Navch posibnik peidiatrii6 kurs

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

101/417

профілактику ураження органів-мішеней або зворотний розвиток наявних змін та не допускати гіпертонічного кризу. Загальні принципи ведення дітей з первинною АГ:

1.При виявленні в дитини або підлітка АТ, що відповідає ЛАГ, антигіпертензивну терапію не призначають. Рекомендують зміну стилю життя: зниження надмірної маси тіла за її наявності, рухову активність, дієту, призначають седативні засоби, антиоксиданти, ноотропи.

2.Якщо в дитини виявлено АТ, що відповідає поняттю «стабільна артеріальна гіпертензія», або у випадку гіпертонічної хвороби призначають антигіпертензивну терапію у поєднанні з немедикаментозною.

3.Вибір препарату здійснюють з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, супутньої патології (ожиріння, цукровий діабет, порушення стану вегетативної нервової системи, гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, зміни функціонального стану нирок та ін.). Якщо у хворого з первинною АГ виявлено схильність до симпатикотонії, поєднання первинної АГ з мігренню, призначають β- адреноблокатори або інгібітори кальцієвих каналів. За наявності у хворого цукрового діабету, мікроальбумінурії та протеїнуричних захворювань нирок, схильності до ваготонії показане призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), при їх непереносимості — антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

4.Лікування починають з мінімальної дози і лише одним лікарським засобом, щоб зменшити можливі побічні прояви.

5.У разі недостатнього антигіпертензивного ефекту при добрій переносимості лікарського засобу слід збільшити його дозу.

6.При неефективності монотерапії можливе застосування поєднань декількох лікарських препаратів, бажано в малих дозах. Так, якщо в максимально рекомендованій дозі не настає стабілізації АТ на допустимому рівні, можна призначити додатково ще один препарат з доповнюючим механізмом впливу (наприклад, діуретик, якщо дитина приймає інгібітор АПФ).

7.У випадку незадовільної переносимості лікарського засобу необхідно провести заміну на препарат іншого класу.

8.Бажано використовувати препарати тривалої дії, що забезпечують контроль за АТ протягом 24 годин при однократному прийманні.

9.Оцінка ефективності антигіпертензивного лікування проводиться через 8–12 тижнів після початку терапії.

10.Оптимальна тривалість лікарської терапії визначається індивідуально в кожному конкретному випадку; мінімальна тривалість — 3 місяці, бажана — 6–12 місяців.

11.При адекватно підібраній терапії через 3 місяці безперервного лікування можливе поступове зниження дози препарату до повної його відміни з продовженням немедикаментозного лікування при стабільно нормальному АТ.

12.Контроль за ефективністю немедикаментозного лікування здійснюється 1 раз на 3 місяці. Важливим моментом є терапія «крок вниз» при досягненні контролю за АТ.

Зменшення маси тіла є першочерговою терапією гіпертензії, пов’язаної з зайвою масою тіла. Вважається, що профілактика надмірного або ненормального підвищення маси тіла буде обмежувати в майбутньому зростання АТ. Зменшення індексу маси тіла на 10 % асоціюється зі зниженням у короткий час АТ на 8–12 мм рт.ст.

В останні роки розроблено систему дієтичних підходів до лікування АГ у дітей DASH (The Dietary Approaches to Stop Hypertension). DASH включає багато фруктів, овочів, збагачена на волокна, містить мало жиру (насиченого й загального) порівняно зі звичайною дієтою, а отже, містить більше калію, магнію, кальцію, флавоноїдів, флавінів, бета-каротину, бета-криптоксантину, лікопену, лютеїн-зексантину і фітостеролів. Доведено, що DASH знижує АТ, рівень ліпідів крові. DASH зі зменшенням використання солі поліпшує контроль за АТ у хворих із передгіпертензією і АГ 1-го ступеня.

Крім того, пацієнти повинні контролювати час пасивної поведінки, включаючи перегляд телевізору та гру в електронні та комп’ютерні ігри, і мати за мету досягнення такої активності менше ніж 2 години на день.

Антигіпертензивна фармакотерапія призначається за відсутності ефекту від зміни стилю життя. Допускають вживання як антигіпертензивних засобів у дітей препаратів 5 груп: інгібітори АПФ,

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

102/417

блокатори ангіотензинових рецепторів, бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів і діуретики.

