- •1. Теоретико методичні засади інтегрованого навчання мистецтва
- •1. Передумови і сутність інтеграції в шкільній мистецькій освіті
- •1.1. Філософські (загальнонаукові) передумови
- •1.2. Мистецько-культурологічні передумови
- •1.3. Психологічні передумови.
- •1.4. Дидактичні передумови
- •1.5. Художньо-педагогічні передумови
- •2. Концептуальні основи
- •2.1. Предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти
- •2.2. Функції і принципи загальної мистецької освіти
- •2.3. Meта і завдання
- •2.4. Базові компетентності
- •2.5. Зміст і структура програми «Мистецтво»
- •2.6. Мистецький тезаурус як фактор інтеграції
- •3. Загальні організаційно-методичні підходи до навчання мистецтва в контексті художньої дидактики
- •3.1. Технологія проективного моделювання уроків
- •3.2. Типи, жанри і структура уроків
- •3.3. Художньо-педагогічна драматургія
- •3.4. Єдність видів діяльності учнів на уроках мистецтва
- •3.5. Взаємоузгодження домінантних змістових ліній
- •3.6. Інтегрування синтетичних мистецтв у домінантні
- •4. Художньо-педагопчні технології
- •4.1. Сутність педагогічної технології
- •4.2. Інтегративні художньо-педагогічні технології
- •II. Естетико-мистецтвознавча інтеграція на основі споріднених понять — естетичних, жанрових.
- •4.3. Проблемно-евристичні художньо-педагогічні технології
- •4.4. Інтерактивні художньо-педагогічні технології
- •4.5. Ігрові художньо-педагогічні технології
- •4.6. Сугестивні та терапевтичні художньо-педагогічні технології
- •4.7. Технології оцінювання результатів мистецької освіти
- •Музичні знаки
- •1 Клас. Абетка мистецтв
- •Тема II. Мистецтво — чарівне вікно у світ
- •Тема III. Загадки художніх мов
- •Тема IV. Як митці створюють красу
- •2 Клас. Краса довкілля в мистецтві
- •Тема II. Мистецтво і рукотворний світ
- •Тема III. Бринить природи мова кольорова
- •Тема IV. Образи рідної землі
- •Тема II. Легендарні герої в мистецтві
- •Тема IV. Краса людської духовності
- •4 Клас. Світ у мистецьких шедеврах
- •Тема II. Ми діти твої, Україно
- •Тема III. Подорожі країнами і континентами
- •Тема IV. Дзвони минулого, шляхи майбутнього
- •1.1. Особливості дитячого голосу
- •1.2. Методи розучування пісні на уроці
- •1.3. Вокально-хорові навички
- •1.4. Вокально-хорові вправи
- •1.5. Деякі прийоми диференційованого навчання співу
2. Концептуальні основи
ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «МИСТЕЦТВО»
У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
2.1. Предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти
З метою висвітлення авторської позиції щодо системи початкової мистецької освіти коротко розглянемо її базові категорії.
Загальна мистецька освіта — це підсистема шкільної освіти, яка гармонійно поєднує навчання, виховання і розвиток дітей і молоді засобами мистецтва і яка покликана підготувати їх до активної участі в соціокультурному житті, до подальшої художньо-естетичної самоосвіти. Мистецька освіта є посередником між суспільно значущими культурними цінностями й особистісними цінностями людини та забезпечує набуття базових компетентностей (загальнокультурних, художньо-пізнавальних, комунікативних тощо), формує прагнення і здатність до художньо-творчої самореалізації і духовного самовдосконалення протягом життя.
Шкільна мистецька освіта — це ядро системи художньо-естетичного виховання, яка розглядається у двох значеннях:
• широкому (соціальному) як процес духовно-естетичного збагачення особистості шляхом залучення до цінностей мистецтва в соціокультурному просторі (естетична соціалізація);
• вузькому (суто педагогічному) як забезпечення спеціально організованих педагогічних умов формування духовного світу особистості засобами мистецтва у навчальних і позашкільних закладах. Під час опанування мистецьких цінностей учні засвоюють певні знання і набувають різноманітних умінь і навичок. Водночас вони є лише засобом художнього розвитку, тобто становлення особистості як суб'єкта художньої діяльності, що передбачає розвиненість сенсорної та емоційно-почуттєвої сфер, образно-асоціативного мислення, загальних і спеціальних здібностей і якостей.
Важливими для оновлення мистецької освіти є філософські ідеї про пізнання як ціннісне ставлення людини до світу, про світоглядну свідомість як єдність світорозуміння, світосприйняття і світовідношення (М. Бахтін, В. Малахов). Особливості розвитку активності дитини в різних видах діяльності залежать, як стверджують психологи, від її ціннісних ставлень, самовизначення і самовираження за формулою «Я у-світі» (О. Кононко). З огляду на це розглядати навчання мистецтв відокремлено від художнього виховання учнів, спрямованого на формування ціннісних орієнтацій, вважаємо штучним, некоректним.
