Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

На відповідні структури Міністерства покладено виконання таких функцій:

розробка стратегічних напрямів екологічної політики на рівні регіонів і країни в цілому;

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони НПС, раціонального природокористування, забезпечення екологічної

ірадіаційної безпеки, розвитку ПЗФ, геологічного вивчення надр, то- пографо-геодезичної і картографічної діяльності;

формування нормативно-правової бази, організаційних основ управління охороною НПС, раціональним природокористуванням і забезпеченням екологічної безпеки;

розробка і впровадження заходів щодо підвищення екологічної безпеки, запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків;

розробка і затвердження лімітів використання природних ресурсів, граничних нормативів техногенної дії;

організація, комплексне методичне забезпечення і проведення еколого-експертної діяльності;

розробка нормативно-методичних документів щодо оцінки впливу на НПС;

організація, методичне забезпечення і проведення екологічного моніторингу та інформаційної діяльності в частині стану НПС;

організаційне забезпечення міжнародної співпраці у сфері охорони НПС і раціонального природокористування, а також контроль термінів виконання зобов’язань;

здійснення державного контролю за всіма напрямами охорони НПС і раціонального природокористування;

сприяння підготовці, підвищенню кваліфікації фахівців у сфері природокористування і охорони НПС.

Державний санітарний нагляд здійснюється санітарноепідеміологічною службою Міністерства охорони здоров’я. На цю структуру покладені такі функції:

санітарний нагляд за відходами (вторинною сировиною) протягом всього часу їх перебування на території України, у т. ч. їх зберігання, використання, транспортування, утилізацію;

проведення моніторингових досліджень: санітарноепідеміологічною службою ведеться контроль за станом атмосферного повітря, поверхневих вод суші, питної води і ґрунтів у місцях меш-

321

Глава 14. Екологічний менеджмент

кання і відпочинку населення. При цьому контролюються, крім якісного і кількісного складу хімічних забруднювачів і радіонуклідів, також бактеріологічні, вірусологічні показники, фізичні чинники (шум, радіація, електромагнітні поля, теплове забруднення, вібрація тощо).

На Державне управління земельних ресурсів покладається управління у галузі земельних ресурсів, координація проведення земельної реформи, державний контроль використання земель відповідно до їх призначення, ведення земельного кадастру, обліку земель усіх видів користування тощо. Важливою задачею є контроль якості земельних ресурсів, реструктуризація земель з урахуванням екологічних вимог, охорона всіх видів ландшафтів.

Обласні управління водних ресурсів і водного господарства входять у структуру Державного комітету України з водного господарства. Комітет несе відповідальність за забезпечення населення водою прийнятної якості у необхідній кількості, відповідає за раціональне використання вод населенням і господарським комплексом. До функцій цієї структури належать:

формування і реалізація державної політики розвитку водного господарства і меліорації земель;

вивчення потреби населення і економіки регіону (країни) у водах певної категорії якості; розробка довгострокових прогнозів, схем комплексного водоспоживання і водогосподарських балансів території;

проведення заходів щодо відновлення якості водних ресурсів (якості малих річок, моніторинг процесів переформовування берегів тощо).

Україна, вибравши євроінтеграційний вектор розвитку, прагне гармонізувати систему екологічного управління з прийнятою в країнах Європейського союзу. Це стосується і басейнового принципу управління водними ресурсами. Законодавчою основою для введення басейнового принципу управління в Україні є Водний кодекс України, Національна програма оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води, Постанова Верховної Ради «Про концепцію розвитку водного господарства України», Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства».

Державний комітет лісового господарства розробляє пріоритетні напрями розвитку лісового господарства, організує заходи щодо раціонального використання лісів, їх відновлення і охорони.

322

Загальний менеджмент

Державна екологічна інспекція організовує контроль за виконанням вимог законодавства в частині охорони НПС, раціонального природокористування і забезпечення екологічної безпеки. Важливою функцією екологічних інспекцій є контроль за виконанням норм, правил, стандартів, вимог екологічної експертизи, виконанням затверджених лімітів і квот на використання ресурсів, видобуток корисних копалин, обсягів скидів, викидів, обсягів утворення відходів і їх складування.

14.6. Корпоративний екологічний менеджмент

Одночасно з державним екологічним управлінням виокремлюють систему корпоративного екологічного управління (КЕУ) або корпоративного екологічного менеджменту (КЕМ). Остання є системою управління діяльністю підприємства (організації) в тих її напрямах, які прямо або опосередковано належать до відносин підприємства з НПС [7].

