Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

прийняття рішень належить до класу слабко структурованих. Це ще один доказ того, якою значущою є роль людини в управлінні, особливо в економічних, соціальних і політичних організаціях.

З необхідністю вибору одного або кількох альтернативних варіантів вирішення проблем люди та організації стикаються постійно.

Проблема – це протиріччя між існуючим станом і бажаним.

При цьому є більше одного способу досягнення останнього. Кількість таких альтернатив може бути обмеженою або нескінченною. Роль менеджера особливо велика в разі нескінченної кількості варіантів прийняття рішення, що характеризує, як правило, неструктурованість зовнішнього середовища життєдіяльності людини і організації.

Альтернативні варіанти відзрізняються результатами, до яких вони призводять. Кожен з висновків характеризується певним ступенем досягнення мети рішення, наближенням або віддаленням від неї. При цьому важливо зважати на те, що не існує найкращого рішення в абсолютному значенні слова. Воно може бути таким лише для особи чи організації, які приймають і реалізують його. Але для інших його наслідки можуть мати протилежний характер, таким, що будь-коли в силу економічних і соціальних взаємозв’язків позначиться на всіх. Наприклад, у 1995 році уряд України відмовився від дотацій вугледобувній промисловості. Це було позитивним для бюджету, оскільки звільняло його від значного фінансового тягаря, але негативно відбивалося на вугільній галузі, прискорило її занепад, а це позначилося на енергопостачанні. Оскільки вугілля – єдиний реальний енергоносій у країні, то проблеми стабілізації вуглевидобутку та відбудова галузі все одно належать державі, проте вже в умовах поглиблення соціально-економічної кризи і з великими витратами, в тому числі і бюджетними.

10.4. Етапи прийняття рішень

Процес прийняття рішень складається з послідовних, логічно взаємозалежних етапів:

1.Підготовка рішення: збір даних, інформації, обговорення ситуації, формування проблеми та можливих варіантів її вирішення.

2.Прийняття рішення: постановка мети, визначення шляхів, методів, засобів і суб’єктів її реалізації (досягнення).

221

Глава 10. Прийняття рішення

3.Виконання рішення: закріплення функцій виконання за окремими особами або органами, наділення їх відповідними повноваженнями та необхідними засобами. Важливою складовою виконання рішення є контроль.

4.Аналіз виконання рішення: визначення ступеня досягнення мети, відхилень та їх причин, міри відповідальності кожного підрозділу у разі негативних результатів завершення ситуації.

5.Формування підсумків прийняття і виконання рішення: виявлення невирішених або нових проблем.

Останній п’ятий етап є початком першого – нового циклу прийняття рішень (див. рис. 10.2).

Підготовка Прийняття

Прийняття

рішень

Підсумки Виконання

Аналіз

Рис. 10.2. Взаємозв’язок етапів прийняття рішень

Таким чином, прийняття рішень – процес, що має циклічний характер. Завершення одного періоду є початком другого і т.д.

Цикли чітко структуровані послідовністю і змістом етапів, які створюють взаємодію прямих і зворотних зв’язків управління.

Наймісткішим і найтривалішим є перший етап підготовки прийняття рішень. Від якості отриманих матеріалів і висновків залежить точність прийнятого рішення.

Підготовчий етап, будучи добре організованим, реалізує таку логічно упорядковану послідовність кроків:

усвідомлення проблеми, її діагностика, опис, формулювання

мети;

збір даних про умови досягнення мети, стан внутрішнього і зовнішнього середовищ (факторів) організації;

222

Загальний менеджмент

раціоналізація інформації за часом, а також важливість її формування, розподіл інформації на ту, що стосується чи не стосується справи;

виділення достатньої та своєчасної інформації, відсікання надлишкової і шумів;

створення та підтримка сприятливої атмосфери формування та надходження інформації, щоб уникнути свідомого її спотворення, недобросовісної підготовки або несвоєчасного надходження;

зіставлення мети з отриманою інформацією і перетворення її на конкретні завдання, вирішення яких здатне її реалізувати;

обробка даних та їх перетворення на інформацію, на те, що зменшує невизначеність функціонування організації і дозволяє структурувати проблему, кількісно уявити зовнішні і внутрішні фактори;

виявлення і формулювання альтернатив вирішення окремих завдань і досягнення мети;

визначення критерія прийняття рішення;

оцінка відібраних варіантів вирішення проблеми за встановленим критерієм, визначення ризиків.

Рішення приймається на підготовленій основі. В такому випадку власне прийняття рішень є формалізацією функцій управління в постановці завдань і алгоритмів їх вирішення, що визначаються зовнішніми і внутрішніми чинниками діяльності організації.

10.5.Методи прийняття рішень

У словнику В. Даля термін «метод» тлумачиться як «спосіб, порядок, підстави; прийнятий шлях для ходу, досягнення чого-небудь як загального правила», а «методичний» – як «порядний, правильний, ґрунтовний, поступовий, складений за відомим порядком, способом, правилом» [8].

За характером прийняття рішень методи поділяються на три рівноцінних класи: раціональні, засновані на судженнях та інтуїтивні.

Найбільш обґрунтовані рішення приймаються з використанням раціональних методів, які передбачають аналітичні процеси і програмні процедури. Але їх застосування можливе в добре структурованих умовах, що характеризуються визначеністю факторів, отже, можливістю їх обліку та кількісного відображення.

223

Глава 10. Прийняття рішення

До класу раціональних методів належать прогнозування ситуацій і процесів, моделювання рішення та його наслідків,

технологічний підхід до прийняття рішення.

Середовища, в яких активну роль виконує людина (соціальні, економічні, політичні), ніколи не бувають чітко побудовані настільки, щоб до них можна було б застосовувати тільки раціональні методи – методи високого ступеня формалізації.

Вибір методу як правильного способу прийняття рішення визначається особливостями етапу і конкретного об’єкта рішення. Тільки тоді реалізується основний принцип відбору методів – принцип їхньої адекватності керованого об’єкту та умов його функціонування.

Етапи прийняття рішень змістовно об’єднуються у три блоки:

вивчення стану об’єкта управління та його зовнішнього сере-

довища;

підготовка стратегії правління;

її реалізація в конкретних часових проміжках – тактичному, оперативному управлінні (рис. 10.3).

1.2

Вивчення зовнішнього середовища

Зовнішній вплив
Вивчення	1.1			Вироблення стратегії	2
об’єкта управління				та плану управління

3

Реалізація стратегії – тактичне, оперативне управління

Рис. 10.3. Послідовність і взаємозв’язок блоків процесу прийняття рішення

Кожен з блоків реалізує свою частину функцій управління і вимагає особливих методів, властивих лише кожному з них.

224

Загальний менеджмент

Перший блок – вивчення об’єкта управління та зовнішнього середовища – реалізує функції інформаційного забезпечення системи управління і, отже, прийняття рішення. Це функції обліку та аналізу. Вони реалізуються різними статистичними методами обробки даних для типізації подій та отримання ряду показників, істотних для конкретного виду діяльності, виявлення їхньої динаміки та характеру взаємозв’язків. Наприклад, до них в економіці належать такі показники, як валовий національний або внутрішній продукт, національний дохід, прибуток, дохід, ціна і т. ін. Методи аналізу окремо і у взаємозв’язку реалізуються у прийомах статистичної обробки даних: кореляція, регресія, динамічні ряди, рангова кореляція, вектор переваг, метод платіжної матриці та ін.

Другий блок – підготовка стратегії та плану управління – репрезентує функції прогнозування, нормування та поточного оперативного планування. Для прогнозування застосовуються методи екстраполяції (перенесення закономірностей сьогодення у майбутнє) або інтерполяції (проектування бажаного можливого майбутнього на дії цього досягнення). Екстраполяція здійснюється формальними, кільвенними методами прогнозування, а також неформальними – на основі вербальної інформації, отриманої з газет, по радіо, телебаченню, у розмовах з партнерами і в різних аудиторіях.

Кількісні (формальні) методи прогнозування реалізуються в аналізі часових рядів (проектуванні тренда), що дозволяють виявити стійкі тенденції, що визначають майбутнє. Так, на підставі аналізу часових рядів попиту можна спрогнозувати поведінку покупців у певному часовому інтервалі і спланувати виробництво відповідних товарів і послуг.

Найбільш поширеним і дієвим методом прогнозування майбутнього організації є метод моделювання. Цей метод повно описаний М.Х. Месконом, М. Альбертом і Ф. Хедоурі в «Основах менеджменту» [3, с. 222-224]. Кількість моделей прийняття рішень велика.

Більшість моделей управління в економіці перенесено та адаптовано з військової справи. Багато з них розроблено спеціально для подолання економічних труднощів. Як правило, кожна модель розроблялася для вирішення конкретної проблеми. Наприклад, моделі прогнозу попиту, управління запасами, модель «витрати-випуск» лауреата Нобелівської премії В. Леонтьєва (США), модель оптимального обслуговування («теорія черг»), модель «транспортна задача», моделі оптимізації оподаткування (лауреати Нобелівської премії У.

