Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

прибутки і збитки, які можуть випасти на їх частку. За ступенем участі в діяльності підприємства партнери бувають різні. У деяких випадках всі партнери відіграють активну роль у функціонуванні підприємства, в інших випадках – один або декілька учасників можуть бути «мовчазними», тобто відігравати пасивну роль. Це означає, що вони вкладають свої фінансові засоби у фірму, але не беруть активної участі в управлінні нею.

Переваги

Подібно до одноосібного володіння, партнерство легко можна організувати. Майже в усіх випадках укладають письмову угоду, бюрократичні процедури є необтяжливими.

Через велику кількість учасників угоди стає можливим вищий ступінь спеціалізації в управлінні.

У результаті об’єднуються декілька учасників, фінансові ресурси компанії будуть менше обмежені, ніж ресурси одноосібного володіння. Партнери можуть об’єднувати свій грошовий капітал, їх підприємство банкірами сприймається як малоризиковане.

Недоліки

Коли декілька людей беруть участь в управлінні, подібний розподіл влади може призвести до несумісності інтересів, неузгодженої політики або до бездіяльності, коли потрібні рішучі дії. Ще гірше, коли партнери не можуть дійти згоди з головних питань. Через це управління виробництвом може бути неповоротким і скрутним.

Фінанси компанії все ще обмежені, хоча значно перевершують можливості одноосібного володіння. Фінансових ресурсів трьох або чотирьох партнерів може не вистачити, або вони можуть бути такі, що все ж таки сильно обмежуватимуть потенційне зростання прибуткового підприємства.

Тривалість діяльності партнерства непередбачувана. Вихід з партнерства або смерть партнера, як правило, спричиняють розпад і повну реорганізацію фірми, потенційний зрив її діяльності.

Нарешті, необмежена відповідальність загрожує партнерству так само, як і одноосібним володінням. Фізично кожен партнер несе відповідальність за всі невдачі підприємства – не лише за результат власних управлінських рішень, але і за наслідки дій будь-якого

131

Глава 6. Організація як об’єкт управління

іншого партнера. Процвітаючому партнерові доводиться покладатися також на розсудливість і обачність менш заповзятливого учасника.

3. Корпорація – це правова форма бізнесу, що відрізняється і віддалена від конкретних осіб, які нею володіють. Ці визнані урядом «юридичні особи» можуть купувати ресурси, володіти активами (актив – сукупність майнових прав, які належать фізичній або юридичній особі у виді основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних виробничих запасів, грошових коштів, фінансових вкладень, а також грошових вимог до інших фізичних і юридичних осіб; нематеріальний актив – вартість права користування землею, водою, та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, устаткуванням, а також інших майнових прав, внесена учасниками підприємств у рахунок їх внесків до статутного фонду підприємства і придбаних в процесі його діяльності; статутний фонд – джерело основних і оборотних засобів підприємства, що формуються при його організації за рахунок грошових коштів, внесків, пайових внесків засновників і учасників), виробляти і продавати продукцію, брати в борг, надавати кредити, пред’являти їх і виступати в суді відповідачем, а також виконувати всі ті функції, які виконують підприємства будь-якого іншого типу.

Переваги

Переваги корпорації визначили провідну роль цієї форми організації бізнесу в сучасній американській економіці. Хоча корпорації відносно нечисленні (15% із загального числа фірм), вони відрізняються широким масштабом і великими розмірами. На частку корпорацій припадає близько 9/10 обсягу продажів товарів і послуг.

Корпорація – найефективніша форма організації бізнесу в питаннях залучення грошового капіталу. Корпораціям властивий унікальний спосіб фінансування – через продаж акцій і облігацій (облігація – цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін із сплатою фіксованого відсотка), який дає змогу залучати заощадження численних домогосподарств. Через ринок цінних паперів корпорації можуть об’єднувати у загальний фонд фінансові ресурси величезного числа окремих осіб. Фінансування шляхом продажу цінних паперів володіє певними перевагами з погляду їх покупців. Корпорації мають зазвичай легший доступ до банківського кредиту порівняно з іншими формами організації бізнесу. Причина полягає не

132

Загальний менеджмент

лише в більшій надійності корпорацій, але також у їх спроможності забезпечити банкам прибутковість рахунків.

