Терміни

Структура механізму управління, принципи управління, стуктура органів управління, функції органів управління, види планів; стратегічне, бізнес, поточне й оперативне планування.

Питання для самоконтролю

1.Система внутрішньофірмового плану підприємства.

2.Структура і склад стратегічного плану підприємства.

3.Сформулювати для конкретного підприємства бачення, місію, мету.

4.Роль і призначення бізнес-планів в системі внутрішньофірмових планів підприємства.

5.Основні розіли бізнес-плану і їх зміст.

6.Структура і склад річного (поточного) плану підприємства.

7.Взаємозв`язок стратегічного і поточного планів підприємства.

8.Структура і зміст оперативних планів підприємства.

9.Взаємозв`язок річного плану підприємства з оперативними планами цехів.

10.Бюджет як інструмент планування.

11.Види бюджетів.

12.Контролінг – інструмент виконання плану.

Тести

1.Головна мета бізнес-плану це:

а)випуск запланованого обсягу продукції;

б)розширення підприємницької діяльності;

в)отримання прибутку;

г)отримання банківського кредиту.

2.До вартісних показників виробничої програми підприємства належать:

а)товарна продукція;

б)реалізована продукція;

в)витрати на 1 грн товарної продукції;

г)валова продукція;

д)вартість основних фондів.

Задачі для самостійного рішення

Задача 1. Підприємство випустило основної продукції на суму 32,5млн.грн. Роботи промислового характеру, виконані на сторону, склали 4,11млн.грн. Вартість напівфабрикатів власного виготовлення склала 2,4млн.грн., з них 80% спожито власним виробництвом. Розмір незавершеного виробництва збільшився на кінець року на 0,5млн.грн. Вартість матеріальних витрат склала 40% товарної продукції.

Визначити розмір реалізованої, валової чистої продукції.

Задача 2. Виконання плану з випуску продукції підприємством за звітний період.

Найменування продукції	Випуск, млн.грн.
	План	Факт
Виріб А	95,8	92,1
Виріб Б	84,3	86,8
Виріб В	45,7	45,7
Виріб Г	-	21,3

Визначити відсоток виконання плану за обсягом і асортиментом продукції.

Знання: системи внутрішньофірмових планів, їх видів, зміст розділів кожного з них і основних техніко-економічних показників, інструментів плану – бюджету і контролінгу.

Вміння:розрахувати планові показники, оцінити ефективність запропонованих заходів, здійснювати систематичний контроль за виконанням плану (контролінг).

Модуль 2

ВИРОБНИЧНІ РЕСУРСИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, МОТИВАЦІЯ Й ОПЛАТА ПРАЦІ

ТЕМА 2.1 КАДРИ ПІДПРИЄМСТВА, МОТИВАЦІЯ

І ОПЛАТА ПРАЦІ

2.1.1 Персонал підприємства і його класифікація.

2.1.2 Продуктивність праці.

2.1.3 Управління кадрами (персоналом).

2.1.4 Мотивація праці.

2.1.5 Оплата праці.

2.1.1. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА І ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Кадри або трудові ресурси підприємства – це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його облікового склау. До складу включаються всі працівники, прийняті на роботу, пов'язану як з основною, так і не основною його діяльністю.

Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості і ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоспроможність.

Кадровий склад має певні кількісні і структурні характеристики. Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства вимірюється наступними показниками.

Облікова чисельність працівників підприємства – це чисельність працівників облікового складу на певне число з урахуванням прийнятих і вибулих на цей день працівників.

Явочна чисельність – це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу.

Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість цілоденних простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т. д.).

Для визначення чисельності працівників за певний період використовується показник средньооблікової чисельності. Він застосовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, текучості кадрів і ін. показників.

Середньооблікова численність працівників за місяць – визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожен календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і ділення отриманої суми на кількість календарних днів місяця.

Середньооблікова чисельність працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середньо списочної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (році) і ділення отриманої суми на 4 (12).

