- •II. 1.8. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •II. 1.9. Особистість у теорії с. Л. Рубинштейна
- •II. Їло.Теорія діяльності о. М. Леонтьева та поняття особистості
- •II. 1.11. Погляди б. Г. Ананьева на особистість
- •II.2.1. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •11.2.4. Діяльність та особистість
- •II.2.7. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •II.3.1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •II.3.2. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •II.3.3. Рушійні сили розвитку особистості
- •11.3.5» Розвиток самосвідомості в онтогенезі
- •III. 1.1. Поняття про відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу
- •111.1.4. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •III,2.2. Види пам'яті
- •Iil2.4. Мнемічні властивості особистості
- •III.2.5. Вивчення пам'яті
- •III.2.6. Розвиток пам'яті
- •Iil2.7. Виховання пам'яті
- •16. Норман д. Память и научение / Пер. С англ. Москва, 1985.
- •19. Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти / Под ред. Ю. Г. Гиппенрейтер, в. Я. Романова. Москва, 1979.
- •20. Шабанов п. Д., Бородкина ю. С. Нарушения памяти и их коррекция. Ленинград, 1989
- •21. Шадриков в. Д., Черемошкина л. И. Мнемические способ ности: развитие и диагностика. Москва, 1990.
- •II 1.3.6. Вивчення властивостей уваги
- •III.4.L Поняття про мислення. Мислення як процес
- •Iil4.2. Класифікація видів мислення
- •Iil4.4. Проблемна ситуація і задача. Проблемне навчання
- •III.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
- •111.51 Уява і творчість
- •111.5.1. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви
- •Iil5.2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •III.5.3. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •III.5.4. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •IV.2.2. Емоції й почуття
- •IV.2.3. Воля
- •IV.3.2. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенш особистості
- •V.I.I. Активність особистості та її джерела
- •V.I.3. Потреби й мотиви
- •V.L.4. Мотиви та цілі діяльності
- •V.L.5. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •V.L.6. Спрямованість особистості
- •V.L.9. Воля і мотив
- •V.L. 10. Мотиви і навички
- •V.2.I. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •V.2.2. Психомоторика в складі діяльності
- •V.2.3. Формування сенсомоторних навичок
- •V.2.4. Зумовленість дій головними ознаками праці
- •V.3.I. Інформаційна основа діяльності
- •V.3.2. Психологічні аспекти прийняття рішень
- •V.3.3. Обробка інформації в процесі прийняття рішень
- •V.4.I. Загальна характеристика регуляторних процесів
- •V.4.2. Склад саморегуляції діяльності, поведінки
- •V.4.3. Слово у складі саморегуляції
- •V.5.2. Загальні ознаки ісд
- •V.5.3. Визначальні ознаки ісд
- •VI. 1 соціалізація особистості
- •VI. 1.1. Загальна характеристика процесу соціалізації
- •VI.1.2. Ефекти соціалізації
- •VI. 1.3. Соціальні атитюди та диспозиції
- •VI.2.1. Основні параметри групи
- •VI.2.3. Закономірності функціонування малих груп
- •VI.3.1. Привабливість і взаємовплив
- •VI.3.2. Механізми взаємовпливу
- •VI.3,3. Типи міжособистісних стосунків
- •VI.4.4. Вербальна комунікація
- •VI.5.1. Види взаємозв'язку в спільній діяльності
- •Vl5.2. Сумісність та спрацьованість
- •VI.5.3. Соціально-психологічний клімат
- •VI.6.1. Стадії міжособистісного розуміння
- •VI.6.2. Адекватність розуміння поведінки інших людей
- •VI.6.3. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •VI. 7.1. Структура конфлікту
- •VI. 7.2. Динаміка конфлікту
- •VI.7.3. Функції та типологія конфліктів
- •VI. 7.4. Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •VII. 1.1. Структура ергономічних властивостей і загальних ергономічних вимог
- •VI 1.1.2. Упровадження ергономічних знань
- •9 Сталин в. В. Психологические проблемы основы семейной терапии // Вопр. Психологии 1982. № 4.
II.3.1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
Розвиток людської особистості вивчався відомими психологами — Ж. П'яже, Л. С. Виготським, С. Л. Рубін-штейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним, Б. Г. Анань-євим, О. В. Запорожцем, Н. С. Лейтесом, Б. М. Тепловим, Д. Б. Ельконіним, Л, І. Божович, В. В. Давидовим, А. В. Венгером, Ш. О. Амонашвілі та багатьма іншими. Характеристику психічного розвитку особистості дав Г. С. Кос-тюк, розробивши принцип розвитку у психології, що є центральним у розумінні природи психічного розвитку особистості,
За положеннями цього Іфишщпу, розвиток людської особистості — це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Кількісні зміни, тобто збільшення одних і зменшення інших її ознак, зумовлюють виникнення якісно нових і знищення старих психічних властивостей. Кількісні та якісні зміни особливо помітні в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час перетворюється із зародкової клітини в людську істоту. Після народження дитини також відбуваються кількісні та якісні зміни у будові організму, функціонуванні його як цілого й окремих його органів, що характеризує процес його дозрівання.
Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів онтогенезу. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.
Психіка дитини формується з віком та ускладнюється як структурно організована динамічна система. Виникають нові психічні якості, нові складні психічні структури внаслідок диференціації наявних структур, виділення окремих функцій і нової їх інтеграції, тобто об'єднання у нове ціле. Процес психічного розвитку йде не від елементів до цілого, а від структурно нижчого до вищого цілого. Онтогенез психіки
виступає як незворотна послідовність ускладнюваних структур, у якій генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають їх у себе в зміненому вигляді.
Онтогенез психіки відбувається не по прямій, а по спіралі. Кожна нова психічна структура виникає на основі попередньої. Більш ранні структури не зникають з появою пізніших, в індивіда завжди є можливість повернутися до них.
Ускладнення психічних структур при переході від нижчих до вищих рівнів психічного життя стосується всіх сторін психічного розвитку — мотиваційного плану психічної діяльності дитини (комплекси потреб, інтересів та інших спонукань до дій), змістового боку психічних процесів (системи уявлень, знань, понять про об'єктивну дійсність), операційного їх плану (системи дій, операцій, навичок), всієї психічної діяльності загалом.
У процесі психічного розвитку дитини дифузні прояви її активності перетворюються, за даними Г. С. Костюка, в дії, регульовані образами об'єктів, що їх викликають. Ці дії ведуть до збагачення чуттєвого пізнання світу. Сприйняття об'єктів спочатку включається в акти спілкування дитини з дорослими, які її доглядають, її хапальних та інших дій, а далі воно перетворюється на особливу перцептивну дію, спрямовану на споглядання об'єктів, спостереження за ними, обстеження їх, виділення характерних ознак і утворення цілісних образів об'єктів. Водночас формуються і так звані мнемічні, репродуктивні дії, що характеризують розвиток пам'яті. Розвивається мислення, переходячи від наочно-дійової до наочно-образної та поняттєвої форми. Складаються емоції та почуття.
Під час набуття дитиною досвіду постають різні види її предметної діяльності, що спричинює подальший розвиток психіки дитини. Взаємозв'язок психіки і діяльності стає джерелом прогресивних змін. Кожному віковому етапу психічного розвитку властива своя провідна діяльність, у якій, за О. М. Леонтьєвим, передусім задовольняються актуальні потреби індивіда, формуються мотиваційні, пізнавальні, ці-леутворювальні, операційні, емоційні та інші процеси. Це такі види, як пізнавальна діяльність, спілкування, гра, виконання доручень дорослих, навчання, праця, творчість.
Упродовж психічного розвитку і становлення різних видів діяльності складаються психічні властивості індивіда, що являють собою потенційну форму існування процесів і дій,
які зберігаються й тоді, коли актуально не функціонують. Це розумові, емоційні, вольові, моральні й трудові якості індивіда, характерні риси його свідомості і самосвідомості.
Створюється система психічних властивостей підростаючого людського індивіда — особистість. Особистість здатна усвідомлювати навколишнє буття, виділяти себе із середовища, виходити за межі минулого і теперішнього, прогнозувати своє майбутнє, передбачати не тільки близькі, а й більш віддалені результати своїх дій, усвідомлювати норми суспільної поведінки і керуватися ними. Розвиток свідомості особистості полягає у формуванні світорозуміння, переконань, які забезпечують її моральну стійкість, здатність підпорядковувати нижчі спонукання вищим мотивам діяльності, тримати правильну лінію у своїй поведінці.
Формування системи психічних властивостей підростаючого індивіда, його свідомості та самосвідомості є необхідною умовою становлення його як суспільної істоти, як суб'єкта спілкування з іншими людьми, майбутнього носія суспільних відносин. Індивід поступово стає таким суб'єктом, вступаючи у відносини в доступній для нього формі, виконуючи функції й обов'язки, які покладаються на нього у сім'ї, в школі, у виробничому колективі тощо.
З розвитком особистості виявляються типологічні й індивідуальні відмінності. Вони полягають у функціональних особливостях нервової системи, темпераменті, у потребах, інтересах, характерологічних рисах дітей та підлітків, моральних, вольових, емоційних, розумових якостях, рівневі розвитку здібностей тощо. При цьому складається неповторна специфічність особистості — її індивідуальність.