- •1. Теоретико методичні засади інтегрованого навчання мистецтва
- •1. Передумови і сутність інтеграції в шкільній мистецькій освіті
- •1.1. Філософські (загальнонаукові) передумови
- •1.2. Мистецько-культурологічні передумови
- •1.3. Психологічні передумови.
- •1.4. Дидактичні передумови
- •1.5. Художньо-педагогічні передумови
- •2. Концептуальні основи
- •2.1. Предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти
- •2.2. Функції і принципи загальної мистецької освіти
- •2.3. Meта і завдання
- •2.4. Базові компетентності
- •2.5. Зміст і структура програми «Мистецтво»
- •2.6. Мистецький тезаурус як фактор інтеграції
- •3. Загальні організаційно-методичні підходи до навчання мистецтва в контексті художньої дидактики
- •3.1. Технологія проективного моделювання уроків
- •3.2. Типи, жанри і структура уроків
- •3.3. Художньо-педагогічна драматургія
- •3.4. Єдність видів діяльності учнів на уроках мистецтва
- •3.5. Взаємоузгодження домінантних змістових ліній
- •3.6. Інтегрування синтетичних мистецтв у домінантні
- •4. Художньо-педагопчні технології
- •4.1. Сутність педагогічної технології
- •4.2. Інтегративні художньо-педагогічні технології
- •II. Естетико-мистецтвознавча інтеграція на основі споріднених понять — естетичних, жанрових.
- •4.3. Проблемно-евристичні художньо-педагогічні технології
- •4.4. Інтерактивні художньо-педагогічні технології
- •4.5. Ігрові художньо-педагогічні технології
- •4.6. Сугестивні та терапевтичні художньо-педагогічні технології
- •4.7. Технології оцінювання результатів мистецької освіти
- •Музичні знаки
- •1 Клас. Абетка мистецтв
- •Тема II. Мистецтво — чарівне вікно у світ
- •Тема III. Загадки художніх мов
- •Тема IV. Як митці створюють красу
- •2 Клас. Краса довкілля в мистецтві
- •Тема II. Мистецтво і рукотворний світ
- •Тема III. Бринить природи мова кольорова
- •Тема IV. Образи рідної землі
- •Тема II. Легендарні герої в мистецтві
- •Тема IV. Краса людської духовності
- •4 Клас. Світ у мистецьких шедеврах
- •Тема II. Ми діти твої, Україно
- •Тема III. Подорожі країнами і континентами
- •Тема IV. Дзвони минулого, шляхи майбутнього
- •1.1. Особливості дитячого голосу
- •1.2. Методи розучування пісні на уроці
- •1.3. Вокально-хорові навички
- •1.4. Вокально-хорові вправи
- •1.5. Деякі прийоми диференційованого навчання співу
3.6. Інтегрування синтетичних мистецтв у домінантні
Елементи хореографії (пластичне інтонування) та театру (найчастіше — інсценізації пісень) є поширеними методами й прийомами вчителів на уроках музики в початковій школі. Безумовно, палітру цих засобів можна розширити й екстраполювати на сферу викладання образотворчого мистецтва. Наприклад, ефективним буде такий прийом театралізації, як пантомімічне «ілюстрування» жестів, поз, рухів людей і тварин, зображених на картинах або в скульптурі, які можна застосовувати під час їх сприйняття та інтерпретації з метою глибшого «проникнення» в задум художника щодо передачі внутрішнього духовного світу людини, характеру і звичок тварин.
Можна запропонувати різні моделі драматизації і театралізації (за рівнем складності використання засобів театрального мистецтва). Безперечно, збагатять арсенал інтегративних художньо-педагогічних технологій найрізноманітніші театралізовані епізоди — інтонаційні або пантомімічні міні-діалоги за темою з використанням костюмів та іграшкових персонажів (ляльок, тварин), музично-хореграфічні сценки та пісні-ігри. Прості діалоги ускладнюються, але й стають цікавішими, якщо вводиться театральний реквізит, зокрема предмети, що «оживають» у розмовах або діях героїв. Нарешті окрім розгорнутих фрагментів-драматизацій інколи (1—2 рази на рій) бажано проводити урок-виставу: виконання народного обряду (відповідно до пори року), постановка дитячої опери або епізоду з неї (у програмі кожного року передбачені подібні твори). Це доцільно спланувати для узагальнюючого уроку, який передбачає значну попередню підготовку, поліхудожню діяльність учнів усього класу з розподілом функціональних обов'язків — актори, співаки, інструменталісти, художники-декоратори, костюмери тощо. На ньому присутні всі елементи сценічної дії: експозиція, зав'язка, розробка, кульмінація, розв'язка, а вчителеві треба бути і драматургом, і вправним сценаристом, і режисером. Від звичайної вистави урок-вистава відрізняється подвійною роллю учнів: вони і учасники, і глядачі водночас.