Перед початком терапії треба отримати інформовану згоду батьків або самої дитини, якщо їй виповнилось 14 років, на використання антигіпертензивних препаратів.

Таблиця 1. Класифікація АГ у дітей та підлітків, частота вимірювання АТ і рекомендації з

терапії

Хактактеристи

САТ

або

Частота вимі-

Терапевтичні зміни

Фармакотерапія

ка АТ

ДАТ,

рювання АТ

способу життя

перцентилі

Нормальний

<90

Під

час

Дієта, сон, фізична

--

регулярних

активність відповідно

оглядів

віку

Предгіпертензі

90-<95

або

1 раз на 6 міс

Позбавитись, якщо є,

Не

призначається,

я

120/80 навіть

зайвої

ваги,

окрім

випадків,

коли

якщо <90

і

оптимізація

фізичної

є точні

дані

про

вище до <95

активності,

контроль

наявність

у

хворого

харчування

хронічного

захворювання

нирок,

цукрового

діабету,

ГМЛШ,

серцевої

недостатності

Перша

стадія

95-99

Вимірювання

Позбавитись, якщо є,

Початкова

терапія

гіпертензії

перцентиль

АТ 1 раз на 1-

зайвої

ваги,

при

наявності

+ 5 мм рт ст

2

тижні

або

оптимізація

фізичної

симптоматичної

частіше

при

активності,

контроль

гіпертензії,

вторинної

симптоматичн

харчування

гіпертензії,

при

ій;

якщо

враженні

органів-

стабільно

мішеней,

цукровому

підвищений

діабеті І або ІІ типу,

АТ

в

2

стабільному

додаткових

характері

гіпертензії

вимірюваннях,

незважаючи

на

пошук

немедикаментозні

причинАГ

в

заходи

межах 1

місяця

Друга

стадія

Вище

99

Пошук причин

Позбавитись, якщо є,

Початкова терапія

гіпертензії

перцентиль

в

межах

1

зайвої

ваги,

+ 5 мм рт ст

тижня

або

оптимізація

фізичної

терміново

у

активності,

контроль

хворого

з

харчування

симптоматичн

ою АГ

	Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ						103/417
Таблиця 2. Антигіпертензивні медикаменти для амбулаторного ведення артеріальної
		гіпертензії у дітей 1-17 років
Група	Препарат	Дозування			Примітка
Інгібітори АПФ	Каптопріл	Початкова	доза:0,3-0,5		Контроль		калію		та
		мг/кг/прийом Максимальна			креатініну
		доза:6 мг/кг/добу)
	Еналапріл	Початкова	доза:0,08		Кашель менше, ніж при
		мг/кг/прийом	до	5	прийомі		каптопрілуДітям
		мг/добуМаксимальна			старше 6 років і при рівні
		доза:0,6 мг/кг/добу, до 40			креатиніну більше 30 мл/хв
		мг/добу			на1,73 м2
	Лізинопріл	2,5-20 мг на добу (за 1-2
		прийоми )
	Раміпріл	0,01 мг за 1 раз
Блокатори	Ірбесартан	6-12 років	- 75-100		Контроль		калію		та
ангіотензинових		мг/добустарше 13 років -			креатінінуДітям			старше	6
рецепторів		150-300 мг/добу			років і при рівні креатиніну
					більше 30 мл/хв на 1,73 м2
	Лозартан	Початкова	доза:0,7		Доза	лімітована		ЧСС	та
		мг/кг/добу	до	50	ритмом серця
		мг/добуМаксимальна
		доза:1,4 мг/кг/добу до 100
		мг/добу
Бета-блокатори	Атенолол	Початкова	доза:0,5-1		Можуть		погіршувати
		мг/кг/добуМаксимальна			атлетичні		діїНе можуть
		доза:2 мг/кг/добу до 100			застосовуватись			при
		мг/добу			інсулін-залежному
	Бісопролол	Початкова	доза:2,5/6,25		цукровому
		мг/добуМаксимальна			діабетіПропранолол
		доза:10/6,25 мг/добу			протипоказаний			при астмі
	Метопролол	Початкова	доза:1-2		та			серцевій
		мг/кг/добуМаксимальна			недостатностіПролонговані
		доза:6 мг/кг/добу до 200			форми		пропранололу
		мг/добу			можуть застосовуватись				1
	Пропранолол	Початкова	доза:1-2		раз на день
		мг/кг/добуМаксимальна
		доза:4 мг/кг/добу до 640
		мг/добу
Блокатори	Амлодипін	6-17 років - 2,5-5 мг 1 раз			Можуть		бути	причиною
кальцієвих каналів	(норвакс,	на день			тахікардіїЇх треба випивати
	стамло)				цілими
	Нітрендіпін	0,5-1 мг
	Фелодіпін	Початкова	доза:2,5
		мг/добуМаксимальна
		доза:10 мг/добу
	Ніфедіпін	Початкова	доза:0,25-0,5
	пролонгованої	мг/кг/добуМаксимальна
	дії	доза:3 мг/кг/добу до 120
		мг/добу
Діуретики	Гіпотіазид	Початкова	доза:1		Контроль		електролітів
		мг/кг/добуМаксимальна			перед	початком		терапії	і
		доза:3 мг/кг/добу до		50	періодично			протягом
		мг/добу			прийомуВикористовуються

