- •О.Л. Ігнатенков техніко-технологічні системи виробництва продукції: принципи побудови та функціонування
- •Розділ 1 виробництво: загальноісторичний аспект
- •1.1. Історичний розвиток виробництва
- •1.2. Класифікація виробництв
- •1.3. Види економічної діяльності
- •Розділ2 структура техніко-технологічної системи
- •2.1. Загальна схема
- •2.2. Виробництво як сукупність технологій. Організація (підприємство) як сукупність технологічних систем
- •2.3. Технологія як сукупність операцій. Технологічна система як сукупність обладнання та ресурсів
- •2.4. Технологічна операція як сукупність елементарних процесів
- •2.5. Процес
- •2.6. Спосіб як основа технологiчної системи
- •2.7. “Машина”, “апарат”, “технологічне обладнання”: визначення
- •2.7.1. Технологічний аспект
- •2.7.2. Машинобудівний аспект
- •2.7.3. Патентно-правовий аспект
- •2.8. Система якості та система управління якістю
- •Розділ 3 продукція та сировина
- •3.1. Поняття та класифікація продукції
- •3.2. Поняття сировини
- •3.3. Якість продукції
- •3.4. Вимоги до продукції. Система показників якості
- •3.5. Інформація про продукцію
- •3.6. Інформація про продукцію машинобудування
- •3.7. Система показників якості продукції машинобудування
- •3.8. Економічні показники техніко-технологічної системи
- •Розділ 4 енергетична база техніко-технологічних систем
- •4.1. Первинна енергія
- •4.2. Вторинна енергія
- •4.3. Вартість та облік енергії
- •Розділ 5
- •Iнформацiйна база техніко-технологічних систем
- •5.1. Інформація та документація
- •5.2. Документація організації (підприємства)
- •5.2.1. Класифікація документації
- •5.2.2. Технологічна документація переробних виробництв
- •5.2.3. Технологічна документація складальних виробництв
- •5.2.4. Настанова з якості, методики якостіта керівні інструкції
- •5.2.5. Методики системи менеджменту якості
- •5.2.6. Обстеження виробництва
- •5.3. Нормативні документи
- •5.3.1. Поняття і види нормативних документів
- •5.3.2. Стандарти
- •5.3.3. Технічні умови України (туу)
- •5.3.4. Технічні регламенти підтвердження відповідності
- •5.3.5. Інформація про діючі нормативні документи
- •Розділ 6 загальнi закони функціонування техніко-технологічних систем
- •6.1. Закон збереження. Матеріальний баланс. Енергетичний баланс
- •6.2. Закон кiнетики протікання процесiв
- •6.3. Закони перетворення
- •Розділ 7 типові процеси та пристрої технологічних систем
- •Розділ 8 технологічна система машинобудування
- •8.1. Структура машинобудівного виробництва
- •8.2. Матеріали у машинобудуванні
- •8.2.1. Основні види матеріалів
- •8.2.2. Чавун
- •8.2.3. Сталь
- •8.2.4. Сплави кольорових металів
- •8.2.5. Леговані сталі та тверді сплави
- •8.3. Виготовлення деталей
- •8.3.3. Виготовлення сталевих заготовок методами обробки тиском
- •8.4. Механічна обробка заготовок
- •8.4.1. Принцип дії ріжучого клина
- •8.4.2. Основні способи обробки рiзанням
- •8.5. Металорізальні верстати
- •8.5.1. Класифікація металорізальних верстатів
- •8.5.2. Токарно-гвинторізний верстат
- •8.5.3. Вертикально-свердлильний верстат
- •8.5.4. Фрезерні верстати
- •8.6. Зміцнюючі та оздоблювальні методи обробки заготовок
- •8.7. Складання виробів та конструкцій
8.2. Матеріали у машинобудуванні
8.2.1. Основні види матеріалів
Основними матеріалами машинобудування є метали та сплави металів, а також неметалеві матеріали.
Всі метали і сплави класифікують, перш за все, заскладом та призначенням.
За складом розрізняють чорні – чавун і сталь (основна сировина галузі) та кольорові метали, основними з яких є мідні (латунь, бронза),алюмінієві – ливарні (сілумін) та метали для обробки тиском. Особливе місце займають леговані сталі та сплави з особливими властивостями.
За призначенням розрізняють конструкційні, інструментальні та спеціальні матеріали. До останніх відносяться, наприклад, корозійностійкі матеріали, антифрикційні, жаростійкі, матеріали з підвищеним електричним опором, магнітними властивостями та інші.
