2.2.3 Знос і амортизація

У процесі функціонування основні фонди зношуються. Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів.

Фізичний знос – це втрата основними фондами їх споживної вартості, тобто погіршення техніко-економічних, і соціальних характеристик під впливом процесу праці, сил природи, а також внаслідок невикористання основних фондів. Їх треба ремонтувати, замінити новими.

Моральний знос звичайно настає раніше фізичного зносу. Основні фонди, які ще можуть бути використані вже економічно неефективні. Моральний знос буває двох видів.

Моральний знос першого виду – це втрата частини вартості машин без відповідного фізичного зносу в результаті здешевлення виготовлення цих машин в нових умовах (при використанні досягнень науково-технічного прогресу). Моральний знос першого виду не пов'язаний з тривалістю терміну служби устаткування і із ступенем його фізичного зносу. Він залежить від темпів технічного прогресу, що приводить до зниження вартості виготовлення продукції внаслідок зростання продуктивності праці галузі, що виробляє нові основні фонди.

Моральний знос другого виду призводить до того, що подальша експлуатація старих машин в порівнянні з новими приводить до великих витрат виробництва. Вони обумовлені різною продуктивністю діючих і нових основних фондів, різним використанням сировини, матеріалів і робочої сили.

Знос відшкодовується за рахунок амортизації.

Термін "амортизація" в буквальному розумінні означає безсмертя основних фондів, їх здатність відшкодовувати знос, відновлюватися.

Амортизація – це процес перенесення по частинах вартості основних фондів протягом терміну їх служби на вироблювану продукцію і подальше використання цієї вартості для відшкодування спожитих основних фондів. Перенесена вартість основних фондів у складі продукції покидає сферу виробництва і поступає в сферу обігу.

Після реалізації продукції частина грошової суми, відповідна перенесеній вартості основних фондів, поступає до амортизаційного фонду. Цей амортизаційний фонд (сума накопичених грошей) використовується для придбання нових основних фондів замість зношених.

Величина перенесеної на продукцію вартості визначається:

• первинною вартістю основних фондів (чим вище первинна вартість, тим більше переносима частина вартості основних фондів);

• видом основних фондів, так наприклад, нормативний термін служби будівель в промисловості складає 30-50 років (залежно від специфіки виробництва), а нормативний термін служби машин і устаткування від 3-5 до 15-20 років;

• галузевою специфікою виробництва (в енергетиці термін служби основних фондів близько 4 років, в харчовий - 20 років).

Для обліку амортизації використовуються амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування – грошовий вираз перенесеної вартості.

Величина амортизаційних відрахувань визначається від первинної (балансової) вартості основних фундацій.

;

,

де Н_а – норма амортизації основних фондів на рік, (%);

Ф_п(б) – первинна (балансова) вартість основних фондів, грн.;

А – розмір річних амортизаційних відрахувань, грн.

Норма амортизації є відсотком погашення вартості основних фондів. Норми амортизаційних відрахувань по групах основних фондів наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Норма амортизаційних відрахувань

Групи основних фондів	Види основних фондів	Норма амортизаційних відрахувань, %
Група 1	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їх частини (квартири і місця загального користування)	5
Група 2	Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, включаючи ЕОМ, інформаційні системи, телефони ін. офісне устаткування.	25
Група 3	Всі інші основні фонди, не включені в групу 1, 2	15

У ряді галузей в залежності від технологічних особливостей виробництва, режиму і змінності роботи устаткування, ступеню навантаження і фізичного об'єму виконаних робіт, умов зовнішнього середовища і інших чинників норми амортизації можуть бути підвищені або знижені. При 3-и змінній роботі вони вище, при 2-о змінній нижче.

Підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації відносно основних фондів, що використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів і устаткування, розширення експорту продукції, у випадках коли вони замінюють зношену і морально застарілу техніку.

У економіці України застосовується рівномірний (лінійний) метод амортизації.

Лінійний метод амортизації - щороку у вартість продукції включається однакова частина вартості основних фондів.

Перенесена частина вартості може бути визначена по спрощеній формулі (без урахування ліквідаційної вартості) .

Приклад:Якщо Н_А=10%; Ф_п(б)=10 тис. грн, то

При цьому методі щороку відшкодовуватиметься знос у розмірі 1000 грн. і вся вартість буде відшкодована протягом 10 років.

Цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів за весь термін служби. Але протягом терміну служби бувають простої устаткування, його поломка і неповне завантаження за зміну, тобто при реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно і вартість основних фондів на продукцію повинна переноситься нерівномірно.

Ще один недолік рівномірного методу – відсутність обліку морального зносу основних фондів, поява більш ефективних машин і устаткування. Це обумовлює дострокове, тобто до закінчення нормативного терміну амортизації, вибуття застарілої техніки і приводить до її недоамортизациї, розмір якої визначається:

Н =(Ф_о + Р_л)-Ф_л,

де Н – недоамортизация основних фондів, вибулих раніше закінчення амортизаційного періоду, грн;

Ф_о – залишкова вартість основних фондів, грн;

Р_л – витрати, пов'язані з ліквідацією вказаних основних фондів, грн;

Ф_л – ліквідаційна вартість основних фондів,грн.

Збитки від ліквідації не повністю амортизованих основних фондів (тобто від недоамортизации), відображаються на результатах господарської діяльності підприємств.

У світовій практиці застосовують методи прискореної (регресивной) амортизації. Вона є джерелом фінансових ресурсів для розвитку прогресивних галузей виробництва.

Метод прискореної амортизації протягом першої половини нормативного терміну служби основних фондів дозволяють відшкодувати до 60-70% їх вартості, а при використанні рівномірного методу було б відшкодовано тільки 50% вартості основних фондів. Величина амортизаційних відрахувань зменшується.

Серед методів прискореної амортизації частіше за все за рубежем застосовуються метод по подвоєній нормі і кумулятивної метод ("метод суми чисел"), що використовує арифметичну прогресію.

Приклад: Ф_п=10 тис. грн ,На=20%. Щорічна амортизація складе:

Отже, вся перенесена вартість основних фондів буде перенесена не за 10 років (як було в першому прикладі), а всього за 5 років, тобто буде забезпечено прискорене перенесення вартості основних фондів на продукцію і більш швидке формування амортизаційного фонда. Це метод рівномірного перенесення вартості, але за більш короткий період.

Кумулятивний метод характеризується нелінійною залежністю, і норма амортизації тут – величина змінна, а не постійна, як в рівномірному методі.

При використанні цього методу в перші 5 років у фонді амортизації буде накопичено близько 73% вартості основних фондів, а через 8 років - вже 95%, тоді як при рівномірному методі - тільки 80%. При необхідності замінити старе устаткування на нове при використанні кумулятивного методу недоамортизация складе 5%, а при використанні рівномірного методу- 20%, тобто втрати вартості по кумулятивному методу будуть менше.

При моральному зносі (який викликає необхідність раніше замінити діючі основні фондів і зменшити термін служби до 7 років) втрати від недоамортизации при прискореному (кумулятивному) методі менше. Отже, хоча кумулятивний метод дещо складніше рівномірного, але економічно він більш вигідний, особливо при обліку морального зносу.

Останнім часом в розвинених країнах використовується новий метод прискореного списання вартості устаткування – комбінація методів регресивної і прогресивної амортизації.