2.1.5 Оплата праці

Заробітна плата – це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробництві. Вона є формою винагороди за працю і важливим стимулом працівників підприємства, оскільки виконує відтворювальну і стимулююча (мотиваційну) функції.

У промислово розвинених країнах Заходу зазвичай розрізняють такі поняття як "зарплата" і " платня". Зазвичай під зарплатою розуміють винагороду працівників фізичної праці, а під платнею – винагороду працівників розумової праці.

В основу організації оплати праці на багатьох підприємствах покладені наступні основні принципи:

• здійснення оплати залежно від кількості та якості праці;

• диференціація заробітної плати залежно від кваліфікації працівника, умов праці, галузевої приналежності підприємства; систематичне підвищення реальної заробітної плати, тобто перевищення темпів зростання номінальної заробітної плати над інфляцією;

• перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання середньої заробітної плати.

Організація оплати праці безпосередньо на підприємстві складається з наступних основних елементів:

• формування фонду оплати праці;

• нормування праці;

• встановлення тарифної системи;

• визначення форми і системи заробітної плати.

Фонд оплати праці є джерело коштів, призначених для виплат заробітної плати і виплат соціального характеру.

Нормування праці дає можливість враховувати якість праці та індивідуальний внесок працівника в загальні результати діяльності підприємства.

Тарифна система дозволяє вимірювати різноманітні конкретні вигляди праці, враховуючи їхню складність і умови виконання, тобто враховувати якість праці.

Вона складається з наступних елементів:

Тарифні сітки, що встановлюють диференціацію в оплаті праці з урахуванням розряду роботи і галузевої приналежності підприємства;

Тарифні ставки, що визначають абсолютний розмір оплати простої праці (1-го розряду) в одиницю часу (день, година);

Тарифні коефіцієнти, що визначають рівень оплати праці за іншими розрядами.

Форми і системи заробітної плати встановлюють зв'язок між величиною заробітку і кількістю та якістю праці і обслуговують певний порядок її начислення нарахування в залежності від організаційних умов виробництва і результатів праці.

Форми оплати праці: почасова і відрядна.

Почасова - така форма оплати праці, при якій заробітна плата робітникам нараховується за встановленою тарифною ставкою або окладом за фактично відпрацьований на виробництві час.

Почасова форма оплати праці звичайно застосовується в чаких випадках:

• якщо робітник не може виявляти безпосереднього впливу на збільшення випуску продукції, що визначається передусім продуктивністю машини, апарату або агрегату;

• якщо будуть відсутні кількісні показники виробітку, необхідні для встановлення відрядної розцінки.

Застосування почасової форми оплати праці найбільш доцільно в наступних умовах:

- на робочих місцях, де забезпечення високої якості продукції і роботи є головним показником роботи;

- при виконанні робіт по обслуговуванню обладнання, а також на конвеєрних лініях, що регламентувалися ритмом;

- на роботах, де праця робітників не піддається точному нормуванню.

Для почасової форми оплати праці характерні 2 основні системи заробітної плати: - проста почасова; почасово-преміальна.

При простій почасовоій системі заробітна плата робітника визначається:

ЗП_пр.=Ч_{т р-го}*Т,

де ЗП_пр. – заробітна плата за певний відрізок часу, грн;

Ч_{т р-го} – годинна (денна) тарифна ставка робочого відповідного розряду, грн;

Т – фактично відпрацьований на виробництві час, г (дні).

При почасово-преміальній системі заробітна плата працівника може бути визначена:

ЗП_п.п.=ЗП_пр + Д,

де Д – розмір премії за виконання встановлених показників і умов перемірювання.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата нараховується за заздалегідь встановленими розцінками за кожну одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції.

Відрядна форма оплати праці стимулює передусім поліпшення обсягових, кількісних показників роботи. Тому вона застосовується на ділянках виробництва з домінуванням ручної або машинно-ручної праці, тому в цих умовах можливо врахувати кількість і якість виробленої продукції, врахувати зміну обсягу виробництва. При використанні відрядної форми оплати праці зберігається небезпека зниження якості продукції, порушення режимів технологічних процесів, погіршення обслуговування обладнання і його передчасного виходу з ладу, порушення вимоги техніки безпеки, перевитрати матеріальних ресурсів.

Для відрядної форми оплати праці характерні такі системі заробітної плати робітника: пряма, відрядно-преміальна, побічно-відрядна, відрядно - прогресивна, акордна.

При прямій індивідуальній відрядній системі заробітної плати заробіток робітника (ЗП_в.інд. визначається):

ЗП_в.інд. = Р*Q,

де Р – розцінка на вид продукції або роботи, грн;

Q – кількість оброблених одиниць виробів.