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

104/417

Хлорталідон	Початкова	доза:0,3
	мг/кг/добуМаксимальна
	доза:2 мг/кг/добу до 50
	мг/добу
Фурасемід	Початкова	доза:0,5-2
	мг/кг/добуМаксимальна
	доза:6 мг/кг/добу
Спіронолактон	Початкова	доза:1
	мг/кг/добуМаксимальна
	доза:3,3 мг/кг/добу до 100
	мг/добу
Тріамтерен	Початкова	доза:1-2
	мг/кг/добуМаксимальна
	доза:3-4 мг/кг/добу до 300
	мг/добу
Амілорід	Початкова доза:0,4-0,625
	мг/кг на добу Максимальна
	доза:20 мг/добу

як додаткові препаратиКалій-зберігаючі діуретики (фурасемід, спіронолактон, амілорид) можуть бути причиною гіперкаліємії, особливо якщо застосовувати разом з іАПФ та блокаторами ангіотензинових рецепторів.Фурасемід лише при набряках та при ренальній гіпертензії як додатковий засібХлорталідон може викликати випадіння в осадок азоту у хворих з нирковими хворобами і тому повинен з обережністю призначатись при тяжкій нирковій недостатності

Таблиця 3. Характеристика препаратів з групи b-адреноблокаторів при застосуванні у дітей та

підлітків

Препарат	Добова доза,	Кардіоселекивність	Внутрішня	Розчиність в
	мг/кг		симпатоміметична	ліпідах
			активність
Атенолол	1-8	+	+	-
Метопролол	1-4	+	-	+
Надолол	0,7	-	-	-
(коргард)
Окспренолол	1-3	-	+	+
(тразикор)
Талінол (кордан)	2-3	+	-	+
Бізопролол	0,1	+	-	+
(конкор, зебета)
Небіволол	2,5-5 (лише у	Супер+	-	+
(небілет)	підлітків)

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

105/417

Таблиця 4. Антигіпертензивні засоби для лікуванні тяжкої гіпертензії у дітей 1-17 років

Лікарський	Клас	Доза		Спосіб		Примітка
засіб				введенні
Часто використовуються
Есмолол	b-блокатор	100-500 мг/кг за		в/в інфузія	Дуже
		1 хвилину			короткотривалий,
					може			викликати
					глибоку брадикардію
Гідралазин	Вазодилятатор	0,2-0,6 мг/кг на		в/в або в/м	Кожні 4 години
		прийом		інфузія,
Лабеталол	a і b-блокатор	Болюс	0,2-1	в/в або в/в	Астма			і	серцева
		мг/кг	на	болюс	недостатність					і
		введення,	до 40	інфузія	близькі ускладнення
		мг
Нікардіпін	Блокатор	1-3 мг/кг/хв		в/в інфузія	Може					бути
	кальцієвих				рефлекторна
	каналів				тахікардія
Натрію	Вазодилятатор	0,53-10 мг/кг/хв		в/в інфузія	Монітор рівня ціаніду
нітропрусід					з		пролонгованим
					(> 72				годин)
					використанням					або
					ниркова
					недостатність,					або
					додаткове
					призначення				натрію
					тіосульфату
Рідко використовуються
Клонідін	Центральний a	0,05-0,1 мг на		Орально	Побічні				прояви
	-агоніст	прийом,	можна		сухість			в		роті,
		повторити до 0,8			сонливість
		мг/загальний
		прийом
Еналпрілат	Інгібітор АПФ	0,05-0,1 мг на		в/в болюс	Може			викликати
		прийом до 1,25			пролонговану
		мг на прийом			гіпотензію, або гостру
					ниркову
					недостатність
					особливо					у
					новонароджених
Фенолдопам	Агоніст	0,2-0,8 мг/кг за		в/в інфузія	Викликає			незначне
	допамінових	хв.			зниження					АТ
	рецепторів				призначається у дітей
					старше 12 років.
Ізрадіпін	Блокатор	0,05-0,1 мг на		орально	Стабільність суспензії
	кальцієвих	прийом
	каналів
Міноксіділ	Вазодилятатор	0,1-0,2 мг на		орально	Довгодіючий
		прийом			оральний
					вазодилятатор

