4.1. Сутність поняття інформації

У попередньому розділі в процесі філософського аналізу такого фундаментального поняття, яке являє собою система, було детально розглянуто різноманітні зв'язки між елементами системи, їх роль, призначення та основні види. Необхідно додати, що ці зв'язки дійсно можуть мати різне призначення і виконувати різні функції, а формою їхньої фізичної реалізації може виступати передача енергії, речовини або інформації. При цьому принциповим моментом слід вважати, що незалежно від цієї форми, будь-який зв'язок врешті-решт пов'язаний з передачею інформації. Тому в кібернетиці та загальній теорії систем і розглядається саме інформаційний зміст зв'язків, який полягає у їхньому використанні для можливості передачі відомостей про той чи інший стан елементів системи або про характер їхнього функціонування у складі цієї системи.

Під інформацією прийнято розуміти будь-які відомості про різні об'єкти, системи, явища, процеси, ситуації тощо. При цьому, якщо множина станів М\{А) одного об'єкта А перебуває у певній відповідності з множиною станів Мг(В) іншого об'єкта В (рис. 26), то це означає, що об'єкт А містить інформацію про об'єкт В або виступає носієм ін­формації про нього.

Рис. 26. Відповідність станів об'єкта А станам об'єкта В як інформаційний зв'язок між ними

Підкреслимо, що в реальних складних сис­темах ланцюжок з та­ких носіїв може не об­межуватись лише дво­ма об'єктами.

Матеріальний носій інформації, який висту­пає засобом її перенесення у просторі та часі, називається сигналом.

Характерно при цьому, що вид сигналів не залежить від змісту інформації і визначається угодою між особами, які передають і які сприймають цю інформацію. Завдяки такій ситуації самі сигнали можуть легко перетворюватись з одного виду на інший без зміни змісту самої інформації та зберігатись протягом досить тривалого часу у тій чи іншій формі за допомогою різних носіїв з метою можливості використання цієї інформації у майбутньому.

Як уже відзначалось вище, управління об'єктом будь-якої природи являє собою цілеспрямований керівний вплив на нього, здійснюваний з боку суб'єкта управління з метою забезпечити бажаний стан чи харак­тер його функціонування згідно із заздалегідь визначеними цілями. У свою чергу, для того, щоб сформувати необхідний вплив і здійснити його саме в потрібний момент часу, треба знати дійсний стан об'єкта та його відповідність бажаному стану або характер функціонування об'єк­та та його відповідність очікуваному характеру з позицій забезпечення можливості ефективного досягнення встановлених цілей. Ці знання і являють собою інформацію про об'єкт управління, яка необхідна суб'єктові управління для правильного та своєчасного формування і реалізації відповідних керівних впливів та для здійснення інших функцій управлінської діяльності.

Поняття інформації уявляється цілком зрозумілим на повсякденно-побутовому рівні, однак аналіз численних спроб його філософських дефініцій свідчить про відсутність єдиного підходу до її розуміння. У той же час надзвичайну цікавість інформація викликає вже своєю природою. Дійсно, з одного боку, інформація не є матеріальною субстанцією, хоча й виступає як породження матеріальних об'єктів, передається за допомогою матеріальних носіїв, а її використання завдає відчутного впливу також на матеріальні об'єкти. З іншого ж боку, інформація здатна тривалий час існувати поза цими об'єктами й незалежно від них, тобто відокремлюючись від них. Являючи собою особливий вид об'єктивної реальності, інформація може істотно залежати від індивідуального характеру її сприйняття та інтерпретації кожним конкретним суб'єктом.

Нарешті, інформації притаманні такі незвичні для матеріального світу властивості, як можливість нескінченного відтворення. Так, скільки б людей не прочитали одне й те саме повідомлення, кількість інформації в ньому лишається незмінною, хоча безліч людей також стали носіями такої ж кількості інформації. Однак тут необхідно підкреслити одне істотне положення яке полягає в тім, що чим більше людей знайомляться з тією чи іншою інформацією, тим меншою стає її цінність. Адже недарма існує вислів відносно того, що хто володіє інформацією, той володіє світом.

