Попередження і виправлення помилок

До причин, які ведуть до виникнення помилок, відносяться:

• недостатнє розуміння техніки вивчаємих способів;

• слабка фізична підготовка;

• передчасність по складності завдання;

• втома.

Своєчасне виявлення помилок, причину їх виникнення і термінове виправлення прискорюють навчання. Для попередження помилок необхідно, щоб навчальний матеріал був доступним, відповідав підготовленості, віку і статі учнів. На першому етапі навчання слід проводити особливо вимогливо, домагаючись щоб швидкість рухів не порушувала правильність їх виконання.

Спеціальні дослідження і практичний досвід підтверджують закономірну послідовність у навчанні окремим способам пересування по їх складності з урахуванням рівня знань, умінь і навичок, які забезпечують успішність пересування на лижах в умовах рельєфу місцевості. Кожна група способів пересування на лижах складається із вправ різної складності і для їх навчання прийнята наступна послідовність: спочатку навчають поворотам на місці, які не викликають великих проблем. Вивчення техніки лижних ходів слід починати з оволодіння технікою ковзного кроку. Методика навчання поперемінному двокроковому ходу наступна:

• навчання «посадці» лижника;

• навчання відштовхуванню ногою і ковзання на одній лижі;

• досягнення вільних, ненапружених рухів у ковзному лижному кроку;

• пересування з використанням палиць;

• удосконалення ходу в різних умовах рельєфу місцевості і стану лижні.

Завдання 1. Освоєння стійки лижника.

Засіб. Багаторазове виконання стійки лижника на місці.

Методичні вказівки

Виконуючи вправу, учні повинні освоїти правильну стійку лижника при граничній розслабленості: ноги злегка зігнуті, вага тіла більше передана до опори, плечі подані вперед голова тримається в природному положенні по відношенню до тулуба спина закруглена. При роботі руками слід уникати вертикальних похитувань.

Завдання 2. Вивчення роботи ніг і рук.

Засоби:

1. Ходьба на лижах ступаючим кроком.

2. Пересування на лижах ковзним кроком.

Методичні вказівки

Ходьба на лижах ступаючим кроком частіше застосовується для навчання елементарних навиків в пересуванні на лижах.

Ступаючий крок ‑ основна підготовча вправа для відчуття зчеплення лиж з снігом, опанування перехресною координацією рухів рук і ніг, специфічною рівновагою. Його виконують в різних умовах, що поступово ускладнюються:

• по накатаній лижні;

• по цілині з неглибоким і глибшим сніговим покривом;

• по цілині з частою зміною напряму руху, обходячи кущі, дерева, пеньки та інші перешкоди.

Пересування ступаючим кроком не викликає особливих ускладнень.

Важливо оволодіти наступними елементами:

• специфікою зчеплення лиж зі снігом при зміні довжини ступаючого кроку;

• перехресною (різнойменною) координацією рухів в роботі рук і ніг, як при звичайній ходьбі;

• повним перенесенням при кожному кроці маси тіла з однієї ноги на іншу;

• великим в порівнянні із звичайною ходьбою нахилом тулуба;

• специфічними маховими і поштовховими рухами рук, коли мах вперед злегка зігнутою в ліктьовому суглобі рукою виконується до рівня очей, а поштовх закінчується за стегном.

При цілісному освоєнні ступаючого кроку необхідно досягти вільних розмашистих, ритмічних, скоординованих рухів рук і ніг при невеликому нахилі тулуба і повному, доведеному до автоматизму, контролі положення лиж, не допускаючи їх схрещування.

На заняттях з підготовленими учнями вивчення роботи ніг можна починати відразу з виконання пересування на лижах ковзним кроком. Виконуючи цю вправу, учні повинні навчитися сильно відштовхуватися ногами, випрямляючи їх повністю у момент закінчення поштовху переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу і ковзати на одній лижі упевнено зберігаючи рівновагу.

Основу техніки лижника складає ковзний крок, рухи в якому об’єднані в дві характерні дії ‑ відштовхування і ковзання. Для відчуття ковзання лиж по снігу, особливостей збереження рівноваги на ковзній лижі, для оволодіння одноопорним (вільним) ковзанням, погодженими поштовхами і махами руками і ногами застосовуються прості вправи (вихідним положенням для всіх вправ є стійка лижника):

• короткі ковзні кроки без роботи руками (без палиць, руки вільно внизу);

• махи руками на місці і потім ковзні кроки з махами руками (без палиць);

• та ж вправа, але з подовженим прокатом на кожній лижі і повним перенесенням маси тіла під час ковзання з однієї ноги на іншу;

• подовжені ковзні кроки з палицями, узятими за середину, і махами руками уздовж лижні (палиці тримати кільцями назад);

• ковзання на двох лижах за рахунок почергового відштовхування лише руками ‑ поперемінний безкроковий хід з акцентом на постановку палиці ударом і невелике навалювання тулуба на палицю;

• лижний «самокат» ‑ тривале ковзання на одній і тій же лижі за рахунок багаторазового відштовхування іншої (руки внизу, повторити на іншій лижі);

• пересування напівкроком з нахилом тулуба майже до горизонтального положення (палиці упоперек);

• ковзні кроки з акцентом на підсідання і відштовхування ногою руки за спиною;

• тривале ковзання то на одній, то на іншій лижі з почерговим відштовхуванням руками (палиці при подовженому одноопорному ковзанні тримати посередині кільцями назад);

• поперемінний двокроковий класичний хід в повній координації рухів з природним ритмом поштовхів і махів руками і ногами.