Вегетативні кризи

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ		106/417
Пароксизмальна вегетативна недостатність -	це клініко-патогенетична форма, що

характеризується вегетативними кризами (пароксизмами), які провокуються емоційними, розумовими чи фізичними навантаженями, зміною погоди.

Вагоінсулярний криз (парасимпатичний криз, Говерса синдром) – вегетативно-судинний криз з

вираженою перевагою парасимпатичних реакцій.		Характеризується раптовим	болем у
епігастральній ділянці,	супроводжується	уповільненням пульсу,	падінням

АТ, утрудненим диханням, загальною слабістю, звуженням зіниць, запамороченням, нудотою, холодним потом, блідістю шкіри, прискореним сечовипусканням, проносом, падінням температури тіла. Описав у 1907 р. англійський невропатолог W. Gowers (1845-1915).

Симпато-адреналовий криз	(Кенона синдром) – вегетативно-судинний криз з	вираженою
перевагою симпатико-тонічних	проявів: розширення зіниць, блідість шкіри,	тахікардія,

підвищення АТ, озноб, гіперглікемія, рухові порушення, відчуття страху, поліурія. Описав у 1911 р. американський нейрофізіолог W. Cannon (1871-1945).

Криз змішаний – вегетативно-судинний криз змішаного характеру, який виявляється комбінацією клінічних ознак симпатико-тонічних і парасимпатико-тонічних реакцій.

Терапія кризів

При симпатико-адреналових кризах ( гіпертонічних) призначають:

-забезпечити спокій

-β-адреноблокатори з метою усунення тахікардії та порушень серцевого ритму

(анапрілин – 20-40 мг під язик, обзидан), При відсутності ефекту – лабеталол 50-100 мг в/в краплинно

-седативна терапія ( седуксен, реланіум – 1 таб. 5 мг. Або 1-2 мл в/м)

-сечогінні ( фуросемід -1-2 мл в/м)

При вагоінсулярних атаках : заспокоїти дитину, дати настоянку валеріани, кордіамін.рекомендують підшкірне введення атропіну, призначення атропіноподібних препаратів (Беллоїд, Беллатамінал), аміназин

Матеріали методичного забезпечення

Тести

У дівчини 13 р. на протязі 6 останніх місяців на фоні емоційних переживань з’явилися приступи задишки, відчуття нестачі повітря разом з болями в серці, сердцебиттям, відчуттям тривоги, хвилювання. Після приступу відмічається загальна слабкість, сонливість. ЧСС – 75 на хв. АТ – 90/60 мм рт. ст. Ваш попередній діагноз:

А. Неревматичний кардит В. Бронхіальна астма, приступний період

С. Астеноневротичний синдром D. Пароксизма льна тахікардія

Е. Вегето-вісцеральна дисфункція *

Ситуаційна задача

Дитина віком 10 років поступила із скаргами на різкі головні болі, нудоту, періодичні блювання. Подібні симптоми спостерігаються впродовж року. На приймальному покої зафіксовано АТ

170/110 мм.рт.ст.

1.Ваш попередній діагноз

2.Складіть план обстеження.

3.Призначте лікування ( невідкладна терапія та подальше лікування).

Відповідь: 1. Синдром артеріальної гіпертензії. Гіпертонічний криз.

3.Заг.ан.крові, аг.ан.сечі, біохімічний аналіз крові ( електроліти, ліпіди, цукор, креатинін, сечовина), ЕКГ, Ехо-КГ, УЗД нирок, надниирників, ангіографія судин нирок, консультація невропатолога, судинного хірурга, ендокринолога.

4.Анапрілин 20 мг суб лінгвально ( при відсутності ефекту лабеталол 50 мг в/в). Планова терапія антигіпертензивна після встановлення кінцевого діагнозу.

