1.3.5 Види планів на підприємстві і їх структури

Планування – це визначення цілей і задач підприємства на певну перспективу, аналіз способів їх реалізації і ресурсного забезпечення.

Основні принципи планування.

1. Принцип обґрунтованості цілей і задач підприємства. Цілі можуть бути:

• господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;

• виробничо-технологічні, що визначають функціональне призначення підприємства;

• науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес;

• соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб підприємства;

• екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без негативного впливу на навколишнє середовище.

2. Принцип системності. Він значить, що планування є ціла система планів і включає всі сфери діяльності підприємства.

3. Принцип науковості. Потребує обліку перспектив науково-технічного прогресу і застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів;

4. Принцип неперервності. Означає паралельне виконання поточного і перспективного планування.

5. Принцип збалансованості плану. Вказує на кількісне відношення між взаємопов’язаними розділами і показниками плану, між потребами в ресурсах і їх наявністю.

6. Принцип директивності. В відповідності з ним план має силу закону для всіх підрозділів підприємства після затвердження його керівником підприємства.

Не дивлячись на розходження цілей підприємство завжди хоче мати прибуток.

В залежності від тривалості планового періоду виділяють перспективне (довгострокове і середньострокове) і поточне (короткострокове) планування.

Довгострокове планування охоплює трьохрічний, п’ятирічний або десятирічний періоди і визначає загальну стратегію підприємства. При розробці плану вивчаються варіанти розширення виробництва і зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції і уточнюється політика в функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, розробка довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики в основних областях.

Середньострокове планування (від 2-х до 3-х років) враховує можливості всіх підрозділів на основі їх власної оцінки. Розробляється план підприємства з маркетингу, план з праці і фінансовий план.

Поточне планування розраховується на рік, півроку, квартал, місяць і включає об’єм виробництва, план з праці і заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення собівартості, прибутку, рентабельності та ін.

В плануванні використовуються наступні основні методи:

• нормативний – на основі прогресивних норм використання ресурсів;

• балансовий – погодження направлень використання ресурсів з джерелом їх утворення по всій системі взаємопов’язаних матеріальних, фінансових і трудових балансів;

• екстраполяції – виявленні в минулому тенденції розвитку підприємства розповсюджуються на майбутній період;

• інтерполяції – підприємство встановлює ціль в майбутньому, і виходячи з неї, визначає проміжні планові показники;

• факторний – на основі розрахунків вплив найважливіших факторів на зміну планових показників;

• матричний – шляхом побудови моделей взаємозв’язку між виробничими підрозділами і показниками;

• економіко-математичне моделювання з використанням ЕВМ та ін.

Метою розробки стратегії розвитку підприємства є визначення основних напрямків його ефективного функціонування на основі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку з внутрішньовиробничими резервами і зовнішнім навколишнім середовищем.

Основними задачами формування стратегії підприємства є:

• вибір ефективних напрямків господарської діяльності, які необхідно розвивати;

• визначення розміру капітальних вкладів та інших ресурсів необхідних для впровадження вибраних напрямків господарської діяльності;

• оцінка результатів віддачі.

Стратегічний план підприємства розроблюється у наступній послідовності:

• аналіз ділового навколишнього зовнішнього і внутрішнього середовища;

• визначення господарської політики підприємства;

• формулювання базової стратегії і вибір стратегічних альтернатив;

• формулювання функціональних стратегій: маркетингу, НДДКР, виробництва, організаційних змін, а також фінансова, соціальна і екологічна стратегія.

Стратегічний план підприємство складається з наступних розділів:

• цілі і напрями діяльності;

• довгострокові задачі;

• базова стратегія;

• функціональні стратегії;

• опис найважливих програм;

• опис зовнішніх операцій;

• об’єм капітальних вкладів і розподіл ресурсів;

• формулювання резервних стратегій.

При розробці стратегічного плану використовується наступна інформація: об’єм річних продажів по групах товарів; річний прибуток і збитки по структурним підрозділам; річний об’єм експорту і його удільна вага до загального об’єму продаж; частина ринку; об’єм щорічних капітальних вкладів; баланс на кінець останнього року; фінансовий план.

Існують наступні різновиди базових стратегій:

• стратегія роботи, що обґрунтовує наміри підприємства збільшити обєм виробництва, продажу, капітальних вкладів і т.д.;

• стратегія стабілізації – цей план діяльності підприємства в умовах нестабільності обємів продаж і доходів;

• стратегія виживання – це оборонна стратегія, застосовувана в умовах глибокої кризи діяльності підприємства.

Однією з найважливіших складових частин стратегії підприємства є планування ризику.

Сутність цього плану заключається в досягнені високого рівня противодії обурень зовнішнього середовища і зменшенні втрат від цих обурень.

Методи вибору стратегії:

• метод PTMS – моделювання впливу стратегічних факторів на показник ефективносі підприємства (рентабельність, прибуток);

• метод кривих освоєння – будується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обєму;

• метод життєвого циклу товару, для кожної стадії (освоєння, рост, зрілість, спад) визначаються пріоритетні стратегічні напрямки і дії;

• метод Бостонської консультативної групи (матричний). Показниками формуючими оцінну матрицю, є темп росту виробництва і контрольована даним підприємством частка ринку;

• метод “мак-кінсі” (матричний), основними оцінюючими показниками служать конкурентна позиція підприємства (слабка, середня, сильна) і привабливість ринку (аналогічно три оцінки).