Обмежена відповідальність. Власники корпорації (тримачі акцій) ризикують лише тією сумою, яку вони заплатили за покупку акцій. Їх особисті активи не ставляться під загрозу, навіть якщо корпорація збанкрутіє. Кредитори можуть пред’явити позов корпорації як юридичній особі, але не власникам корпорації як приватним особам. Право обмеженої відповідальності помітно полегшує задачу корпорації із залучення грошового капіталу.

За допомогою своїх привілеів у галузі залучення грошового капіталу процвітаючої корпорації легко збільшити обсяг і розширити масштаби операцій, а також реалізувати перевагу об’єднання капіталів. Зокрема, корпорація спроможна одержувати перевагу з технології масового виробництва. Так само розміри корпорації дають можливість здійснити глибшу спеціалізацію у використанні людських ресурсів. У той час, як керівник одноосібного підприємництва змушений розподіляти свій час на виробництво, бухгалтерський облік, діяльність на ринку, велика корпорація може залучати спеціалізовані кадри до кожної зі сфер і в такий спосіб досягати вищої ефективності.

Оскільки корпорація є юридичною особою, вона діє незалежно від її власників і в цьому значенні – від її власних посадових осіб. Партнерство раптово і непередбачувано може припинитися, а корпорації, принаймні, згідно з законами, вічні. Передача власності через продаж акцій корпорації не підриває її цілісності, тобто корпорації володіють відомою постійністю, недоступною іншим формам бізнесу, що надає можливість перспективногопланування зростання.

Недоліки

Реєстрація статуту корпорації пов’язана з деякими бюрократичними процедурами і з витратами на юридичні послуги.

Із суспільної точки зору, в корпоративній формі бізнесу закладені можливості для деяких зловживань. Оскільки корпорація є юридичною особою, деякі недобросовісні власники компаній іноді дістають можливість уникнути особистої відповідальності за сумнівну виробничу діяльність, набуваючи корпоративної форми підприємства. І незважаючи на те, що це заборонено законом, корпоративна форма бізнесу може стати базою для випуску і продажу цінних паперів, які не мають ніякої вартості. Проте зазначимо, що це

133

Глава 6. Організація як об’єкт управління

не внутрішній, властивий корпорації недолік, а лише потенційна можливість для зловживань.

Наступний можливий недолік корпорації стосується питань, пов’язаних з оподаткуванням прибутку корпорації. Мова йде про проблеми подвійного оподаткування: та частина доходу корпорації, яка виплачується у виді дивідендів тримачам акцій, оподатковується двічі – перший раз як частина доходу корпорації, а другий – як частина особистого доходу власника акції.

За одноосібного підприємництва й партнерства власники нерухомості й фінансових активів самі безпосередньо управляють цими активами та контролюють їх. Більшість дослідників вважають, що саме так і має бути. Але у великих корпораціях, акції яких повсюдно поширені серед сотень тисяч власників, виникають значні розбіжності між функціями власності й контролю. Причини цієї розбіжності криються у бездіяльності типового тримача акцій. Велика частина власників акцій не використовують права участі в голосуванні або ж якщо використовують це право, то лише підписуючись під наданням повноважень дійовим посадовим особам корпорації. А чому вони мають чинити інакше? Середні тримачі акцій дуже мало знають або зовсім не мають ніякої інформації про те, наскільки ефективно здійснюється управління їхньою корпорацією. Оскільки типовий власник акцій може мати лише 1000 з 15 млн випущених в обіг звичайних акцій, один голос, по суті, не відіграє ніякої ролі. Невикористання права голосу або повна передача повноважень офіційним особам корпорації веде до того, що останні дістають можливість самостійно визначати свою долю.

Розподіл функцій власності й контролю не викликає істотних наслідків у тому випадку, якщо інтереси і дії групи, що виконує функції управління, узгоджуються з побажаннями групи власників корпорації (тримачів акцій). Проблема в тому, що інтереси цих двох груп не завжди збігаються, тобто розподіл функцій власності й контролю торкається важливих і суперечливих проблем розподілу влади і повноважень, відповідальності керівників корпорації, внутрішніх конфліктів між менеджерами і власниками акцій.