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

107/417

Список літератури:

1.Белозеров Ю.М. Детская кардиология. – М.:Медпресс-информ. – 2004. – 600 с.

2.Волосовець О.П., Савво В.М., Кривопустов С.П. Вибрані питання дитячої кардіоревматології.

– Х.: «ТНЦ», 2006. – 256 с.

3.Первинна артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків /За ред. В.Г. Майданника, В.Ф.

Москаленка. - К. - 2007.- 389 с.

4.Коровина Н.А., Гаврюшова Л.П., Творогова Т.М. Вегетативные дистонии у детей / пособие для врачей/ М., 2000. - 62 с.

5.Мутафьян О.А. Артериальные гипертензии и гипотензии у детей и подростков . –Спб.: Невский диалект, М.:Издательство БИНОМ, 2002. – 144 с.

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

108/417

Змістовий модуль 3.

Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань органів травлення у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах

Конкретні цілі:

-визначити різні клінічні варіанти та ускладнення при захворюваннях органів травлення;

-визначити тактику ведення хворого при захворюваннях органів травлення;

-демонструвати вміння ведення медичної документації при захворюваннях органів травлення;

-планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при захворюваннях органів травлення;

-проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при захворюваннях органів травлення;

-діагностувати невідкладні стани та надавати екстрену допомогу при захворюваннях органів травлення.

Тема 13.Диференційна діагностика функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей. (проф. Няньковський С.Л., доц. Івахненко О.С. )

Провідні клінічні симптоми та синдроми при функціональних та органічних захворюваннях шлунку (функціональній диспепсії, рефлексній хворобі, гастритах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки). Роль клініко-лабораторних і інструментальних методів дослідження в діагностиці функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту, гастриту гастродуоденіту, виразкової хвороби. Клініко-інструментальні дослідження та диференціальна діагностика диспепсичного , абдомінального больового синдрому. Клінічні варіанти перебігу виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Тактика ведення дітей при функціональних та органічних захворюваннях шлунку. Діагностика ускладненого перебігу виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей, тактика лікаря загальної практики, надання невідкладної допомоги. Профілактика функціональних та органічних захворювань шлунку дітей.

1. Конкретні цілі змістового модулю:

Конкретні цілі:

1.визначати різні клінічні варіанти та ускладнення функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей.

2.визначати тактику ведення хворого при найбільш функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей.

3.демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією системи травлення

4.планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей.

5.проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей.

6.ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених функціональних та органічних захворювань шлунку у дітей.

2. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Розповсюдженість гастроентерологічних захворювань від 0 до 14 років складає 79,3 на 1000 дітей, з підйомом в 5-6 та 9-12 років.

Захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки найбільш розповсюджені серед хвороб органів травлення у дітей і складають 58-76% в структурі дитячої гастроентерологічної патології. З них: функціональні розлади травлення – 20%; хронічний гастродуоденіт – 50%; хронічний гастрит – 4%; хронічний дуоденіт – 2%; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки – 5-6%

Дослідження останніх років свідчать про збільшення частоти цих захворювань у дитячій популяції України.

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

109/417

Медико-соціальне значення цієї проблеми обумовлене значним поширенням цих захворювань, їх рецидивним прогредієнтним перебігом, ймовірністю розвитку тяжких ускладнень.

2. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ

Дисципліни	Знати	Вміти
Анатомія,	Анатомо-
фізіологія.	фізіологічні
Біохімія	особливості травної
	системи.
Пат.анатомія,	Особливості
пат.фізіологія	гормональної та
	неврологічної
	регуляції
	шлункової секреції,
	процесів травлення,
	морфологічні зміни
	зі сторони слизової
	оболонки шлунка і
	12-палої кишки,
	печінки, жовчних
	ходів, підшлункової
	залози, механізм
	утворення ерозій,
	механізм
	презентації
	клінічних ознак,
	інтерпретація
	результатів
	аналізів.
Пропедевтика	Анатомо-	Провести
дитячих хвороб	фiзiологiiчнi	пальпацію та
	особливостi,	перкусію травної
	методика	системи дитини,
	дослідження	визначити і
	травної системи у	інтерпретувати
	дітей.	отримані
		показники.
Фармакологія	Групи препаратів,	Призначити
	які використо-	необхідні
	вуються для	препарати з
	лікування	врахуванням
	захворювань	стану дитини,
	травної системи	його віку і ваги,
	(прокінетики,	особливостей
	антисекреторні	індивідуальних
	препарати,	реакцій.
	антигелікобактерні	Вміти виписати
	препарати,	рецепти.
	цитопротектори,
	жовчогінні,
	ферментні
	препарати,
	репаранти).

