Антивітаміни, антиметаболіти, антибіотики
3(55), 4(19), 1(168) Антивітаміни - це сполуки, які викликають зниження або повну втрату біологічної активності вітамінів.
11 Антивітаміни – це сполуки, які гальмують процеси використання вітамінів і викликають вітамінну недостатність.
Поділяють антивітаміни на дві групи: 1) антивітаміни, що мають структуру, схожу з будовою нативного вітаміну і виявляють дію, основану на конкурентних взаємовідносинах з ним;
Структурним аналогом параамінобензойної кислоти (фактор росту м/о) є стрептоцид та подібні йому сульфаніламідні препарати. Оскільки вони схожі за будовою, стрептоцид вступає в реакцію замість параамінобезольної кислоти, що приводить не до стимулюючої дії, а до інгібування процесу.
Параамінобензойна кислота Стрептоцид
1(164) У медицині широко використовуються структурні аналоги ПАБК, а саме сульфаніламіди, які мають антибактеріальні властивості. Останні заміщують ПАБК у ферментних системах мікроорганізмів з наступною зупинкою їх росту та розмноження.
2)антивітаміни, що викликають модифікацію хімічної природи вітамінів або затрудняють їх всмоктування, транспорт, що супроводжується зниженням або втратою біологічного ефекту вітамінів. Приклад: авідин зв’язує біотин у біологічно неактивний комплекс.
1(169) Деякі антивітаміни знайшли широке застосування як протипухлинні чи антибактеріальні засоби, гальмуючи синтез білку та НК у клітинах.
13(127) Хвороба солодкої конюшини виникає, коли тварини їли сіно з конюшини, що загнивало. При гнитті утворюється антивітамін вітаміну К, який необхідний для нормального процесу зсідання крові.
Антиметаболіти - це речовини близькі за хімічною структурою до проміжних продуктів обміну речовин (метаболітів), які можуть замість них вступати в реакції обміну речовин, тим самим, пригнічуючи процес обміну. Наприклад, гідразид малеїнової кислоти, який є аналогом урацилу і вступає замість нього в реакцію синтезу РНК.
Антибіотики - це речовини, що виробляються мікроорганізмами або одержують з інших природних джерел, які мають антибактераільну, антивірусну і протипухлинну дію. Вони втручаються в обмін білків, нуклеїнових кислот уражених організмів і клітин, вибірково діючи на певні молекулярні механізми. Антибіотики, вбиваючи хвороботворні бактерії, не діють на дріжджі, які при цьому починають інтенсивно розмножуватись, що приводить до виникнення мікозів. Для запобігання використовують ністатин ??.
Лекція № 5 Вуглеводи
1(226), 2(155) Вперше термін “вуглеводи” був запропонований професором Шмідтом в 1844 р. В той час вважали, що всі вуглеводи мають загальну формулу Сm(H2O)n, тобто вуглець + водень та кисень у том співвідношенні, як у молекулі води. Але пізніше виявилось, що є ряд сполук, що належать по своїм властивостям до класу вуглеводів, містять водень та кисень у дещо іншій пропорції, наприклад, дезоксирибоза – С5Н10О4. Міжнародною комісією по реформі хімічної номенклатури в 1927 р. було запропоновано вживання терміну “гліциди”, але він не набув широкого розповсюдження.
В 1861 р. А.Бутлеровим був здійснений синтез (поза організмом) вуглеводів із формальдегіду. Хімічна структура найпростіших вуглеводів була досліджена наприкінці 19 ст. в результаті робіт Фішера.
1(226), 3(86), 2(158) Біологічна роль вуглеводів:
1. Енергетична – вуглеводи є головним видом клітинного палива. При їх окисленні виділяється енергія, необхідна для життєдіяльності організму.
2. Пластична – вуглеводи використовуються для синтезу нуклеїнових кислот (рибоза, дезоксирибоза), вони є складовими компонентами нуклеотидних коферментів (НАД, НАДФ), коферменту А, ФАД, ФМН.
3.Структурна – вуглеводи є обов’язковим компонентом більшості внутрішньоклітинних структур.
4. Захисна – участь вуглеводних компонентів імуноглобулінів у підтримці імунітету.
5. Регуляторна – клітковина, викликаючи механічне подразнення кишечнику сприяє його перистальтиці (рух) і тим самим покращує травлення. Моноцукри відіграють суттєву роль у регуляції осмотичних процесів.
6. Запасна – поживні речовини накопичуються в організмі у вигляді глікогену, крохмалю та фруктозанів у рослин, витрачаються в разі потреби.
7. Специфічні функції – деякі вуглеводмісткі біополімери (глікопептиди, глікопротеїни, гліколіпіди, ліпополіцукриди) виконують специфічні функції. Так, в мембранах нервових кінців знайдено високий вміст глікопротеїдів, які приймають участь в проведенні нервового імпульсу.
До складу тіла людини та тварин вуглеводи входять у меншій кількості (не більше 2 % від сухої маси тіла), ніж білки та ліпіди. В рослинних організмах за рахунок целюлози на долю вуглеводів приходиться до 80 % сухої маси, тому в цілому в біосфері вуглеводів більше, ніж всіх інших органічних сполук разом взятих.
Згідно прийнятій зараз класифікації, вуглеводи поділяються на 3 групи: моносахариди, олігосахариди, полісахариди.