Розглядаючи питання місця і ролі кіномистецтва на уроках у школі, треба зазначити, що саме в цьому вітчизняні педагоги значно відстають від зарубіжних колег, особливо з розвинутих європейських країн (з відомих усім причин — недостатнього матеріального забезпечення більшості загальноосвітніх шкіл). Ми усвідомлюємо те, що й сьогодні, і найближчим часом наші вчителі (особливо представники мистецької галузі) не будуть мати у своїх кабінетах чи класах потрібну відео-апаратуру для перегляду кінофільмів (як і вельми необхідну їм іншу сучасну техніку, наприклад Синтезатори), адже, як відомо, школи інколи не в змозі придбати навіть комплекти сопілок чи елементарних дитячих музичних інструментів. Незважаючи на це, програма інтегрованого курсу «Мистецтво» вміщує орієнтовні списки кінофільмів і мультфільмів, фрагменти яких бажано включати в урок там, де для цього є бодай мінімальні можливості (відеомагнітофон). Якщо ж їх немає, рекомендуємо інші способи, серед яких: а) проведення кіноуроку у відеозалі чи кінотеатрі (планується з урахуванням соціокультурних можливостей конкретної школи), б) використання найдоступнішого засобу — телебачення (попередньо спланувати перегляд учнями фільмів у домашніх умовах, потім провести обговорення в класі).
Наводимо деякі загальні методичні поради щодо організації сприйняття екранних мистецтв і проведення вступної бесіди на уроках.
1. Ефективність перегляду залежить від продуманої підготовки учнів до процесу сприйняття. Вона складається з технічної підготовки (перевірки техніки, розташування апаратури та глядачів, відповідне освітлення) та інформативної підготовки учнів (попереднього ознайомлення з об'єктом сприйняття, інформацією про авторів і виконавців)^
2. Духовно-естетичному резонансу сприйняття екранних творів сприятиме загальна атмосфера та емоційний тон вступної бесіди вчителя, яка не повинна бути занадто довгою. Одне з правил вступної бесіди полягає в тому, щоб спрямовувати увагу учнів не лише на те, «про що» вони довідаються під час перегляду, а і «як, яким чином» це зроблено, тобто на специфіку образної мови зразка екранного мистецтва у порівнянні з іншими видами мистецтв.
3. Правило-афоризм: «Кіноурок — це урок, де вчитель грає роль актора німого кіно», адже під час і після перегляду фільму він має утримуватися від власних коментарів, щоб не відволікати учнів від головного носія інформації — екрана і не нав'язувати власні оцінні судження.
Окреслюючи загальні організаційно-методичні підходи та особливості впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво», акцентуємо увагу на питаннях його кадрового забезпечення, адже воно, як свідчить практика, викликає чи не найбільше непорозумінь у середовищі вчителів і методистів. Наголошуємо на варіативності кадрового забезпечення викладання курсу: а) одним учителем, б) двома вчителями, які працюють узгоджено. У першому випадку проблем із розподілом змісту і годин на курс « Мистецтво» (2 год на тиждень) взагалі не виникає. Зрозуміло, викладати може й учитель початкових класів, і вчитель-предметник, наприклад учитель музики (адже в загальноосвітніх школах України працює набагато більше вчителів-музикантів, ніж педагогів-художників), і вчитель образотворчого мистецтва, який володіє відповідною кваліфікацією (співає, грає на музичному інструменті, знає методику). За другим варіантом розподіл функцій і навантаження здійснюється між двома вчителями — музики та образотворчого мистецтва, вони проводять по черзі два спарені уроки (по 1 год. кожний), зміст яких узгоджено в межах спільної навчальної теми. Отже, інтеграція зовсім не означає, що всі уроки мають бути бінарними, тобто такими, коли на одному уроці працюють два (або більше) вчителі одночасно.
Література
1. Дидактика современной Школы: Пособие для учителей / Под ред. В. Онищука.— К.: Рад. школа, 1987,— 346 с.
2. Новик И., Садовский В. Модели в науке: исторические и социокультурные аспекты. Послесловие // Вартофской М. Модели. Репрезентация и научное понимание,— М,: Прогресс, 1998.— 506 с.
3. Коберник О. М. Теорія і методика психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі: Навч.-метод, посібник.— К.: Наук, світ, 2001.—182 с.
4. Основи педагогічної майстерності / За ред. І. Зязюна.— К.: Вища школа, 1987. – 207 с.
5. Савченко О. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів.— К.: Абрис, 1997.— 416 с.
6. Современная дидактика: теория — практике / Под ред. И. Лернера, И. Журавлева,—М., 1994.
7. Хуторской А. Современная дидактика: Учебник для вузов, — СПб: Питер, 2001.—544 с.