Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Filosofiya_upravlinya_Kremen.doc
Скачиваний:
118
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
4.1 Mб
Скачать

2.1.7. Організаційний аспект сутності управління

У множині підходів до аналізу сутності управління неможливо не згадати її організаційного аспекту. Він значною мірою пере­тинається зі структурним аспектом, але, на відміну від нього, безпо­середньо пов'язаний з організаційними формами як самих соціальних систем, так і систем управління ними. Ці форми виникають і розви­ваються в процесі усвідомлення людьми своїх потреб та їх трансфор­мації в сукупність цілей системи, а потім і у практичні дії по їх досяг­ненню. Історія розвитку суспільства і управлінської діяльності знає різноманітні форми організації. За словами В. П. Андрущенка, "люди, об'єднані в організацію, характеризуються наявністю спільного інте­ресу". При цьому "ідеальний тип організації передбачає збіг мети організації з метою кожного її члена" [115, с. 481].

Відомий американський дослідник проблем організацій Р. Холл вважає, що "люди економічно зацікавлені в організаціях, де вони працюють. Організації впливають на економічний добробут працюючих, а отже, й на їхню залежність". Посилаючись на результати досліджень, він підкреслює, що "продуктивність праці учених істотно залежить від робочої обстановки". Тому організації "заохочують нау­кову продуктивність за допомогою мотивації, інтелектуального сти­мулювання і гарного обладнання. Якщо від працівника очікують високої продуктивності, то він прагнутиме відповідати цим очіку­ванням". За словами автора, "найважливіший результат впливу ор­ганізації на працівників полягає у тому, що вона визначає поло­ження працівника у системі соціальної стратифікації" [117, с 31].

2.1.8. Управління як чинник соціального розвитку

Важливим аспектом аналізу сутності управління слід вважати те, що воно виступає фактором соціального розвитку. Дійсно, одним з основних його завдань є своєчасне виявлення суспільних суперечностей, визначення їхньої природи, належне їх розв'язання та усунення з метою зняття напруженості, конфліктності, подолання кризових ситуацій у відповідній соціальній системі. Внаслідок цього створюються умови, сприятливі для ефективного функціонування і розвитку системи.

Однак слід усвідомлювати, що подолання одних суперечностей зовсім не означає ліквідацію взагалі суперечливого характеру існу­вання, функціонування і розвитку соціальних систем, оскільки цей характер виступає важливим джерелом та однією з основних рушій­них сил цього розвитку. Розвитком же є більш висока міра відповід­ності структури і характеру функціонування системи її цілям, підви­щення ефективності досягнення цих цілей тощо. Під ефективністю у широкому розумінні мають на увазі співвідношення між: витратами різних ресурсів (сировинних, фінансових, людських, інтелектуаль­них, часових тощо) та характером отриманих результатів. Вибір же цілей, у свою чергу, має відповідати вимогам об'єктивних закономір­ностей самоорганізації систем. Зростання міри цієї відповідності і визначає процес розвитку відповідної соціальної системи.

Стосовно розуміння сутності поняття розвитку взагалі та роз­витку соціальних систем, зокрема, серед філософів, соціологів і полі­тологів не існує єдності підходу і принципів визначення. Це пов'я­зано з неоднозначністю трактування таких явищ, як зміна, розвиток і Деградація, прогрес і регрес тощо. Додаткові ускладнення вносять впливи зовнішнього середовища на процеси змін у соціальних системах та можливі типи реагування систем на ці зміни, в тому числі пристосування до них, адаптація, зворотні та незворотні зміни У самій соціальній системі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]