- •II. 1.8. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •II. 1.9. Особистість у теорії с. Л. Рубинштейна
- •II. Їло.Теорія діяльності о. М. Леонтьева та поняття особистості
- •II. 1.11. Погляди б. Г. Ананьева на особистість
- •II.2.1. Індивід, людина, особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •11.2.4. Діяльність та особистість
- •II.2.7. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості
- •II.3.1. Загальна характеристика онтогенезу психічного розвитку особистості
- •II.3.2. Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда
- •II.3.3. Рушійні сили розвитку особистості
- •11.3.5» Розвиток самосвідомості в онтогенезі
- •III. 1.1. Поняття про відчуття та сприймання як початкові ланки пізнавального процесу
- •111.1.4. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку й обробки інформації
- •III,2.2. Види пам'яті
- •Iil2.4. Мнемічні властивості особистості
- •III.2.5. Вивчення пам'яті
- •III.2.6. Розвиток пам'яті
- •Iil2.7. Виховання пам'яті
- •16. Норман д. Память и научение / Пер. С англ. Москва, 1985.
- •19. Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти / Под ред. Ю. Г. Гиппенрейтер, в. Я. Романова. Москва, 1979.
- •20. Шабанов п. Д., Бородкина ю. С. Нарушения памяти и их коррекция. Ленинград, 1989
- •21. Шадриков в. Д., Черемошкина л. И. Мнемические способ ности: развитие и диагностика. Москва, 1990.
- •II 1.3.6. Вивчення властивостей уваги
- •III.4.L Поняття про мислення. Мислення як процес
- •Iil4.2. Класифікація видів мислення
- •Iil4.4. Проблемна ситуація і задача. Проблемне навчання
- •III.4.6. Особистісна зумовленість мислення. Інтелектуальні властивості особистості
- •111.51 Уява і творчість
- •111.5.1. Поняття про уяву. Види і прийоми уяви
- •Iil5.2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси
- •III.5.3. Уява й фантазія. Розвиток уяви
- •III.5.4. Поняття про творчість. Творчість як розв'язування творчих задач
- •IV.2.2. Емоції й почуття
- •IV.2.3. Воля
- •IV.3.2. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенш особистості
- •V.I.I. Активність особистості та її джерела
- •V.I.3. Потреби й мотиви
- •V.L.4. Мотиви та цілі діяльності
- •V.L.5. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
- •V.L.6. Спрямованість особистості
- •V.L.9. Воля і мотив
- •V.L. 10. Мотиви і навички
- •V.2.I. Основні положення психологічної теорії діяльності
- •V.2.2. Психомоторика в складі діяльності
- •V.2.3. Формування сенсомоторних навичок
- •V.2.4. Зумовленість дій головними ознаками праці
- •V.3.I. Інформаційна основа діяльності
- •V.3.2. Психологічні аспекти прийняття рішень
- •V.3.3. Обробка інформації в процесі прийняття рішень
- •V.4.I. Загальна характеристика регуляторних процесів
- •V.4.2. Склад саморегуляції діяльності, поведінки
- •V.4.3. Слово у складі саморегуляції
- •V.5.2. Загальні ознаки ісд
- •V.5.3. Визначальні ознаки ісд
- •VI. 1 соціалізація особистості
- •VI. 1.1. Загальна характеристика процесу соціалізації
- •VI.1.2. Ефекти соціалізації
- •VI. 1.3. Соціальні атитюди та диспозиції
- •VI.2.1. Основні параметри групи
- •VI.2.3. Закономірності функціонування малих груп
- •VI.3.1. Привабливість і взаємовплив
- •VI.3.2. Механізми взаємовпливу
- •VI.3,3. Типи міжособистісних стосунків
- •VI.4.4. Вербальна комунікація
- •VI.5.1. Види взаємозв'язку в спільній діяльності
- •Vl5.2. Сумісність та спрацьованість
- •VI.5.3. Соціально-психологічний клімат
- •VI.6.1. Стадії міжособистісного розуміння
- •VI.6.2. Адекватність розуміння поведінки інших людей
- •VI.6.3. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії
- •VI. 7.1. Структура конфлікту
- •VI. 7.2. Динаміка конфлікту
- •VI.7.3. Функції та типологія конфліктів
- •VI. 7.4. Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •VII. 1.1. Структура ергономічних властивостей і загальних ергономічних вимог
- •VI 1.1.2. Упровадження ергономічних знань
- •9 Сталин в. В. Психологические проблемы основы семейной терапии // Вопр. Психологии 1982. № 4.
