V.5.2. Загальні ознаки ісд

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вва­жаються такі:

1. стійка система прийомів і способів діяльності;

1. зумовленість цієї системи певними особистими якос­ тями;

1. функціонування системи як засобу ефективного при­ стосування до об'єктивних вимог (ситуації).

2. З ІСД пов'язуються не всі характерні особливості діяль­ності, а лише зумовлені типологічними властивостями не­рвової системи.

Типологічне зумовлений ІСД формується упродовж жит­тя. Про це свідчить хоча б той факт, що певний стиль властивий далеко не всім людям, які належать до одного типу нервової системи й темпераменту, а лише деяким. Од­на з умов формування ІСД — позитивне ставлення до ді­яльності. Його роль полягає в тому, що при формуванні ІСД людина активно шукає такі прийоми й способи дій, які б дали можливість їй найкраще виконати завдання. Актив­ний пошук доцільних способів дії має провідне значення у формуванні ІСД.

Головна ознака ІСД — узагальнюючий, визначальний характер способів і прийомів, що застосовуються людиною для розв'язання задач у різних ситуаціях. Ще одна важлива ознака ІСД — специфічне співвідношення орієнтувальної й виконавчої діяльності. Виділено два основні типи такого співвідношення: 1) мислений план дії надто деталізований і більшою мірою створюється до початку її виконання. В процесі виконання він змінюється, але дуже мало (частко­во); 2) мислений план дії до її виконання дуже схематич­ний, має загальний (цілісний) характер, а в процесі вико­нання він значно деталізується і видозмінюється. У першо­му випадку пізнавальна, орієнтувальна діяльність здійсню­ється переважно до початку виконання і лише пізніше по­єднується з виконавчою. У другому — перебіг пізнавальної й орієнтувальної діяльності відбувається здебільшого одно­часно. Перший тип простежується в людей зі слабкою й інертною нервовою системою, другий — із сильною і рухливою.

Триваліші й ретельніші підготовчі дії характерні для лю­дей з нервовою системою, особливістю якої є підвищена збудливість у незнайомих ситуаціях. Отже, в даному разі в підготовчих діях компенсується деяка невпевненість у вико­навчій діяльності. У досліджуваних сильного типу орієнту­вальні й виконавчі дії не виділяються в самостійні акти поведінки, оскільки такі особистості виявляють малу три­вожність щодо організації наступної дії та здатність темпо­вого забезпечення виконання актуальної (поточної) дії.

V.5.3. Визначальні ознаки ісд

У дослідженнях, спрямованих на виявлення ІСД пра­цівників виробничої сфери та учнів ПТУ, було встановлено три визначальні фактори ІСД:

1. Динаміка входження в роботу й рівень утомлюваності: сильні — характерна невисока втомлюваність, відрізняють­ ся поступовим втягуванням у роботу, надають перевагу ро­ боті з товаришами чи колегами; слабкі — більше потребу­ ють відпочинку, надають перевагу праці в тиші у спокійних умовах.

1. Обсяг розумової праці: сильні — підготовчі, виконавчі та контрольні дії поєднані; виправлення та доповнення вно­ сять під час роботи, можуть протягом тривалих проміжків часу поєднувати виконання кількох завдань; відрізняються конспективністю мовлення, надають перевагу усному мов­ ленню; слабкі — планують завчасно: підготовчі, виконавчі, контрольні дії можуть виступати як самостійні; виправлення та доповнення вносять під час перевірок, беруться за нову роботу тільки після закінчення попередньої; відрізняються складними мовними конструкціями, надають перевагу пись­ мовому мовленню.

1. Рівень нервового напруження: сильні — в ситуації на­ пруження орієнтувальні, виконавчі та контрольні дії ще біль­ ше поєднуються; загальний термін виконання завдання ско­ рочується; слабкі — в екстремальних ситуаціях орієнту­ вальні, виконавчі, контрольні дії ще більше розмежовують­ ся; загальний термін виконання збільшується.

Стильові особливості були виявлені і в праці вчителя. Умовно в його діяльності можна виділити підготовчі й ви­конавчі дії. Характерним для діяльності вчителя з інертною нервовою системою є те, що він пожвавлює роботу класу не високою динамікою поведінки (темпова гра), яка склада­ється експромтом, а завчасним створенням певних умов і використанням заздалегідь підготовлених засобів впливу на учнів (емоційно насичений і різноманітний матеріал). На­сиченість уроку, який проводить учитель з рухливою нерво­вою системою, забезпечується саме темповою грою, екс­промтом.

Для правильного керівництва процесом навчання треба зважати на різні особливості темпераменту учнів і відпо­відно до них вибирати методи формуючого впливу, створю­ючи найбільш сприятливі умови навчання й застосовуючи

при цьому адекватні засоби. Школяреві треба допомогти знаходити у себе найменш константні, найбільш придатні для навчання якості й компенсовувати стійкі константи, що можуть блокувати успіх.

Дослідження виявили певні закономірності співвідношен­ня орієнтувальної й виконавчої діяльності інертних та рух­ливих типів, які треба враховувати при організації навчання:

тривалість процесу засвоєння початкових виробничих на­вичок та умінь в інертних і рухливих учнів неоднакова; в інертних він розтягнутий у часі;

в інертних орієнтувальна діяльність більш розгорнута й розтягнута; у рухливих вона динамічна; існують відмінності у виконавчих можливостях учнів;

інертні успішніше виконують повільні, рівномірні рухи, а рухливі — швидкі.

