- •Лекція №1. Предмет і завдання біохімії
- •Загальні уявлення про обмін речовин
- •Хімічний склад живого організму
- •Клітина – основа структури живих систем
- •Історія розвитку біохімії
- •Лекція № 2 Білкові речовини
- •Функції білків
- •Класифікація амінокислот
- •Властивості амінокислот
- •Кольорові реакції на амінокислоти
- •Методи визначення амінокислот
- •Будова білків
- •Фізико-хімічні властивості білків
- •Шляхи виділення та розділення білків
- •Методи визначення білка
- •Класифікація білків
- •Природні пептиди
- •Лекція № 3 Нуклеїнові кислоти
- •Властивості і будова днк
- •Будова і функції рнк
- •Нуклеозиди і нуклеотиди
- •Назви нуклеозидів та нуклеотидів
- •Лекція № 4 Вітаміни
- •Жиророзчинні вітаміни
- •1(138), 10(245) Вітаміни групи а (антиксерофтальмічний фактор).
- •Водорозчинні вітаміни
- •1(162), 10(277) Вітамін с (аскорбінова кислота)
- •Вітаміноподібні речовини
- •Антивітаміни, антиметаболіти, антибіотики
- •Лекція № 5 Вуглеводи
- •Моносахариди
- •10(216), 11Окремі представники моносахаридів
- •Дубильні речовини
- •Полісахариди
- •Лекція № 6 Ліпіди
- •Характеристика промислових жирів
- •Лекція № 7. Ферменти
- •Будова ферментів
- •Теорія ферментативного каталізу
- •Кінетика ферментативних реакцій
- •Властивості ферментів
- •Класифікація і номенклатура ферментів
- •Номенклатура ферментів
- •Класифікація ферментів
- •Характеристика окремих класів ферментів та їх промислове використання Оксидоредуктази
- •Трасферази
- •Гідролази
- •Ізомерази
- •Локалізація ферментів у клітині
- •Лекція № 8 Обмін речовин
- •Способи живлення організмів
- •Теорія біологічного окислення
- •Анаеробний розклад вуглеводів
- •Гліколіз
- •Види бродіння
- •2.Пропіоновокисле бродіння.
- •3.Маслянокисле бродіння
- •4.Ацетонобутилове бродіння.
- •5.Метановебродіння.
- •7.Спиртове бродіння.
- •Аеробний розклад вуглеводів
- •Енергетичний ефект повного розщеплення глюкози
- •Пентозний цикл (пентозофосфатний або гексозомонофосфатний шлях)
- •Гліоксилатний цикл
- •Фотосинтез
- •Біосинтез вуглеводів
- •Обмін ліпідів Розпад ліпідів
- •Окислення гліцерину
- •Окислення насичених жк
- •Енергетика -окислення жк
- •Α-окислення жк
- •Біосинтез ліпідів Біосинтез гліцерину
- •Біосинтез жк
- •Біосинтез тригліцеридів
- •Зміна жирів при зберіганні
- •Основні перетворення ліпідів
- •Обмін нуклеїнових кислот Розпад нк
- •Синтез нк
- •Обмін білків Розпад білків
- •Перетворення амінокислот
- •Нейтралізація і виведення аміаку з організму
- •Орнітиновий цикл
- •Біосинтез амінокислот
- •Біосинтез білків
- •Взаємозв’язок процесів обміну речовин у живому організмі
- •Література
Класифікація і номенклатура ферментів
5(59), 1(126, 128), 4(22), 7(229) Ферменти мають тривіальні назви та систематичні. Назви багатьох ферментів утворюються шляхом додавання суфіксу -аза до назви субстрату. Так, фермент, що каталізує гідроліз сечовини називається уреазою (від англ. urea), фермент, що гідролізує аргінін - аргіназою. Але, багато ферментів мають назви, не пов’язані з назвами їх субстратів (пепсин, трипсин). Багато ферментів мали 2 та більше назв, що привносило плутанину в номенклатуру. Це а також швидке зростанням кількості нових ферментів, які дослідники називали за своїм бажанням привело до необхідності систематики номенклатури.
Пропонувалось називати ферменти в залежності від хімічної природи субстрату, на який вони діють. Але, за цим принципом важко класифікувати фермент, оскільки субстратом можуть бути різноманітні сполуки в певному класі речовин та величезна кількість проміжних продуктів обміну.