В останні десятиріччя просування капіталів і експорт країн, які проводять екологічну політику, має тенденцію до збільшення. Значною мірою це пояснюється збільшенням частки екологічно чистих товарів і послуг. Постає запитання: що штовхає підприємства на впровадження системи ЕМ, якщо екологічна діяльність суб’єктів господарювання не дає прямого економічного результату, а є результатом примусу?

Аналіз вказує на те, що екологічна культура, яка стає однією зі складових іміджу сучасного підприємства, необхідність впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій примушує розглядати екологічні питання не як перешкоду для розвитку і збільшення витрат, а як сферу додаткових можливостей. Екологічно орієнтована економіка забезпечує підвищення якості життя населення країни шляхом поліпшення стану навколишнього середовища, зміцнення здоров’я населення.

Варто зазначити, що система стимулюючих чинників упровадження ЕМ на підприємстві в економічно розвинених країнах і в Україні значно різняться. У першому випадку КЕМ розглядається як можливість підвищити свій імідж, увійти до кількості лідерів ринку, отримати гарантію на банківський кредит, отримати економічні вигоди.

323

Глава 14. Екологічний менеджмент

В Україні впровадження системи ЕМ обумовлене бажанням отримати пільги в оподаткуванні, наданні кредитів і субсидій, в отриманні інвестицій.

Системи ЕМ можуть різнитися залежно від типу організації, характеру, масштабів і складності діяльності, продукції, що випускається, і надаваних послуг. Проте для всіх систем КЕМ характерний той самий набір основних елементів:

1.Екологічна політика.

2.План або програма дій з охорони НПС.

3.Організаційна структура.

4.Інтеграція питань ЕМ у всі аспекти повсякденної діяльності підприємства.

5.Превентивні й коригувальні дії.

6.Аудит системи ЕМ.

7.Аналіз системи ЕМ вищим керівництвом.

8.Внутрішнє розповсюдження інформації та навчання.

9.Зовнішній інформаційний вплив.

Задачі КЕМ:

1.Впровадження екологічно безпечних виробничих процесів.

2.Забезпечення екологічного суміщення всіх підрозділів підприємства.

3.Досягнення оптимальних еколого-економічних співвідношень.

4.Попередження негативного техногенного впливу на природу в процесі виробництва, споживання та утилізації продукції.

5.Перетворення екологічних обмежень на можливості для розширення виробничої діяльності.

6.Оновлення продукції відповідно до вимог споживачів і створення сприятливого іміджу.

7.Створення «зеленого» іміджу в очах громадськості.

8.Стимулювання природоохоронних ініціатив, що сприяють вивільненню фінансових засобів унаслідок зниження витрат.

14.7.Стандарти якості навколишнього природного середовища

Розв’язання поставлених задач відбувається за допомогою використання міжнародних стандартів серії ISO 14000 (ДСТУ ISO 14000). Згідно з Законом України від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ «Про підтвердження відповідності» системи ЕМ мають бути сертифіковані на від-

324

Загальний менеджмент

повідність стандартам якості ISO 14000. Як показує досвід європейських країн і українських підприємств, які впровадили даний підхід, це дає змогу створити ефективну систему екологічного управління корпорацією, підприємством.

Ідея розробки стандартів на системи ЕМ виникла в 1970-ті роки ХХ ст. Першим національним стандартом став Британський стандарт (1979 р.). Пізніше були розроблені «Програма відповідальності і обережності» (1984 р., Канада), що є прообразом міжнародного стандарту. Ця програма, що розповсюджувалася на хімічну промисловість Канади, з 1989 р. охопила підприємства цієї галузі всіх країн Європейського союзу.

Із середини 1990-х років широке застосування в міжнародній практиці знайшла система EMAS (європейська система екоменеджменту та екоаудиту). Це найбільш жорсткий зі всіх розроблених донині екологічних стандартів якості.

У даний час повсюдно поширеними є системи EMAS і ISO 14000. Основні їх характеристики наведені в табл. 14.3.

