76			Глава 2
	– доход (виручка)	150000
	– адміністративні витрати
	постійні	5000
	змінні	12000
	– комерційні витрати
	постійні	20000
	змінні	15000
	– загальновиробничі витрати
	постійні	10000
	змінні	5000
	– прямі витрати матеріалів	50000
	– прямі витрати на оплату праці	20000

Необхідно скласти звіт про фінансові результати за методом повної калькуляції та за методом калькулювання змінних витрат, припускаючи, що вся вироблена продукція реалізована. Визначити точку беззбитковості, запас міцності та коефіцієнт запасу міцності.

Відповіді на практичні завдання

Завдання 2.2* («Сокіл»)

Приріст часу роботи обладнання 20000 – 17000 = 3000 год.

Приріст накладних витрат		257000 – 246500 = 10500 грн.
Змінні витрати на 1 год. роботи обладнання
10500 : 3000 = 3,50 грн.
Постійні витрати 257000 – 20000 3,50 = 187000 грн.
Змінні витрати + Постійні витрати = Сукупні витрати.
17000 3,50 = 59500				246500 грн,
18500 3,50 = 64750 +187000 грн =				251750 грн,
20000 3,50 = 70000				257000 грн.
Завдання 2.3* («Автомобіліст»)
Витрати за рік (без оплати праці водія), грн:
Вид витрат				Пробіг, км
		5000		10000	20000		30000
Змінні витрати (загальні):
– запасні частини		100		200	400		600
– бензин		1500		3000	6000		9000
Разом		1600		3200	6400		9600
Змінні витрати на 100 км пробігу		32		32	32		32
Постійні витрати (загальні):
– амортизація автомобіля1		2000		2000	2000		2000

Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»							77
					Продовження
Вид витрат				Пробіг, км
			5000	10000	20000	30000
– технічне обслуговування			120	120	120	120
– вартість ліцензії			80	80	80	80
– страхові платежі			150	150	150	150
– автошини			–	–	–	150
Разом			2350	2350	2350	2500
Постійні витрати на 100 км пробігу			47	23,50	11,75	8,33
Загальні витрати, разом			3950	5550	8750	12100
Загальні витрати на 100 км пробігу			79	55,50	43,75	40,33
1Амортизація автомобіля		6000 2000 2000 грн за рік.
		2

Завдання 2.10* («Прилуки»)

Для розв’язання задачі сперш треба визначити маржиналь6 ний доход на одиницю продукції:

МД* = Ц – Зм.витр.* = 56 – 20 = 36 грн.

1. Визначимо точку беззбитковості: а) у натуральному вимірнику

Тб	Пост. витр.		16200	450 од.;
	МД *		36

б) у грошовому вираженні

Тбг = Тбн Ц = 450 56 = 25200 грн;

в) у відсотках до проектної потужності

	Тбв	Тбн	100%	450	100% 45%.
		Проект. потужн.		1000

2. Сума чистого прибутку при досягненні проектної потуж6 ності:

ЧП = [(1000 36) – 16200] 0,75 = 14850 грн.

3. Обсяг реалізації (у натуральному вимірнику) для отримання чистого прибутку:

а)	8100		16200 36х;		х 750 од.
	0,75
б)		9	х 16200 36х;		х 675 од.
	0,75
в)		56 х 0,2 16200		36 х;	х 769 од.
	0,75

78		Глава 2

4. Ціна за одиницю продукції для одержання 9000 грн чис6 того прибутку при досягненні проектної потужності

9000 16200				1000(х 20);					х 48,2 грн,
0,75
		9000		16200		:1000		20 48,2 грн.
або		0,75

Завдання 2.11* («Аудит6Гром»)

Витрати на рекламу (600 грн) відносяться до минулих витрат, і їх уже ніяким рішенням не змінити, тому їх вважаємо нерелевантними.

Визначимо релевантні витрати і доходи:

Стаття витрат	Варіант рішення
	Проводити	Не проводити
	семінар	семінар
Оренда приміщення	300	75
Оплата лекторів	400	–
Обід та роздавальні матеріали	120	–
(6 чол. 20 грн) = 120
Разом витрат	820	75
Доходи (6 чол. 150 грн)	900	–
Релевантний прибуток (збиток)	80	(75)

Отже, семінар проводити доцільно.

1. Кількість учасників, необхідна для беззбиткового прове6 дення семінару:

Тбн	600 300 400		1300	10 чол.
	150 20		130

2. Якщо семінар відвідають 30 чол., то фірма одержить прибуток:

П = (30 130) – 1300 = 2600 грн.