Умови звичайної загальноосвітньої школи з мінімальним обсягом годин, що відводяться на дисципліни художньо-естетичного циклу, роблять необхідним пошук ефективних шляхів інтеграції художньо-естетичних знань, уявлень, цінностей, досвіду учнів. Мистецька освіта в початковій школі обмежується такими традиційними предметами художньо-естетичного циклу, як «Музика» та «Образотворче мистецтво». У свідомості учнів створюється фрагментарна художня картина світу, дискретна модель культури, адже художній простір не обмежується тільки цими двома видами мистецтва. Зміст базових мистецьких предметів може бути узгодженим і поєднаним без особливих утрат для кожного з предметів, які стають основними компонентами інтегрованого курсу, збагаченого іншими компонентами — синтетичними мистецтвами.
Ми переконані, що предметно-інтегративна система мистецької освіти у загальноосвітніх навчальних закладах є сьогодні оптимальною. Саме така педагогічна модель була покладена в основу державних освітніх стандартів у галузі «Мистецтво» («Естетична культура»), розроблених під нашим керівництвом міжвідомчою робочою групою фахівців. Окреслюючи інтегративні стратегії загальної мистецької освіти, стандарт не передбачає абсолютного протиставлення предметного та інтегрованого підходів до викладання художньо-естетичних дисциплін у школі, навпаки — робить можливим гнучке поєднання предметного та інтегративного навчання залежно від типу, профілю, кадрового забезпечення закладу, культурно-освітнього середовища та інших чинників, тобто дає змогу педагогічним колективам вибрати оптимальний варіант для даної школи, конкретного вчителя на певному етапі розвитку. Реконцептуалізація цієї проблеми передбачає глибоку (і зрозуміло, тривалу) перебудову свідомості фахівців, принциповий відхід від одномірного, вузькоспеціалізованого підходу до мистецької освіти, відмову від альтернативності (часо-просторові мистецтва) і водночас робить акцент на подібності, а не на відмінності освітніх стратегій, спричиняє пошук схожості в різноманітності, а не їх протиставлення.
Концептуальною ідеєю розроблення змісту загальної мистецької освіти є цілісний художньо-естетичний розвиток особистості на основі взаємодії різних видів мистецтва та координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів поліхудожнього та полікультурного образу світу. Згідно з державним стандартом предмети мистецтва мають утворювати єдиний наскрізний цикл, спрямований на всебічне неперервне опанування учнями художніми цінностями впродовж усього терміну навчання в школі.
Державний стандарт початкової загальної освіти в галузі « Мистецтво» включає змістові лінії, що охоплюють основні види мистецтв — музичне, візуальне (образотворче), хореографічне, театральне, екранні. Домінуючими при цьому залишаються музичне та візуальне мистецтва.
Використання різноманітних видів інтеграції художніх знань учнів, починаючи з міжпредметних зв'язків, є досить відомою сферою педагогічної творчості для сучасного вчителя початкових класів, особливості професійної діяльності якого пов'язані з викладанням кількох різних предметів. Проте, на відміну від спорадичного інтегрування змісту окремих предметів під час вивчення певних тем, викладання за інтегрованою програмою «Мистецтво» в початковій школі передбачає системність і послідовність цієї роботи.
Концептуальні засади інтегративного підходу до навчання мистецтва в загальноосвітніх закладах включають теоретичне обґрунтування; взаємозалежності структурних компонентів педагогічної системи (цілі — зміст — процес — результат — оцінювання); взаємодії основних змістових ліній державного стандарту (музичне, візуальне та синтетичні мистецтва); єдності компонентів змісту освіти (сприйняття —- аналіз-інтерпретація — практична діяльність — творчість).
Отже, визначальним у концепції є розуміння цілісності педагогічної системи, що включає такі основні компоненти:
• змістовно-цільовий (цілі в соціальному й особистісному вимірах, функції, принципи і завдання, зміст навчання і виховання, структура навчального матеріалу);
• функціонально-процесуальний (педагогічні засоби, форми, методи і прийоми, способи взаємодії, художньо-педагогічні технології);
• результативно-оціночний (критерії оцінювання проміжних і кінцевих результатів навчання, виховання й розвитку учнів, зокрема діагностування інтегральних показників результативності освіти, кореляція оцінки вчителя і самооцінки учня, застосування гуманістичної експертизи педагогічної системи взагалі). Ці складові будуть послідовно розглянуті в методичному посібнику з акцентуацією новизни підходів. >
Будь-яка система володіє функціональними характеристиками та спирається на принципи — теоретико-методологічні регулятиви в побудові педагогічної концепції.