Таблиця 14.3

Основні стандартні системи екоменеджменту і екоаудита (за [7])

Ознака	EMAS	ISO 14000
Рік впровадження	1993/1995	1996
Розповсюдження	Європейський союз	Весь світ
Галузі	Будь-які (з квітня 2001 р.)	Будь-які
Предмет	Місце підприємства	Підприємство і його
дослідження		організація
Обов’язковість	Екологічна декларація	Екологічна політика
публікації

14.8.Етапи впровадження систем ЕМ

ВУкраїні перспективи розвитку нормативної бази у галузі охорони природи узгоджуються з принципами міжнародних стандартів. Процес впровадження систем ЕМ має п’ять етапів [8].

Перший етап – розробка екологічної політики, відповідно до міри впливу підприємства на НПС, та її документальне оформлення і доведення до відома працівників, клієнтів і громадськості.

Другий етап – планування екологічних аспектів діяльності підприємства, розподіл відповідальності між різними рівнями організа-

325

Глава 14. Екологічний менеджмент

ції, оцінка матеріальних, фінансових, часових та інших ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети.

На третьому етапі проводять декілька видів робіт:

визначення, документальне оформлення і доведення до посадових осіб функцій, відповідальності й повноважень у межах системи ЕМ, створення структури управління НПС, ведення звітності про функціонування системи ЕМ;

визначення потреби в підготовці та перепідготовці персоналу;

забезпечення зв’язків і координація внутрішньої взаємодії різних рівнів організації;

визначення видів діяльності і робіт, пов’язаних з істотними екологічними аспектами;

розробка методики ідентифікації можливих нещасних випадків, аварійних ситуацій і схеми реагування на них.

Четвертий етап припускає проведення контролю і коригувальних дій. Для цього розробляються і документально оформляються методики моніторингу основних параметрів, що істотно впливають на НПС; методики ідентифікації, зберігання, розповсюдження і використання інформаційних документів, що стосуються НПС; методики періодичного проведення аудитів системи управління НПС.

П’ятий етап передбачає проведення зі встановленою періодичністю аналізу системи управління НПС для підтвердження того, що вона залишається придатною, адекватною та ефективною, а також встановлення можливої потреби у зміні політики, цілей та інших елементів системи управління НПС.

Основні поняття

Екологічне управління; екологічний менеджмент; корпоративний екологічний менеджмент; системи стандартів якості навколишнього середовища; елементи системи екологічного менеджменту.

Контрольні питання

1.Поясніть, чому екологічний менеджмент можна розглядати як результат примусу.

2.Чи є тотожними поняття «екологічне управління» і «екологічний менеджмент»? Обґрунтуйте відповідь.

326

Загальний менеджмент

3.Схарактеризуйте структуру національної системи екологічного управління.

4.Чи вважаєте ви доцільною передачу всіх спеціальних функцій екологічного управління одній інституції?

5.У чому полягають відмінності чинних систем екологічного менеджменту?

6.Що є об’єктом екологічного управління?

Література

1.Лук’янихін В.О. Екологічний менеджмент у системі управління збалансованим розвитком: монографія / В.О. Лук’янихін. – Суми: Університетська книга, 2002. – 314 с.

2.Масленников И.С. Экологический менеджмент: учебное пособие / И.С. Масленников, Л.М. Кузнецов, В.Н. Пшенин. – СПб.: Питер, 2005 [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://window.edu.ru/ window/library.

3.Шапоренко О.І. Екологічний менеджмент: навчальний посібник / О.І. Шапоренко. – Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2004. – 312 с.

4.Екологічне управління: підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський, В.М. Навроцький, В.В. Гетьман. – К.: Вища шк., 2004. – 430 с.

5.Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / В.І. Андрейцев. –

К.: Знання-Прес, 2002. – 232 с.

6.Петров В.В. Экология и право / В.В. Петров. – М.: Юрид. лит., 1981. – 224 с.

7.Пахомова Н. Экологический менеджмент / Н. Пахомова, А. Эндрес, К. Рихтер. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.

8.Кожушко Л.Ф. Екологічний менеджмент: підручник / Л.Ф. Кожушко, П.М. Скрипчук. – К.: Альма-матер, 2007. – 430 с.

