24.2. Реанімація
Передагональний стан: свідомість потерпілого збережена, але наявна загальмованість; артеріальний тиск знижений; пульс різко прискорений і стає ниткоподібним; дихання прискорене; шкірні покриви бліді.
Стадія агонії: артеріальний тиск знижується; дихання стає поверхневим і сповільненим, а потім зовсім зупиняється; температура тіла знижується на 1-2 °С; з'являються корчі, самовільне сечовипускання і дефекація (параліч сфінктерів). Тривалість періоду від декількох хвилин до декількох годин.
Клінічна смерть: тривалість 3-6 хв.; дихання відсутнє; серцебиття відсутнє, пульс на сонній артерії відсутній; зіниці розширені і не реагують на світло; шкірні покриви холодні; рефлекси відсутні; при пораненні — зупиняється кровотеча з рани.
Техніка штучної вентиляції легень
Способом «із рота в рот». Треба перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів, при потребі 16
очистити їх від сторонніх тіл або усунути западання язика, нижньої щелепи; покласти потерпілого на рівну тверду поверхню, підклавши під лопатки згорток його одягу або інші предмети, щоб надгортанник відкрив вхід до гортані; ноги потерпілого дещо підняти, щоб поліпшити притік крові до головного мозку; той, хто надає допомогу (якщо він один), стає з лівого боку від потерпілого біля його голови на коліна; підкладає ліву руку під шию, а вказівним і великим пальцями правої руки закриває носові ходи, робить глибокий вдих і, охопивши губи потерпілого (попередньо поклавши на ротову порожнину носову хусточку або іншу тканину), робить видих, при цьому грудна клітка піднімається вгору. Таких видихів треба зробити за одну хвилину шістнадцять.
Способом «із рота в ніс». Спочатку перевіряють прохідність верхніх дихальних шляхів, ліквідують перешкоди. Укладають потерпілого так, як при способі «із рота в рот». Лівою рукою щільно притискають нижню щелепу до верхньої, щоб попередити проходження повітря через ротову порожнину, праву руку кладуть на чоло потерпілого, видих повітря проводять через ніс.
а)
б)
Рис. 9. Надання допомоги потерпілому: а) - двома особами; б) - однією особою.
Техніка закритого масажу серця
Положення потерпілого таке ж, як і при штучній вентиляції легень (їх проводять одночасно). Той, хто надає допомогу, стає на коліна біля потерпілого, кладе одну долоню на нижню третину грудини так, щоб витягнуті пальці не лягли на грудну клітку, другу долоню накладає на першу; за допомогою рук, випрямлених у ліктьових суглобах, масою тіла надавлює на грудину, прогинаючи її на 4-5 см; компресію проводить кожну секунду: за 1 хвилину — 60 компресія.
При одночасному проведенні закритого масажу, серця і штучної вентиляції легень двома особами (рис. 9, а) після 4 компресія треба швидко зробити одне вдування повітря (співвідношення компресія і вдувань 4:1). Якщо надає допомогу одна людина (рис. 9, б), то спочатку вона повинна зробити 2-3 вдувань, потім 15 компресія, знову 2 вдування і 15 компресія (співвідношення 15:2).
Контрольні запитання
1. Визначення термінальних станів та їхня характеристика.
2. Способи штучної вентиляції легень, техніка їх виконання.
3. Закритий масаж серця, техніка виконання.
Теми реферативних повідомлень
1. Особливості реанімації у дітей.
2. Реаніматологія, її завдання і лікувальні заходи.
3. Характеристика термінальних станів.
Питання для дискусії
1. Способи проведення штучної вентиляції легень.
2. Тривалість проведення реанімації при різних травмах.
3. Ознаки ефективності реанімації.
Тема 25. ВІДКРИТІ УШКОДЖЕННЯ — РАНИ, ЇХ УСКЛАДНЕННЯ, ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА
План
25.1. Рани та їхня характеристика.
25.2. Ускладнення при травмах.
25.3. Хірургічна інфекція. Поняття про вогнищеву інфекцію.
25.4. Правець і анаеробна інфекція, їх профілактика, особливості догляду за хворими.
25.5. ДМД при пораненнях.
Раною називають відкрите ушкодження тканини з порушенням цілості шкіри або слизових оболонок. Місцеві симптоми ран: кровотеча і розходження її країв (зіяння), біль і порушення функції.