225

Глава 10. Прийняття рішення

Віккрей з Канади, Дж. Міррлесс з Великобританії та ін.) Під час розробки моделей використовують теорію ігор (лауреат Нобелівської премії Дж. фон Нейман, США), лінійне програмування (лауреат Нобелівської і Ленінської премій В.Л. Канторович, СРСР), імітаційне моделювання.

Під час планування використовуютьбалансовий метод, методи «деревацілей», «дерева ресурсів», «дерева прийняттярішення» (рис. 10.4) та інші економіко-аналітичні, статистичні та математичні методи.

Ціль

		Підціль 1								Підціль 2								Підціль 3
Задача			Задача		Задача			Задача			Задача		Задача			Задача			Задача		Задача
1			2		3			1			2		3			1			2		3

Область прийняття планових рішень

А1

А2

А3

В1

В2

В3

С2

С3

С1

А

В

С

Ресурси

Рис. 10.4. Взаємозв’язок цілей та ресурсів у прийнятті планових рішень

Третій блок – тактичне оперативне управління – реалізує функції організації, регулювання та стимулювання. Тут застосовуються методи проектування оргструктур, добору, розстановки кадрів, наукової організації праці на виробництві та в управлінні, заохочення

226

Загальний менеджмент

і покарання, адміністративні методи примусу й регулювання, розглянуті у відповідних розділах цієї книги.

У кожному з блоків використовуються такі методи прийняття рішень, як експертні оцінки та опитування, метод «мозкового штурму». Таке різномаїття шляхів розв’язання проблеми дозволяє відбирати такі з них, які були б здатні вирішувати завдання управління найбільш надійним, простим і зрозумілим більшості способом. Якість відбору залежить від кваліфікації менеджерів.

10.6. Різновиди рішень

Управлінські рішення поділяються на класи (групи) залежно від критерія, покладеного в основу.

1.Залежно від часу їх використання рішення поділяються на стратегічні та оперативні (тактичні).

Стратегічні – ті, що визначають напрямок розвитку організації на тривалий період часу.

Оперативні – ті, що конкретизують стратегію і визначають її реалізацію на невеликих тимчасових інтервалах.

2.Залежно від об’єкта управління рішення поділяються на економічні, соціальні (соціально-економічні), психологічні, політичні, загальнодержавні, регіональні і т.д.

Є сенс зупинитися більш докладно на економічних, господарських рішеннях. Це особливо актуально в період ринкових реформ.

Які господарські рішення доцільно приймати у різних ринкових ситуаціях? На це питання можна відповісти загально. Реальне життя поза будь-якими правилами. Різноманітність варіантів укладається в ряд типових ринкових ситуацій, що уможливлює вироблення загальних правил вибору господарського рішення конкретного типу.

Оскільки об’єктом ринкових відносин є товар (послуга), тому вибір господарського рішення визначається стадією його життєвого циклу.

Широту господарських рішень, обумовлену різноманітністю ринкових ситуацій, можна звести до трьох типів (класів): стандартні, новаційні, мотиваційні.

227

Глава 10. Прийняття рішення

Стандартні рішення – це рішення повторюваності вже освоєної організацією економічної політики та її процедур, що не змінюють ставлення до товару з боку виробництва й реалізації. Такі рішення виправдані на стадії новизни товару. До тих пір, поки товар на ринку залишається новим для багатьох покупців, тобто поки попит на цей товар не буде задоволений у всіх бажаючих його купити, ринкова політика нарощування його виробництва або обслуговування залишається незмінною, оскільки приноситиме наростаючий дохід. Але збільшення реалізації не може бути нескінченним. Ринок накладає на нього обмеження з боку попиту.

Коли обсяг реалізації сягає обсягу попиту, настає рівновага на ринку конкретного товару, що відповідає стадії його зрілості. Настання цієї стадії означає подальшу стадію старіння, до якої слід підготуватися. Тому саме доцільно вирішити, чи можна кардинально поліпшити споживчі властивості вже існуючого товару без істотних втрат у доходах, чи доцільно підготуватися до виробництва нового. У будь-якому випадку готовність задовольнити нові вимоги ринку – свідчення комерційної стійкості господарської організації. До того ж слід взяти до уваги, що виробництво в порівнянні з ринком більш інерційне. Під час зміни ситуацій на ринку виробництво відразу не перебудувати і персонал не перевчити. До цього необхідно готуватися завчасно. Ось чому на стадії зрілості товару доцільно приймати і реалізовувати інноваційні рішення. Їхня сутність полягає у зміні колишньої політики виробництва та реалізації.

На стадії старіння, коли попит на товар щодо його пропозиції падає, стримувати загасання першого можна за рахунок стимулюванням ціни, що помітно знижується. Цінова снижка – досить потужний стимул для покупця. Тому для стадії старіння типові мотиваційні рішення, тобто ті, які за допомогою ціни дозволяють зберегти мотиви зацікавленості покупця у придбанні товару і відтягнути терміни його виходу з ринку.

3. За характером підготовки, розробки та прийняття рішення поділяться на запрограмовані (за термінологією лауреата Нобелівської премії Г. Саймона) і незапрограмовані.

Запрограмовані – це такі рішення, які приймаються певною послідовністю кроків (дій) і тому уможливлюють комп’ютеризацію,

228

Загальний менеджмент

зокрема, програмування (бухгалтерські операції, формування статистичної звітності тощо).

Незапрограмовані – це такі рішення, прийняття яких щоразу вимагає властивих лише йому дій та їх послідовності.

Вибір того чи іншого виду рішення не є довільним. Запрограмовані рішення застосовуються до чітко структурованим об’єктів управління чи проблем. Для нечітко структурованих об’єктів (наприклад, нестійких економічних відносини перехідного періоду) чи нечітко структурованих проблем (наприклад, вирішення проблеми відсутності платежів) застосовуються незапрограмовані рішення.

Звичайно, такий поділ є досить умовним. У реальному житті запрограмованість і незапрограмованість поєднуються, і може йтися тільки про виправданий вибір їхніх елементів та поєднання кожного з них у єдиний процес прийняття рішення.

4.За характером взаємодії учасників прийняття рішень вони поділяються на виконавські, якщо між учасниками домінують відносини підпорядкування або вирішення проблеми передбачає субординацію вирішення завдань, і компромісні, якщо рішення є результатом узгодження інтересів.

5.За підходом до прийняття рішень вони діляться на:

раціональні, обґрунтовані об’єктивними аналітичними

даними;

засновані на судженнях, що спираються на минулий досвід і

логіку;

інтуїтивні, обумовлені почуттям того, як краще діяти.

За ієрархічної структури управління, хоч би які рішення приймалися, між ними має бути забезпечений взаємозв’язок. Він досягається двома способами: декомпозицією – вихід з ситуації через конкретні завдання, вирішення яких пропонується верхньою ланкою управління підлеглих, і агрегуванням окремих приватних рішень (завдань) у загальне рішення організації, прийняте вищим керівництвом.

Вибір того чи іншого виду або їх поєднання залежить значною мірою від керівника. Прийняття рішення – це прийняття

229

Глава 10. Прийняття рішення

відповідальності. За суб’єктивним ставленням керівників до цього виділяються:

«герої» – ті, хто приймають відповідальність на себе;

«лицедії» – ті, хто розпорошують відповідальність, в результаті чого її адресат зникає;

«боягузи» – ті, хто розтягують або відкладають прийняття рішення, охоплені страхом взяти відповідальності на себе.

Основні поняття

Управлінське рішення; структура прийняття рішень; прийняття рішення; етапи прийняття рішень; альтернатива; методи прийняття рішень; проблема; різновиди управлінських рішень; типи керівників.

Контрольні питання

1.Що таке управлінське рішення? Чи існує єдине, універсальне його визначення?

2.В чому причина різноманіття тлумачення поняття «рішення»?

3.Яким чином пов’язані прийняття і виконання рішення?

4.Роль людини і комп’ютера у прийнятті рішення: чи рівноцінні партнери?

5.Як відбувається прийняття рішення?

6.Чи потрібен професіоналізм у прийнятті рішення або в цьому процесі може брати участь кожен бажаючий? Що необхідно брати до уваги під час прийняття рішення?

7.Яку роль у роботі управлінця виконує комп’ютер?

8.Якою є структура процесу прийняття рішення?

9.Які етапи прийняття рішення? У чому смисл і логіка їх послідовності?

10.У чому полягає зміст кожного з етапів прийняття рішень?

11.Які методи застосовуються для прийняття рішень? Чим керуються, обираючи їх?

12.Як взаємопов’язати цілі і ресурси організації у прийнятті рішень?

230