Слід відверто визнати, що інформація як одне з фундаментальних понять сучасної науки і суспільного життя, важко піддається чіткому й однозначному науковому визначенню. Звичайно вважається, що вона означає повідомлення, ознайомлення про стан справ, відомості про що-небудь, які передаються людьми один одному чи групі людей. Однак в першу чергу внаслідок розвитку кібернетики, теорії інформації та інформаційних технологій істотно розширилися сутність і зміст цього поняття

У сьогоднішньому його розумінні наукове поняття інформації включає також обмін даними, певними відомостями не тільки між людьми та соціальними групами, а й між людиною та автоматом, між різними автоматами, і навіть обмін сигналами у тваринному і рослинному світі. Під інформацією мається на увазі й передача певних ознак від однієї клітини до іншого тощо. Інформацією вважаються також; і ті дані, які людина може отримувати від неживих природних об'єктів і які стосуються їхнього стану, або скоріше зміни цього стану.

У будь-якому разі, інформація являє собою одну з основних влас­тивостей об'єктивного світу, подібну до енергії, і у такому розумінні вона виступає тісно пов'язаною із властивістю самоорганізації систем.

Тому наукове пізнання об'єктивної реальності відрізняється від повсяк­денно-побутового чи практично-перетворюючого її пізнання не джере­лами використовуваної інформації, а глибиною її усвідомлення, харак­тером обробки та інтерпретації.

Джон Стюарт Міль (1806-1873) у своїй "Системі логіки" зазначав, що "встановлюємо ми науковий принцип, чи одиничний факт, чи звертаємось ми при цьому до дослідів, чи до умовиводів, - будь-яка ланка у ланцюгові висновків має за своєю сутністю індуктивний характер". Онтологічною природою індукції він вважав притаманну всім речам схожість. Основою ж схожості виступає їхня властивість, що полягає у об'єктивно притаманній їм інформації. Однак це поняття в ті часи ще не було відоме науці.

Інтуїтивне ж відчуття об'єктивності інформації та її обмеженості джерелом походження було завжди притаманне видатним мислителям. З цього приводу уявляється доцільним навести думку відомого анг­лійського філософа Герберта Спенсера (1820-1903) відносно того, що наука має справу виключно з явищами, причини і основи яких прин­ципово не підлягають пізнанню. Він підкреслював, що "як би людський розум не витончувався, він ніколи не пізнає того, що виходить за межі досвіду, оскільки поза досвідом існує непізнаванне". Таким чином, людина здатна пізнавати зовнішній світ тільки на підставі тієї інфор­мації, яка визначається її попередніми знаннями, інтелектом і світоглядними позиціями самої людини.

У зв'язку з наведеним досить широким сучасним трактуванням поняття інформації його слід відносити до будь-якого повідомлення, яке нерозривно пов'язане з управлінням, тобто включає сигнали у єдності їхньої синтаксичної, граматичної, семантичної і прагматичної характеристик. Вважається інформацією і передача, що виступає відображенням різноманіття в будь-яких об'єктах і процесах як живої, так і неживої природи, іншими словами, порушення їхньої одно­манітності стосовно того, хто сприймає відповідне повідомлення.

Для усвідомлення сутності інформації важливо також підкрес­лити, що існує багато її видів. Серед них можна назвати наукову, навчальну, емпіричну та інші види інформації. Зрозуміло, що цей поділ певною мірою є умовним і не вичерпує всієї множини видів інформації, а кожний вид може мати свою власну структуру. Зокре­ма, наукову інформацію поділяють на природознавчу, технічну, соціальну, гуманітарну, економічну тощо.

Стосовно наукової інформації можна дати таке її визначення, як результат пізнавальної діяльності, або як здобуті з ентропійного стану нові відомості про природні чи соціальні явища зовнішнього світу. Емпіричною прийнято вважати інформацію, яка виступає результатом почуттєвого сприйняття людиною явищ зовніш­нього світу і обмежена практичним досвідом без будь-якого логіко-теоретичного узагальнення фактів і явищ. Емпірична інформація може застосовуватись для розв'язання як суто утилітарних, так і науковопізнавальних завдань у вигляді певних даних чи аргументів.

