Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

Вирішувач – програма, що моделює хід міркувань експерта на підставі знань, наявних у базі знань. Синоніми: дедуктивна машина, блок логічного висновку. Призначений для розрахунків коефіцієнтів достовірності (упевненості) для тих гіпотез (пропозицій) користувача, знання яких потрібне для прийняття рішень. Для цього використовуються умови типу «якщо – то», дерево виду «і – або» і правила, здатні працювати з нечітко визначеною інформацією.

Підсистема пояснень – програма, що дозволяє користувачеві отримати відповіді на питання: «Як була отримана певна рекомендація»? і «Чому система прийняла таке рішення»?

Інтелектуальний редактор бази знань – програма, що уможливлює для інженера по знаннях створення бази знань у діалоговому режимі. Включає систему вкладених меню, шаблонів мови, підказок («help» – режим) та інших сервісних засобів, що полегшують роботу з базою.

У колектив розробників експертної системи входять як мінімум чотири особи: експерт, інженер по знаннях, програміст, користувач.

Клас «експертні системи» сьогодні об’єднує декілька тисяч різних програмних комплексів, які можна класифікувати за різними критеріями (рис. 9.10).

Експертні системи

За вирішуваним				За зв’язком з			За ступенем
	завданням			реальним часом			інтеграції
	Інтерпретація			Статичні;			Автономні;
	даних;			Квазідинамічні;			Інтегровані
	Діагностика;			Динамічні

Моніторинг;

Проектування;

Прогнозування;

Планування;

Навчання

Рис. 9.10. Класифікація експертних систем

Приклади застосування ЕС:

Банк American Express скоротив свої щорічні втрати на $27 000 000 на рік за рахунок ЕС, яка визначає доцільність видачі або відмови у кредиті певній фірмі.

211

Глава 9. Інформаційні системи і технології

Компанія Sira скоротила витрати на будівництво трубопроводу в Австралії на $40 000 000 за рахунок ЕС, роботи трубопроводу, що контролює режим.

NASA використовує ЕС для управління режимом роботи 16-маневрових двигунів космічного корабля багаторазового використання.

Один з найбільших виробників цементу у світі, французька фірма Lafarge Соррее, використовує на 25 заводах ЕС для управління виробничим процесом.

Світовий досвід показує, що експертні системи розробляються в основному в університетах, науково-дослідних центрах і комерційних організаціях, у тому числі і для фінансової індустрії. У сфері фінансового обслуговування ці системи допомагають страховим компаніям аналізувати й оцінювати комерційний ризик, встановлювати розміри позик при кредитуванні організацій, складати кошториси проектів та ін.

Основні поняття

Автоматизація; база і банк даних; життєвий цикл іт-технології; інформатизація суспільства; інформаційна база; інформаційна система; інформаційна технологія; інформація; класифікатор інформації; кодування; корпоративна інформаційна система; система управління базами даних; системи підтримки прийняття рішень (СППР); сукупна вартість володіння інформаційною системою; технологія інформаційної системи; технологія проектування інформаційних систем; фасетна (багатоаспектна) інформаційна система; економічна інформація; експертна система; CASE-технологія; CRM (Customer Relations Management) система; CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) система; ERP (Enterprise Resource Planning) система; ERP II (Enterprise Resource and Relationship Processing) система; MRP (Material Resource Planning) система; MRP II (Manufacturing Resource Planing) система; SAP Business Suit; SCM (Supply Chain Management)

система.

Контрольні питання

1. Інформатизація є джерелом підвищеної соціальної напруженості. Аналогія з ситуацією у XVIII столітті, коли англійські робітники ламали верстати через роботів, які замінили ручну працю

212

Загальний менеджмент

механізованою. Які шляхи пом’якшення негативних соціальних наслідків інформатизації і науково-технічного прогресу?

2.Чи є громадяни країни її національним інформаційним ре-

сурсом?

3.Сьогодні складається ситуація, коли легше відкрити новий факт або створити нову теорію, ніж упевнитися, що вони ще не були відкриті або виведені (звідси невиправдане дублювання наукових і конструкторських робіт, що уповільнює темп науково-технічного прогресу). Які шляхи Ви бачите для подолання інформаційної кризи, тобто явища «інформаційного тромбозу»?

4.Які основні тенденції розвитку інформаційних технологій? Як вони впливають на інформаційні системи?

5.Чому процес прийняття рішення не може бути повністю автоматизований на сучасному етапі розвитку суспільства?

6.Які основні проблеми постають під час впровадження та експлуатації інформаційної системи в організації?

7.Корпоративні інформаційні системи (КІС) використовують у своїй діяльності тільки великомасштабні компанії?

8.Які основні відмінності між концепціями ERP і ERP ІІ?

9.Обґрунтуйте недоцільність використання CRM системи в період індустріальної епохи і появою пропозиції товарів масового попиту.

10.Незважаючи на твердження апологетів експертних систем, що переважну частину людських знань можна надати у виді набору правил типу «якщо – то», багато фахівців зі штучного інтелекту визнають, що таке уявлення занадто спрощене, щоб ним користуватися у практичній діяльності. Ваша думка з приводу наведених тверджень?

Література

1.Титаренко Г.А. Автоматизированные информационные технологии в экономике: учебник / под ред. Г.А. Титаренка. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 439 с.

2.Бажин И.И. Информационные системы менеджмента /

И.И. Бажин. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 688 с.

3.Варжапетян А.Г. Системы управления: исследование и компьютерное проектирование: учебное пособие / А.Г. Варжапетян, В.В. Глущенко. – М.: Вузовская книга, 2000. – 328 с.

213

Глава 9. Інформаційні системи і технології

4.Лодон Дж. Управление информационными системами / Дж. Лодон, К. Лодон; пер. с англ. под ред. Д.Р. Трутнева. – 7-е изд. –

СПб.: Питер, 2005. –912 с.

5.Вовчак І.С. Інформаційні системи та комп’ютерні технології

вменеджменті: навчальний посібник / І.С. Вовчак. – Тернопіль:

Карт-бланш, 2001. – 354 с.

6.Гайдамакин Н.А. Автоматизированные информационные системы, база и банки данных. Вводный курс: учебное пособие / Н.А. Гайдамакин. – М.: Гелиос АРВ, 2002. – 368 с.

7.Гринберг А.С. Информационный менеджмент: учеб. пособ. для вузов / А.С. Гринберг, И.А. Король. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 415 с.

8.Гречко Т.К. Інформаційні системи в менеджменті: навчальний посібник / Т.К. Гречко. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – 186 с.

9.Информатика: учебник / под ред. проф. Н.В. Макаровой. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 768 с.

10.Інформаційні системи в менеджменті: навчальний посібник / Ю.М. Мінаєв, В.П. Бочарников, О.Ю. Філімонова, М.М. Гузій. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 191 с.

11.Інформаційні системи в менеджменті: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Л.С. Кутідзе, Н.М. Курда, О.М. Олійник, О.О. Головань, Н.М. Коваленко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 349 с.

12.Інформаційні системі у маркетингу і рекламі: навчальний посібник / В.Л. Пілюшенко, Е.І. Славенко, Л.П. Полякова, І.В. Шкрабак, А.П. Тимофєєв. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 204 с.

13.Матвієнко О.В. Основи інформаційного менеджменту: навчальний посібник / О.В. Матвієнко. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 128 с.

14.Ситник В.Ф. Основи інформаційних систем: навчальний посібник / В.Ф. Ситник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 120 с.

214

Загальний менеджмент

Глава 10 ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

План

10.1.Що таке управлінське рішення?

10.2.Прийняття рішення.

10.3.Умови прийняття рішень.

10.4.Етапи прийняття рішень.

10.5.Методи прийняття рішень.

10.6.Різновиди рішень.

Щодня кожна людина і організація приймають десятки і навіть сотні рішень. Це відбувається або свідомо в результаті спеціальної підготовки, або імпульсивно під впливом несподівано сформованих обставин. У будь-якому випадку відбувається вибір з ряду варіантів подібних чи протилежних один одному. Наслідки індивідуального прийняття рішення стосуються тільки окремої людини і найчастіше не зачіпають або побіжно зачіпають інтереси інших людей. У випадку, якщо рішення приймається в організації нею самою, його результати пов’язані з інтересами цілих колективів. Деякі управлінські рішення змінюють хід історії, навіть долі країн і їхніх громадян (наприклад, Біловезькі угоди та законодавчо оформлений на їх основі розпад СРСР).

Під час прийняття рішення нерідко доводиться робити не тільки цільовий економічний, організаційний чи політичний, а й моральний вибір. Наприклад, рішення про звільнення недбайливих працівників з організації, безумовно, завдає їм шкоди, але водночас приносить користь організації, очищуючи її від неробства, недбайливості, непрофесіоналізму, недисциплінованості і т. ін., мобілізуючи колектив на більш продуктивне використання ресурсів і робочого часу.

В організаціях, що діють на засадах самоуправління, рішення не приймаються. Такі організації працюють у режимі автоматизму.

У структурах, які функціонують в режимі адміністрації, управлінські рішення приймаються.

10.1.Що таке управлінське рішення?

1.Рішення – це продукт праці з управління. Але це особливий продукт. Його не можна купити або продати. Він не є товаром,

215

Глава 10. Прийняття рішення

оскільки не тільки приймається усередині конкретної організації, але і тут же «споживається». Його використовують ті, хто приймають рішення. Воно обов’язкове для реалізації. Якщо приймається індивідуальне рішення, то його виконання є авторським, вимагає інформації, організації особистих дій, але не вимагає спеціальної організації людей. Реалізація рішення, що належить будь-якому колективу, вимагає спеціальної організації його виконання. У такому випадку виконання рішення необхідно організувати. Інакше кажучи,

необхідно організувати роботу з виконання рішення. Цьому визна-

ченню поняття відповідають закони, укази Президента, постанови Кабінету міністрів, місцевих органів влади, накази, розпорядження, інструкції, рішення, що приймають щодня в кожній організації.

2.Рішення – це оформлена відповідним чином програма дій організації. Таке визначення містить технологічне уявлення про управління, відповідно до якого управління – це перетворення інформації на дію. Визначення поняття відбивається у державних та регіональних програмах, рішеннях, що стосуються виробничоекономічної долі підприємства, фірми, компанії.

3.Рішення – це вибір альтернативи. Така позиція є опорною точкою у прийнятті рішення. Життя різноманітне, і щоразу, маючи намір щось зробити, окрема людина чи організація стикаються з безліччю факторів, які по-різному впливають на можливість досягнення поставлених цілей. Доводиться обирати напрямок з багатьох варіантів – поєднань чинників, щоб максимізувати дію позитивних і мінімізувати вплив негативних факторів (завдання на мінімакс) або знайти варіант їх оптимального поєднання (завдання на оптимум).

4.Рішення – це план переведення об’єкта управління з існуючого стану в бажаний. За таким підходом рішення поділяються на стратегічні, тактичні, оперативні. Стратегічні визначають напрями розвитку організації, її майбутнє. Тактичні реалізують стратегічні у конкретних діях.

Крім того, рішення поділяються залежно від управління конкретним структурним блоком (ланкою організації) на рішення, прийняті щодо персоналу, виробництва, витрат, товарообігу, цін, доходів і т.ін. Відбувається декомпозиція загальної мети, тобто її поділ на підцілі (цілі окремих блоків організації). У свою чергу, згортаються (інтегруються) окремі цілі, коригується загальна мета організації.

216

Загальний менеджмент

10.2. Прийняття рішення

Прийняття рішення – це вибір найкращого способу досягнення поставленої мети з великої кількості можливих або впорядкування цієї множини.

Звернімо увагу на те, що йдеться про найкращий спосіб досягнення мети. Однієї і тієї ж цілі можна досягти різними методами, витратами, прийомами, рухаючись різними маршрутами. Як і яку міру переваги обрати? Як застосувати її до оцінки і чи пристосована до цієї процедури обрана модель? Нарешті, чи можливо реалізувати це у житті?

Те, що виглядає простим у визначенні, виявляється складним у реальності. Те, чому надається перевага однією людиною або організацією, може виявитися неприйнятним для інших. Оскільки у світі все взаємопов’язано, цю розбіжність необхідно брати до уваги. В економіці доводиться зважати на те, що називається узгодженням інтересів. Наприклад, приймаючи рішення про випуск нового товару, необхідно знати, як до нього поставляться потенційні споживачі, покупці на ринку, чи є аналогічні вироби і скільки вони коштують, за якою ціною можуть бути продані заплановані виробництвом товари, чи покриває пропонована ціна витрати, чи принесе вона прибуток і т. ін.

Як бачимо, прийняття рішень – складний процес, що вимагає зважати на внутрішні та зовнішні чинники організації.

10.3. Умови прийняття рішень

Кілька десятиліть тому прийняття управлінського рішення цілком здійснювалося знаннями, досвідом, інтуїцією, бажанням і волею керівника. Остання спонукала і змушувала підлеглих виконувати прийняте ним рішення. З часом і в техніці, і в економіці, і в політиці об’єкти менеджменту ускладнювалися. Для прийняття рішень виявилася необхідною нова інформація, яку переробити людський мозок був не в змозі. З’явилося протиріччя між механізацією фізичної праці, її технічним забезпеченням та відсутністю такого ж самого забезпечення у розумовій праці, якою є управління. Ця проблема вирішувалася шляхом зростання чисельності управлінців і обслуговуючого персоналу, їх питомої ваги у загальній кількості зайнятого працездатного населення. Фахівці з менеджменту підрахували, що за

217

Глава 10. Прийняття рішення

умови неіснування у XX ст. електронно-обчислювальної техніки, всім працездатним довелося б стати керівниками, але не було б підлеглих. Безперечно, що така перспектива абсурдна.

Людство знайшло вихід з цієї ситуації через розробку і використання в управлінні комп’ютерної техніки. Процес прийняття рішення із суб’єктивного та інтуїтивного перетворився на такий, що зумовлюється поставленою метою і об’єктивними умовами її досягнення. З’явилася можливість прийняття багатоваріантних рішень, які динамічно зважають на умови життя і адекватно відображають їх у процесі діяльності організації та окремої людини. Алгоритм дії став чітко структурованим і доведеним до автоматичної послідовної регулярності кожного кроку цьому процесі.

Нижче наведені обставини змінили формат колишнього процесу прийняття рішень.

Перше. Значно ускладнилися об’єкти управління, відносини між ними і всередині них. Напиклад, одне – текстильна мануфактура, інше – сучасний текстильний комбінат або ж фабрика іграшок і на противагу йому атомна електростанція. Проектування складних технічних і організаційних систем, планування і управління сучасними містами, програмування ринкових реформ та реалізація цих програм вимагають прийняття обґрунтованих, зважених рішень, аналізу великої кількості факторів і взаємодії між ними. Витрати на прийняття рішень зростають, а наслідки помилок стають більш серйозними не лише з економічної, але й з соціальної та екологічної точок зору.

Друге. З ускладненням об’єктів управління під час прийняття рішень доводиться зважати на збільшення внутрішніх та зовнішніх чинників – змінних величин. Людський мозок не в змозі обробити таку кількість показників, а тим паче, взяти до уваги можливі варіанти їхньої взаємодії, тому необхідною є допомога. Але, зауважимо, допомога, а не заміна. Відповідальною за прийняття рішення машина не стала, увесь тягар залишається і залишатиметься в майбутньому на людині.

Третє. Поява ЕОМ та їх систематизоване застосування в управлінні полегшили подолання труднощів для об’єкта управління, але не зняли їх повністю.

Четверте. Середовище прийняття рішень мінливе. З точки зору інформативності, воно може бути визначеним (відображаючись в інформації) і невизначеним (не відображаючись в інформації).

218

Загальний менеджмент

Визначеність середовища репрезентується його надійністю, отже, й існуванням одного або декількох стійких варіантів прийняття рішення. Невизначене середовище створює ризикові умови функціонування організації і породжує багато варіантів прийняття рішення, нестандартність процедур самого процесу, зростання значення досвіду та інтуїції керівника, необхідність використання експертних оцінок (рис. 10.1).

У реальному житті «чистих» середовищ за характеристиками визначеність/невизначеність не існує. Обидві властивості притаманні будь-якому середовищу, відмінності тільки у перевазі тих чи інших. Тому в прийнятті рішень застосовуються одночасно як стандартні, так і нестандартні процедури. Стандартні програмуються комп’тером,

однак і при потужній інформаційно-технологічної забезпеченості

прийняття рішень у підсумку цілком залежить від менеджера, групи керівників або організації (органу), уповноважених приймати рішення. Інформаційні технології, комп’ютеризація таких процесів тільки допомагають людині виконувати закріплену за нею роль.

					Середовища прийняття
					рішень
	Визначеність						Невизначеність
							Ризик
	Один або кілька стійких						Безліч варіантів
	варіантів
							Нестандартність
							процедур
	Стандартність процедури
						Значення досвіду, інтуїції
							менеджера, експертні
							оцінки

Особливості процедур прийняття рішень

Pис. 10.1. Взаємозв’язок середовища і процедур прийняття рішень

219

Глава 10. Прийняття рішення

Він реалізується у:

швидкості, достовірності і повноті (достатності) інформації;

звільненні від рутинних облікових та аналітичних операцій;

виявленні та уточненні цілей її досягнення;

виборі рішення, узгодженого з цілями і критеріями;

усуненні або мінімізації логічних помилок у тривалому і складному ланцюжку підготовки та прийняття рішень.

Але комп’ютер може давати збої. Крім того, машина не бере до уваги фактори, не істотні для одних умов, але значущі для інших. Тоді видані ним рішення виявляються неправильними й людині доводиться повністю брати відповідальність на себе. Таке управління називають ручним.

Термін «ручне управління» запозичений з авіації і космонавтики, де в екстремальних ситуаціях пілоту або астронавту доводиться самостійно керувати літаком або космічним кораблем.

Увипадку «ручного управління» голові, який приймає рішення, допомагає інтуїція, помножена на знання та досвід. Тому є сенс в то-

му, що управління називають мистецтвом.

Однак у реальних умовах наростаючої складності управління інтуїція і досвід навіть найталановитіших і підготовлених менеджерів не в змозі забезпечити вибір найоптимальнішого рішення з безлічі можливих. Це стало причиною виникнення цілого наукового напряму –

теорії прийняття рішень.

Розвиток теорії на основі послідовного застосування ЕОМ в управлінні призвело до структурування процесу прийняття рішень.

Структура процесу прийняття рішень – це його логічна впорядкованість. Вона складається з такої послідовності:

виникнення проблемної ситуації, усвідомлення її особою (особами), які приймають рішення, і формування мети як результату розв’язання проблеми;

виявлення й опис можливих способів досягнення мети (альтернатив) і можливих наслідків вибору кожного з них;

формування критерія вибору варіанта рішення (оптимуму або екстремуму заданої цільової функції); вибір одного або кількох альтернативних варіантів рішень (планів дій, поведінки), що відповідають системі переваг (критеріїв) особи чи організації.

Зрозуміло, що логічна впорядкованість процесу прийняття рішень допускає і навіть передбачає більшу свободу дій керівника хто б ним не був, окрема людина чи орган управління. Тому процес

220