29.2. Травми очей

Ушкодження очей (легкого, середнього й важкого ступенів) виникає унаслідок механічних травм, високої температури, попадання концентрованих кислот і лугів. Можуть ушкоджуватися повіки, рогівка, кон'юнктива, склера. Найбільш небезпечними є наскрізні поранення очного яблука, очниці з ушкодженням кісток черепа.

Симптоми: біль в оці, набряк та крововилив під шкіру та кон'юнктиву, наявність сторонніх тіл, сльозотеча, боязнь світла, помутніння рогівки, ослаблення або втрата зору. При хімічних опіках утворюється струп, який відпадає, залишаючи більмо або рубець.

Перша медична допомога при травмах: накласти асептичну пов'язку і закріпити монокулярною, а при наскрізному пораненні накласти бінокулярну пов'язку; при попаданні хімічних речовин промити око великою кількістю води, після чого накласти асептичну пов'язку, закріпивши її монокулярною; при наскрізних пораненнях транспортувати потерпілого на носилках.

29.3. Поранення шиї, їх види

У ділянці шиї здебільшого бувають різані, колоті й вогнестрільні рани. Розрізняють поверхневі й глибокі, сліпі, наскрізні поранення. Останні поділяються на передньо - задні, косі й поперечні.

При поверхневих пораненнях ушкоджуються шкіра, поверхневі судини й фасції шиї. Глибокі поранення небезпечні тим, що при них можуть ушкоджуватися великі кровоносні судини (сонні артерії, яремна вена тощо), блукаючий нерв глотки, стравохід, трахея, щитовидна залоза тощо.

Ушкодження сонних артерій супроводиться сильною кровотечею і дуже часто є смертельним. При вузьких раневих каналах після поранень сонних артерій виникають пульсуючі гематоми, а згодом утворюються травматичні аневризми. Поранення великих вен у результаті негативного тиску в їхніх просвітах можуть ускладнюватися повітряною емболією. Сильні кровотечі виникають при пораненнях щитовидної залози. При пораненнях гортані й трахеї спостерігаються кровохаркання, порушується дихання, фонації і ковтання. Повітря виходить через рану, іноді внаслідок поширення повітря утворюється підшкірна емфізема.

При пораненнях глотки та стравоходу порушується ковтання, у результаті інфікування раневого каналу на шиї часто виникають гнійники. Широкі й глибокі різані рани шиї з порушенням цілості глотки можна спостерігати в осіб, які пробують покінчити життя самогубством.

Перша медична допомога. При пораненні на рану накладають первинну асептичну пов'язку без здавлювання дихальних шляхів. При пораненні вен шиї накладають здавлювальну пов'язку на шию. При пораненні сонної артерії накладають джгут за способом Мікуліча за допомогою фанерної шини або шини Крамера. Шину накладають зі здорового боку, упирають у голову й плече. Вона є каркасом, на якому джгут натягується навколо шиї. Джгут при цьому стискає судинний пучок з одного боку. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. Для цього її треба покласти на голову й зафіксувати бинтом, використавши замість шини плече.

Зазначимо, що в ділянці судинного пучка під джгут потрібно підкласти ватно-марлевий валик. При пораненні трахеї й наявності удушення у трахею вставляють гумову трубку, через яку потерпілий дихає, для того, щоб вона трималася там, її прибинтовують до шиї. При наявності проникаючої рани на передній поверхні шиї, через яку хворий дихає, пов'язку безпосередньо на рану не накладають, а підвішують перед раною марлеву серветку. Для профілактики асфіксії блювотними масами, згустками крові під час транспортування в лікувальний заклад потерпілого кладуть на носилки лицем донизу, під плечі й голову підкладають валик.

Поранені з ушкодженням шиї потребують особливого старанного догляду. їх розміщають у палаті на функціональних ліжках у напівсидячому положенні. їм слід постійно подавати зволожений кисень. Середній медичний персонал повинен стежити за прохідністю і положенням трубки, введеної в трахею, періодично очищати її від слизу. При пораненнях глотки і стравоходу треба стежити, щоб хворі не приймали їжу через рот, їм краплинно внутрішньовенно вводять білкові препарати, 5% розчин глюкози, фізіологічний розчин хлориду натрію (до 3-4 л на добу). Після введення тонкого шлункового зонду в шлунок, хворого харчують протертою висококалорійною і вітамінізованою їжею невеликими порціями (200-300 мл) 6-7 разів на добу. Великі дози викликають рефлекторне блювання й біль у шлунку. При ушкодженні гортані, трахеї, щитовидної залози потерпілих харчують рідкою протертою їжею.