Неметалеві матеріали – пластмаси, гума, скло, деревина та інші рідше застосовуються у машинобудуванні, ніж метали та сплави, але вони є невід’ємною складовою машин та апаратів.
Пластмаси поділяють на термопластичні (поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, капрон) та термореактивні (фенолформальдегідні та мочевиноформальдегідні).
Термопластичні пластмаси допускають багаторазове розплавлення, тому їх переробляють методами лиття під тиском або екструзії. Виготовлені вироби з них можуть піддаватися деформації.
Термореактивні пластмаси не допускають деформацій (крихкі) та при повторному нагріванні розкладаються без розплавлення, тому формують їх, в основному, методом пресування. Виготовляють з них, здебільшого, деталі електротехнічного призначення – розетки, перемикачі, корпуси котушок магнітних пускачів та інші.
8.2.2. Чавун
Чавун виплавляють із залізної руди у доменних печах. Шихта (маса, яку завантажують у доменну піч) – це переважно залізна руда, кокс, флюси (вапняк). Розплавлене залізо розчиняє до 6 % вуглецю, тому основними складовими чавуну є залізо та 2,5…5 % вуглецю. Чавун має високі ливарні властивості, тому з нього здебільшого виготовляють заготовки деталей литтям у піщані форми. При повільному охолодженні відливок у піщаній формі вуглець виділяється, при цьому створює та заповнює мікротріщинки по об’єму відливка, що надає чавуну крихкість.
На металургійному комбінаті більша частина чавуну йде на переробку у сталь, частина – на виливку відливок великих деталей (станин верстатів, пресів, ковальських молотів, блоки циліндрів корабельних двигунів, корпуси турбін електростанцій), частина – на виготовлення чавунних чушок, які поставляють у ливарні цехи машинобудівних заводів, де з них, розплавляючи чавун у вагранках (шахтна піч, схожа на доменну, але менша), відливають корпусні деталі (корпуси коробок швидкостей, редукторів, картери компресорів, блоки циліндрів автомобілів, шківи, ступиці коліс, корпуси вентилів, кранів, радіатори опалення, каналізаційні труби тощо).
Маркірування чавуну: СЧ18-сірий чавун, межа міцності 18 кГс/мм2.
8.2.3. Сталь
Конструкційна сталь звичайної якості – найдешевша і найпоширеніша сталь. Виплавляють її з розплавленого чавуну в конверторах (бочка, яка продувається киснем – за 20 хвилин вигоряє майже весь вуглець), далі в установці безперервного розливання формують вертикальний сталевий стрижень, який ріжуть на шматки – блюми і прокочують з них листовий та круглий прокат, профілі – кутник, швелер, смуга, двотавр, рейки, труби, періодичний прокат – вагонні колеса, осі, вали.
Прокат поставляють на машинобудівні заводи, де з нього виготовляють зварні каркасні конструкції (рами автомобілів, зварні станини обладнання, вишки, колони, ферми мостів, каркаси кранів), зварні корпусні конструкції (бочки, баки, обшивання й огородження обладнання). Маркування сталі: Ст3 – зазначений номер відповідно до механічних властивостей.
Якісну конструкційну й інструментальну сталь виплавляють у мартенівських або в електродугових печах – варять повільно при температурі 1600 градусів і вище: у плавильну ванну печі завантажують скрап (металобрухт), заливають чавун, феросплави, легуючі добавки, флюси (проти окислювання) та інші компоненти, що входять до складу шихти. Таким чином одержують сплав заліза з точно заданим (від 0,05 до 1,3 %) вмістом вуглецю – вуглецева якіснасталь.
З конструкційноїякісної сталі С=0,2...0,7 % (наприклад, сталь 40 – вміст вуглецю – 0,4 %) виготовляють вали, осі, шестерні, важелі, пружини – такі деталі, щодо яких після виготовлення здійснюють загартування з відпуском, що підвищує в 2–4 рази міцність, твердість, пружність. З інструментальної вуглецевої сталі, наприклад, У8 (вміст вуглецю С=0,8 %) виготовляють напилки, ножі, ножівкові полотна (також після виготовлення здійснюють загартування з відпуском).
Сталь, яка містить добавки кольорових металів, має назву легована. Наприклад, конструкційна нержавіюча сталь – 0Х18Н10Т, склад: 0 % вуглецю, 18 % хрому, 10 % нікелю, 1 % титану. Інші широковживані леговані сталі – швидкорізальна Р18 (інструментальна) – 18 % карбіду вольфраму (свердла, фрези, розвертки, мітчики); шарикопідшипникова ШХ15 – 1,5 % хрому; 9ХС – 0,9 % вуглецю, по 1 % хрому та силіцію.