу, як «дідівщина», перш за все|передусім|, пов'язано з прагненням до самоствердження|самоутвердження|. У зв'язку з цим робота командира підрозділу щодо надання|виявленню| допомоги своїм підлеглим у самоствердженні|самоутвердженні| є|з'являється,являється| одним із найбільш істотних|суттєвих| елементів керівництва колективом.

Іншим соціально-психологічним явищем, що характерне для будь-якого колективу, є|з'являється,являється| колективна думка. Колективна думка — це один із компонентів морально-психологічної атмосфери підрозділу (частини|частки|, корабля).

Думкою військового|воїнського| колективу називається єдина позиція, що поділяється всіма його членами, з конкретного, значущого для всіх питання. Вона виступає|вирушає| у формі знання, думки про цей предмет, відношення|ставлення| до нього у формі колективного рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, тобто наміру зробити певну колективну дію. Для більшості людей думка оточуючих, відносно себе надзвичайно важлива|поважно|, оскільки носить оцінюючий характер|вдачу|. Через цю призму відносин людина осмислює своє місце в колективі, виробляє правила своєї поведінки в ньому. Окрім|крім| цього, колективна думка може відображати|відбивати| основні принципи організації конкретного колективу. Тому досвідчені|дослідні| командири при проведенні виховної роботи завжди враховують і використовують колективну думку. Але|та| слід мати на увазі, що психологічний механізм дії колективної думки може здійснювати не тільки|не лише| позитивний, але і негативний|заперечний| вплив на особу|особистість|. Так, наприклад, одні військовослужбовці оцінюють вчинки товаришів по службі, виходячи з норм і правил, встановлених|установлених| законами і військовими|воїнськими| статутами|уставами|, інші ж користуються при цьому обивательськими критеріями. Тому в практиці нерідко|незрідка| трапляється так, що в повсякденному житті, на загальних|спільних| зборах|зібраннях| військовослужбовців раптом виявляються дві думки: одна – офіційна, зовнішня, інша — внутрішня, кулуарна, нерідко|незрідка| дієвіша|дійове|, глибоко захована у середині міжособистісних відносин.

У процесі керівництва підрозділом офіцери обов’язково повинні вивчати думки колективу, оцінювати їх вплив на вирішення завдань, впливати на них особистим|особовим| переконанням, через актив, за допомогою колективного обговорення цих завдань|задач| і заходів для їх виконання.

Колективні норми є різновидом стійких колективних думок, предметом яких є|з'являються,являються| правила, вимоги до поведінки воїна в тих або інших умовах. У якості єдиних норм у колективній свідомості закріплюються вимоги законів, принципів моралі, військових|воїнських| статутів|уставів|.

Іншим, не менш значущим, соціально-психологічним явищем, характерним|вдача| для більшості колективів, є|з'являється,являється| колективний настрій.

Колективні (групові) настрої — найважливіша складова психології колективу. Вони виражаються|виказуються,висловлюються| в сумісному|спільному| переживанні|вболіванні| тих або інших подій, фактів і, у свою чергу|своєю чергою|, підсилюють|посилюють| відчуття|почуття| окремих людей. Тому практичне значення колективних настроїв велике. Вони впливають на поведінку і діяльність, на працездатність людей. При цьому одні настрої (ентузіазм, віра в загальний|спільний| успіх, захопленість, стан загального|спільного| підйому) сприяють успіху колективу; інші ж (стан занепаду, невіра|невір'я| в свої сили, смуток, нудьга, образа або незадоволеність|невдоволення|) навпаки, різко знижують можливості|спроможності| колективу.

Колективні настрої сильно впливають на поведінку воїнів, відбиваються|відбиваються| на рівні дисципліни й організованості частин|часток| і підрозділів, на ефективності їх ратної праці. Командири зобов'язані враховувати це у своїй роботі та проявляти|виявляти| активність у формуванні відповідних колективних настроїв.

Невід'ємною складовою|часткою| соціально-психологічного клімату військового|воїнського| колективу, елементом структури його психології служать традиції, які існують у середині колективу.

Традиції — це властивість певних сторін психології колективу зберігати свою стійкість і розвиватися відносно незалежно від змін|перерв,перемін| в особовому складі. Цією властивістю володіють колективні думки, що раніше сформувалися, норми, зокрема так звана норма досягнень, згідно з якою колектив, що добився високих результатів у тій або іншій області військової|воїнської| діяльності, має тенденцію зберігати і примножувати|множити| досягнуте (бойові традиції, спортивні й ін.).

До традицій відносять також деякі колективні звички, які забезпечують раціональне, засноване на досвіді,|досліді| вирішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| звичного круга|кола| завдань|задач| колективної діяльності (звичаї), або спеціально спрямовані|спрямовані| на подальше|дальше| зміцнення колективу, підвищення його згуртованості, залучення нових членів до його духовних цінностей – ритуали.

До колективних звичаїв відносяться деякі особливості внутрішнього порядку|ладу|, військового|воїнською| побуту, сталого в підрозділі, стабільні форми сумісного|спільного| відпочинку воїнів, система основних виховних заходів, що міцно увійшли до способу життя підрозділу, і ін.

Роль традицій колективу у вихованні особистості|особистості| надзвичайно велика, оскільки людина непомітно для себе засвоює звички і буденні уявлення про суспільне|громадське| буття, характерні|вдача| для її соціального оточення. Отже, кожен командир зобов'язаний проявляти|виявляти| турботу про формування позитивних традицій свого підрозділу і підтримувати ці традиції, використовуючи їх можливості|спроможності| для виховання своїх підлеглих.