- •1. Теоретико методичні засади інтегрованого навчання мистецтва
- •1. Передумови і сутність інтеграції в шкільній мистецькій освіті
- •1.1. Філософські (загальнонаукові) передумови
- •1.2. Мистецько-культурологічні передумови
- •1.3. Психологічні передумови.
- •1.4. Дидактичні передумови
- •1.5. Художньо-педагогічні передумови
- •2. Концептуальні основи
- •2.1. Предметно-інтегративний підхід до мистецької освіти
- •2.2. Функції і принципи загальної мистецької освіти
- •2.3. Meта і завдання
- •2.4. Базові компетентності
- •2.5. Зміст і структура програми «Мистецтво»
- •2.6. Мистецький тезаурус як фактор інтеграції
- •3. Загальні організаційно-методичні підходи до навчання мистецтва в контексті художньої дидактики
- •3.1. Технологія проективного моделювання уроків
- •3.2. Типи, жанри і структура уроків
- •3.3. Художньо-педагогічна драматургія
- •3.4. Єдність видів діяльності учнів на уроках мистецтва
- •3.5. Взаємоузгодження домінантних змістових ліній
- •3.6. Інтегрування синтетичних мистецтв у домінантні
- •4. Художньо-педагопчні технології
- •4.1. Сутність педагогічної технології
- •4.2. Інтегративні художньо-педагогічні технології
- •II. Естетико-мистецтвознавча інтеграція на основі споріднених понять — естетичних, жанрових.
- •4.3. Проблемно-евристичні художньо-педагогічні технології
- •4.4. Інтерактивні художньо-педагогічні технології
- •4.5. Ігрові художньо-педагогічні технології
- •4.6. Сугестивні та терапевтичні художньо-педагогічні технології
- •4.7. Технології оцінювання результатів мистецької освіти
- •Музичні знаки
- •1 Клас. Абетка мистецтв
- •Тема II. Мистецтво — чарівне вікно у світ
- •Тема III. Загадки художніх мов
- •Тема IV. Як митці створюють красу
- •2 Клас. Краса довкілля в мистецтві
- •Тема II. Мистецтво і рукотворний світ
- •Тема III. Бринить природи мова кольорова
- •Тема IV. Образи рідної землі
- •Тема II. Легендарні герої в мистецтві
- •Тема IV. Краса людської духовності
- •4 Клас. Світ у мистецьких шедеврах
- •Тема II. Ми діти твої, Україно
- •Тема III. Подорожі країнами і континентами
- •Тема IV. Дзвони минулого, шляхи майбутнього
- •1.1. Особливості дитячого голосу
- •1.2. Методи розучування пісні на уроці
- •1.3. Вокально-хорові навички
- •1.4. Вокально-хорові вправи
- •1.5. Деякі прийоми диференційованого навчання співу
1.1. Особливості дитячого голосу
Щоб розвивати і виховувати дитячі голоси, учителю необхідно знати співацькі можливості школярів. Так, у шестирічної дитини вони не дуже великі. Це обумовлено тим, що її співацький апарат ще не сформований. Діапазон, у якому найкраще звучить голос першокласника: мі 1 — соль 1, фа 1 — ля 1. Тому для матеріалу до співу на перших заняттях використовуються нескладні, досить обмежені за діапазоном, проте яскраві за образним змістом мініатюри. (Діапазон пісень має бути 3—4 звуки: охоплювати І — III, III — V (стійкі) ступені.)
Поступово діапазон пісенних мініатюр має розширюватися. У роботу можна включати пісні, поспівки, побудовані на звуках тонічного три звука, окремих фрагментах ладу, в основі яких лежать складніші інтервальні співвідношення. У кожній пісні першокласники засвоюватимуть звуковисотний рух мелодії за допомогою рухових, наочних прийомів, що сприятиме координації слуху і голосу, точному відтворенню звуків за висотою.
У другокласників найприродніше голос звучить у діапазоні мі 1 — сі 1. Цей діапазон є слушним перш за все для слухового сприйняття. У той же час він визначається можливостями голосових складок, які ще досить тонкі й короткі. Тому під час занять слід домагатися ненапруженого, легкого і світлого звучання. Розвиток цих якостей рекомендується саме в діапазоні мі 1 — сі 1. Потім поступово потрібно поширювати їх на більш широкий діапазон. Наприкінці другого року навчання середина співацького діапазону учнів укріплюється і вдосконалюється, забарвлення звука стає різноманітним залежно від характеру і змісту пісні. Звучання голосу вирівнюється в діапазоні ре 1 — ре 2. У деяких дітей можна зустріти навіть звуки малої октави (сі, ля), але вони, як правило, звучать неяскраво і напружено. У деяких дітей з'являється яскраве мі 2.
З третього року навчання звучання голосу вирівнюється по всьому діапазону до 1 — ре 2 (мі2). Сила голосу дітей 7—10 років не має широкої амплітуди. Для них найтиповішим буде використання помірних динамічних відтінків mp, mf. Проте емоційний відгук, властивий дітям, дає можливість домагатися виразності й яскравості виконання. Безперечно, не впродовж всього діапазону можливе використання всієї палітри динамічних барв, властивих голосам школярів. Так, великої шкоди може завдати вимога насиченого звучання на нижніх звуках діапазону і тихого — на верхніх. Найкращі якості голосу виявляються на середніх звуках співацького діапазону, які є найзручнішими для співаків. Часте використання у творі низьких і високих звуків діапазону говорить про незручну теситуру. Тому при визначенні репертуару вчителю важливо враховувати ці положення.
У молодших учнів відбувається становлення характерних властивостей співацького голосу. Тому тембри дитячих голосів мають постійно бути в центрі вчительської уваги. У дітей даного віку тембр нерівний, особливо під час співу голосних звуків. У зв'язку з цим цеобхідно домагатися більш рівного їх звучання на всіх звуках діапазону. Суттєве значення в процесі розвитку дитячого голосу має атака звука (тверда, м'яка). Вміле використання її у вокальній роботі позитивно впливає на тембр, допомагає позбавитися таких шкідливих явищ, як зажатість голосу, носовий призвук та ін.