327

Зміст
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА .........................................................................................	3
Глава 1. СУТНІСТЬ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І
РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ.....................................................................	4
1.1. Менеджмент як специфічна галузь людської діяльності. .............	4
1.2. Методологія й методи менеджменту ..............................................	6
1.3. Менеджмент як професія ...............................................................	10
1.4. Науково-технічний прогрес і його вплив на менеджмент ..........	12
Глава 2. ФІЛОСОФІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ......................................	16
2.1. Онтологічна сутність менеджменту..............................................	16
2.2. Роль потреб та інтересів у формуванні мотивів і цілей
управлінської діяльності................................................................	18
2.3. Принципи і закони управлінської діяльності. ..............................	21
2.4. Проблема волі і влади в управлінській діяльності.......................	27
2.5. Духовна культура і філософія успіху сучасного менеджера......	34
Глава 3. ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ.............	46
3.1. Зміст поняття «менеджмент»........................................................ .	46
3.2. Менеджмент і менеджери..............................................................	48
3.3. Розвиток теорії та практики менеджменту...................................	50
3.4. Школа наукового управління (наукового менеджменту) ...........	52
3.5. «Класична школа» або адміністративне управління...................	53
3.6. Школа «людських відносин» та поведінкові науки.....................	59
3.7. Розвиток менеджменту в радянській науці управління ..............	62
3.8. Наука управління, або кількісний підхід......................................	66
3.9. Системний і ситуаційний підходи до управління........................	67
3.10. Сучасні тенденції розвитку менеджменту..................................	70
Глава 4. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ..................................................	79
4.1. Характер функцій управління........................................................	79

328

Загальний менеджмент

4.2. Загальна функція управління.........................................................	80
4.3. Структура функцій управління та їх зміст ...................................	81
4.4. Обіг функцій управління................................................................	89
4.5. Функції безпосереднього управління............................................	90
Глава 5. ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ: ФОРМА, ЗМІСТ,
ПРОЦЕС................................................................................................	93
5.1. Поняття і сутність контролю в управлінні організацією ............	93
5.2. Види контролю................................................................................	97
5.3. Методика контролю: прийоми і способи....................................	100
5.4. Методологія системного контролю та його функціональна
організація.....................................................................................	102
ГЛАВА 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ.............	109
6.1. Поняття організації та її ознаки..................................................	109
6.2. Організація як управлінський об’єкт..........................................	111
6.3. Класифікація організацій ............................................................	113
6.4. Види господарських організацій................................................	117
6.5. Зовнішні чинники організації та їх облік у підприємницькій
діяльності......................................................................................	118
6.6. Чинники віддаленого впливу......................................................	119
6.7. Чинники виробничої дії (конкурентне середовище) ................	122
6.8. Чинники оперативного впливу...................................................	126
6.9. Правові форми ділових організацій............................................	129
6.10. Показники діяльності фірм........................................................	135
Глава 7. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ І СТРУКТУРИ
УПРАВЛІННЯ....................................................................................	140
7.1. Структуризація організації. Сутність та елементи
організаційної структури управління.........................................	140
7.2. Типологія організаційних форм і структур управління ............	146
7.3. Проектування і коригування організаційних структур
управління. ....................................................................................	155

329

Зміст
Глава 8. КОМУНІКАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ...................................	166
8.1. Зміст комунікацій..........................................................................	166
8.2. Структура комунікацій.................................................................	167
8.3. Процес комунікацій та його структура......................................	169
8.4. Комунікаційні мережі..................................................................	171
8.5. Ефективність комунікацій...........................................................	174
8.6. Комунікації в організаціях..........................................................	175
8.7. Комунікаційні стилі......................................................................	177
8.8. Уніфікація комунікацій сучасних підприємств..........................	178
Глава 9. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ...........	187
9.1. Інформаційні системи управління діяльністю підприємства ...	187
9.2. Сучасні підходи до розробки і впровадження інформаційних
систем............................................................................................	197
9.3. Інтегровані інформаційні системи. Перспективні напрями
розвитку інформаційних систем..................................................	205
Глава 10. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ...............................................	215
10.1. Що таке управлінське рішення? ................................................	215
10.2. Прийняття рішення.....................................................................	217
10.3. Умови прийняття рішень............................................................	217
10.4. Етапи прийняття рішень.............................................................	221
10.5. Методи прийняття рішень..........................................................	223
10.6. Різновиди рішень ........................................................................	227
Глава 11. УПРАВЛІННЯ В СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ.
ЛЮДИНА В ОРГАНІЗАЦІЇ.............................................................	232
11.1. Підходи до соціального управління..........................................	232
11.2. Основні поняття соціального управління.................................	235
11.3. Об’єкт і суб’єкт соціального управління..................................	236
11.4. Система соціального управління. Соціальні системи.............	237
11.5. Людина в організації...................................................................	240

330