Контрольні запитання

1. Класифікація і характеристика кровотеч.

2. Правила накладання джгута.

3. Точки притискання артеріальних стволів.

4. Техніка накладання тугої здавлювальної пов'язки.

Теми реферативних повідомлень

1. Нетравматичні кровотечі.

2. Остаточна зупинка кровотеч.

3. Поняття про групи крові та Rh - фактор

4. Компоненти та препарати крові.

Питання для дискусії

1 .Небезпека поранення сонної артерії та вен шиї, невідкладна допомога.

2. Аглютиніни й аглютиногени, їхній склад у крові різних груп.

3. Точки притискання артеріальних стволів і техніка зупинки кровотечі таким способом.

4. Особливості зупинки кровотечі у дітей.

5. Помилки при накладанні джгута.

Тема 24. ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗУПИНЦІ ДИХАННЯ ТА КРОВООБІГУ

План

24.1. Штучна вентиляція легень. Закритий масаж серця.

24.2. Реанімація.

Надаючи першу медичну допомогу при тяжких травмах, гострій крововтраті, електротравмах, утопленні, найчастіше доводиться проводити серцево-легеневу реанімацію, яка складається із трьох етапів: відновлення прохідності дихальних шляхів; штучної вентиляції легень; штучного кровообігу.

24.1. Штучна вентиляція легень. Закритий масаж серця

Етап відновлення прохідності дихальних шляхів. Причиною порушення прохідності дихальних шляхів можуть бути слиз, мокрота, блювотні маси, кров, сторонні тіла. Крім цього, при клінічній смерті м'язи розслаблюються, унаслідок чого нижня щелепа западає, тягне корінь язика, який закриває вхід до трахеї. При цьому потерпілого або хворого треба покласти на спину на тверду поверхню, повернувши голову набік. Схрещеними першим і другим пальцями правої руки розкрити ротову порожнину й очистити її носовою хустинкою або серветкою, намотаними на другий і третій пальці лівої руки. Потім голову повернути прямо і максимально закинути назад. При цьому потрібно підкласти під лопатки згорток одягу, а також одну руку розмістити під шиєю, іншу покласти на чоло і фіксувати голову в закинутому вигляді. При відгинанні голови назад нижня щелепа відтісняється догори разом з коренем язика, що відновлює прохідність дихальних шляхів.

Штучна вентиляція легень. Здійснюється, шляхом «із рота в рот» або «із рота в ніс».

Для проведення штучної вентиляції легень методом «із рота в рот» (рис. б) той, хто надає допомогу, стає з боку від потерпілого, а якщо потерпілий лежить на землі, то стає на коліна, одну руку підсовує під шию, іншу — кладе на чоло і максимально закидає голову назад, першим і другим пальцями закриває ніс, свій рот щільно притискає до рота потерпілого і робить сильний видих. Потім відхиляється для здійснення хворим пасивного видиху. Об'єм видихуваного повітря від 500 до 700 мл. Частота дихання — 15 разів за 1 хв. Контролюють правильне проведення штучної вентиляції за допомогою екскурсії грудної клітки — роздування під час вдиху й спадання під час видиху.

а)

б)

Рис. 6. Штучна вентиляція легень

«із рота в рот»: а) — видих хворого,

б) — вдування повітря.

6)

Рис. 7. Штучна вентиляція легень:

а)— „з рота в ніс”; -б) — «із рота в рот і в ніс» у дитини.

При травматичному ушкодженні нижньої щелепи або якщо, щелепа щільно стиснута рекомендують проводити штучну вентиляцію легень методам «із рота в ніс» (рис 7, а). Для цього кладуть

руку на чоло, закидають голову потерпілого назад, іншою рукою захоплюють нижню щелепу і щільно притискають її до верхньої, закриваючи рот. Губами захоплюють ніс потерпілого і проводять видих. У дітей до року ШВЛ здійснюють методом «із рота в рот і в ніс» (рис. 7, б). При цьому голову дитини відкидають назад. Той, хто надає допомогу, своїм рогом охоплює рот і ніс дитини і здійснює вдих. Дихальний об'єм новонародженого становить 30 мл, тому повітря слід вдихати плавно, невеликим об'ємом і малою силою, щоб не ушкодити легені.

Штучну вентиляцію легень треба проводити через марлю або носову хустинку, щоб попередити інфікування дихальних шляхів особи, що проводить реанімацію. З цією метою медичний персонал використовує 8-подібну трубку, яка утримує корінь язика від западання, чим попереджує закупорку дихальних шляхів.

Закритий масаж серця. Потерпілого кладуть на спину на тверду основу. Той, хто надає допомогу (рис. 8), кладе долоні обох рук, одну на другу, на нижній відділ грудини потерпілого і енергійно поштовхами натискає з частотою 50-60 разів за хвилину. При натискуванні грудина повинна зміщуватися на 4-5 см до хребта, серце при цьому стискається, кров із нього поступає в аорту й легеневі артерії (систола), при послабленні стискання серце заповнюється кров'ю (діастола). Грудним дітям натискають кінчиком одного-двох пальців на середню третину грудини, виконуючи 100-120 натискувань за 1 хв. Дітям 9-10 років закритий масаж серця можна проводити однією рукою, натискаючи до 80 разів за 1 хв.

Ознаками ефективності реанімації є звужені зіниці, їхня реакція на світло та наявність рогівкового рефлексу. Тому реаніматор повинен періодично стежити за станом зіниць. Через кожні 2-3 хв. треба припиняти масаж серця, щоб виявити самостійні скорочення серця за пульсом на сонній артерії. При їхній появі потрібно припинити масаж серця і продовжувати ШВЛ.

б)

б)

Рис, 8. Закритий масаж серця: а) — місце розміщення рук; б) — правильне положення рук під час масажу серця (вид зверху і збоку).