Чи приймати статус корпорації? Вирішальним чинником у цьому питанні є потреба в грошовому капіталі. Якщо йдеться про передові технології та значний обсяг грошових коштів для бізнесу, то на багатьох ділянках виробництва ставиться питання про створення корпорації.

134

Загальний менеджмент

6.10. Показники діяльності фірм

Усі показники можна розподілити за групами, які характеризують: 1) економічний потенціал фірми, 2) ефективність її діяльності, 3) конкурентоспроможність, 4) фінансовий стан.

Економічний потенціал фірми якнайповніше характеризують активи, обсяг продажів, чистий і валовий прибуток, основний капітал, оборотний капітал, капіталовкладення, власний і позиковий капітал, капіталізований прибуток, виробничі потужності, витрати на НДДКР тощо. Варто зазначити, що всі ці показники самі по собі мало про що говорять. Для однієї фірми, залежно від сфери діяльності обсяг продажів, наприклад, у 100 млн дол. може вважатися великим, для інших – незначним. Але порівняно з аналогічними даними про діяльність інших фірм тієї або іншої галузі або країни ці показники дають змогу скласти уявлення про солідність фірми або масштаби її операцій.

Виробнича база – одна з найважливіших характеристик економічного потенціалу фірми, її можливість проводити ту або іншу продукцію. До певної міри про розміри виробничої бази свідчать показники масштабу операцій, оскільки вони дають вартісну оцінку проведеної і реалізованої продукції (продажів), оборотних і необоротних коштів (підсумки балансу), використовуваних у процесі виробництва машин і устаткування (основного капіталу). До найважливіших показників, що характеризують виробничу базу промислових фірм, належать також кількість і потужності виробничих підприємств, зокрема контрольованих через мережу дочірніх підприємств. У великих фірм кількість підприємств може досягати 100 і більше.

Важливою складовою частиною економічного потенціалу фірми є науково-технічний потенціал, від якого значною мірою залежить і конкурентоспроможність фірми. Жодна більш-менш солідна фірма не може ігнорувати науково-технічний прогрес, не розробляти нові технології і товари, не вести активний пошук нових сфер вкладення капіталу, не створювати нові ринки збуту. Фірми вимушені витрачати на дані цілі величезні грошові кошти: лише витрати на НДДКР нерідко доходять до 10% і більше від загальної вартості реалізованої продукції.

Ефективність господарської діяльності фірми може бути оці-

нена цілим рядом абсолютних і відносних показників, найважливіший з яких – прибуток. Саме прибуток є кінцевою метою і основним

135

Глава 6. Організація як об’єкт управління

критерієм оцінки діяльності будь-якої комерційної фірми. У ринковій економіці перевага надається комерційній ефективності, максимізації розмірів прибутку на вкладений капітал.

Розмір прибутку в абсолютному виразі кладеться в основу обчислення цілого ряду відносних показників рентабельності. Рентабельність продажів визначається відношенням чисел прибутку (валового або чистого) до обсягу продажів за звітний період. Якщо отриманий показник дорівнюватиме, наприклад, 10%, то це означає, що на кожен долар реалізованої продукції припадає 10 центів прибутку. Зменшення цього показника означає зниження попиту на продукцію фірми і, як наслідок, зниження рентабельності її продажів.

Рентабельність активів визначається відношенням прибутку (зазвичай чистого) до активів на кінець звітного періоду (підсумку балансу). Цей показник відбиває ефективність використання всього майна фірми. Низька рентабельність активів вказує на перекладення капіталу в активи або про низький попит на продукцію фірми.

Рентабельність основного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку за звітний період до вартості основного капіталу за вирахуванням амортизації на кінець звітного періоду. Чим вище значення цього показника, тим ефективніше використовуються основні засоби фірми.

Рентабельність власного капіталу – відношення прибутку за звітний період до балансової вартості власного капіталу на кінець звітного періоду.

До групи важливих показників ефективності належить і обсяг продажів, оскільки він свідчить про масштаби діяльності фірми. Цей показник є також базовим для обчислення ряду відносних показників ефективності.

Відношення обсягу продажів до активів і до основного капіталу характеризує ефективність використання в першому випадку грошових коштів, наявних у розпорядженні фірми, в другому – коштів, вкладених в основний капітал. Щоправда, підвищення цих та інших вартісних показників, не завжди означає підвищення ефективності операцій. Воно може відбивати інфляційне підвищення цін і сполучатися зі зниженням рентабельності використання основного капіталу і активів у цілому.