Середні і короткотривалі плани включають наступні основні розділи:

• маркетингова програма: плани маркетингу для основних видів продукції (послуг) і в цілому по всій продукції;

• виробнича програма: завдання виробництва окремих видів продукції в натуральному і вартісному виразі (в показниках валової товарної реалізуємої продукції) з обліком підвищення якості;

• план розвитку науки і техніки: заходи по створенню і освоєнню нових виробів, впровадження нової техніки і технологій;

• план по праці і кадрам: ріст продуктивності праці, чисельність персоналу по категоріям, фонд оплати праці, середня заробітня плата працівників, балансовий розрахунок додаткової потреби в робітниках і службовців і джерел її забезпечення;

• план капітального будівництва: обєми капітальних вкладів, будівних і будівничо-монтажних робіт, технічного переоснащення підприємства, уведення в діяльність основних фондів і виробничих потужностей;

• план матеріально-технічного забезпечення: визначення потреби виробництва в матеріально-технічних ресурсах і джерел їх задоволення з розрахунками по зниженю питомих витрат сировини, матеріалів, палива, енергії;

• план по витратам виробництва, прибутку і рентабельності: собівартість основних видів продукції, валової, товарної і реалізованої продукції; кошторис затрат на виробництво; прибуток і рентабельність по видам діяльності і в цілому по підприємству;

• фінансовий план: потреба у власних оборотних засобах і завдання по прискореню їх оборотності; баланс доходів і витрат; взаємовідношення з бюджетом, кредитні відношення;

• план соціального розвитку колективу: заходи з покращення умов праці, відпочинку і побуту робітників підприємства;

• план заходів з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів включає такі напрямки: охорона і раціональне використання водяних ресурсів; охорона повітряного басейну, охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів.

Показники, застосовувані в плануванні, підрозділяються:

• по економічному складу на: натуральні, трудові і вартісні;

• по економічному призначеню на: кількісні і якісні (продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємкість);

• по способу характеристики предмету: абсолютні (прибуток) і відносні (рентабельність).

Оперативне планування – це детальна розробка планів підприємства і його підрозділів. Воно складається з:

• календарного планування, що включає деталізацію поточного плану підприємства і доведення завдань до кожного цеху, відділення, ділянки, бригади, робочого, плани і графіки при цьому розроблюються на місяць, декаду, добу, зміну, а іноді і кожну годину;

• диспетчеризації – суцільного контролю за ходом виробничого процесу й оперативного усунення неполадок і збоїв в роботі на кожному робочому місці;

• організації доставки на робочі місця сировини, матеріалів, заготівель, інструментів, а також вивозу готової продукції, відходів виробництва; контролю справності устаткування; подачі енергії, палива, стиснутого повітря й організації контролю якості.

Розрізняють:

• міжцехове оперативне планування, що забезпечує скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства у відповідності з послідовністю технологічних процесів і з урахуванням функцій основних, допоміжних і обслуговуючих цехів;

• внутрішньоцехове оперативне планування, що забезпечує розподіл праці по ділянкам і робочим місцям. Основна задача розподілу – забезпечення повного і чіткого виконання завдань виробничої програми і збереження ритмічної роботи підприемства, його цехів, ділянок, бригад, робочих.

Бізнес-план підприємства дозволяє окреслити круг проблем, з якими зіштовхується підприємство при реалізації своїх цілей в змінному, невизначенному, конкурентному господарському середовищу. Допоможе визначити і забезпечити шляхи вирішення цих проблем. Він орієнтований на досягнення успіху, головним чином, в фінансово-економічній діяльності.

Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції при переговорах з майбутними партнерами і можливими інвесторами. Це визначає деякі вимоги до його оформлення, форми, змісту і структури. Він повинен бути представлений у формі, що дозволяє зацікавленій особі отримати чітке уявлення про сутність справи і перспективи своєї участі в неї.

Структура і зміст бізнес-плану строго не регламентовані, але можливо запропонувати наступний макет бізнес-плану: резюме (короткий зміст бізнес-плану); місце знаходження підприємства; ціль діяльності; опис виду діяльності; характеристика продукції (послуги); оцінка ринку збуту; конкуренція і конкурентна перевага підприємства; зовнішньо-економічна діяльність; стратегія маркетингу; прогноз продажу; план технічної розробки продукції; план виробництва; керівництво підприємством; характеристика персоналу; матеріально-технічне забезпечення; оцінка ризику; фінансовий план; ефективність проекту.

Трохи інша структура бізнес-плану виробництва для отримання кредитів у банкі. Потрібно заручитись обєктивною оцінкою бізнес-плану. По можливості, висновок по бізнес-плану повинен зробити аудитор.

В міжнародній практиці для обгрунтування проектів (бізнес-планів) застосовується декілька узагальнюючих показників: чиста поточна вартісь; рентабельність; внутрішнй коефіцієнт ефективності (порогове значення рентабельності); період повернення капітальних вкладів (термін окупності); максимальний грошовий відтік (відображає необхідні розміри фінансування проекту і повинен бути повязаний з джерелом покриття всіх витрат); норма беззбитковості (мінімальний розмір партії випускаємої продукції, при якому забезпечується “нульовий прибуток” – доход від продажу дорівнює витратам виробництва.