28.5. Долікарська медична допомога при укусах змій, шкідливих комах та інших тварин

Перша допомога при укусах змій:

— відсмоктати отруту з рани (якщо у вас не порушена цілісність слизового епітелію ротової порожнини);

— на рану накласти стерильну пов'язку;

— провести транспортну іммобілізацію ушкодженої частини тіла;

— до місця укусу прикласти міхур з льодом, холодною водою;

— відправити до лікувального закладу (при укусах нижньої кінцівки — на носилках).

Контрольні запитання

1. Ступені опіків та їхня характеристика.

2. Опіки дихальних шляхів та їхні симптоми.

3. Відмороження, Його ступені.

4. Електротравма, місцеві і загальні симптоми.

Теми реферативних повідомлень

1. Хімічні опіки.

2. Радіаційні опіки.

3. Загальне замерзання. Ознака та допомога.

4. Допомога при глибоких відмороженнях.

Питання для дискусії

1. Опіки дихальних шляхів.

2. Догляд за потерпілими при опіках.

3. Опікова хвороба та її стадії.

4. Електротравми, правила надання допомоги потерпілим.

5. Утоплення, його види, надання долікарської медичної допомоги.

6. Долікарська медична допомога при укусах змій та комах.

Тема 29. ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ ГОЛОВИ, ХРЕБТА, ШИЇ

План

29.1. Пошкодження голови: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги.

29.2. Травми очей.

29.3. Поранення шиї, їх види.

29.4. Пошкодження хребта: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги.

До закритих черепно-мозкових травм належать ушкодження м'яких покривів черепа, переломи кісток черепа, струс, удар і здавлювання головного мозку.

До ушкоджень м'яких покривів черепа належать удари, що виникають у результаті тупої травми помірної сили і супроводяться утворенням гематоми й місцевого болю.

29.1. Пошкодження голови: види, ознаки, ускладнення, надання першої медичної допомоги

Переломи кісток черепа виникають унаслідок транспортної або промислової травми, обвалів, падіння, ударів по голові. Вони бувають лінійними (тріщини), осколковими, вдавленими, дірчастими або вікончастими, повними й неповними. При повних переломах ушкоджується вся кістка, при неповних—зовнішня або, що особливо небезпечно, внутрішня склоподібна пластинка кістки, осколки якої можуть ушкодити мозкові оболонки й речовину головного мозку.

Клінічно виділяють переломи склепіння а основи черепа. Переломи склепіння виникають у результаті важких ударів, що супроводяться здавлюванням, угинанням, а потім розривом кісток черепа, і бувають прямі (у місці безпосередньої дії) та непрямі (унаслідок вторинної дії травмуючого предмета). Непрямі переломи можуть виникати на значній відстані від первинного удару.

Переломи основи черепа відзначаються важким перебігом, оскільки ушкоджується головний мозок. Основними симптомами переломів основи черепа є крововиливи в ділянці повік у вигляді окулярів або метелика (ознака перелому внутрішньої основи черепа в ділянці передньої черепної ямки); кровотеча з вух (ознака перелому в ділянці середньої черепної ямки); кровотеча під шкіру в ділянці соскоподібного відростка (ознака перелому в ділянці задньої черепної ямки).

При переломах кісток основи черепа можуть проявлятися симптоми струсу, удару та здавлювання головного мозку.

Під струсом головного мозку розуміють симптомокомплекс, що виникає безпосередньо після травми черепа і характеризується функціональними порушеннями без морфологічних змін у головному мозку. Симптоми струсу головного мозку такі: втрата свідомості (від декількох секунд до декількох хвилин); втрата пам'яті від часу травми і короткого періоду після неї (ретроградна амнезія); головний біль, слабість, запаморочення, нудота, дзвін і шум у вухах, приливи крові до лиця, порушення сну. За важкістю клінічного перебігу розрізняють легкий, середній і важкий ступені струсу головного мозку.

Легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості (на декілька секунд), нудотою, одноразовою блювотою, головним болем, запамороченням з наступним задовільним станом і відсутністю залишкових явиш.

Середній ступінь проявляється втратою свідомості на декілька годин. До описаних симптомів приєднується адинамія, блювота, некоординовані рухи очних яблук (ністагм), звуження зіниць, слабкий сповільнений пульс, прискорене дихання.

Важкий ступінь, характеризується втратою свідомості на більш тривалий час (деколи на кілька днів), поверхневим диханням, сповільненим пульсом, різкою блідістю шкірних покривів; артеріальний тиск без суттєвих змін; можливе розширення зіниці при її живій реакції на світло, некоординовані рухи очних яблук.

При струсі головного мозку потерпілим треба створити спокій. Якщо є порушення свідомості, то хворого слід обережно покласти на бік, щоб не западав язик або не виникла аспірація слини і блювотних мас. На рани м'яких тканин голови накладають асептичні пов'язки, закріплюючи пов'язками «чепець» або «шапочка Гіппократа». Потерпілих транспортують на носилках у лежачому положенні на боці з метою профілактики асфіксії.

Хворих з ударами головного мозку переносять у лежачому положенні з дещо припіднятою і повернутою на бік головою. Для транспортування важкохворих використовують щит, носилки або носилки - каталки. Носилки несуть двоє або четверо людей, які повинні йти в ногу, щоб не струшувати хворого.

Перша медична допомога при здавлюванні головного мозку така ж, як і при струсі й ударі. Однак потрібно створити спокій під час транспортування хворого, для чого треба провести добру іммобілізацію голови, використавши недостатньо надутий підкладний круг або змотану в кільце ковдру.

При відкритих проникаючих пораненнях черепа й головного мозку, якщо через раневий канал виступає мозкова речовина, потрібно поверх випавшого мозкового детриту накласти асептичну пов'язку, потім навколо рани покласти ватно-марлеве кільце й зафіксувати пов'язками «чепець» або «шапочка Гіппократа». Перед транспортуванням потерпілого слід перевірити прохідність повітреносних шляхів (очистити ротову порожнину від крові, блювотних мас, слини), ввести у ротову порожнину повітровід, щоб не западав язик, а в кінці носилок, де повинна бути голова, зробити заглиблення, використовуючи підручні засоби. Потерпілого треба покласти на бік і обережно транспортувати до лікувального закладу.

Доглядаючи за хворими, потрібно створити їм повний спокій (мінімум до 3 тижнів); підтримувати сталу температуру в палатах (20-22 °С) без протягів, постійно стежити за хворими, оскільки вони можуть зірвати пов'язки, витягнути системи трансфузія, випасти з ліжка; виводити сечу через нужні 10-12 год. у випадку її затримки, а при затримці стільця — випорожнювати ампулу прямої кишки від калових мас через 48 год.; надавати в ліжку підвищене положення голови, а при гіпотонії — підвищене положення ніг (положення Тренделенбурга); здійснювати профілактику пролежнів; харчувати хворих висококалорійною, вітамінізованою, легкозасвоюваною рідкою їжею малими порціями (200-300 мл) до 7 разів на добу, доглядати за шкірою, волоссям, постіллю.