1.3.3 Структура органів управління

Організаційна структура управління підприємством адекватна структурі самого підприємства і відповідає масштабам і функціональному призначенню керованих об'єктів.

Крупні підприємства, що спеціалізуються на виробництві складних і трудомістких видів продукції, складаються, як правило з десятків цехів, лабораторій, відділів. Для координації їх діяльності створюється складна, ієрархічна структура управління (рис.1.9).

Юрист

Директор

Головний бухгалтер

Заступникдиректора головнийінженер

Заступникдиректора по управліннювиробництвом

Заступникдиректоразкомерційнихіфінансовихпитань

Помічникдиректора по кадрахісоціальнихпитаннях

-тех. відділ

-лабораторія

-головниймеханік

-головнийенергетик

-основніцехи

-допоміжніцехи

-обслуговуючіцехи

-відділзбуту

-відділмаркетингу

-відділпостачання

-фінансовийвідділ

-відділпланування

-відділкадрів

-відділпобутовогообслуговуванняперсоналу

Рис. 1.9. Структура органів управління підприємством

Необхідність створення складної системи управління часто обумовлена диверсифікацією виробництва.

За принципом функціонального розподілу праці створюються відділи матеріально-технічного забезпечення підприємства, маркетингу і збуту продукції, фінансів, планування, бухгалтерського обліку і звітності, управління технічним розвитком виробництва.

Обчислювальні центри відносяться до системи управління, але одночасно виконують різні інженерні і аналітичні розрахунки.

Суть управління полягає в зборі, переробці, зберіганні і видачі інформації у вигляді програм, планів, розпоряджень, нормативів, завдань, в яких міститься докладна інформація про права і обов'язки виконавців.

Відомі наступні організаційні структури управління підприємствами: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, матрична і змішана. Кожна з вказаних структур в цілому визначається і конкретизується масштабами і структурою об'єктів управління.

Лінійне управління – найбільш спрощена система, що передбачає єдиноначальність.

Між керівником і безпосередніми виконавцями відсутні які-небудь проміжні ланки. Керівник одноосібно віддає розпорядження, контролює і керує роботою виконавців.

Простота форми забезпечує оперативність лінійного управління, підвищує ступінь відповідальності керівників, знижує витрати на утримання управлінського апарату.

Недолік лінійного управління в тому, що керівник не може бути універсальним фахівцем і враховувати всі сторони діяльності складного об'єкта. Тому ця структура використовується головним чином на малих підприємствах з простою технологією виробництва.

Лінійно-штабне управління використовується на середніх за масштабами підприємствах, а також на великих - в управлінні цехами і відділами (рис.1.10).

Фахівці

Керівник

Фахівці

Виконавці

Рис.1.10. Лінійно-штабна форма управління

В цьому випадку лінійна єдиноначальність зберігається, проте, керівник готує рішення, накази, завдання для виконавців не тільки одноосібно, але і за допомогою штабних фахівців, які здійснюють збір інформації, її аналіз і за дорученням керівника розробляють проекти необхідних розпорядливих документів.

Функціональне управління – полягає в тому, що керівник підприємства передає частину своїх повноважень функціональним заступникам або керівникам функціональних відділів.

Функціональне управління дозволяє розосередити адміністративно-управлінську роботу і доручити її найбільш кваліфікованим кадрам (рис.1.11). Разом з тим використання подібної структури приводить до необхідності складних узгоджень між управлінськими органами при підготовці майже кожного документа, якому надається велике значення. Це знижує ефективність роботи, подовжує терміни проходження документації і термін ухвалення рішень.