25.1. Рани та їхня характеристика
Усі рани поділяють на випадкові й операційні (асептичні). У рані розрізняють краї, стінки і раневий канал. Рани бувають сліпі й наскрізні. При сліпих є один отвір (вхідний), при наскрізних— два (вхідний і вихідний). У випадковій рані містяться так званий раневий вміст — згустки крові, ділянки зруйнованих тканин, сторонні тіла (клапті одягу, предмети, що ранять тощо), різні мікроорганізми. Тканини, що оточують рану, травмуються різною мірою залежно від характеру поранення.
Навколо рани виділяють зони удару, струсу і місцевого тканинного ступору.
Рани бувають проникаючі й непроникаючі. Проникаючі — це такі рани, що проникають у порожнину тіла (суглоб, порожнину черепа, грудної клітки, черевну порожнину тощо).
Рани за характером ушкодження тканин поділяють на колоті, різані, рубані, забиті, рвані, розтрощені, укушені, отруєні, вогнестрільні й змішані.
Різані рани виникають при пошкодженні тканин гострими предметами — бритвою, ножем, склом тощо. Вони характеризуються рівними краями, широким зіянням і значною кровотечею. Різані рани часто бувають поверхневими. При їх нанесенні не виникає значної травматизації тканин, вони загоюються звичайно без ускладнень.
Колоті рани заподіюють багнетом, вилами, шилом, голкою та іншими подібними предметами. Особливістю таких ран є вузький раневий канал і значна глибина, унаслідок чого можливі ушкодження порожнин, розміщених за ходом раневого каналу, судин, нервів та інших органів. Оскільки рана не зяяє, то раневий канал замкнутий і мікроби можуть проникати глибоко в тканини. Тому колоті поранення часто ускладнюються тяжким нагноєнням і правцем.
Рвані й забиті рани є характерними для транспортного та промислового травматизму, іноді трапляються під час роботи в сільському господарстві. Вони супроводяться значним ударом і розривами тканин, особливо шкіри.
Розтрощені рани заподіюють важкими предметами. Вони бувають при залізничних, автомобільних та інших тяжких травмах. Характеризуються значним розтрощенням тканин іноді супроводяться відривом кінцівок (травматична ампутація), тяжким шоком, великою крововтратою, інтоксикацією.
Рвані, забілі й розтрощені рани дуже погано загоюються внаслідок значних ушкоджень тканин, часто ускладнюються інфекцією, зокрема анаеробною і правцем.
Рубані рани заподіюють сокирою, шаблею та іншими важкими й гострими предметами. Вони характеризуються значним ударом тканин і глибокими, тяжкими порушеннями кісток та внутрішніх органів.
Укушені рани супроводяться великими й глибокими ушкодженнями, значним забрудненням, унаслідок чого дуже часто ускладнюються гострою і гнильною інфекцією.
Отруєні рани виникають у результаті проникнення різних отруйних речовин — бойових і радіоактивних отрут, при укусі змій, скорпіонів тощо. Вони характеризуються тяжким перебігом з симптомами загального отруєння організму. При укусах змій (гадюки, гюрзи, піщаної ефи) виникають такі симптоми: сильний і тривалий біль, набряк, підшкірні крововиливи, з'являються пухирці, наповнені кров'янистою рідиною. Одночасно виникають загальні симптоми: запаморочення, слабкість, нудота, пітливість, задишка, прискорення серцебиття, різке зниження артеріального тиску, непритомність, колапс — якщо отрута потрапила в кров.
Вогнестрільні рани виникають унаслідок дії вогнепальної зброї, їх поділяють на кульові й осколкові. У мирний час бувають поранення дробом і сіллю. Вогнестрільні поранення, особливо осколкові, спричинюють значну травматизацію і руйнування тканин. Залежно від характеру раневого каналу розрізняють наскрізні, сліпі й дотичні рани, за характером порожнин—проникаючі й непроникаючі. Залежно від виду ушкоджень бувають поранення м'яких тканин, вогнестрільні переломи, поранення з ушкодженням судин, нервів, внутрішніх органів. Вогнестрільні рани бувають множинні й комбіновані (з ушкодженням різних органів). Для них характерний складний раневий канал зі значним розтрощенням тканин. У ділянці раневого каналу наявний тяжкий удар і струс на великій ділянці унаслідок так званого бокового удару, гідродинамічної дії снаряда, що заподіяв рану. Вихідний отвір більший від вхідного.