Тому в 1961 році на V Міжнародному біохімічному конгресі в Москві Комісією по ферментам Міжнародної біохімічної спілки була розроблена сучасна класифікація та номенклатура ферментів. В основу прийнятої класифікації був покладений тип каталізованої реакції, який є специфічним для дії будь-якого ферменту. Таким чином, тип реакції разом з назвою субстрату і є основою для систематичної назви ферментів.
У відповідності з цим ферменти поділяються на шість основних класів. Кожен фермент має чотиризначний кодовий номер (шифр), кожна цифра якого позначає номер ферменту в класі (6 класів), підкласі (характеризує основні види субстратів, що беруть участь в даному типі хімічних перетворень), підпідкласі (характеризує хімічну природу сполук - донорів чи акцепторів, що приймають участь в даній підгрупі реакцій), порядковий номер ферменту у підпідкласі (згідно алфавітному порядку) і систематичну назву, яка дозволяє ідентифікувати каталізовану цим ферментом реакцію.
АТФ+D-глюкоза = АДФ+D-глюкозо-6-фосфат
Так, систематична назва фермента - АТФ: гексоза 6-фосфотрансфераза, з якої слідує, що цей фермент каталізує перенесення фосфатної групи з АТФ на гексозу. Цей фермент має шифр 2.7.1.1. Де 2 - це клас трансфераз, 7 - підклас фосфотрасферази, 1 - підпідклас фосфотрансферази з гідроксильною групою в якості акцептора, 1 - номер у підпідкласі, показує, що акцептором фосфатної групи є D-гексоза.
Якщо фермент має довгу назву, або таку, що важко вимовляється, допустимим є використання його тривіальної назви. Так, тривіальна назва вищенаведеного ферменту - гексокіназа.
Номенклатура ферментів
5(59), 1(126, 128), 4(22), 7(229), 10(188) Ферменти мають тривіальні назви та систематичні. Назви багатьох ферментів утворюються шляхом додавання суфіксу -аза до назви субстрату. Так, фермент, що каталізує гідроліз сечовини називається уреазою (від англ. urea), фермент, що гідролізує аргінін - аргіназою. Але, багато ферментів мають назви, не пов’язані з назвами їх субстратів (пепсин, трипсин). Багато ферментів мали 2 та більше назв, що привносило плутанину в номенклатуру. Це, а також швидке зростанням кількості нових ферментів, які дослідники називали за своїм бажанням, привело до необхідності систематики номенклатури.
Пропонувалось називати ферменти в залежності від хімічної природи субстрату, на який вони діють. Але, за цим принципом важко класифікувати фермент, оскільки субстратом можуть бути різноманітні сполуки в певному класі речовин та величезна кількість проміжних продуктів обміну.
Тому, в 1961 році на V Міжнародному біохімічному конгресі в Москві Комісією по ферментам Міжнародної біохімічної спілки була розроблена сучасна класифікація та номенклатура ферментів. В основу прийнятої класифікації був покладений тип каталізованої реакції, який є специфічним для дії будь-якого ферменту. Таким чином, тип реакції разом з назвою субстрату і є основою для систематичної назви ферментів.
У відповідності з цим ферменти поділяються на шість основних класів. Кожен фермент має чотиризначний кодовий номер (шифр), кожна цифра якого позначає номер ферменту в класі (6 класів), підкласі (характеризує основні види субстратів, що беруть участь в даному типі хімічних перетворень), підпідкласі (характеризує хімічну природу сполук - донорів чи акцепторів, що приймають участь в даній підгрупі реакцій), порядковий номер ферменту у підпідкласі (згідно алфавітному порядку) і систематичну назву, яка дозволяє ідентифікувати каталізовану цим ферментом реакцію.
7 (229), 10(190) АТФ+D-глюкоза = АДФ+D-глюкозо-6-фосфат
Так, систематична назва фермента - АТФ: гексоза 6-фосфотрансфераза, з якої слідує, що цей фермент каталізує перенесення фосфатної групи з АТФ на гексозу. Цей фермент має шифр КФ 2.7.1.1. Де КФ – класифікація ферментів, 2 - це клас трансфераз, 7 - підклас фосфотрасферази, 1 - підпідклас фосфотрансферази з гідроксильною групою в якості акцептора, 1 - номер у підпідкласі, показує, що акцептором фосфатної групи є D-гексоза.
Якщо фермент має довгу назву, або таку, що важко вимовляється, допустимим є використання його тривіальної назви. Так, тривіальна назва вищенаведеного ферменту - гексокіназа.