1.1.2 Проблеми створення підприємства
Незалежно від форми власності підприємство працює, як правило, за умовами повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування. Воно самостійно складає договори зі споживачами продукції, в тому числі отримує державні замовлення, а також складає договори і веде розрахунки з постачальниками необхідних виробничих ресурсів.
Створення підприємства потребує вирішення наступних проблем (рис.1.4).
Маркетинг
дослідження
Товарна
політика
Вибір форми
підпр.діяльност
визначити
запропонований товар, вивчити конкурентів,
визначити ціни, кон’юнктуру
ринку (зміну цін)
приватна, акціонерна
форма (розробити та затвердити закладені
документи)
розробити стратегію
життєвого циклу товару, визначити
номенклатуру, асортимент, кількість,
якість
Організація
виробничого процесу
Технічна підготовка
виробництва
Допоміжне
виробництво
НДР, конструкторські
розробки, вибір технології, вибір
ресурсів
в просторі та часі
створити виробничі цехи, визначити
структуру цехів
інструментальне
господарство, складське, ремонтне
Кадри та оплата
праці
Фінанси
Збут та реклама
Просування товару
Після прод.
обслуговування
гарантійне
обслуговування.
скільки робітників
взяти, які системи та форми оплати праці
використовувати
хто буде реалізовувати
продукцію (підприємство чи посередники,
стимулювання збиту (в кредит))
власні та позичені
засоби, прибуток
вибір каналів
збуту (фірма, магазин, індивідуальний
продаж)
Рис.1.4. Окремі проблеми створення підприємства
1.1.3 Підприємницькі права та обов'язки підприємства
Права підприємства обумовлені в законах:
про підприємство;
про підприємницьку діяльність;
про інвестиції.
Підприємство несе повну відповідальність:
перед фінансовими органами за своєчасну сплату податків та інших платежів;
покриття усіх збитків та втрат за рахунок власного прибутку;
за сплату витрати на організацію та розвиток виробництва, а також на закупку сировини, матеріалів та оплату робочої сили за рахунок прибутку від реалізації продукції.
Щоб не втрачати споживачів, спеціалісти підприємства вивчають ринки збуту продукції, вживають заходів щодо прискорення науково-технічного прогресу, покращенню якості продукції, зниженню собівартості. Фактично в трудових колективах виробничих підприємств вирішується доля стану і розвитку економіки та політики країни.
Діючі в області економіки державні закони визначають лише компетенцію та межі зовнішнього втручання в роботу підприємства, але не усувають це втручання. Приватні, кооперативні, акціонерні та інші підприємства не звільняються від державного контролю, який ведеться за:
прибутками підприємства та сплатою ним податків;
санітарним станом виробництва;
призначенням та технічним рівнем продукції;
дотриманням стандартів та технологічних умов виробництва;
правовим захистом найманого персоналу та деякими іншими сторонами діяльності підприємства.
Контроль, причому дуже жорсткий здійснюється в усіх країнах світу. Місцеві державні органи влади та комерційні організації не мають права втручатися в усі внутрішні господарські та адміністративні функції підприємств. Вони можуть виступити лише в ролі органів контролю правомірності господарської діяльності підприємства, вносити свої пропозиції та вимоги, щодо виконання керівництвом підприємства діючого законодавства.