- •Тема 22. Травми, їх види, ускладнення. Дитячий травматизм
- •22.1. Травми, загальні поняття, дитячий травматизм, засоби профілактики
- •22.2. Поняття про першу медичну допомогу
- •Поняття про комбіновані травми
- •22.3. Травматичний шок
- •Контрольні запитання
- •23.1. Класифікація і характеристика кровотеч
- •Види кровотеч.
- •Перша допомога при гострому недокрів'ї
- •23.2. Методи зупинення кровотеч. Особливості зупинення кровотечі у дітей
- •23.3. Методи тимчасового зупинення кровотечі
- •Методика накладання джгута:
- •Контрольні запитання
- •24.2. Реанімація
- •Техніка штучної вентиляції легень
- •Техніка закритого масажу серця
- •Контрольні запитання
- •25.2. Ускладнення при травмах
- •25.3. Хірургічна інфекція. Поняття про вогнищеву інфекцію
- •25.4. Правець і анаеробна інфекція, їх профілактика, особливості догляду за хворими
- •25.5. Дмд при пораненнях
- •Контрольні запитання
- •26.2. Вивихи та їхні симптоми
- •Контрольні запитання
- •27.2. Перша медична допомога при переломах
- •Основні принципи транспортної іммобілізації:
- •Контрольні запитання
- •Перша медична допомога при опіках, догляд за потерпілими
- •28.2. Відмороження — класифікація, ознаки, надання невідкладної допомоги
- •28.3. Електротравми
- •28.4. Утоплення
- •28.5. Долікарська медична допомога при укусах змій, шкідливих комах та інших тварин
- •29.1. Пошкодження голови: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги
- •29.2. Травми очей
- •29.3. Поранення шиї, їх види
- •29.4. Пошкодження хребта: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги
- •Контрольні запитання
- •30.1. Закриті пошкодження грудей: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги
- •30.2. Відкриті пошкодження грудної клітки: види, ознаки, ускладнення, перша медична допомога
- •Контрольні запитання
- •31.1. Пошкодження живота: види, ознаки, можливі ускладнення, надання першої допомоги
- •Відкриті ушкодження живота
- •31.2. «Гострий живіт» — ознаки, ускладнення, надання першої допомоги
- •31.3. Гострий апендицит
- •Контрольні запитання
- •32.1. Правила накладання пов'язок Правила накладання бинтових пов'язок.
- •32.2. Основні види пов'язок
32.1. Правила накладання пов'язок Правила накладання бинтових пов'язок.
1. Хворому або потерпілому надають зручне положення, щоб мати вільний доступ до поверхні тіла, яку треба бинтувати, з усіх боків. Ділянка тіла, яку бинтуватимуть, повинна бути зовсім; нерухомою.
2. Бинтованій частині тіла надають функціонально вигідне, положення, при якому м'язи максимально розслаблені. Пальці кисті ставлять у положення легкого згинання з протиставленням, першого і п'ятого пальців (рис. 11, а), передпліччя згинають під прямим кутом до плеча (рис. 11,6), плече відводять від тулуба і вперед, нижню кінцівку злегка відводять і згинають у колінному суглобі, стопу розміщують під прямим кутом до гомілки (рис. 12). Якщо хворий неспроможний утримувати бинтовану частину тіла в потрібному положенні, то це здійснює помічник.
3. Той, хто накладає пов'язку, стає перед хворим і весь час стежить за виразом його обличчя; наклавши пов'язку, запитує, чи не відчуває потерпілий незручностей після накладання пов'язки.
4.Для накладання пов'язки головку бинта беруть у праву руку, а кінець—у ліву, спинка головки бинта повинна бути повернута до бинтової поверхні, а черевце — назовні. У бинтуванні повинні брати участь обидві руки: одна розгортає бинт, друга моделює пов'язку.
а), б) Рис. II. Функціонально-вигідні положення частин тіла під час бинтування:
а) — положення кисті (функціональне); б) — положення руки (середнє фізіологічне).
Рис. 12. Положення ноги
5. Кінець бинта закріплюють вище або нижче від ділянки пошкодження (але не на самій рані) двома-трьома коловими ходами, накладеними щільніше, ніж інші частини пов'язки.
6. Бинтують звичайно в одному напрямку: зліва направо, знизу догори, планомірно покриваючи всю бинтовану поверхню за певною методикою залежно від форми бинтованої ділянки та її функції.
Кожний подальший тур повинен покривати попередній на 1/2 або 2/3 його ширини. Смужка бинта повинна рівномірно прилягати до бинтованої поверхні, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплювальної пов'язки не створювати компресія. Тому головку бинта треба розкривати по бинтованій поверхні, не відводячи від неї.
7. Кінець бинта після накладання пов'язки часто закріплюють у тій же ділянці, де закріплений його початок, а іноді в іншому кінці, так, щоб вузол за розміщенням не відповідав локалізації патологічного вогнища і не завдавав незручностей хворому. Кінець бинта закріплюють в основному трьома способами:
— частини тіла і зав'язують вузлом (так звичайно закріплюють кінці бинта на ділянках невеликого діаметра);
— початок бинта залишають незакритим до кінця накладання пов'язки, потім кінець бинта доводять до початку і зав'язують вузлом, іноді кінець бинта фіксують до одного з прилеглих турів;
— кінець бинта можна закріпити підшиванням або пристібуванням до попередніх ходів шпилькою.
8. Накладена пов'язка повинна відповідати таким вимогам: міцно вдержувати перев'язувальний матеріал і не порушувати кровопостачання, а також (по змозі) рухів. Після накладання пов'язки треба звернути увагу на колір шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій.