Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofiya_upravlinya_Kremen.doc
Скачиваний:
118
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.1 Mб
Скачать

2.1.6. Змістовний аспект сутності управління

Надзвичайно важливим, цікавим і складним виступає змістовний аспект філософського аналізу сутності феномену управління, оскільки зміст управління визначає його сутність, яку досить пробле­матично визначити, не звертаючись до змісту. Цей зміст залежить від цілей, структури і характеру функціонування соціальної системи і містить певні інваріанті відносно них функції і характеристики. Вибір керівником змісту управлінської діяльності повинен спиратися на загальні закономірності та принципи соціального управління.

Зміст управління - це сукупність форм, засобів і технологій, застосування яких має забезпечити ефективне досягнення цілей системи. їх вибір залежить від цих цілей, місця керівника в управ­лінській ієрархії, його компетенції, загальної і професійної культури та інших чинників. З погляду змісту управління на загальнодер­жавному рівні можна виділити політичний, економічний, соціаль­ний, виробничо-технічний, психологічний, правовий, етичний, есте­тичний, екологічний та інші аспекти.

Аналізуючи змістовний аспект сутності управління, слід вра­ховувати діалектику співвідношення форми і змісту. Форми управ­ління, проявом яких виступають стиль керівництва, методи, засо­би і технології управління, відбивають його зміст, але не можуть ототожнюватися з цим змістом. Аналогічно, і зміст управління не може зводитися тільки до своїх зовнішніх проявів. Зміст відобра­жає, "що" містить поняття управління, яку мету переслідує конк­ретне управлінське рішення чи діяння, тоді як форми, засоби і технології його реалізації відповідають на запитання "яг", "яким чином" здійснюється управління.

Розкриття змісту поняття управління ускладнює його еволюція. о колишніх соціалістичних країнах зміст управління полягав у використанні керівником, який сам був функціонером тоталітарної систе­ми, сукупності економічних та ідеологічних засобів впливу на виконав­ців для досягнення визначених цією системою цілей. Значною мірою обмежувалась і придушувалась ініціатива з боку і керівника, і виконав­ців, що зумовлювало неефективність системи, тотальний дефіцит мате­ріальних і духовних благ, технологічне відставання від розвинених країн, низьку якість і неконкурентоспроможність продукції.

В капіталістичних країнах економічні засоби впливу керівника-менеджера на виконавців пов'язувались із заохоченням ініціативи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва, якості продук­ції і збільшення прибутку фірми. Сьогодні ж, з досягненням певного рівня добробуту широких верств населення, економічні інструменти управління втрачають свою роль. Як свідчать соціологічні дослідження в США, Німеччині, Японії та інших країнах, вони поступаються місцем морально-етичним і соціально-психологічним інструментам взаємовід­носин керівника з підлеглими. Тобто сьогодні формується принципово нова парадигма змісту соціального управління.

Зміст управління часто зводять до відносин у системі "керівник-підлеглий". Починаючи з XX століття, ця проблема, за словами А. А. Гера-симчука і 3. І. Тимошенко, "із сфери теоретичного розв'язання поступово перейшла в систему теорій середнього рівня" [18, с. 404]. Р. Мертон окрес­лює їх як збір положень, на основі яких логічно можна визначити конк­ретні гіпотези, підтверджені емпіричними дослідженнями [126, с. 87]. Поряд з таким реляційним підходом до визначення сутності і змісту управління важливу роль має відігравати і цільовий підхід, оскільки ха­рактер цілей системи (та їх відповідність закономірностям самоорганізації) визначає і вибір відносин між керівником та персоналом. Ці відносини є вторинними відносно цілей системи, виступаючи одним з елементів інстру­ментального забезпечення управління і процесу досягнення цих цілей.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]