Для правильного обліку чисельності працівників необхідно вести щоденний облік працівників облікового складу з урахуванням наказів про прийом, переведення працівників на іншу роботу і припинення трудового договору.

Фонд ресурсів праці (Ф_рт) – визначається шляхом множення среднесписочной чисельності працівників (Ч) на середню тривалість робочого періоду в днях (годинах) (Т).

Ф_рт=Ч*Т

Якісна характеристика трудових ресурсів визначається ступенем професійної і кваліфікаційної придатності його працівників для досягнення цілей підприємства і вироблюваних ними робіт. Якісні характеристики персоналу підприємства і якість праці оцінити складно. Дискусії в економічній літературі намітили лише основне коло параметрів або характеристик, що визначають якість праці: економічні (складність праці, кваліфікація працівника, умови праці, трудовий стаж), особові (дисциплінованість, наявність навиків, сумлінність, оперативність, творча активність), організаційно - технічні (привабливість праці, насиченість устаткуванням, рівень технологічної організації виробництва, раціональна організація праці) і соціально-культурні (колективізм, соціальна активність, загальнокультурний і етичний розвиток).

Структурна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.

Залежно від виконуваних функцій працівники виробничого підприємства розділяються на декілька категорій і груп.

До непромислового персоналу підприємства відносяться працівники торгівлі і громадського харчування, житлового господарства, медичних і оздоровчих установ та ін., що перебувають на балансі підприємства.

Промислово-виробничий персонал(ПВП) – кадри підприємства, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції (послуги), тобто зайнятих основною виробничою діяльністю.

До нього відносяться всі працівники основних, допоміжних, підсобних і обслуговуючих цехів; науково - дослідних, конструкторських, технологічних організацій і лабораторій, що знаходяться на балансі підприємства; заводоуправління зі всіма відділами і службами.

Працівники ППП підрозділяються на 2 основних групи: робочі і службовці.

До робочих відносяться особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів і ін. Робочі підрозділяються на основних (зайнятих на технологічних операціях) і допоміжних (ремонтники, наладчики і ін.).

До службовців відносяться керівники, фахівці і власне службовці. Віднесення працівників підприємства до тієї або іншої групи визначається класифікатором професій робочих і посад службовців.

До керівників відносяться працівники, що обіймають посади керівників підприємства і їх структурних підрозділів, а також їх заступники: директор, начальник, керівник, завідувач на підприємстві; начальник цеху; головні фахівці (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік, головний економіст і ін.).

До фахівців відносяться працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими видами діяльності.

До власне службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство (касири, контролери, діловоди, обліковці та ін.)

Залежно від характеру трудової діяльності кадри підприємства підрозділяються за професіями, спеціальностями і рівнями кваліфікації.

Професійно-кваліфікаційна структура кадрів складається під впливом професійного і кваліфікаційного розподілу праці.

Професія – особливий вид трудової діяльності, що вимагає певних теоретичних знань і практичних навиків.

Спеціальність - вид діяльності в межах професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних знань і навиків.

Спеціальність визначає вид трудової діяльності в рамках однієї і тієї ж професії. Наприклад, економісти (професія), плановики, маркетологи, фінансисти, трудовики (спеціальність). Професія - токар, спеціальность- токар-розточувальник і ін. Працівники кожної професії і спеціальності розрізняються за рівнем кваліфікації, тобто ступенем оволодіння працівниками тією або іншою професією або спеціальністю, яка відбивається в кваліфікаційних (тарифних) розрядах. Тарифні розряди характеризують ступінь складності робіт.

Професійно-кваліфікаційна структура службовців підприємства знаходить віддзеркалення в штатному розкладі.

Штатний розклад – це документ перелік, що є, згрупованих по відділах і службах посад службовців з вказівкою розряду (категорії) робіт і посадового окладу. Затверджується щорічно керівником підприємства.