3. Для одержання прибутку 6500 грн необхідно, щоб семі6 нар відвідали:

К	6500 1300		7800	60 чол.,	або	6500	10 60 чол.
	130		130			130

Завдання 2.14* («Крекінг6завод»)

Для розв’язання цього завдання спочатку необхідно визна6 чити маржинальний доход на одиницю різних видів продукції та в середньому на одиницю продукції (враховувати, що співвідно6 шення обсягу виробництва різних видів продукції до точки без6 збитковості залишається постійним):

Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»							79
	Показник		Вид продукції			Разом
			А	Б	В
1.	Ціна реалізації, грн/од.		0,80	0,90	1,10		х
2.	Змінні витрати, грн/од.		0,60	0,75	1,00		х
3.	Маржинальний доход, грн/од.		0,20	0,15	0,10		х
(ряд. 1 – ряд. 2)
4.	Питома вага окремих видів		50	40	10	100
продукції, %
5.	Маржинальний доход в середньому		0,10	0,06	0,01	0,17
на одиницю продукції, грн/од.
(ряд. 3 ряд. 4) : 100%

Отже, середній зважений рівень маржинального доходу на одиницю продукції становить 0,17 грн.

Звідси:

а) точка беззбитковості у натуральному вимірнику:

Тбн 255000,17 150000 од. ; б) запас міцності:

ЗМ = 400000 – 150000 = 250000 од.;

в) коефіцієнт запасу міцності:

КЗМ = 250000 : 400000 = 0,625;

г) обсяг реалізації для отримання чистого прибутку 12750 грн (при ставці оподаткування прибутку – 25%).

12750 100%		25500		: 0,17	250000 од.,
	75%

з них: продукція А	250000 50%	: 100% = 125000 од.
продукція Б	250000 40%	: 100% = 100000 од.
продукція В	250000 10%	: 100% = 25000 од.

Завдання 2.33* (ПП Жарчук В.С.)
1. Змінні витрати на од.:					Постійні витрати за місяць:
ЗП	6,75 0,2 6,75	0,54 грн		Оренда		1080	грн
15
Матер. 1,53 + 0,09 = 1,62 грн				ЗП адмін. персоналу 4860			грн
		2,16 грн.				5940	грн.

8 0						Гл ава 2
	Всього витрат за рік при різних		400 тис.	450 тис.	252 тис. од
	обсягах виробництва:		864000	972000	1134000
	– змінні витрати (2,16 обсяг)
	– постійні (5940 грн. 12)		71280	71280	71280
	Разом		935280	1043280	1205280
	Собівартість одиниці продукції		2,3382	2,3184	2,2958

2. Один робітник зможе виготовити за рік 2000 15 = 30000 од. продукції.

Всього необхідно робітників для виготовлення 450 тис. ви робів за рік:

450000 : 30000 = 15 чол. Сума ЗП одного працівника за рік:

2000 год. (6,75 + 0,2 6,75) = 16200 грн.

При розмірі замовлення 525 тис. од. понадурочні роботи складатимуть:

	525000 – 450000 = 75000 виробів
	75000 : 15 = 5000 годин
Витрати на їх оплату:		5000 12,15 грн/год. = 60750 грн.
Основна ЗП за виготовлення 450000 виробів:
			15 16200		=		243000 грн.
		Разом ЗП					303750 грн.
За цих умов витрати становитимуть:
Обсяг виробництва, од. 400 тис.				450 тис.			525 тис.
Змінні витрати на од.:
Матеріалів, грн		1,62			1,62		1,62
ЗП, грн	243000 = 0,6075			243000	= 0,54	303750 = 0,5786
	400000			450000		525000
Разом, грн		2,23			2,16		2,20
Постійні витрати не зміняться – 5940 грн за місяць.
Повні витрати:
– змінні: матеріали		648000			729000		850500
зарплата (5940 грн 12 міс.)		243000			243000		303750
– постійні				71280	71280		71280
Разом		962280			1043280		1225530
Собівартість одного виробу, грн				2,41	2,32		2,33
3. Вартість обладнання та устаткування
(900 540) 525000		1440 (17,5) 18 25920 грн.
	30000

Річна сума амортизації

25920 : 6 = 4320 грн.

Класифікація і поведінка витрат. Аналіз взаємозв’язку
«витрати–обсяг–прибуток»					81
Місячна сума амортизації 360 грн, а всього постійних вит6
рат – 6300 грн.
За таких умов змінні витрати залишаться незмінними
		2,23	2,16	2,20
Сума постійних витрат зросте на 4320 грн за рік, або на
одиницю продукції це складе		0,01	0,01	0,008
Отже собівартість одного виробу буде 2,42			2,33	2,34

4. При ціні реалізації 2,52 грн/од. виробництво доцільне в будь6якому варіанті.

Завдання 2.37* («Забава»)

Припустимо, що у точці беззбитковості зберігається співвідношення кількості виробів чоловічих і жіночих костюмів. Якщо кількість жіночих костюмів у точці беззбитковості прий6 няти за х, то кількість чоловічих костюмів становитиме:

700 : 500 = 1,4х Маржинальний доход з розрахунку на один костюм складає:

а) чоловічий	400	– 260	= 140 грн;
б) жіночий	450 – 280		= 170 грн.

Оскільки у точці беззбитковості спостерігається рівність мар6 жинального доходу і суми постійних витрат, то

140 1,4х + 170х = 100000,

звідси

366х = 100000, х = 273,22 од.

Отже, точка беззбитковості у натуральних вимірниках ста6

новить:		1,4 = 382,51 од.,
чоловічих костюмів	273,22
жіночих костюмів	273,22	од.

У грошовому вимірнику це становитиме:

382,51 400 + 273,22 450 = 153004 + 122949 = 275953 грн. Сума прибутку при наявному обсязі виробництва та його

структурі:

а) маржинальний доход МД = 700 140 + 500 170 = 98000 + 85000 = 183000 грн.

б) сума прибутку П факт = 183000 – 100000 = 83000 грн.

Сума прибутку при зміні структури виробництва (50% жіночих

і50% чоловічих костюмів) і незмінному загальному обсягу продукції

Почік. = (600 140 + 600 170) – 100000 = 86000 грн.

Отже, при зміні структури виробництва прибуток зросте на 3000 грн, що говорить про доцільність такого рішення.

Глава 3 МЕТОДИ І СПОСОБИ ОБЛІКУ ВИТРАТ

І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

3.1.Поняття собівартості та її види. Методи обліку витрат

ікалькулювання собівартості

Собівартість – це виражена у грошовому вимірнику величи6 на ресурсів, використаних у певних цілях. Таке визначення вклю6 чає три важливих положення:

–витрати визначаються обсягом використаних ресурсів (ма6 теріалів, праці, основних засобів тощо);

–величина використаних ресурсів визначається у грошово6 му вимірнику;

–показник собівартості завжди характеризує конкретний об’єкт (вид продукції, завдання, проект, замовлення тощо).

Собівартість продукції є одним з важливих узагальнюючих економічних показників ефективності роботи підприємства, ос6 новою для ціноутворення, а зниження собівартості – важливий резерв покращання фінансового стану підприємства.

Обчислення собівартості називають калькуляцією. Залежно від часу складання, методики розрахунку та вихід6

них даних калькуляції поділяють на планові, нормативні, про6 візорні, фактичні.

Планові калькуляції складають перед початком виробничого процесу на підставі планових норм витрат та планового виходу продукції і протягом виробничого процесу не змінюють.

Нормативні калькуляції складають на кожен наступний ро6 бочий період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. При зміні умов виробництва нормативи витрат переглядаються та уточнюються.

Провізорні (попередні) калькуляції складаються за деякий час до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу продукції до кінця звітного періоду. Їх використовують для визначення очікуваних фінансових ре6 зультатів та для планування на наступний період.

Звітна (фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні вит6 рати і вихід продукції.

Методи і способи обліку витрат і калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг)	83

За періодом господарської діяльності, витрати якого вклю6 чені до собівартості, калькуляції поділяють на:

–щоденні;

–місячні, квартальні;

–за періодами робіт (циклами, фазами, переділами, стадія6 ми тощо);

–по закінченні робіт (замовлення).

За складом елементів витрат, що включаються до собівар6 тості, калькуляції бувають:

–повні виробничі;

–повні комерційні;

–неповні (калькуляції змінних витрат). Основними принципами калькулювання є:

1) науково обґрунтована система класифікації витрат

підприємства;

2)визначення об’єктів обліку витрат, об’єктів калькулюван6 ня і калькуляційних одиниць;

3)вибір методу розподілу накладних витрат;

4)розмежування витрат між звітними періодами;

5)розмежування поточних витрат на виробництво і капі6 тальних вкладень (інвестицій);

6)вибір методу обліку витрат і калькування собівартості. Зупинимося коротко на характеристиці деяких з переліче6

них принципів.

Об’єкт віднесення (обліку) витрат – це виріб, організаційний підрозділ, вид виробництва, цикл, стадія, агрегат, інша форма діяльності або програма, проект, задача тощо, для яких організо6 вано відокремлений облік витрат, тобто відкривають окремий аналітичний рахунок для обліку витрат. Об’єкт обліку витрат визначають на кожному підприємстві самостійно з урахуванням умов виробництва, особливостей технології та потреб управлін6 ня витратами.

Об’єкт калькуляції – це вид продукції, робіт, послуг, ви6 робництво, програма, завдання, замовлення і т. ін., собівартість яких визначають. Відповідно до методичних рекомендацій з обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості об’єктами калькулювання можуть бути: виробниче замовлення, група однорідних виробів, типовий представник групи, виріб, вузол, деталь, умовна одиниця продукції (робіт), комплект і т. ін. В окремих випадках об’єкт обліку витрат і об’єкт кальку6 ляції збігаються (наприклад: замовлення, програма, завдання тощо).

84		Глава 3

Калькуляційна одиниця – це одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається: тонна, ц, шт., рулон, пара, комплект, упаковка, м3, умовна оди6 ниця тощо.

Для однакового включення витрат у собівартість продукції прийнято обмежувати витрати на її транспортування після одер6 жання з виробництва лише до складу готової продукції (франко6 склад готової продукції). Усі інші витрати відносять на витрати з реалізації.

Якщо від одного об’єкта обліку витрат одержують два і більше об’єкта калькуляції (види продукції), то методика визначення її собівартості дещо ускладнюється. При цьому виходять з такого положення, що ту продукцію, для одержання якої організовано виробництво, називають основною. Ту ж продукцію, яку одер6 жують паралельно з основною в одному технологічному процесі, але яка не є основною, називають супутньою, або побічною (на6 приклад, макуха і шрот в олійному виробництві, висівки – у борошномельному, шлак і доменний газ – у металургійному ви6 робництві та ін). У той же час деякі виробництва дають одночас6 но два і більше видів основної продукції. Такі виробництва часто називають комплексними, а їхню продукцію – суміжною, або спряженою.

Різні за призначенням види продукції по різному оцінюють і калькулюють.

Супутня продукція, як правило, оцінюється за цінами мож6 ливого використання або реалізації і не калькулюється, а на її вартість зменшуються витрати на основну продукцію.

Розподіл витрат між окремими видами суміжної продукції у точці їх роз’єднання може здійснюватися з використанням таких методів:

–за коефіцієнтами, рекомендованими відповідними галу6 зевими міністерствами (всі види продукції перераховуються в умовну за встановленим співвідношенням);

–за попередньо встановленим відсотковим співвідношен6 ням витрат на окремі види продукції;

–пропорційно вартості продукції за цінами реалізації;

–пропорційно вартості продукції за нормативною собівар6

тістю;

–пропорційно вмісту в продукції корисних речовин і т. ін. Після розподілу витрат між об’єктами калькуляції собівартість

одиниці продукції визначають діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції у натуральних вимірниках.

Методи і способи обліку витрат і калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг)	85

Відхилення фактичної собівартості виробленої готової про6 дукції від ціни її оприбуткування протягом звітного періоду на6 зивають калькуляційними різницями. Останні списують з кредиту рахунка «Виробництво» на дебет рахунків використання або реа6 лізації продукції додатковим (якщо фактична собівартість вища планової) або від’ємним (якщо планова собівартість вища фак6 тичної) записами.

Після списання калькуляційних різниць рахунки обліку ви6 робництва закривають, якщо відсутні залишки незавершеного виробництва.

Облік витрат і обчислення собівартості продукції може бути організованим на підприємстві різними методами залежно від виду виробництва, його організації і технології, організаційної структури підприємства, потреби управління витратами і т. ін. (рис. 3.1).

Ознаки класифікації

Калькуляційні системи

	Ступінь поглинання			Методи визначення
				повної собівартості
	постійних витрат			(«абзорбшен-костинг»)

Методи калькулювання змінних витрат («директ-костинг» та «верібл-костинг»)

	Вихідна інформація	Фактичне	Змішане		Нормативний
	для обчислення	калькулю-	калькулювання		облік («стан-
	собівартості	вання	(нормальне)*		дарт-костинг»)
	Вибір об’єкта	Позамовне			Попроцесне
				(попередільне)
	калькулювання	калькулювання
				калькулювання

*Змішане калькулювання (характерне для зарубіжних облікових сис6 тем) передбачає врахування прямих витрат за фактичними даними, а непрямих (накладних) – за плановим коефіцієнтом розподілу (як пра6 вило, середньорічним).

Рис. 3.1. Класифікація калькуляційних систем1

1Розроблено на підставі: Каверина О.Д. Управленческий учет: сис6 темы, методы, процедуры. – М.: «Финансы и статистика», 2003. – С. 112–120.