Навчальною вважається інформація, що містить відомості науко­вого, технічного, культурного чи виховного характеру і при цьому виконує функції пояснення та використовується для передавання від одного покоління до іншого узагальненого і науково обґрунтованого суспільного досвіду, нагромаджених людством чи певною спільнотою знань про природні та суспільні явища. Звичайно ці відомості мають бути систематизовані та адаптовані відповідно до інтелектуального рівня та вікових особливостей тих, кому вони адресовані. Навчальна інформація, у свою чергу, за своїм змістом і характером може бути змістовною, методичною або інструктивною.

Розглянемо найбільш поширені сучасні підходи до визначення і тлумачення сутності інформації. Так, автори філософського енцикло­педичного словника вважають, що "інформація - поняття, яке вико­ристовується у філософії з давніх часів і отримало останнім часом нове, більш широке значення завдяки розвитку кібернетики, де воно виступає однією з центральних категорій поряд з поняттями зв'язку та управління". За словами авторів словника, "поняття інформації стало загальним для всіх часткових наук, а інформаційний підхід, який містить у собі сукупність ідей і комплекс математичних засобів, перетворився на загальнонауковий засіб дослідження". Вказується при цьому, що традиційне розуміння інформації як відомостей зберігалось аж до середини XX століття. У зв'язку з розвитком комунікаційних засобів були здійснені перші спроби вимірювання кількості інформації з використанням імовірнісних методів. Пізніше з'явились інші варіанти математичної теорії інформації - топологічний, комбінаторний тощо, які отримали загальну назву синтаксичних теорій.

Змістовний (смисл) та аксіологічний (цінність) аспекти інфор­мації досліджуються в рамках семантичної і прагматичної теорій. Розвиток поняття інформації в сучасній науці призвів до появи різних її світоглядних, особливо філософських інтерпретацій. Серед них можна назвати трансцендентальну, тобто надприродну сутність інформації у неотомізмі; інформацію як суб'єктивний феномен у неопозитивізмі та екзистенціалізмі тощо [111, с. 185-186].

Філософський словник за редакцією А. П. Алексеєва наводить такі варіанти можливого трактування сутності поняття інформації: "1) пові­домлення, опис фактів; 2) новини, нові відомості; 3) зменшення невиз­наченості в результаті повідомлення; 4) передача, основа зв'язку і управління у живій природі і машинах" [45, с. 140]. Вважаємо за необхідне зауважити, по-перше, що наша позиція відносно управління у живій природі є дещо іншою, про що докладно говорилось у другому розділі, а по-друге, що інформація являє собою невід'ємну "основу зв'язку і управління" також і в соціальних системах. Варто звернути увагу на те, що автори словника також вказують на можливість певного поширення визначення інформації шляхом включення її розуміння як "відображеного різноманіття".

Оскільки сьогодні поняття інформації найчастіше пов'язується з кібернетикою та обчислювальною технікою, наведемо також її тлумачення стосовно термінів "обробка інформації", "інформаційна технологія" та "теорія інформації" згідно з тлумачним словником з обчислювальних систем. Там під інформацією прийнято розуміти "сукупність символів. В свою чергу, символи можна визначити як образи, які несуть смислове навантаження, що й виступає ще одним визначенням інформації". За словами авторів словника, "певна кількість інформації може розглядатись з трьох основних точок зору:

а) з поведінської точки зору створення порції інформації здійс­нюється за якоюсь причиною, а отримання цієї інформації може привести до певного результату (дії чи мислительної операції, що спостерігаються);

б) з математично-лінгвістичної точки зору порція інформації може бути описана шляхом її зіставлення з іншою інформацією, зазначення її смислу і структури;

в) з фізико-технічної точки зору розглядаються фізичні аспекти прояву інформації - її матеріальний носій, розв'язувальна здатність і точність, з якою вона фіксується, кількість інформації, яка виробля­ється, передається чи приймається тощо".

Автори словника зазначають також;, що "інформацію молена створювати, передавати, запам'ятовувати, шукати, приймати, копію­вати (в тій же чи в іншій формі), обробляти, руйнувати. Інформативні зразки можуть створюватися у найрізноманітніших формах: у формі світлових, звукових чи радіохвиль, електричного струму чи напруги, магнітних полів, знаків на паперовому носієві. В принципі, інформацію може переносити будь-яка матеріальна структура або потік енергії" [104, с. 229-230].

