Розділ 1 виробництво: загальноісторичний аспект

1.1. Історичний розвиток виробництва

Вважається, що зародження промислового виробництва в Європi бере початок у ХV ст., коли виникли невеликi спецiалiзованi вироб­ництва – вiд мануфактурних та харчових до металургiйних і металообробних. Інтенсивного розвитку виробництво набуває у XVII ст., коли вже чiтко відокремились галузi – машинобудiвна, хiмiчна, харчова, мануфактурна тощо. З’являються першi рекомендації з рiзних галузей технологiї. З 1804 року в Санкт-Петербурзi видається “Технологический журнал или собрание сочинений и известий, относящихся до технологии и приложения учененных в науках открытий к практическому употреблению”. У 1808 р. професор Московського унiверситету I.O. Двигубський видав пiдручник “Начальные основания технологии, или краткое показание работ, на заводах и фабриках производимых”, у передмовi до якого пише: “В наше время во всех почти хорошо учрежденных училищах преподают технологию или науку о ремеслах, заводах и фабриках, чтобы посвятившие себя наукам, обозрев вместе и весь круг технологии, могли... теоретически своими знаниями способствовать распространению и усовершенствованию ремесел, заводов и фабрик, необходимых к умножению общественного достояния”. У 1897 р. Д.I. Менделєєв видав “Основы фабрично-заводской производительности”, де викладено класифiкацiю основних процесiв переробної технологiї.

Наприкiнцi XIX – на початку ХХ ст. виробництво набуває особливо бурхливого розвитку – спочатку машинобудiвне, а потiм й iншi галузi, при цьому підприємства стають спецiалiзованими, а технологiї – галузевими. Ринковi вiдносини вимагають вiд виробникiв забезпечення разом з високим рiвнем якості продукцiї високої спроможностi асортиментного маневрування, тому найбiльш стабiльнi фiрми нині є достатньо унiверсальними у певних межах. Вони, безумовно, забезпечують щодо кожного виду продукцiї, що виробляють, максимум спецiалiзацiї та використання найвищого рiвня виробництва при безперервному його розвитку (удосконалення та замiна обладнання, технологiй, використання досвiду, досягнень тощо).

Останнiм часом розвиток виробництва вiдбувається у напрямку автоматизації виробництва на основі мікропроцесорної техніки з пiдвищенням якостi як кiнцевої продукцiї, так i самих процесiв виробництва, збуту, споживання.

Вагомим набутком людства у напрямку розвитку виробництва є розроблення та прийняття більшістю розвинутих країн світу системи стандартів якості ISO 9000, яка регламентує вимоги як щодо продукції та послуг, так і щодо виробництв, технологій та їхніх складових. У сучасній Україні інтенсивно здійснюється гармонізація системи стандартів з вищевказаною системою, а система стандартів ISO 9000 в Україні прийнята як система державних стандартів ДСТУ ISO 9000.

1.2. Класифікація виробництв

Вид виробництва переважно визначається видом основних технологій, які входять до його складу, тому класифікація виробництв є також і класифікацією технологій. Класифікація дає можливість порівняння виробництв (технологій), стислого представлення їх для спеціаліста, визначення мiсця, значення певного виробництва у загальнiй системi.

Встановлення виду виробництва (технології) здiйснюється за такими ознаками:

• за продукцiєю – виробництво хлiбобулочної продукцiї, цукру, овочевих консервiв, крохмалiв, борошна, виробництво добрив, хiмiкатiв, полiмерiв, розчинникiв, паливно-мастильних речовин, верстатобудiвне, електроенеретичне, водопiдготовче, газоочисне;

• за сировиною – м’ясопереробне, зерноприймальне, переробка рослинної сировини, овочів, ягiд, деревообробне;

• за галуззю промисловостi – енергетичне, транспортне, виробництво будiвельних матерiалiв, харчове, хiмiчне;

• за функцiональним призначенням – виробниче, побутове;

• за режимом здійснення процесу – перiодичне, безперервне;

• за продуктивнiстю (потужнiстю): а) для переробних виробництв – малої, середньої та великої потужності; б) для складальних (якщо здiйснюється виготовлення штучних виробiв, наприклад, у машинобудуваннi) – як поодинне, серiйне та масове, при тому, що замiсть назви “продуктивнiсть” у машинобудуваннi вживають назву “виробнича програма”, тобто кiлькiсть виготовлених виробiв за мiсяць, рiк. Наприклад, агрегат великої потужностi з виготовлення амiаку виробляє до 450 тисяч тонн продукцiї на рiк; цукровий завод великої потужностi переробляє до 15 тисяч тонн бурякiв за добу. Машинобудівне виробництво оцінюється як серiйне, якщо за рік виготовляється вiд 5 до 1000 великих виробiв або вiд 10 до 5000 середнiх, або вiд 100 до 50 000 малих виробiв (вагою вiд 10 до 50 кг).

• за номенклатурою (асортиментом) виробiв – унiверсальне та спецiалiзоване;

• за технологiчними умовами – наприклад, завод сiрчаної кислоти, що працює пiд тиском 0,6 МПа, займає площу в 4 рази меншу, нiж завод тiєї ж продуктивностi, що працює пiд атмосферним тиском;

• за характером технологiчних принципiв, що використовуються, – видобувне, переробне, складальне.

Крiм наведених, застосовують також такi характеристики виробництв, як сучасне або застарiле, безвiдходне, затратне, наукоємне, екологiчно чисте тощо.