Права і обов’язки студентів на кафедрі

ЗА ЧАС НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ СТУДЕНТ МАЄ ПРАВО:

1. У повному об’ємі використати потенціал кафедри для засвоєння предмету «внутрішня медицина», брати активну участь у навчальному процесі, роботі лікувальних баз кафедри, оцінці своїх знань.

2. Прослухати повний лекційний курс за програмою, відвідувати наукові та практичні конференції, організовані співробітниками кафедри.

3. На практичних заняттях оволодіти діагностикою та лікуванням хвороб внутрішніх органів.

4. Приймати участь у роботі студентського наукового гуртка, проводити самостійні наукові дослідження, виступати на клінічних конференціях з доповідями.

ЗА ЧАС НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ СТУДЕНТ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ:

1. Відробити пропущене заняття в позаурочний час за попереднім записом. Пропуски більше двох занять відробляються з дозволу декана впродовж поточного місяця. До відробки студент допускається за умов наявності конспекту підготовки до практичного заняття. Оцінка за відпрацьоване заняття виставляється в зошиті конспектів, а студент зобов’язаний повідомити свого викладача про відробку та оцінку.

2. Незадовільна оцінка на занятті має бути відпрацьована у викладача впродовж поточного місяця.

3. Бути у належній формі, мати фонендоскоп, зошит, ручку та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку Університету та базової медичної установи. На практичних заняттях та лекціях забороняється користуватись мобільними телефонами.

Критерії оцінки практичних навичок

• Обстеження пацієнта проведено із суттєвими порушеннями, що унеможливлюють встановлення діагнозу; діагноз виставлений невірно, що може привести до загрозливих ускладнень, смерті хворого; план додаткового обстеження не відповідає патології та стану хворого; лікувальна тактика визначена з помилками, неадекватна стану хворого – незадовільно;

• Допущені при фізикальному обстеженні пацієнта порушення ведуть до здовження діагностичного пошуку, але безпосередньо не загрожують життю хворого; діагноз виставлений з неточностями в стадії чи перебігу; план додаткового обстеження не містить елементів диференційного діагнозу; результати лабораторних та інструментальних обстежень трактуються поверхнево; лікування не є раціональним для даної патології – задовільно;

• Допущені під час фізикального обстеження хворого відхилення суттєво не впливають на діагностику і прогноз; план додаткового обстеження адекватний, результати лабораторних та інструментальних обстежень трактуються правильно, лікування відповідає нозології –добре.

• Фізикальне обстеження хворого проведено без помилок та пропусків, виявлені усі відхилення від норми в стані органів та систем, правильно інтерпретовані отримані результати; вірно встановлені попередній чи клінічний діагнози, план додаткового обстеження повний, містить елементи диференційного діагнозу; результати додаткового обстеження протрактовані повно та правильно; лікування відповідає поставленому діагнозу та стану пацієнта, сучасне, індивідуальне, з дозуванням – відмінно.

СХЕМА ФІЗИКАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО

I. Загально-клінічне обстеження

1. Зібрати анамнез життя та хвороби.

2. Провести загальний огляд хворого, оцінити його стан. Оглянути шкіру та підшкірну клітковину, виявити набряки. Провести пальпацію лімфатичних вузлів. Оглянути ділянку голови, оцінити стан гайморових і фронтальних пазух.

3. Обстеження серцево-судинної системи:

   1. визначити пульс на сонних та променевих артеріях; порахувати частоту серцевих скорочень, виявити «дефіцит пульсу»;

   2. виміряти АТ на руках;

   3. виявити на обличчі симптоми патології серцевої системи;

   4. виявити ціаноз слизових, акроціаноз;

   5. виявити пульсацію шийних вен;

   6. провести пальпацію й аускультацію сонних артерій;

   7. оглянути серцеву ділянку; пропальпувати верхівковий поштовх;

   8. провести перкусію серця (межі відносної серцевої тупості);

   9. оцінити серцеві тони, шуми в точках аускультації серця, знати діагностичне значення серцевих шумів (вади клапанів, гіпертензія великого та малого кола кровообігу);

   10. вислухати вологі хрипи в легенях для діагностики лівошлуночкової недостатності;

   11. виявити й оцінити серцеві (ортостатичні) набряки.