Вивчення особливостей засвоєння знань та умінь у зв'язку з типологічними особливостями учнів дає змогу накреслити деякі шляхи індивідуалізації навчання.

15. Який вплив справляють емоції на перебіг пізнаваль­ них процесів?

15. Які існують психологічні рівні регуляції дій?

15. Дайте порівняльну характеристику процесуальної та осо- бистісної саморегуляції.

15. Яку роль відіграє воля в саморегуляції особистості?

Теми рефератів

1 Особистісні детермінанти діяльності, поведінки лю­дини.

2. Психологічна професіографія.

2. Об'ємні і швидкісні характеристики обробки інфор­ мації.

2. Активність і саморегуляція як стрижневі характерис­ тики діяльності, поведінки особистості.

Запитання

для

самоперевірки

1. Охарактеризуйте особливості системного підходу до ви­ вчення діяльності, поведінки особистості.

1. Чим потреби відрізняються від мотивів?

1. Які існують основні підходи до класифікації мотивів діяльності?

1. У чому полягає суть закону Йєркса—Додсона (опти­ муму мотивації)?

1. Які існують основні підходи до визначення складу ді­ яльності?

1. У чому полягає орієнтувальна основа дії?

1. Який склад психомоторики?

1. Дайте класифікацію рухів.

1. Які є етапи формування сенсомоторних навичок?

10. Як класифікуються професії, спеціальності за голов­ ними ознаками праці?

10. Охарактеризуйте інформаційну основу діяльності.

10. Проаналізуйте процес прийняття рішення та його скла­ дові.

13. Яке місце посідає пам'ять у складі інформаційних про­ цесів?

14. Проаналізуйте саморегуляцію як один з основних прин­ ципів існування організму.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

I. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология лич­ ности Москва, 1980.

2 Анохин П. К. Идеи и факты в разработке теории функциональ­ных систем // Психолог, журн. 1984. Т. 5, № 2. С. 107—118.

3. Белявский И. Г. Психология личности. Ростов-на-Дону, 1975.

3. Береговой Г. Т., Завадова H. Д., Ломов Б. Ф., Пономаренко В. А. Экспериментально-психологические исследования в авиации и космонавтике. Москва, 1978.

3. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. Москва, 1983. Т. 3.

3. Гамезо М. В., Ломов Б. Ф., Рубахин В. Ф. Психологические аспекты методологии и общей теории знаков и знаковых сис­ тем // Психологические проблемы переработки знаковой ин-

f формации. Москва, 1977.

7. Гончарук П. А. Психологія навчання. Київ, 1985.

8. Гордеева ff. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура дей­ ствия. Москва, 1982.

8. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Ленинград, 1988.

10. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теорет. и экспер. психол. иссл. Москва, 1986.

II. Завалова Н. Д., Ломов Б. Ф., Пономаренко В. А. Образ в системе психической регуляции деятельности. Москва, 1986.

12. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зави­симости от типологических свойств нервной системы. Казань, 1969.

13 Климов Е. А. Путь в профессию. Ленинград, 1974.

14. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. Москва, 1979.

14. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. Москва 1971.

14. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва. 1975.

14. Личность в мире ценностей: Тезисы докладов научно-прак­ тической конференции. Новосибирск, 1994.

18. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва, 1984.

18. Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека. Пермь, 1972.

18. Миллер Д., Галантер Ю., Прибран К. Планы и структура пове­ дения. Москва, 1965.

21. Нерсесян Л. С., Конопкин О. А. Инженерная психология и проблема надежности машиниста. Москва, 1978.

21. Никифоров Г. С. Самоконтроль человека. Ленинград, 1985.

21. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. 2-е изд. Москва, 1972.

21. Практическая психология: Учебное пособие / Под ред. М. К. Тутушкиной. Санкт-Петербург, 1993.

21. Проблемы дифференциальной психофизиологии. Москва, 1972. Т. 7.

21. Психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Сталина. Москва, 1987.

21. Психологическое обеспечение профессиональной деятельнос­ ти / Под ред. Р. С. Никифорова. Санкт-Петербург, 1991.

28. Психофизиологические исследования интеллектуальной са­ морегуляции и активности. Москва, 1980.

29. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. Моск­ ва, 1979.

30. Розе Н. А. Психомоторика взрослого человека. Ленинград. 1985.

31. Рубахин В. Ф. Психологические основы обработки первичной информации. Ленинград, 1974.

31. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Москва, 1940.

31. Рубинштейн С. Л, Основы общей психологии. Москва, 1946.

34. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В. А. Ядова. Ленинград, 1979.

34. Селиванов В. А. Психология волевой активности личности. Рязань, 1977.

34. Суходольский Г. В. Основы психологической теории деятель­ ности. Ленинград, 1988.

34. Тихомиров О. К. Психология мышления. Москва, 1984.

34. Узнадзе Д. Н. Потребности. Поведение. Воспитание. Москва, 1968.

34. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность / Пер. с нем. Москва, 1986. Т. 1, 2.

34. Хофман И. Активная память. Москва, 1986.

41. Чебыкин А. Я. Эмоциональная регуляция учебно-познаватель­ ной деятельности. Одесса, 1992.

41. Шадриков В. Д. Проблема системогенеза профессиональной деятельности. Москва, 1982.

41. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Мос­ ква, 1978.

41. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации пове­ дения. Москва, 1969.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ

ЗІ