V.3.2. Психологічні аспекти прийняття рішень

Психологічна теорія прийняття рішень, за словами польського дослідника Ю. Козелецького, являє собою «сис­тему тверджень про справжню поведінку людини в процесі вибору рішення. На відміну від теорії раціональних рішень, яка є нормативною, психологічна теорія прийняття рішень має дескриптивний характер». На думку автора, психоло­гічна теорія прийняття рішень виконує три основні функції:

1. функцію передбачення, що дає змогу з великою вірогід­ ністю передбачити особливості поведінки людей, які прий­ мають рішення в даній ситуації;

1. функцію пояснення, яка дає можливість пояснити люд­ ський механізм вибору дії; найбільшу пояснювальну цін­ ність має визначення послідовності, в якій відбувається ін- теріоризований процес вибору;

1. практичну функцію; найбільшу практичну цінність ста­ новлять знання про дії щодо прийняття рішень, які вико­ ристовуються у процесі створення діагностичних систем або оптимізації персональних рішень.

Дошкульне місце психологічної теорії прийняття рішень полягає в тому, що немає певності в екологічній безпеці реалізації багатьох її тверджень; невідомо, чи поширюються закони вибору, відкриті в лабораторії, на сферу найсклад­ніших рішень, які приймають люди в реальних соціальних системах — промисловості, армії, адміністративних органах.

В. Ф. Рубахін розглядає процес прийняття рішення через виділення його складових: психофізіологічної, пов'язаної з нейрофізіологічними основами прийняття рішення; логіко-психологічної, що полягає в переформулюванні задачі на під-задачі; операційної, пов'язаної з вибором і використанням системи операцій для інформаційної підготовки рішення, а також побудови й перевірки гіпотез у межах задачі; функціо-пально-динамічної, пов'язаної з реалізацією комплексу внут­рішніх психологічних механізмів (логічних, імовірнісних, реф­лексивних та ін.); особистісної, пов'язаної з впливом моти-ваційно-установчої та емоційно-вольової сфер на перебіг інформаційних процесів; формалізованої, пов'язаної з кіль­кісною оцінкою переробки інформації, прийняттям рішен­ня та побудовою формальних моделей процедур, що розгля­даються.

Дж. Міллер, Ю. Галантер, К. Прібрам розглядають інфор­маційну основу діяльності, поведінки через співвідношення

образу й плану. Всі накопичені та організовані знання організму про самого себе і про світ, у якому він існує, становлять образ. Будь-який ієрархічно побудований процес в організмі, здатний контролювати порядок або послідов­ність певних операцій, являє собою план. Між ними існує обопільний зв'язок. Зміни в образі відбуваються лише вна­слідок виконання планів, а внести зміни в плани можна тільки на основі інформації, що існує в образі.

В інженерній психології для позначення внутрішніх засобів діяльності закріпилося поняття «концептуальна мо­дель», яке значною мірою відповідає поняттям образ і план. Дослідники процесу розв'язання практичних задач устано­вили, що в людини-оператора створюється мислена модель сукупності можливих дій, формуються образно-концепту­альні моделі, котрі становлять основу для управління діяль­ністю. При цьому необхідно розрізняти постійні (малозмін-ні, зберігаються в довгочасній пам'яті, формуються і за­своюються великою мірою в процесі навчання) та опера­тивні (мінливі, динамічні, функціонують на рівні опера­тивної пам'яті; формуються на основі постійних моделей у процесі виконання як предметної, так і розумової діяль­ності) концептуальні моделі.

В інформаційному забезпеченні діяльності, поведінки тіс­но переплітаються природні (індивідуально-типологічні) та життєво набуті (сенсорні, перцептивні, інтелектуальні схе­ми, моделі) здібності людини як суб'єкта діяльності щодо оцінки різних ігрових, навчальних, професійно-трудових, по­бутових ситуацій та прийняття рішення.

Процес інформаційного обслуговування діяльності, по­ведінки включає: 1) пізнавальні процеси (відчуття, сприй­мання, уявлення, пам'ять, мислення, уяву); 2) розумові здіб­ності (операціональні характеристики міркування як базово­го індикатора інтелекту); 3) розумову працездатність (часові межі активної розумової праці) та розумову витривалість (об'ємні характеристики оперативної пам'яті).