Контрольні запитання

1. Основні симптоми гострих захворювань органів черевної порожнини.

2. Симптоми і ДМД при закритих травмах живота.

3. Основні симптоми при відкритому пораненні живота.

4. Гострий апендицит у дітей.

Теми реферативних повідомлень

1. Основні симптоми закритих і відкритих ушкоджень нирок, сечового міхура. Долікарська медична допомога.

2. Закриті і відкриті переломи кісток таза, їхні симптоми, долікарська медична допомога.

3. Поняття про гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини.

Питання для дискусії

1. Поведінка вчителя при виникненні підозри на захворювання або травму органів черевної порожнини в учня.

2. Гострий апендицит в дітей.

3. Профілактика ускладнень при проникаючих пораненнях живота.

Тема 32. ДЕСМУРГІЯ

План заняття

32.1. Правила накладання пов'язок.

32.2. Основні види пов'язок.

Десмургія —розділ хірургії, що вивчає види пов'язок, їх застосування та способи накладання.

Пов'язка — це пристрій для утримування хворої частини тіла в потрібному для лікування положенні або для удержання перев'язувального матеріалу. Пов'язка включає перев'язувальний матеріал, що накладається безпосередньо на рану, та зовнішню частину, яка його утримує.

Перев'язкою називають процес накладання або зміни пов'язки. Пов'язки найчастіше накладають на рану з метою удержання лікарських препаратів, щоб запобігати забрудненню рани, а також як зігрівальні компреси. Пов'язки, які застосовують для закріплення перев'язувального матеріалу, називають укріплювальними. Вони бувають клейовими, носилковими і бинтовими. За призначенням пов'язки поділяють на здавлювальні (накладають для здавлювання певної частини тіла, найчастіше для зупинення невеликих венозних і капілярних кровотеч); іммобілізуючі (застосовують для удержання, фіксації ушкоджено? частини тіла з метою транспортування або лікування). Для іммобілізації використовують нерухомі пов'язки-шинці, гіпсові, клейові і крохмальні. Тверді пов'язки (гіпсові, шинні, крохмальні) призначені головним чином для іммобілізації при лікуванні переломів кісток. М'які (клейові; косинкові, бинтові) в основному утримують, закріплюють перев'язувальний матеріал. Розрізняють також пов'язки, що фіксують ушкоджену частину тіла з постійним витяганням. Коригуючі пов'язки застосовують для виправлення положення частини тіла (кінцівки, хребта тощо), оклюзій ні — для герметичного закриття порожнини.

Бинтові пов'язки найбільш поширені в хірургії, їх накладають на будь-які частини тіла для удержання перев'язувального матеріалу і тимчасового зупинення кровотечі. Бинти різної ширини (5 - 20 см) і довжини (5 - 7 м) виготовляють із марлі. Для накладання пов'язок на пальці застосовують вузькі бинти шириною 5 см, на голову, плече, передпліччя і гомілку — бинти середніх розмірів (7 - 9 см), для бинтування стегна і тулуба— широкі (16-20 см). Бинти готують з марлі, розрізаючи її на поздовжні смуги, скручують їх вручну або на спеціальній машині. При нещасних випадках, якщо під руками нема перев'язувального матеріалу, можна використати підручний (куски марлі, простирадло, носову хусточку, кусок сорочки, маяки, косинки тощо). Однак марлеві бинти зручніші, вони легко набувають форми бинтованої частини тіла, сприяють випаровуванню виділень із рани, є найдешевшими. Скручена частина бинта називається головкою, вільний кінець—початок. Для деяких пов'язок використовують бинт, скручений з обох кінців.