Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»	35

–Методичні рекомендації з формування собівартості про6 дукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом про6 мислової політики України 02.02.01 р., № 47;

–Методичні рекомендації з формування собівартості пере6 везень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені Міністерством транспорту України 05.02.01 р. № 65;

–Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування у торговельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 22.05.02 р., № 145 та ін.

Подібні рекомендації затверджені з обліку витрат і кальку6 люванню собівартості у сільському господарстві, житлово6кому6 нальному господарстві, будівельно6монтажних робіт, проектно6 пошукових робіт, послуг зв’язку тощо.

2.2. Класифікація витрат підприємства

Для правильної організації обліку витрат у відповідності з їх особливостями, складом та значенням у процесі виробництва, а також для потреб контролю, аналізу, обчислення собівартості та управління витратами їх поділяють на групи (класифікують) за тими ознаками, які визначаються метою класифікації.

В основу класифікації витрат в управлінському обліку по6 кладено принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат (рис. 2.1).

Наведемо коротко характеристику окремих груп витрат. Вичерпані (спожиті) витрати – це витрати звітного періоду,

що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’я6 зань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітно6 му періоді. До них можна віднести витрати сировини і матері6 алів, нарахування оплати праці і т. ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відобра6 жають у звіті про фінансові результати як собівартість реалізова6 ної продукції.

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’я6 зань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу у майбутньому. До таких вит6 рат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відобра6 жаються у складі активів підприємства як запаси (рис. 2.2).

36		Глава 2

	Мета класифікації витрат							Класифікаційні групи
								Вичерпані (спожиті)
								Невичерпані (неспожиті)
					Оцінка запасів			Витрати на продукцію
					та визначення			Витрати періоду
					фінансових
					результатів			Прямі
								Непрямі (опосередковані)
								Основні
								Накладні
								Релевантні
								Нерелевантні
								Постійні
					Прийняття			Змінні
					управлінських
					рішень			Маржинальні
								Середні
								Дійсні
								Можливі
	Витрати
	підприємства
								Контрольовані
								Неконтрольовані
					Контроль			Плановані
					виконання			Неплановані
								Продуктивні
								Непродуктивні
								Матеріальні
					Оподаткування,			На оплату праці
					складання
								На соціальні заходи
					фінансової
					звітності
								Амортизація
								Інші
					Обчислення			За статтями
					собівартості

Рис. 2.1. Класифікація витрат підприємства

Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»	37

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробницт6 вом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені без6 посередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доціль6 ним методом. Це означає, що при вирішенні питання про доцільність прямого віднесення витрат на конкретний об’єкт обліку витрат (вид продукції, замовлення тощо) необхідно керу6 ватися принципом співвідношення витрат і вигод. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарпла6 ти, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.

Баланс

Активи Власний капітал Зобов’язання

Витрати Зменшення Збільшення активів зобов’язань

Невичерпані витрати (витрати, що капіталізуються)

Вичерпані витрати (витрати звітного періоду)

Звіт про фінансові результати

– доходи

– витрати

– прибуток

Рис. 2.2. Відображення в обліку та звітності вичерпаних та невичерпаних витрат

Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не мо6 жуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку вит6 рат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрями6 ми – для іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду про6 дукції, яка виробляється у цьому цеху).

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. До основних відно6 сять: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати,

38		Глава 2

інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести на конкретний об’єкт обліку витрат).

Накладні виробничі витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат еко6 номічно доцільним методом (непряма зарплата, витрати на ут6 римання обладнання, утримання виробничих приміщень тощо). Це загальновиробничі витрати. Їх розподіляють між окремими видами продукції умовно, пропорційно до попередньо обраної бази.

У зарубіжній практиці управлінського обліку досить часто прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати об’єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетво6 рення їх у готові вироби.

Взаємозв’язок деяких з перелічених витрат наведено на рис. 2.3.

Матеріальні

Витрати

Витрати

Прямі

Оплата праці

на

на

обробку

продук-

Виробничі

Інші

(конвер-

цію

Накладні

Загальновиробничі

сійні)

Витрати

підприєм-

Загальногосподарські

ства

Адміністративні

Витрати

Невиробничі

періоду

Збутові (на реалізацію продукції)

Інші

Рис. 2.3. Взаємозв’язок різних видів витрат

Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Поняття релевантних витрат дуже широко використовується в управлін6 ському обліку, тому зупинимося на їхній характеристиці дещо детальніше.

Релевантні витрати повинні відповідати таким критеріям: 1) вони повинні бути пов’язаними із завданням підприєм6

ства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»	39

2)вони повинні змінюватися залежно від можливого уп6 равлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішен ня;

3)вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.

Нерелевантні витрати – це витрати, які не залежать від прий6 нятого (або можливого) управлінського рішення. До них нале6 жать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Наприклад, автопідприємство вирішило придбати додатко6 во один вантажний автомобіль. Постачальники запропонували йому декілька моделей, що відрізняються вантажопідйомністю, питомими витратами пального, нормативною тривалістю експ6 луатації, вартістю техобслуговування, купівельною вартістю са6 мого автомобіля і витратами на його реєстрацію тощо. Це все релевантні витрати. Крім того, для автомобіля треба найняти водія. На підприємстві оплата водія передбачена окладна незалежно від моделі автомобіля, тому що автомобіль планується викорис6 товувати як машину техобслуговування. У даному випадку вит6 рати на оплату праці водія є нерелевантними для прийняття рішення про те, яку модель краще придбати. Але якщо оплата водія буде залежати від моделі автомобіля, то її треба буде відне6 сти до релевантних витрат.

Як видно з наведеного прикладу, різні варіанти рішення зу6 мовлюють різні витрати. У практиці управлінського обліку вит6 рати, що складають різницю між окремими варіантами альтер6 нативних рішень, називають по6різному: диференціальними, при ростними, додатковими, інкрементними.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освіт6 лення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють змен6 шення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Дійсні витрати відобра6 жають в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нараху6 вання оплати праці, списання витрачених матеріалів і т. ін.).