   1. Обстеження система органів дихання та огляд грудних залоз:

      1. визначити частоту дихання на хвилину;

      2. оцінити носове дихання, виявити herpes labialis et nasalis, ціаноз губ;

      3. оцінити нормальну й патологічні форми грудної клітки;

      4. визначити тип дихання, його глибину, частоту; виявити патологічні типи дихання;

      5. оглянути й оцінити форму пальців та нігтів;

      6. провести пальпацію грудної клітки: болючість, резистентність, голосове тремтіння;

      7. провести порівняльну перкусію легень;

      8. провести аускультацію легень і протрактувати отримані результати в нормі та патології;

      9. провести огляд і пальпацію грудних залоз.

   2. Обстеження живота і системи травлення:

      1. оглянути шкіру і слизові: виявити жовтяницю, гемангіоми, розширені вени черевної стінки; телеангіектазії;

      2. оглянути й оцінити слизову рота, язик, стан зубів (написати «зубну формулу»);

      3. провести перкусію живота й виявити метеоризм, рідину в черевній порожнині, розміри печінки та селезінки;

      4. виявити симптоми «гострого живота»;

      5. провести пальпацію живота, оцінити розміри печінки, селезінки;

      6. вказати місця проекції органів живота на передню черевну стінку;

      7. виявити симптоми Ортнера, Кера, френікус-симптом; виявити метастаз Вірхова.

   3. Обстеження системи сечовиділення:

      1. оглянути шкіру та виявити сухість, геморагії, розчухи;

      2. виявити ниркові набряки; оглянути поперекову й надлонну ділянки;

      3. визначити симптом Пастернацького;

      4. пропальпувати нирки в положенні пацієнта лежачи й стоячи.

   4. Обстеження нервової системи:

      1. виявити тремор та інші мимовільні рухи;

      2. виявити парези, паралічі;

      3. оцінити рівень притомності: оцінка орієнтації в особі, місці, часі, дійсності; оцінка відповідності мови (чіткості і плавності її); виявити ступор, сопор, кому;

      4. оцінити стан черепних нервів: відповідь зіниць на світло (окоруховий нерв III), виявити рогівковий рефлекс; рухи очного яблука (нерв: ПІ – окоруховий, IV – блоковий, VI – відвідний); симетрію обличчя (лицевий нерв VII); відхилення від середньої лінії висуненого язика (під’язиковий нерв XII);

      5. оцінити рухову функції: ходу, силу м’язів, координацію (стійкість у позі Ромберга, проба «вказівний палець до носа»);

      6. оцінка чутливості: до легкого дотику, уколу негострою шпилькою на кінцівках і тулубі; позиційна чутливість;

      7. оцінити рефлекси: глибокі сухожильні (колінний), поверхневі (верхній і нижній черевні), патологічні (Бабінського).

   5. Обстеження ендокринних залоз:

      1. визначити ріст і масу тіла; визначити індекс маси тіла ([вага (кг)]/[ріст²(м)]) і дати його оцінку;

      2. оцінити пропорційність черепа, кінцівок, язика.

      3. виявити вірилізм, гірсутизм; стрії;

      4. пропальпувати щитовидну залозу; виявити екзофтальм, перевірити симптом Грефе;

   6. Обстеження м’язево-скелетної системи:

      1. оглянути та оцінити щелепно-скроневий суглоб; виявити болючість, наявність хрусту у щелепно-скроневому суглобі; визначити об’єм рухів в ньому;

      2. оцінити форму суглобів рук і ніг; виявити деформації, припухлість суглобів;

      3. оцінити стан шкіри, тонус і силу м’язів;

      4. оцінити ходу, виявити кульгавість;

      5. оцінити стан шиї і хребта; визначити об’єм рухів шиї;

      6. виявити кіфоз, лордоз, сколіоз;

      7. пропальпувати хребет: остисті паростки та бічні відділи хребта;

      8. провести глибоку пальпацію двома пальцями методом стискання для виявлення випоту в суглобах (гемартроз); визначити симптом флюктуації, балотування наколінника.