Відношення обсягу продажів до оборотних активів доповнює названі вище два показники (іноді його називають «коефіцієнтом оборотності оборотних активів»). Цей показник визначає, скільки

136

Загальний менеджмент

оборотів зробив оборотний капітал протягом року. Чим вище число оборотів, тим активніше комерційна діяльність фірми, тим менше грошових коштів потрібно їй для ведення поточних операцій.

Відношення обсягу продажів до матеріально-виробничих запасів набуло назви «коефіцієнт оборотності матеріальновиробничих запасів», він відбиває кількість оборотів протягом року. Зниження цього показника свідчить про затовареність готовою продукцією, труднощі фірми зі збутом. Воно може також вказувати на збільшення запасів і матеріалів у зв’язку з очікуваним зростанням цін на них. Для з’ясування причин зменшення оборотності матеріально-виробничих запасів необхідно досліджувати зміни у їх структурі.

Відношення обсягу продажів до загального числа зайнятих у фірмі, або виробіток на одного зайнятого – важливий показник рівня організації виробництва, його продуктивності. За допомогою даного показника можна порівняти рівні організації виробництва окремих підрозділів компанії або різних фірм даної галузі як в одній країні, так і в різних країнах.

Конкурентоспроможність означає можливості фірми запропонувати товар, що відповідає певним вимогам покупця, тобто певної якості в потрібній кількості, в необхідні терміни і на вигідніших умовах постачання, ніж конкуренти. Умови розуміють як ціну, базисні умови постачання, організацію техобслуговування, надання комерційного кредиту тощо. У тієї самої фірми конкурентоспроможність видів продукції може бути різною. В той же час конкурентоспроможність фірми і конкурентоспроможність її продукції перебувають у прямому взаємозв’язку.

Для оцінки конкурентоспроможності фірми можна скористатися наведеними нижче економічними показниками.

Динаміка продажів у вартісному і натуральному виразі. Коли вартість реалізованої продукції підвищується швидше, ніж її фізичний обсяг, попит на неї збільшується (при цьому потрібно враховувати чинник інфляційного підвищення цін). Якщо ж ситуація прямо протилежна, то продукція не має попиту і фірма вимушена знижувати ціни на неї.

Відношення обсягу продажів до вартості матеріальновиробничих запасів. Зменшення цього показника вказує на уповільнення оборотності запасів (відбувається або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини).

137

Глава 6. Організація як об’єкт управління

Відношення обсягу продажів до вартості нереалізованої продукції доповнює два попередні показники. Його зменшення означає зниження попиту або перевиробництво продукції.

Завантаження виробничих потужностей перебуває в прямій залежності від попиту на продукцію фірми. Щойно фірма починає зазнавати труднощів зі збутом готової продукції, відразу ж знижується і завантаження.

Обсяг і напрям капіталовкладень. Зазвичай фірма вкладає капітали у виробництво перспективних, на її погляд, товарів. Якщо вона скорочує або взагалі припиняє інвестиції в дане виробництво, це означає, що організація не бачить для себе перспектив отримання достатньо високої норми прибутку, що може свідчити про зниження конкурентоспроможності даної продукції фірми.

Частка обсягу продажів фірми в загальному обсягу продажу цього виду продукції в країні або в світі порівняно з аналогічними показниками інших фірм дає наочне уявлення про конкурентні позиції фірми відповідно на національному і світовому ринках.

Фінансова стійкість фірми характеризується:

ступенем фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування;

спроможністю у визначені терміни погашати свої фінансові зобов’язання (платоспроможність);

можливістю надання кредитівклієнтам (кредитоспроможність). Одним з найважливіших показників фінансової стійкості фірми

єтак званий коефіцієнт автономії, тобто відношення загальної суми власного капіталу до підсумку балансу фірми, інакше кажучи – до підсумку всіх грошових коштів, авансованих компанією. За коефіцієнтом автономії судять, наскільки вона незалежна від позикового капіталу. Чим вище цей коефіцієнт, тим краще її фінансовий стан. Вважається, що загальна сума заборгованості компанії не має перевищувати суму її власного капіталу. Отже, якщо коефіцієнт автономії становить більше як 0,5, то фінансування за рахунок позикового капіталу здійснюється в прийнятних межах.