Звертаючись до проблем взаємовідносин управління та інфор­мації, В. Г. Афанасьєв підкреслює, що "під інформацією звичайно розуміють відомості про навколишній світ, про внутрішній стан сис­теми та зовнішні умови, які керівна система використовує у здійс­ненні управлінських процесів". Посилаючись на думку І. І. Жукова та В. М. Глушкова, він зазначає, що "у науковому плані інформація охоплює як ті відомості, які є в наявності у людей, так і відомості, які існують незалежно від людей".

За словами вченого, "для того, щоб відомості могли бути вико­ристані в управлінні, вони повинні набути форми сигналів. Сигналь­на форма інформації - неодмінна риса процесів управління, Несамоврядним системам сигнальна форма інформації не притаман­на. Сигнал - це фізичний процес, який несе у собі інформацію. Сигнал і являє собою той енергетичний вплив, який є необхідним і достатнім, щоб самоврядна система могла функціонувати, не руйнуючись, а зберігаючи свої істотні характеристики" [2, с. 27-28].

Цікаво, що кількість інформації, яку несе сигнал, не є істотною. Вона може бути надзвичайно малою, однак роль сигналу полягає у тому, що фактично він несе керівний вплив, змушує систему певним чином реагувати, тобто відзиватись на нього, перебудовуватись від­повідним чином. При цьому підсилений спеціальними енергетичними установками, що входять до структури системи, цей сигнал спромож­ний впливати належним чином на об'єкти, які суттєво переважають його за своїми енергетичними характеристиками, за масою та іншими параметрами. Істотним моментом слід вважати те, що сигнал несе команду системі, і коли ця команда нею сприйнята, система реагує на неї, відповідаючи тими чи іншими реакціями.

В. Г. Афанасьєву належить важливе методологічне зауваження стосовно того, що "сигналізація як фізичний процес має місце і в не­живій природі, однак там вона не несе інформації, необхідної для управління, тобто позбавлена тієї командної функції, яка їй прита­манна у самоврядних системах" [2, с. 28].

Науково-технічний і соціальний прогрес, в першу чергу ті його напрями і процеси, які пов'язані з використанням інформації, з розроб­кою і використанням засобів зв'язку, комп'ютерної техніки та інфор­маційних технологій, зумовили становлення та інтенсивний розвиток теорії інформації як самостійної наукової дисципліни. ЇЇ розвиток спо­чатку відбувався у таких трьох напрямах. Першим, напрямом стала розробка математичного апарату, необхідного для опису основних влас­тивостей інформації. Другим важливим напрямом стали дослідження шляхів і засобів визначення цінності інформації. Справа в тім, що визначення кількості інформації виявилось набагато більш легким завданням, ніж якості, а тим більше кількісної оцінки її цінності. Нарешті, третій напрям розвитку теорії інформації полягав у пошуку шляхів плідного використання інформаційних методів у біології, лінгвіс­тиці, психології, соціології, педагогіці та в інших нетрадиційних для математичного опису дисциплінах.

Розвиток теорії інформації та все більш глибоке усвідомлення її ролі і значення в завданням управління системами різної природи сприяли тому, що вона згодом стала розглядатись як важлива скла­дова частина кібернетики. Ця обставина, в свою чергу, зумовила істотний вплив теорії інформації на процеси створення й неперерв­ного удосконалення електронно-обчислювальної техніки-, розробку і широке впровадження інформаційних технологій.

Важливий клас інформації, особливо цікавий у зв'язку з пред­метом філософії управління соціальними системами, становить так звана соціальна інформація. Автори "Філософського словника соці­альних термінів" на чолі з В. П. Андрущенком визначають її сутність як "сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які форму­ються і відтворюються у суспільстві та використовуються індивіда­ми, групами, організаціями, класами, соціальними інститутами для регулювання суспільних відносин, громадських зв'язків, а також; взаємин між особами, суспільством і природою".

Автори підкреслюють, що за своїм змістом соціальна інформація істотно відрізняється від економічної, технічної, природознавчої та багатьох інших різновидів науково-технічної інформації і являє собою "багаторівневе знання, яке характеризує громадські процеси (політичні, економічні, соціальні, культурологічні, духовні, демографічні тощо), конкретні процеси, що відбуваються у різних частинах суспільного організму (підприємства, родини, регіони та ін.), а також інтереси, прагнення й думки різних соціальних, професійних, демографічних, територіальних утворень". Функціонування соціальної інформації здійс­нюється, за їхніми словами, за допомогою різних каналів і засобів її поширення і зберігання - як інституціолізованих, так і неінституціолізованих [115, с. 345].

Цікавою особливістю практичної діяльності людей виступає їхнє прагнення використовувати певні речі чи явища для своїх потреб, не турбуючись особливо про глибоке усвідомлення сутності та природи цих речей і явищ. І на цьому прагматичному рівні люди звичайно задовольняються тими знаннями про них та тими якіс­ними чи кількісними характеристиками, які виявляються достатніми для практики. Подібне становище склалося і з інформацією. Лишаю­чи філософам пошук її сутності, практики успішно користуються багатющими можливостями, які відкриває інформація.

Виходячи саме з прикладних завдань, було розроблено і запропоно­вано кількісні та якісні характеристики інформації. Виявилось, зокрема, що будь-яку інформацію можна характеризувати за допомогою таких трьох параметрів: за її змістом, кількістю та цінністю. Кількість інфор­мації визначається переважно методами математичної статистики. Сутність же її, згідно з формулою, запропонованою свого часу К. Шенно-ном, полягає у кількісному зменшенні міри невизначеності випадкової величини в результаті відповідного повідомлення, яке містить результат спостереження іншої випадкової величини. За А. М. Колмогоровим, кіль­кість інформації визначається мірою складності алгоритму, за допомо­гою якого відповідну систему можна перевести з одного стану в інший.

Важливим поняттям теорії інформації виступає ентропія випадкової величини X, яка у випадку дискретного її характеру визначається через ймовірність рч того, що ця величина набуде конкретного значення л; з множини можливих її значень X. Тоді ентропія Н(Х) і кількість інформації І(Х,Х) визначаються за формулою

де IС N, причому N - множина всіх натуральних чисел.

Одиницею вимірювання кількості інформації та ентропії є біт, який являє собою двійкову одиницю. Ентропію в один біт має джерело інформації або випадкова величина з двома рівноймовірними повідом­леннями чи відповідно двома рівноймовірними значеннями «так» і «ні».

Змістовний та аксіологічний аспекти виміру інформації досліджуються переважно семантичною теорією. Сутність семантичного підходу до визначення відповідних параметрів полягає в тому, що інформація являє собою осмислені тексти, які складаються із сим­волів певної мови. Існує система, у якій ці символи розрізняються між: собою і виступають осмисленими. Ця система розглядається як носій інформації, а осмислення передбачає, що символи відомі сис­темі, яка сприймає інформацію. Для цього остання повинна мати у своїй структурі спеціальну підсистему, яка б дозволяла пояснювати кожне поняття за допомогою інших понять - так званий тезаурус Інформація сприймається системою-приймачем за допомогою лан­цюжка трансляцій, тобто шляхом перекладу тезаурусом символів мо­ви носія інформації на мову її приймача.

Близькими за характером уявляються і проблеми філософської герменевтики як вчення про правильне розуміння повідомлення -художнього, політичного, ділового, юридичного, релігійного тощо. Один з класиків герменевтики В. Дільтей (1833-1911) вважав, що коли пред­метом гуманітарних наук виступає духовне життя, то їхнім методом пізнання стає розуміння як справжнє переживання. Таким чином, зміст інформації та її цінність визначаються мірою її розуміння.

Однак існують і теорії кількісної оцінки цінності інформації за допомогою математичного апарату. Зокрема, О. О. Харкевич запропо­нував визначати цінність інформації через величину приросту імовір­ності досягнення конкретної мети за рахунок використання даної інформації. На жаль, уявляється досить проблематичною можливість використання цього підходу в системах соціального управління, оскіль­ки досягнення їхніх цілей звичайно досить віддалене від прийняття більшості управлінських рішень. За цих умов вплив тієї чи іншої інформації на міру їх досяжності здебільшого можна оцінити тільки на якісному рівні. До того ж, цінність соціальної інформації значною мірою є суб'єктивною характеристикою, оскільки вона істотно зале­жить від того, як її оцінює та чи інша людина, яка сприймає цю інформацію і наскільки вона користується нею.

Слід зауважити, що в теорії інформації використовуються пе­реважно кількісні аспекти інформації, необхідні для технічних сис­тем. Такі ж аспекти, як смисл, якість, істинність, цінність інфор­мації, її корисність, старіння за часом тощо, які набувають визна­чального значення при управлінні соціальними системами, на жаль, вивчені ще недостатньо. Тому можливість ефективного їх викорис­тання являє собою справу віддаленого майбутнього.

У дослідженнях, пов'язаних з теорією інформації, теорією управ­ління і з філософськими аспектами інформації та їхнім осмисленням, існує низка проблем, які викликають суперечливі висловлювання фа­хівців. Вони пов'язані з різними підходами до розуміння сутності та природи інформації, її походження, до пояснення характеру відно­шення між різними матеріальними об'єктами та інформацією. Існують також проблеми точності, повноти та достовірності інформації. Сто­совно теорії управління характерними є проблеми своєчасного над­ходження інформації та можливості формування і реалізації раціо­нальних управлінських дій і рішень в умовах інформаційної невизна­ченості чи неповноти тощо.

Становлення і розвиток інформаційного суспільства ставить сьо­годні перед дослідниками і користувачами і багато відносно нових проблем морально-етичного, культурологічного, освітнього, соціально-психологічного та іншого характеру. Так, істотне поширення масштабів і обсягу інформаційної діяльності та застосування інформаційних тех­нологій зумовлює необхідність відповідних змін у суспільних вимогах до змісту професійної компетентності, загальної і професійної культури та особистісних якостей фахівців. Відповідно змінюється характер сус­пільного виробництва і зміст спільної праці людей та управління ними. Ці обставини викликають необхідність перегляду професійно-кваліфікаційної і освітньої структури працівників та системи їхньої під­готовки.

Так званий "інформаційний вибух" викликав істотні зміни у сфері духовного виробництва й культури, прискорив процеси глобалізації. Разом з процесами загальної демократизації суспільного життя він істотно обмежив можливості органів державної влади контролювати інформаційні потоки та обмежувати доступ громадян до інформа­ційних ресурсів. В той же час, розвиток засобів масової інформації і телекомунікації, насамперед зумовлений ринковими умовами, вносить суттєві й далеко неоднозначні зміни у життя сучасного суспільства, у освітню сферу, навчання і виховання молодого покоління.

В. О. Кудін, відомий дослідник філософських проблем інформа­ційного суспільства, проблем взаємозв'язку засобів масової інформації з суспільними процесами і, зокрема, їхнього впливу на професійну освіту, підкреслює кардинальний характер змін, що відбулися останнім часом в світі. За його словами, останні роки минулого XX століття позначились "переворотом в системі засобів масової інформації. Охоп­люючи планету з неймовірною швидкістю, система Інтернет відкрила небувалі раніше в історії людства взаємозв'язки країн, народів, окре­мих людей". За його даними, понад 300 млн. комп'ютерів мають доступ до Інтернету. Сьогодні до цієї мережі в Канаді підключено 80% шкіл, в СІІІА - 60%, в Нідерландах - 40%, в Німеччині - 12%. [51, с. 16-17]. На жаль, величезні можливості, які відкриває інформаційне суспільство, часто призводять до духовного збіднення людини, до втрати нею жит­тєвих цінностей та ідеалів.

Сучасні дослідження філософських аспектів інформації стосують­ся як її сутності, так і впливу на суспільні процеси. Можна вважати загальновизнаним положення, що інформація являє собою одну з основних універсальних властивостей матерії. Однак, за нашим пере­конанням, сьогодні це положення слід поширити на всю об'єктивну реальність взагалі, оскільки джерелом інформації виявляються також; ідеї, думки, судження тощо, які аж ніяк не можуть вважатися матеріальними об'єктами. Це уявляється особливо важливим, оскільки в практиці управління соціальними системами значною мірою вико­ристовується саме інформація суб'єктивного походження.