Розцінка за одиницю виконаної роботи або виготовленої продукції може бути визначена:

Р = Ч_р-т * Т,

де Ч_р-т – погодинна тарифна ставка за розрядом робіт, грн.

Т – час виконання одної роботи.

При прямій колективній відрядній системі заробіток робітника може бути визначений аналогічним чином з використанням колективної відрядної розцінки і загального обсягу виробленої продукції (виконаної роботи) бригадою в цілому.

При відрядно-преміальній системі робітнику або бригаді робітників крім заробітку за прямими відрядними розцінками виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених кількісних і якісних показників, передбачених діючим положенням про преміювання. В цьому випадку заробіток робітника за відрядно-преміальною системою (ЗП_вп) може бути визначений:

ЗП_вп = ЗП_п + П

де П – премія за певні показники в роботі, грн.

Найбільш розповсюдженими показниками і умовами преміювання робітників є:

• виконання і перевиконання виробничих завдань по випуску продукції і підвищенню продуктивності праці;

• зниження трудомісткості виготовлення продукції;

• зниження браку та ін.

При побічно-відрядній системі заробітної плати, застосовуваній передусім для оплати праці допоміжних робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням основних робітничиків, зарплата залежить від обсягу виготовленої продукції основними працівниками.

При відрядно-прогресивній системі виготовлена продукція в межах встановленої норми оплачується за встановленими розцінками, а вище норми – за підвищеними.

Акордна система заробітної плати передбачає встановлення певного обсягу робіт і загальної величини фонду заробітної плати за цю роботу. Кошти, передбачені на оплату праці, виплачуються після завершення усього комплексу робіт незалежно від термінів їхнього виконання. Ця система заробітної плати стимулює передусім виконання усього комплексу робіт з меншою чисельністю працюючих і в більш короткі терміни.

Оплата праці службовцям здійснюється в власності з встановленим їм за штатним розписом окладом і у відповідності з діючою системою преміювання. За своїм характером вона ближче до погодинно-преміальної системи з тієї лише різницею, що замість тарифної ставки (денної або годинної) фігурує місячний або річний оклад.

Основним джерелом виплати заробітної плати всім категоріям працюючих є фонд заробітної плати.

Фонд заробітної плати який формуються за рахунок собівартості продукції, що випускається. Планова величина фонду заробітної плати (ФЗП) може бути визначена різноманітними способами:

- прямого розрахунку:

ФЗП=Ч_со*ЗП_сер;

де Ч_со – середньооблікова планова чисельність працюючих, людина;

ЗП_сер – середня заробітна плата 1 працюючого в плановому періоді з доплатами і нарахуваннями, грн.

З допомогою цього способу загальний фонд заробітної плати може бути розрахований, виходячи як з чисельності працюючих і їхньої заробітної плати в цілому по підприємству, так і по категоріях і окремих групах робітників.

- Нормативний засіб розрахунку:

ФЗП=Q*Н_зп;

де Q – загальний обсяг продукції, що випускається в плановому періоді, грн;

Н_зп – норматив заробітної плати на 1 грн продукції, що випускається, грн.

Фонд заробітної плати включає оплату за відпрацьований час і оплату за невідпрацьований час.

Оплата за відпрацьований час включає в себе:

• заробітну плату за тарифними ставками і окладами, а також за відрядними розцінками;

• премії і винагороди;

• доплати і надбавки до тарифних ставок за професійну майстерність, суміщення професій і посад;

• компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи і умовами праці ін.

Оплата праці за невідпрацьований час включає в себе оплату:

• щорічних і додаткових відпусток;

• пільгових годин підлітків;

• простоїв не з вини робітника;

• вимушеного прогулу ін.

Одноразові заохочувальні виплати включають в себе:

• одноразові (разові) премії;

• винагороду за вислугу років (стаж роботи);

• матеріальну допомогу, що надається усім або більшості робітників;

• грошову компенсацію за невикористану відпуску;

• вартість безкоштовно виданий робітникам в якості заохочення акцій, чи пільг при придбанні акцій і ін.

В останні роки деякі зарубіжні підприємства відмовляються від індивідуальної відрядної і від погодинної системи оплати праці. Система матеріального стимулювання орієнтується на фактичну кваліфікацію робітника (на підставі не диплому, а рівня роботи, що виконується). На таких підприємствах робітники одержують фіксовану оплату за кваліфікацію. Під фактичною кваліфікацією розуміється також спроможність робітника не тільки виконувати свої безпосередні обов’язки, але і брати участь у вирішенні виробничих проблем, розбиратися в будь-якому аспекті господарської діяльності свого підприємства.