Основні поняття

Організація; соціальні організації; параметри організації; механістичний підхід; органічний підхід; класифікації організацій; формальна організація; неформальна організація; акціонерне суспільство; віддалений вплив; конкурентне середовище (виробничі дії); оперативний вплив; одноосібне володіння; партнерство; корпорація; показники діяльності фірм.

138

Загальний менеджмент

Контрольні питання

1.Наведіть визначення поняття «організація».

2.Розкрийте зміст поняття «об’єкт управління» і основні параметри організації.

3.У чому полягає сутність і відмінності механістичного і системного підходів до управління?

4.Яка типологія організацій? Схарактеризуйте різні підходи до їх класифікації.

5.Назвіть види організацій, які проводять виробничогосподарську діяльність.

6.Що являють собою зовнішні чинники організації? Як вони класифікуються і як взаємозв’язані?

7.Як проводять облік зовнішніх чинників організації для досягнення її успіху?

8.Назвіть правові форми ділових організацій, розкрийте їх зміст, схарактеризуйте особливості, переваги і недоліки.

9.За допомогою яких показників висвітлюють діяльність фірм (наведіть їх класифікацію, визначте зміст і взаємозв’язок)?

10.Якою має бути діяльність менеджера, щоб забезпечити ефективну роботу організації?

Література

1.Брэддик У. Менеджмент в организации: учебник / У. Брэддик. –

М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 38-46.

2.Мардас А.Н. Организационный менеджмент: учеб. для вузов / А.Н. Мардас, О.А. Мардас. – СПб.: Питер, 2003. – С. 83-118.

3.Менеджмент: учеб. для вузов / под ред. М.М. Максимцева и А.В. Игнатова. – М.: ЮНИТИ, 1998. – С. 64-80.

4.Мескон М.Х. Основы менеджмента: учебное пособие / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 1992. – С. 88-140.

5.Мильнер Б.З. Теория организации: курс лекций / Б.З. Мильнер. –

М.: ИНФРА-М, 1999. – С. 12-58.

6.Общий менеджмент: учебное пособие / под ред. А.К. Казанце-

ва. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С. 33-47.

7.Основы менеджмента: учебное пособие / под ред. А.А. Раду-

гина. – М.: Центр, 1997. – С. 84-106.

8.Управление организацией: учебник / под ред. А.Г. Поршнева,

З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРА-М, 2002. – С. 39-57.

139

Глава 7. Організаційні форми і структури управління

Глава 7 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ І СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

План

7.1.Структуризація організації. Сутність та елементи організаційної структури управління.

7.2.Типологія організаційних форм і структур управління.

7.3.Проектування і коригування організаційних структур управ-

ління.

Організація як соціально-економічна система характеризується певною побудовою, що відбиває її внутрішній стан. Структура, що утворює внутрішню форму системи, надає їй цілісності, сприяє збереженню стійкого стану системи і є показником її організації. Необхідна умова ефективного управління – формування і розвиток організаційної структури управління, що якнайповніше відповідає цілям і задачам організації, спроможної реагувати на зміни зовнішнього середовища. Структура управління безпосередньо пов’язана зі всіма функціями управління і є формою їх реалізації. Вона відбиває організаційну сторону відносин управління й утворює єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку і підпорядкованості. Знання сучасних організаційних форм і методів проектування організаційних структур дають змогу менеджерам надалі вдосконалювати управління, розвивати об’єкти господарювання і якомога швидше адаптувати їх до нових ринкових умов.

7.1. Структуризація організації. Сутність та елементи організаційної структури управління

Становлення і розвиток людини, суспільний характер її участі в широкому спектрі економічних відносин зумовили створення, функціонування і розвиток соціально-економічних організацій. Цілі соціуму, що послідовно формуються і розвиваються, визначали склад цих організацій, побудову і вдосконалення їх структури, характер і зміст здійснюваної ними діяльності.

На різних рівнях суспільного розвитку виникали різні форми соціально-економічних організацій. Найбільш значимі з них: община, рід, група, поселення, сім’я, товариство, суспільство, установа, під-

140