При виконанні вказаних вправ необхідно домагатися правильного поєднання роботи рук і ніг. Винос однойменної руки вперед повинен збігатися за часом закінчення поштовху однойменної ноги. Нижній кінець палиці не обганяє кисть однойменної руки. Поштовхи палицями виконуються з поступово наростаючим зусиллям до повного випрямлення рук. Ці вправи краще виконувати, ковзаючи під невеликий ухил і при хорошій опорі для палиць.

Завдання 3. Вдосконалення в пересуванні поперемінним двокроковим ходом.

Засоби:

1. Пересування поперемінним двокроковим ходом з різною швидкістю на навчальній лижні.

2. Пересування поперемінним двокроковим ходом по пересіченій місцевості.

Методичні вказівки

При подальшому вдосконаленні техніки пересування поперемінним двокроковим ходом встановлюється оптимальне співвідношення довжини і частоти кроків, удосконалюється уміння видозмінювати техніку згідно умов ковзання. Набувається досвід в найбільш раціональному використанні поперемінного двокрокового ходу в залежності від рельєфу місцевості, стану лижні і інших умов.

Типові помилки:

• дуже висока або низька стійка;

• надмірне висунення стопи вперед;

• ковзання на двох лижах одночасно (двоопорне ковзання);

• незавершеність поштовху ногою і рукою;

• великі вертикальні і бічні коливання;

• неправильне поєднання рухів роботи рук і ніг (інохідь);

• напруженість (скутість) рухів;

Способи усунення помилок.

Перераховані помилки необхідно ретельно усувати, не допускаючи їх автоматизації. Необхідно дотримуватися послідовності роботи над помилками: спочатку звертати увагу на поштовх ногою, потім на мах ногою; зафіксувавши помилки в роботі ніг, переключити увагу на махи і відштовхування руками; з врахуванням ефективності махових і поштовхових рухів руками і ногами виправляти помилки в роботі тулуба.

Виправляти помилки слід шляхом багаторазового повторення (виконання) підготовчих вправ (стійка лижника, робота рук стоячи на місці, робота ніг при пересуванні ковзним кроком і ін.). При пасивній роботі рук в поперемінному двокроковому ході доцільно застосовувати пересування на лижах за рахунок поштовхів палицями без руху ніг. Для дотримання рівноваги, поштовху ногою і усунення двоопорного ковзання доцільно застосовувати ковзанярський хід.

З метою усунення іноході рекомендується застосовувати пересування поперемінним двокроковим ходом з підвищеною швидкістю (бігом) або виконувати його в пологий підйом.

Навчання одночасним ходам починається з вивчення безкрокового ходу, де головна увага звертається на одночасне закінчення відштовхування палицями, на позу тулуба під час виносу і постановки палиць на сніг і закінчення відштовхування.

Одночасний безкроковий хід не вимагає комплексу вправ. Для його вивчення достатньо ознайомити учнів з основними елементами техніки.

Завдання 1. Вивчення поєднання рухів на місці.

Засіб. Імітація безкрокового ходу на місці.

Методичні вказівки

Учні повинні засвоїти правильні пози лижника, характерні для окремих фаз безкрокового ходу і правильну послідовність в роботі тулуба і рук. Спочатку вправа виконується по розділеннях.

Вихідне положення ‑ закінчений поштовх палицями.

«раз» ‑ тулуб випрямляється, руки з палицями виносяться вперед, вага тіла передається опори, палиці на сніг не ставляться.

«два» позначається поштовх палицями. Поштовх починається з нахилу тулуба. Після закінчення нахилу, поштовх продовжується руками до повного їх випрямлення.

Потім вправа виконується в цілому.

Завдання 2. Вивчення техніки рухів рук, ніг і тулуба при виконанні ходу в цілому.

Засіб. Пересування безкроковим ходом.

Методичні вказівки

Початкове вивчення безкрокового ходу проводиться в полегшених умовах при концентрації уваги на послідовному оволодінні окремими елементами техніки.

Спочатку акцентувати увагу на правильному винесенні палиць і постановці їх на сніг, потім ‑ на виконанні поштовху до повного випрямлення рук і при активній участі тулуба.

Завдання 3. Удосконалення в пересуванні безкроковим ходом.

Засіб. Пересування безкроковим ходом в різних умовах (відрізки лижні на рівнині, рух під уклон, подолання обмерзлих ділянок і ін.) і з різною швидкістю.

Методичні вказівки

Вдосконалення повинне мати раціональне застосування ходу в залежності від умов. Важливо навчитися застосовувати безкроковий хід в комбінації з іншими ходами, не порушуючи при цьому ритму і не знижуючи швидкості руху.

Типові помилки:

• недостатній нахил тулуба при поштовху палицями;

• прямі і напружені руки при винесенні палиць вперед;

• глибоке присідання як на початку, так і в кінці поштовху палицями;

• недостатнє відведення рук назад;

• недостатнє розгинання спини у момент закінчення поштовху палицями.

Способи усунення помилок.

Багаторазова імітація безкрокового ходу стоячи на місці.

Пересування безкроковим ходом під рахунок по розділеннях, акцентуючи увагу на нахилі тулуба і закінченості поштовху палицями.

В одночасному однокроковому ході необхідно навчитися виносити палиці на один крок. Основою у вивченні цього ходу є оволодіння енергійними відштовхуваннями ногою з підключенням тулуба, а потім рук і швидким приставлянням махової ноги до опорної.