32.1. Правила накладання пов'язок Правила накладання бинтових пов'язок.

1. Хворому або потерпілому надають зручне положення, щоб мати вільний доступ до поверхні тіла, яку треба бинтувати, з усіх боків. Ділянка тіла, яку бинтуватимуть, повинна бути зовсім; нерухомою.

2. Бинтованій частині тіла надають функціонально вигідне, положення, при якому м'язи максимально розслаблені. Пальці кисті ставлять у положення легкого згинання з протиставленням, першого і п'ятого пальців (рис. 11, а), передпліччя згинають під прямим кутом до плеча (рис. 11,6), плече відводять від тулуба і вперед, нижню кінцівку злегка відводять і згинають у колінному суглобі, стопу розміщують під прямим кутом до гомілки (рис. 12). Якщо хворий неспроможний утримувати бинтовану частину тіла в потрібному положенні, то це здійснює помічник.

3. Той, хто накладає пов'язку, стає перед хворим і весь час стежить за виразом його обличчя; наклавши пов'язку, запитує, чи не відчуває потерпілий незручностей після накладання пов'язки.

4.Для накладання пов'язки головку бинта беруть у праву руку, а кінець—у ліву, спинка головки бинта повинна бути повернута до бинтової поверхні, а черевце — назовні. У бинтуванні повинні брати участь обидві руки: одна розгортає бинт, друга моделює пов'язку.

а), б) Рис. II. Функціонально-вигідні положення частин тіла під час бинтування:

а) — положення кисті (функціональне); б) — положення руки (середнє фізіологічне).

Рис. 12. Положення ноги

5. Кінець бинта закріплюють вище або нижче від ділянки пошкодження (але не на самій рані) двома-трьома коловими ходами, накладеними щільніше, ніж інші частини пов'язки.

6. Бинтують звичайно в одному напрямку: зліва направо, знизу догори, планомірно покриваючи всю бинтовану поверхню за певною методикою залежно від форми бинтованої ділянки та її функції.

Кожний подальший тур повинен покривати попередній на 1/2 або 2/3 його ширини. Смужка бинта повинна рівномірно прилягати до бинтованої поверхні, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплювальної пов'язки не створювати компресія. Тому головку бинта треба розкривати по бинтованій поверхні, не відводячи від неї.

7. Кінець бинта після накладання пов'язки часто закріплюють у тій же ділянці, де закріплений його початок, а іноді в іншому кінці, так, щоб вузол за розміщенням не відповідав локалізації патологічного вогнища і не завдавав незручностей хворому. Кінець бинта закріплюють в основному трьома способами:

— частини тіла і зав'язують вузлом (так звичайно закріплюють кінці бинта на ділянках невеликого діаметра);

— початок бинта залишають незакритим до кінця накладання пов'язки, потім кінець бинта доводять до початку і зав'язують вузлом, іноді кінець бинта фіксують до одного з прилеглих турів;

— кінець бинта можна закріпити підшиванням або пристібуванням до попередніх ходів шпилькою.

8. Накладена пов'язка повинна відповідати таким вимогам: міцно вдержувати перев'язувальний матеріал і не порушувати кровопостачання, а також (по змозі) рухів. Після накладання пов'язки треба звернути увагу на колір шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій.