V.I.I. Активність особистості та її джерела

Проблема активності особистості — проблема суб'єк­тивного реагування особистості на вплив біосоціального се­редовища. Звертаючись до аналізу джерел активності осо­бистості, ми відповідаємо на запитання: які спонукальні психологічні сили змушують людину ставити перед собою ту або іншу мету й домагатися її втілення? Відповівши на це запитання, ми дістаємо можливість зазирнути до анатомії діяльності людини й поведінки, найінтимніших сторін жит­тя особистості, іншими словами, до її мотиваційної сфери.

Йдеться про явище, яке посідає досить суттєве місце в життєвій психології людини. В процесі активного спілку­вання людей, досягнення ними взаєморозуміння, у праг­ненні з'ясувати причини поведінки іншої людини завжди присутнє те, що називається мотивом учинку — спонукою, яка приводить до його здійснення.

Більшість дій людини має цільовий характер. Напри­клад, людина змінює роботу, професію, починає або кидає навчання, залишає сім'ю, чинить кривду тощо. За спроби зрозуміти й пояснити цей учинок неминуче постає пи­тання: які ж були чинники цього, чим людина керувалася, який мотив (або мотиви) її вчинку? Людина вдається до дії тому, що поставила перед собою якусь конкретну мету: змі­нити свій спосіб життя, досягти успіху в якій-небудь галузі, подолати власні недоліки, забезпечити собі добрий заро­біток тощо. Але не кожна мета, яка виникає перед люди­ною, стає тим, що підштовхує до дії. Лише мета, яка має для людини привабливу силу, може протягом певного від­тинка життя спрямовувати її психічну активність, роздуми, думки. В людини з'являється досить сильна внутрішня пот­реба в дії, виникає могутня спонука, яка й приводить її до вчинку.

Основу мотиваційної сфери особистості становлять пот­реби -— динамічно-активні стани особистості, що виража­ють її залежність від конкретних умов існування і породжу­ють діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності. В процесі діяльності відбувається як розвиток особистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби — це рушійна сила розвитку особистості.

Одна з властивостей потреб — їх пасивно-активний ха­рактер. З одного боку, вони задаються людині умовами її біосоціального існування й пов'язані з виникненням дефі­циту в нормальній життєдіяльності — соціальній або біоло­гічній. З іншого — потреби детермінують активність, спря­мовану на усунення цього дефіциту. Особливість нервово-психічного напруження полягає в тому, що воно містить потребу у своєму послабленні як передумови зняття напру­ження.

Іншою властивістю потреб є їх суб'єктивно-об'єктивний характер. У процесі мотивацій суб'єктивна й об'єктивна сторони потреби виступають як єдність протилежностей.

Суб'єктивний бік потреби характеризується кількома мо­ментами:

а) конкретний нестаток, потреба;

б) суб'єктивне середовище потреби, фон, тобто внут­ рішня система потреб, рівень їх розвитку й стану в цю мить, які посилюють або послаблюють імпульс до дії;

в) суб'єктивні засоби задоволення потреб;

г) суб'єктивна цінність — значущість задоволення пот­ реби й зусилля, необхідного для її задоволення.

Об'єктивний бік потреби: а) об'єкт нестатку, потреби;

в) об'єктивне середовище — ситуація, що сприяє або не сприяє її задоволенню;

в) об'єктивні шляхи —-засоби, можливості задоволення

потреби;

г) об'єктивна цінність — значущість задоволення пот­ реби й зусилля, необхідного для її задоволення.

Однією з головних властивостей потреб є предметність. Стан потреби характеризується чіткою предметною спрямо­ваністю. Причому ця орієнтованість на зовнішній світ при­пускає включення цього зовнішнього в певній якості до внутрішньої системи життєдіяльності людини. Потреба в предметі відчувається заради його опанування як необхід­ного, але відсутнього в дану мить компонента системи в цілому. Потреба — це завжди відчування нестачі в чомусь певному. Цим пояснюються чітка автономність і диферен­ційованість потреб у свідомості особистості. Потреби жорст­ко «заземлені» й «прив'язані» до певних об'єктів і явищ

зовнішньої дійсності.

Суттєвим аспектом потреб є їх суспільна -особистісний ха­рактер. Потреби індивіда пов'язані з потребами суспільства,

вони формуються й розвиваються в контексті розвитку ос­танніх, їх не можна зрозуміти, не досліджуючи історичний розвиток суспільства. Аналізуючи потреби індивіда, треба враховувати особливості тих спільнот, до яких він належить. Належність до спільноти є однією з найважливіших детер­мінант мотиваційної сфери особистості. Оскільки будь-який індивід належить до низки людських спільнот, а в процесі його розвитку кількість спільнот змінюється, природно змінюється і система його потреб. Розвиток цієї системи не є процесом, який розгортається тільки «від індивіда», він є результатом розвитку його зв'язків з іншими людьми. Вклю­чаючись до кожної нової спільноти, особистість засвоює її потреби.

У. 1.2. Класифікація потреб

Потреби, притаманні людині, можна поділити на базові, похідні та вищі.

1. Базові потреби — це потреби в матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності й відпо­чинку. Вони диктуються об'єктивними законами життя ін­дивіда в суспільстві та його розвитку як особистості. Кожна з базових потреб може мати різні рівні розвитку, пов'язані насамперед з певними етапами розвитку особистості. Так, потреба в діяльності має градації від потреби в «розрядці енергії» до потреби у праці; у спілкуванні — від аморфного нестатку в іншій людині до вищих форм прихильності до певної особистості (або спільноти); у пізнанні — від еле­ментарної допитливості до палкого пошуку істини; у від­починку — від потреби в релаксації й сні до тимчасової ізоляції від звичних форм суспільного життя.

2. Похідні потреби формуються на основі базових. До них належать естетичні потреби, потреба в навчанні.

2. Вищі потреби включають насамперед потреби у твор­ чості й творчій праці.