VI.2.1. Основні параметри групи
Шляхом соціально-психологічного аналізу досліджуються такі параметри групи, як її склад, структура, групові процеси, норми, цінності, санкції (табл. 12).
Таблиця 12. Параметри сощально-психологічного аналізу групи
Параметр
Характеристика
Склад Ірупи Структура групи
• ,
Групові процеси
Чисельність, характеристика членів групи
Структура комунікацій, структура керівництва та підлеглості, емоційна структура, структура міжособистісних стосунків і т. ін.
Процеси, що організують діяльність групи. Насамперед процеси групової динаміки, що відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: керівництво та лідерство, прийняття групових рішень, вироблення групових норм, формування структури групи
Групові норми та цінності
Певні правила, що встановлені, відпрацьовані та прийняті групою. Норми, що виконують регулятивну функцію і спираються на групопі цінності
Перелік ознак для характеристики складу реальної групи залежить від типу її діяльності.
Це стосується і структури групи. Існує кілька формальних ознак структури групи: структура комунікацій, структура керівництва, підлеглості та ін. Крім того, можна виділяти емоційну структуру групи, структуру міжособистісних стосунків та її зв'язок із функціональною структурою групової діяльності. При розгляді групи як суб'єкта діяльності аналіз структури групової діяльності має включати аналіз функцій кожного члена групи. Співвідношення цих двох структур є співвідношенням «неформальних» та «формальних» взаємин у
групі.
Серед групових процесів треба виділити ті, які організують діяльність групи. Це насамперед процеси групової динаміки, що відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розвиток і розпад. Процесами групової динаміки вважаються керівництво та лідерство, прийняття групових рішень, утворення групових норм, формування структури групи, згуртованість, конфлікти, тобто всі ті процеси, які фіксують і забезпечують психологічні зміни, що відбуваються в групі під час її існування. Важливий аспект групової динаміки — це розвиток групи, його якісно специфічні рівні, особливості різних па-.раметрів групової діяльності на кожному з цих рівнів.
Одним з важливих параметрів функціонування групи є групові норми. Це певні правила, відпрацьовані й прийняті групою. Поведінка членів групи здійснюється відповідно до •групових норм, які виконують регулятивну функцію щодо діяльності групи. Норми тісно пов'язані з цінностями, бо \ всякі правила формулюються тільки на підставі відпрацю-'вання певного ставлення до соціальних явищ, що зумовлене місцем групи в соціальному середовищі, її досвідом в орга--нізації певної діяльності.
Цінності різних соціальних груп не завжди збігаються. 'Норми як правила, що регулюють поведінку та діяльність членів групи, спираються саме на групові цінності. Зміст норм групи включає в себе і загальнозначущі норми, і специфічні, відпрацьовані конкретною групою. Взаємини індивіда і групи можна зрозуміти лише за умови визначення, які норми групи він приймає, а які відкидає, і чому він робить такий вибір. Групові норми сприяють підвищенню стабільності групи, вони не тільки впливають на членів групи, а й становлять основу соціального контролю.
Рис.
57. Класифікація соціальних
груп
Поведінка членів групи залежить від системи очікувань щодо виконання групових норм. Такі очікування (у соціальній психології вони мають назву експектацій — від англ, expectation — очікування) — це різновид соціальних санкцій, що впорядковують систему взаємин і взаємодій у групі. На відміну від офіційних регуляторів поведінки в групі екс-пектації мають неформалізований і не завжди усвідомлюваний характер. Вони характеризуються правом очікування від оточуючих поведінки, що відповідає їх груповому статусу, та обов'язком поводитися відповідно до обгрунтованих очікувань інших людей.
УІ.2.2. Класифікація груп
Одна з найважливіших проблем у соціально-психологічному аналізі груп — їх класифікація (рис. 57).
За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, національність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Люди, що утворюють цю спільноту, ніколи не зустрічаються і нічого не знають один про одного. Реальна група — це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спілкування. Умовні групи частіше виступають об'єктом соціологічного аналізу, а реальні групи досліджуються здебільшого соціальними психологами.
Групи бувають великі і малі. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціаль-
ними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація). У великих групах виробляються суспільні та культурні цінності, традиції громадська думка, соціальні норми. Мала група — це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей об'єднана спільними цілями або завданнями.
За суспільним статусом можна виділити формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні) групи. Формальні групи
мають зовні задані соціальне значущі цілі діяльності. Для них характерні юридично зафіксований статус, нормативно визначені структура (керівництва та підлеглості), права й обов'язки її членів. Неформальна група утворюється завдяки внутрішнім факторам її існування (симпатії, дружбі, спільності інтересів), вона не має юридичного статусу, законодавче не регулюється. Неформальні групи можуть утворюватися як у межах формальних груп, так і поза ними.
За значущістю можна виділити референтні групи та групи належності. Референтна група — це спільність, з якою людина порівнює себе, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Ця група виконує дві функції — нормативну й порівняльну. Нормативна функція виявляється в мотивації: референтна група є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини. Порівняльна функція полягає в тому, що референтна група стає еталоном, за яким індивід оцінює себе та інших. Група належності — це така група, до якої людина реально належить.
Крім того, можна класифікувати групи за рівнем розвитку або спільністю діяльності. За спільністю діяльності виділяють групи з індивідуально-груповою та взаємопов'язаною груповою діяльністю, за рівнем розвитку — дифузні групи, асоціації, корпорації, колективи.
Кожна людина є водночас членом різних соціальних груп, у яких вона формується та самореалізується. У цих групах вона виконує різні соціальні ролі, здійснює різні функції. Зрозуміти особистість, її життєвий шлях означає простежити історію розвитку людини в різних соціальних групах, взаємини з групами, до яких вона входила або входить. Тому для соціальної психології найважливішими є дослідження процесів, які відбуваються в реальних групах і справляють вплив на розвиток особистості.
Кількісно великі утворення людей поділяються на дві групи: ті, що виникли випадково, стихійно та існують незначний проміжок часу (натовп, аудиторія), і групи, що склалися в процесі розвитку суспільства, стійкі у своєму існуванні, посідають певне місце в системі суспільних відносин. Великі групи — це класи, соціальні прошарки, етнічні, професійні, вікові групи (нації, молодь, робітники та ін.), а також партії, суспільні рухи, аудиторії видовищ, колективи великих організацій та підприємств. У великих соціальних групах існують специфічні регулятори соціальної
поведінки — звичаї й традиції, що формують спосіб життя груди, у межах якого розвиваються специфічні форми і мова спілкування, контакти, інтереси, цінності, потреби.
У психології великих груп можна виділити два аспекти: 1) найбільш стале утворення — психічний склад, до якого належать соціальний або етнічний характер, темперамент, традиції, звички; 2) емоційна сфера як більш динамічна характеристика, до якої входять потреби, інтереси, настрої, національні та етнічні почуття.
Психічний склад у таких великих групах, як класи та соціальні прошарки, виявляється в соціальному характері. Останній розглядається як сукупність історичних форм організації діяльності, властивих представникам певної групи. Тобто соціальний характер — це типовий спосіб дій у різних ситуаціях життєдіяльності групи, що відрізняє її від інших груп.
Крім соціального характеру, психічний склад розкривається у звичаях і традиціях, які відіграють роль регуляторів поведінки та діяльності членів соціальної групи, їх сукупність визначає спосіб життя групи. Соціально-психологіч-ний аспект дослідження способу життя групи полягає у визначенні та поясненні домінуючого способу поведінки певної групи в типових ситуаціях повсякденного життя. Звичаї формуються внаслідок певних життєвих умов, надалі закріплюються і виступають регуляторами поведінки.