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ

110/417

3. МАТЕРІАЛИ ДО АУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Традиційно, всі патологічні стани, які виникають в будь-якій системі людського організму, поділяються на органічні та функціональні. Органічна патологія пов’язана із пошкодженням структури того або іншого органа, ступінь вираженості якого може коливатися в дуже широких межах від грубої аномалії до тонкої ензимопатії. При функціональних розладах (ФР) вказаних пошкоджень не знаходять. Згідно широко розповсюдженому визначенню функціональних розладів по D.A Drossman (1994), вони представляють собою “різну комбінацію гастроінтестінальних симптомів без структурних або біохімічних порушень”. Вразливість такого визначення ФР існує в його залежності від теперішнього рівня наших знань, і можливих методів дослідження, які не дозволяють виявити ті чи інші структурні порушення, що ставить під сумнів сам факт існування цієї групи захворювань. Діагностика функціональних захворювань представляє деякі труднощі, так як потребує залучення великого числа сучасних методів обстеження для виключення органічної патології.

Сьогодні, говорячи про функціональні розлади органів травлення, за звичай мають на увазі порушення моторики, пов’язані з дисфункцією нервової або гуморальної регуляції. Слід відмітити, що крім моторної функції, органам травлення притаманні функції секреції, адсорбції, всмоктування, які також можуть бути порушені.

Всі моторні порушення травного тракту можна сгрупувати таким чином:

Зміни пропульсивної активності (зниження – підвищення);

Зміни тонусів сфінктерів (зниження – підвищення);

Поява ретроградної моторики;

Виникнення градієнта тиску в суміжних відділах травного тракту.

Порушення моторики органів травлення будь-якого походження викликають вторинні зміни, головним із яких є порушення процесів травлення та всмоктування, а також мікробіоценозу кишечника. Перераховані розлади збільшують моторні дисфункції, завершуючи патогенетичне “замкнуте коло”.

Функціональна диспепсія (ФД) - це симптомокомплекс, що включає в себе біль, дискінетичні прояви, локалізовані в епігастральній та пілородуоденальній ділянках, при якому в процесі ретельного обстеження пацієнта не вдається виявити яке-небудь органічне захворювання. Причини: вегетативні дисфункції внаслідок перинатального ураження центральної нервової системи гіпоксичного або травматичного ґенезу, порушення ритму та режиму харчування, харчова толерантність і глистяні інвазії. Основним фактором патогенезу функціональної диспепсії є порушення моторики шлунка і дванадцятипалої кишки внаслідок порушень нейрогуморальної регуляції. З врахуванням патофізіологічних механізмів Римський консенсус III розділив ФД на два нових варіанта: 1) диспепсичні симптоми, які викликаються прийомом їжі (meal-induced dyspeptic symptoms – PDS), або диспепсичні симптоми які індуковані їжею – постпрандіальний дистрессиндром (ПДС) та 2) epigastric pain syndrome (EPS) – синдром епігастрального болю, або епігастральний больовий синдром (ЕБС).

Важливо розрізняти ФД та патологію стравоходу. В матеріалах Римського консенсусу III констатується, що печія та диспепсія надзвичайно поширені і можуть існувати одночасно. Наявність печії не виключає діагнозів ПДС або ЕБС. При домінуванні диспепсичних скарг гастроезофагальна рефлексна хвороба є супутнім діагнозом. Поряд з визначенням ознак ФД необхідно виключити пенкреатопатії, синдром подразнених кишок (СПК) та біліарні розлади.

Клінічні варіанти функціональної диспепсії :

•Виразкоподібний (локалізований) біль в епігастрії, голодний біль, що проходять після прийому їжі або антацидів; під час або після їжі, біль не супроводжується порушенням характеру і частоти випорожнень.

•Дискінетичний (раннє насичення, почуття важкості, метеоризм, нудота, блювота). Ці симптоми не пов'язані з прийомом їжі і фізичними вправами.

Діагностичні критерії функціональної диспепсії: