Виробничу структуру підприємства показано на рис.1.5

Кінцевий результат діяльності основних цехів – готова товарна продукція, яка реалізується зовнішньому споживачу. Кінцевий результат допоміжних цехів споживається всередині самого підприємства.

Цехи основного виробництва формуються у відповідності з профілем підприємства, а також в залежності від конкретних видів продукції, масштабу та технології виробництва.

При цьому ставляться задачі:

• своєчасного випуску продукції;

• зниження витрат виробництва;

• підвищення якості продукції;

• можливості своєчасної перебудови виробництва у відповідності з швидко мінливими потребами ринку.

Ремонтні

Рис. 1.5. Виробнича структура підприємства

Вказані задачі вирішуються на основі раціональної спеціалізації та розміщення цехів, їх кооперування всередині підприємства, забезпечення пропорційності та єдності ритму виробничого процесу від першої до останньої операції.

Існують такі форми спеціалізації цехів: предметна, подетальна (поагрегатна), технологічна (стадійна), територіальна.

Предметна спеціалізація– це зосередження в окремих цехах основної частини чи всього виробничого процесу по виготовленню конкретних видів та типорозмірів готової продукції. Виробництво автомобіля на автомобільному заводі, кондитерській фабриці - цех по виробництву карамелі, печива, тортів.

Подетальна (агрегатна) спеціалізація цехів – це закріплення за кожним цехом виготовлення окремих деталей або агрегатів машин. В спеціалізованих цехах автомобільного заводу окремо виготовляються двигуни, окремо – коробки зміни швидкостей, кабіни та інше.

Технологічна (стадійна) спеціалізація – це поопераційне розділення праці між цехами. При цьому в процесі виготовлення готової продукції в кожному цеху використовуються різні технології виробництва, наприклад, механічний, збиральний цехи.

Територіальна спеціалізація полягає в тому, що кожен цех, ділянка може виконувати однакову роботу та виробляти одну й таку ж продукцію, але на віддалених один від одного територіях. Будівельна організація будує житлові будинки схожого чи навіть однакового типу в різних районах на відстані десятків кілометрів один від іншого.

Побудова раціональної виробничої структури підприємства здійснюється у наступному порядку:

• визначається склад цехів підприємства, їх потужність і розмір;

• розраховуються площі для кожного з цехів та складів, визначається простір місцеположення їх в генеральному плані підприємства;

• плануються усі транспортні зв'язки всередині підприємства, їх взаємодія із загальнодержавними (зовнішніми для підприємства шляхами);

• намічаються найкоротші маршрути міжцехового пересування предметів праці у ході виробничого процесу.

Робоче місце – зона перебування працівника та прикладення його праці. Вона визначається на основі технологічних та ергономічних нормативів, оснащена технічними та іншими засобами, необхідними для виконання працівником поставленої перед ним конкретної задачі. Робоче місце займає частину виробничої чи службової площі, на якій розміщаються також відповідні засоби та предмети праці(рис.1.6).

В залежності від особливостей виробничого процесу та характеру виконуваної роботи місце працівника може бути: простим, просторовим, багатоверстатним, колективним, стаціонарним, пересувним, виробничим.